
Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Харків
22 липня 2021 року № 520/6069/21
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Рубан В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , НОМЕР_1 ) до Військової частини А0501 (вул. Горішного, буд. 142, м. Чугуїв, Харківська область, 63505, 24976272) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії ,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини А0501, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини А0501 (63505, Харківська обл, м. Чугуїв, вул. Горішного, буд. 142, код ЄДРПОУ 24976272) у відношенні до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення у період з 01.03.2018 року по 29.09.2020 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін - березень 2018 року з урахуванням абз. 4 п. 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 N 1078;
- зобов`язати Військову частину А0501 (63505, Харківська обл, м. Чугуїв, вул. Горішного, буд. 142, код ЄДРПОУ 24976272) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 29.09.2020 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін - березень 2018 року з урахуванням абз. 4 п. 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 N 1078;
- стягнути з Військової частини А0501 (63505, Харківська обл, м. Чугуїв, вул. Горішного, буд. 142, код ЄДРПОУ 24976272) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені судові витрати у вигляді правничої допомоги у розмірі - 6000,00 грн. (шість тисячі гривень).
В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідачем не нарахована та виплачена йому індексація грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 29.09.2020 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін - березень 2018 року з урахуванням абз. 4 п. 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 N 1078. Не погодившись з діями відповідача позивач звернувся до суду.
Через канцелярію суду представником відповідача надано відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки відповідач діяв в межах повноважень, на підставі та у спосіб, передбачені чинним законодавством.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , проходив військову службу з 01.09.2015 року по 29.09.2020 року за контрактом у військовій частині А0501.
Згідно витягу з наказу командира військової частини А0501 № 202 від 29.09.2020 року позивача виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Позивач є ветераном війни – учасником бойових дій, отримав посвідчення учасника бойових дій серія УБД № від 18.05.2016 року.
Станом на день прийняття наказу про звільнення позивача йому не була нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення з 01.03.2018 року по 29.09.2020 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін - березень 2018 року з урахуванням абз. 4 п. 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 N 1078.
Таку бездіяльність відповідача позивач вважає протиправною.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам та аргументам учасників справи, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною п`ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Відповідно до частини другої статті 9 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (ч. 3 ст. 9 Закон №2011-XII).
Преамбулою Закону України Про індексацію грошових доходів населення від 03.07.1991 №1282-XII (далі - Закон №1282-XII) встановлено, що цей Закон визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.
У статті 1 Закону №1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Відповідно до статті 2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Згідно з частиною першою статті 4 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Згідно з частиною першою статті 5 Закону №1282-XII підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів.
Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України (ч. 2 ст. 5 Закону №1282-XII).
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік (ч. 6 ст. 5 Закону №1282-XII).
Відповідно до пункту 1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 року №491-IV Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".
У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства (абз. 8 п. 4 Порядку №1078).
Згідно з пунктом 6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
На підставі аналізу наведених положень законодавства суд приходить до висновку, що індексація грошового забезпечення як складова грошового забезпечення військовослужбовців є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, тому підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.
Відповідач зазначає, що індексація грошових доходів населення здійснюється в межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів.
Відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1952 року кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У справі Кечко проти України Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення статті 1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи припинити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне законодавство передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п. 23 рішення від 08.11.2005, заява №63134/00).
Так, реалізація особою права, яке пов`язане з отриманням коштів і базується на спеціальних і чинних, на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.
У зв`язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.
Отже, суд зазначає, що обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення, що є предметом спору у цій справі.
Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 19 липня 2019 року у справі №240/4911/18 (№К/9901/12055/19), а відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України суд при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З приводу проведення відповідачем нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 29.09.2020 року суд зазначає, що військовою частиною А0501 не надано належних та допустимих доказів щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за зазначені періоди.
Поряд з цим, суд вважає необґрунтованими доводи позивача про необхідність застосування у даних правовідносинах базового місяця для індексації - березень 2018 року, оскільки це питання знаходиться в залежності від таких показників як розмір прожиткового мінімуму за певні періоди, розмір коефіцієнту індексації пенсій тощо, які підлягають застосуванню відповідними органами, підприємствами, установами, організаціями при здійсненні відповідних розрахунків.
Суд зазначає, що відповідно до ст. ст. 5, 6 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" повноваження Міністерства оборони України відносно здійснення індексації грошового забезпечення є дискреційними і у разі здійснення розрахунку індексації грошового забезпечення позивача із застосуванням певних методик та вірних показників для такої індексації судом останній фактично перебере на себе відповідні функції, що є недопустимим.
Враховуючи викладене суд приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправною бездіяльність Військової частини А0501 у відношенні до ОСОБА_1 щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення у період з 01.03.2018 року по 29.09.2020 року та зобов`язання Військової частини А0501 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 29.09.2020 року.
Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Крім того, позивач в прохальній частині позову просив суд вирішити питання про розподіл судових витрат, шляхом стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 грн. Вирішуючи вказане клопотання, суд виходить з таких приписів діючого законодавства.
Відповідно до положень ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч. 2 ст. 134 КАС України ).
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Судом встановлено, що на підтвердження понесених витрат представником позивача надані до суду копії: договору про надання правової (правничої допомоги) №01/31-10 від 31.10.2020 року; додаткової угоди №1 до Договору про надання правничої допомоги; ордер на надання правової допомоги, згідно з яким адвокат Буряк О.М. була уповноважена керівником Адвокатського об`єднання “МОДУМ” на представництво у даній справі; ; копію прибуткового касового ордеру від 07.04.2021, б/н про оплату позивачем за надання правових послуг Адвокатському об`єднанню “МОДУМ” в сумі 6000,00 грн.; акту виконання послуг від 31.10.2020 року, складеного до договору про надання правової (правничої допомоги).
В акті наданих послуг визначено, що на виконання умов Договору про надання правової допомоги надані наступні послуги: 1) надання консультацій та узгодження правової позиції 1 год.; 2) опрацювання нормативно-правових актів з приводу соціального і правового захисту військовослужбовців 0,5 год.; 3) складання позовної заяви про стягнення індексації грошового забезпечення військовослужбовця, а також завірення додатків для суду та сторін 1 година.
Розрахунок, здійснений відповідно до розміру погодинної ставки за надані послуги, що становить: вартість 1 години 2000 грн., 3 год. х 2000 грн. = 6000 грн.
Згідно з ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі/West Alliance Limited проти України", заява №19336/04, п. 269).
За приписами ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 3 ст. 134 КАС України).
Враховуючи часткове задоволення позову, приписи ч. 5 ст. 134 КАС України, суд вважає, що на користь позивача належить стягнути судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 грн.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст. 139 КАС України.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
В И Р І Ш И В:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини А0501 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини А0501 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у період з 01.03.2018 р. по 29.09.2020 р.
Зобов`язати Військову частину А0501 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 р. по 29.09.2020 р.
В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини А0501 (вул. Горішного, буд. 142, м. Чугуїв, Харківська область, 63505, 24976272) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 (дві тисяч) грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Рубан В.В.
Судове рішення № 98515989, Харківський окружний адміністративний суд було прийнято 22.07.2021. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 520/6069/21. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: