Рішення № 98516226, 23.07.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

23 липня 2021 р. № 520/8995/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді – Полях Н.А., розглянувши в приміщенні суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, пл. Свободи, 5, Держпром, 3 під., 2 пов., Харків, 61022) про визнання дій протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 204450005837 від 25.11.2020 р. про відмову ОСОБА_1 в проведенні перерахунку пенсії з додаванням стажу по заяві від 24.11.2020 р.;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду в Харківській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії за віком з додаванням стажу за період навчання в Технічному училищі № 9, м.Макіївка з 04 вересня 1974 р. по 02 липня 1976 р. включно за даними довідки № 28, що видана 13.03.2020 р. (мовою оригіналу) Государственным профессиональным образовательным учреждением (ГПОУ), «Макеевский профессиональный лицей Коммунального хозяйства и быта» (МПЛКХБ) де зазначено (мовою оригіналу), справка выдана ОСОБА_1 о том, что он действительно обучался в ТУ № 9 (переименовано в СПТУ № 125, приказ № 409 от 10.08.1984, СПТУ № 125 переименовано в Макеевский профессиональньїй лицей коммунального хозяйства и быта, приказ № 58-к от 09.06.2006 г. Макеевский профессиональный лицей коммунального хозяйства и быта переименовано в Государственное профессиональное образовательное учреждение «Макеевский профессиональный лицей коммунального хозяйства и быта», приказ МОН Донецкая народная республика № 667 от 15.10.2015 г.) С 04.09.1974 г. Приказ № 171-к от 04.09.1974 г. по 15.07.1976 г. Приказ № 221-к от 15.07.1976 г. по специальности «слесарь по ремонту автомобилей»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду в Харківській області здійснити перерахунок пенсії з додаванням стажу з дати звернення до пенсійного фонду 24.11.2020 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем протиправно не зараховано до загального трудового стажу період навчання в Технічному училищі №9 м.Макіївка, чим порушеного його конституційне право на належне пенсійне забезпечення, у зв`язку з чим він звернувся з даним позовом до суду.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.

Сторони були належним чином повідомлені про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття спрощеного провадження у справі, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив про відсутність правових підстав для зарахування до загального страхового стажу період навчання в технічному училищі № 9 м.Макіївка на підставі довідки від 13.03.2020 № 28, виданої «Макеевским профессиональным лицеем коммунального хозяйства и быта Донецкой народной республики», оскільки, зазначена довідка видана підприємством, що знаходиться на непідконтрольній українській владі території, що суперечить положенням чинного законодавства України. На підставі викладеного просив відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

У відповідь на відзив позивач вказав, що не погоджується з доводами, викладеними відповідачем у письмовому відзиві на позов, вважає їх надуманими та незаконними, у зв`язку з чим просив задовольнити позов у повному обсязі.

Керуючись приписами ст.ст. 171, 257, 258 КАС України, суд зазначає, що розгляд позовної заяви здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до приписів ч.4 ст.229 КАС України, оскільки розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи згідно із приписами ст.258 КАС України, то фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Судом встановлено, що позивач з 26.12.2019 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV.

Позивач звернувся до відповідача з заявою від 24.11.2020 року, в якій просив здійснити перерахунок призначеної йому пенсії, зарахувавши до стажу роботи період навчання в Технічному училищі № 9 м.Макіївка з 04 вересня 1974 р. по 02 липня 1976 р. На підтвердження зазначеного трудового стажу надано довідку від 13.03.2020 №28, виданої Макіївським професійним ліцеєм комунального господарства та побуту Донецької народної республіки.

Рішенням Відділу перерахунків пенсій №4 управління пенсійного забезпечення головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 25.11.2020 №204450005837, посилаючись на п.2, 3 ст.9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 №1207-VІ та постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 №595, ОСОБА_1 відмовлено в зарахуванні стажу та перерахунку пенсії.

Як на підставу для відмови відповідач вказав, що надана довідка на підтвердження наявності трудового стажу видана підприємством, що знаходиться на непідконтрольній українській владі території, а тому відповідно не може братись до уваги для перерахунку пенсії.

Не погоджуючись з таким рішенням суб`єкта владних повноважень, та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся із зазначеним позовом до Харківського окружного адміністративного суду.

Суд з приводу спірних відносин зазначає наступне.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між учасниками справи щодо зарахування періоду навчання до страхового стажу позивача та перевіряючи фактичну обґрунтованість дій, рішень відповідача на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд дійшов наступного висновку.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

В силу статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

При цьому, статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Вказане право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Статтею 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року №1788-XII (далі Закон №1788) визначено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбачені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09 липня 2003 року (далі Закон № 1058-IV).

Відтак, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Згідно статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Статтею 56 Закону №1788 визначаються види трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, зокрема до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Періоди трудової діяльності до 01.01.2004, які зараховуються до страхового стажу, визначені ст. 56 Закону №1788. Ними, зокрема, є навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Страховий стаж, набутий до 01.01.2004, підтверджується трудовою книжкою та документами, визначеними постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637.

Згідно ч. 4 ст. 24 Закону №1058-ІV періоди роботи до набрання чинності Законом №1058-ІV зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

В свою чергу, питання зарахування до стажу періоду навчання в професійно-технічному навчальному закладі регулюється Положенням про порядок призначення і виплати державних пенсій, затвердженим Постановою Ради міністрів СРСР від 3 серпня 1972 року № 590 (далі - Положення № 590).

Підпунктом «з» пункту 109 Положення № 590 передбачено, що окрім роботи в якості робітника або службовця до загального стажу роботи зараховується також навчання в системі професійно-технічної освіти.

Відповідно до ст. 38 Закону України «Про професійно-технічну освіту» час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 з 01.09.1974 по 02.07.1976 навчався в Технічному училищі №9 м.Макіївка та здобув професію слюсар по ремонту автомобілів, що підтверджується атестатом №3432 від 02.07.1976 та довідкою №28 від 13.03.2020. Зазначена інформація також відображена у трудовій книжці позивача.

В свою чергу, відповідно до запису №1 в трудовій книжці НОМЕР_2 , позивача 08.07.1976 року прийнято на роботу в «Автохозяйство «Донецккоммунтранс» на посаду автослюсара 3 розряду в АРМ (наказ №96 від 07.07.1976).

Таким чином, між закінченням навчання в Технічному училищі №9 м.Макіївка за професією слюсар по ремонту автомобілів і днем зарахування на роботу за набутою професією минуло не більше трьох місяців. Таким чином, період навчання в даному випадку підлягає врахуванню до страхового стажу ОСОБА_1 .

Проте, у зарахуванні позивачу в страховий стаж періоду навчання з 01.09.1974 по 02.07.1976 пенсійним органом було відмовлено, оскільки, на підтвердження періоду навчання надано довідку підприємством, що знаходиться на непідконтрольній українській владі території.

Щодо підстав, які слугували для відмови у зарахуванні періоду навчання позивача до його страхового стажу, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих і службовців. Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, в тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню (п.1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України №110 від 17 серпня 1993 року (далі - Інструкція).

Як вже зазначалось судом відомості щодо навчання позивача в Технічному училищі №9 м.Макіївка містяться в записах трудової книжки, підтверджуються атестатом про навчання та

довідкою №28 від 13.03.2020 р., яка не врахована відповідачем, оскільки, вона видана на території що відноситься до переліку населених пунктів в яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Слід зазначити, що спірним питанням в даній справі є неможливість врахування пенсійним органом довідки про навчання №28 від 13.03.2020 р., виданої Макіївським професійним ліцеєм комунального господарства та побуту ДНР.

Суд не погоджується з такими висновками пенсійного органу, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 4.1 Порядку №22-1, орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.

Згідно з пунктом 4.2 Порядку № 22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію: перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Згідно зі статтею 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення", органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Згідно із частиною 3 статті 44 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Отже, пенсійний орган в силу діючого законодавства наділений повноваженнями вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Проте, відповідачем не надано до суду доказів вчинення ним дій щодо перевірки обґрунтованості видачі Макіївським професійним ліцеєм комунального господарства та побуту ДНР довідки про навчання за період з 1974 року по 1976 рік, яка підтверджує, факт зарахування та відрахування позивача до зазначеного навчального закладу, як і не зроблено запитів до архівних установ щодо надання відповідної інформації.

Тобто, органом пенсійного фонду не вчинено заходів, визначених Законом України "Про пенсійне забезпечення" та Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" для підтвердження факту навчання позивача в спірний період.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" від 15.04.2014року № 1207-VII, тимчасово окупована територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.

Згідно зі ч. 1 ст. 17 вищезазначеного закону у разі порушення положень цього Закону державні органи України застосовують механізми, передбачені законами України та нормами міжнародного права, з метою захисту миру, безпеки, прав, свобод і законних інтересів громадян України, які перебувають на тимчасово окупованій території, а також законних інтересів держави Україна.

За змістом ст. 18 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

Правовий статус органів та посадових осіб, які діють на території України та створені і проводять свою діяльність не у відповідності із законодавством України, визначено, зокрема, Законом № 1207-VII.

Згідно положень ч.2 ст. 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Неприпустимість визнання деяких документів, які були видані на території, неконтрольованій законною Владою, недійсними та такими, що не набули законної сили, підтверджується практикою Європейського суду з прав людини, яка викладена в рішенні у справі "Лоізіду проти Туреччини".

Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: "Суд відмічає, що за наявності фактично існуючих незаконних утворень на території неконтрольованій законною Владою міжнародне право визнає законність деяких юридичних домовленостей та дій, наприклад, реєстрація народження, смерті або шлюбу, наслідки яких можуть бути проігноровані лише на шкоду жителям тієї чи іншої території".

За приписами статті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

У рішенні від 08 липня 2004 року у справі "Ілашку та інші проти Молдови та Росії", ЄСПЛ, задовольняючи позов щодо Молдови, визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдова за міжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем "Молдавської Республіки Придністров`я". Однак, навіть за відсутності ефективного контролю над Придністровським регіоном, Молдова все ж таки має позитивне зобов`язання за статтею 1 Конвенції вжити заходів, у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.

Враховуючи, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов`язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, суди при розгляді справ зобов`язані враховувати практику ЄСПЛ, у тому числі і рішення в справах "Пічкур проти України", "Ілашку та інші проти Молдови та Росії" як джерело права відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Суд зазначає, що в даному випадку позивач не може бути позбавлений свого права, що стосується предмету позову через захоплення незаконними озброєними формуваннями території Донецької області.

У Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року "Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії" зазначено, що держави члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але "у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконним і недійсним, ця недійсність не може бути застосована до таких дій як, наприклад реєстрації народжень, смертей і шлюбів".

Так, у справі "Лоізіду проти Туреччини" ЄСПЛ обмежився коротким пунктом посилання на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то, у правах "Кіпр проти Туреччини" та "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" він приділив значну увагу аналізу цього висновку та в подальшої міжнародної практики. При цьому, ЄСПЛ констатував, що Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de fackto та інститутів (окупаційної влади) далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше, означало б зовсім позбавити людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать".

Спираючись на сформульований у вищезазначеній справі підхід, Європейський суд з прав людини у справі "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" зауважив, що "першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]".

Україною, відповідно до Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" від 15.04.2014 № 1207-VII та постанови Верховної Ради України "Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями" від 17.03.2015 № 254-VIII, територію Автономної Республіки Крим та окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської області, визнано тимчасово окупованими територіями.

Згідно із частинами першою - третьою статті 9 Закону № 1207-VII передбачено, що державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

При цьому, у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи ("Намібійські винятки"), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки довідки №28 від 13.03.2020, виданої Макіївським професійним ліцеєм комунального господарства та побуту ЛНР, що знаходиться на окупованій території, як доказу, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право на пенсійне забезпечення.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною рішенні від 02.10.2018 року у справі № 569/14531/16-а, яка враховується судом відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України при вирішенні даної справи.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача правових підстав для відмови позивачу у зарахуванні періоду навчання до страхового стажу з підстав зазначених у рішенні від 25.11.2020 № 204450005837 та відмови позивачу у перерахунку пенсії на підставі довідки про заробітну плату від 13.03.2020 року №28, яку видано Макіївським професійним ліцеєм комунального господарства та побуту ЛНР.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

Таким чином, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судовий збір підлягає розподілу відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 262, 295, КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, пл. Свободи, 5, Держпром, 3 під., 2 пов., Харків, 61022) про визнання дій протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 204450005837 від 25.11.2020 р. про відмову ОСОБА_1 в проведенні перерахунку пенсії з урахуванням стажу згідно заяви від 24.11.2020 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду в Харківській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії за віком, зарахувавши до загального трудового стажу період навчання в Технічному училищі № 9 м.Макіївка з 01 вересня 1974 року по 02 липня 1976 року включно, починаючи з 24.11.2020 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, пл. Свободи, 5, Держпром, 3 під., 2 пов., Харків, Харківська область, 61000) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) суму судового збору у розмірі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім гривень).

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 23 липня 2021 року.

Суддя Н.А. Полях