Рішення № 98515847, 14.07.2021, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2021 року Справа № 480/3778/21

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кунець О.М.,

за участю секретаря судового засідання - Токар Ю.В.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - Чуяшенка Д.О.,

представника відповідача - Вортоломея М.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/3778/21 за позовом ОСОБА_1 до Сумської обласної прокуратури, третя особа: Державна казначейська служба України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Сумської обласної прокуратури (далі - відповідач), третя особа: Державна казначейська служба України, в якій, з урахуванням уточнень, просить суд:

- визнати протиправними дії Сумської обласної прокуратури щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 заробітної плати за період з 27.03.2020 року по 31.12.2020 року включно, відповідно до ст.81 Закону України "Про прокуратуру";

- зобов`язати Сумську обласну прокуратуру провести нарахування та виплату ОСОБА_1 заробітної плати, виходячи з розміру посадового окладу визначеного ч. 3 ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» з урахуванням Рішення Конституційного Суду України у справі №1-223/2018 (2840/18) 26.03.2020, за період з 27.03.2020 (наступний день після прийняття рішення КСУ) - по 31.12.2020, з урахуванням фактично проведених виплат.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач з 25.01.2004 до 31.12.2020 працював в органах прокуратури Сумської області на різних посадах. З 10.09.2018 по 31.12.2020 позивач обіймав посаду прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ та державної прикордонної служби управління нагляду у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Сумської області.

15.07.2015 набрав чинності Закон України «Про прокуратуру» № 1697-VII від 14.10.2014 (далі Закон - № 1697-VII), за приписами статті 81 якого заробітна плата прокурорів регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за вислугу років та виконання обов`язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством. Преміювання прокурорів здійснюється в межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці.

З 25.09.2019 в редакції Закону №113-ІХ від 19.09.2019 розмір посадового окладу прокурора окружної прокуратури становить 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Також, посадові оклади прокурорів регіональної прокуратури установлюються пропорційно до посадового окладу прокурора місцевої прокуратури з коефіцієнтом – 1,2.

Таким чином, розмір посадового окладу прокурора є конкретно визначеним (сталим) та встановленим спеціальним Законом.

Разом з тим, із отриманих позивачем від роботодавця (Сумської обласної прокурати) повідомлень про розміри оплати праці за 2020 рік встановлено, що розмір посадового окладу був значно менший від передбаченого законом та становив 5730,00 грн.

Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки вони порушують право власності позивача на отримання заробітної плати у повному розмірі, гарантованої частиною третьою статті 81 Закону України «Про прокуратуру», статтею 41 Конституції України, статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Отже, з урахуванням висновків викладених Конституційним Судом України в рішенні від 26.03.2020р. у справі №1-223/2018 (2840/18) позивач, окрім іншого просить зобов`язати Сумську обласну прокуратуру провести нарахування та виплату ОСОБА_1 заробітної плати, виходячи з розміру посадового окладу визначеного ч. 3 ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» за період з наступного дні після прийняття рішенням КСУ (27.03.2020р.) по день звільнення - 31.12.2020р. з посади, яку обіймав у прокуратурі Сумської області, з урахуванням фактично проведених виплат.

Ухвалою суду від 24.05.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду з правилами загального позовного провадження, призначено справу до розгляду у підготовчому засіданні.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву (а.с.74-89), в якому позовні вимоги не визнав, зазначивши, що розмір посадового окладу в період роботи в органах прокуратури ОСОБА_1 був встановлений в межах затвердженого фонду оплати праці і визначався відповідно до діючих нормативно-правових актів, що регулювали питання оплати праці прокурорів.

Також зазначає, що у зв`язку з відповідними змінами до норм Закону України «Про прокуратуру» отримання заробітної плати у розмірах, визначених ст. 81вказаного Закону мали право лише працівники органів прокуратури, які мали статус прокурора обласної прокуратури. Натомість позивач був працівником Прокуратури Сумської області.

Отже, позиція відповідача полягає у тому, що у період роботи з 01.04.2020, з часу утворення Сумської обласної прокуратури - 11.09.2020 та на час звільнення – 31.12.2020 ОСОБА_1 не мав статусу прокурора обласної прокуратури, оскільки займав посаду прокурора відділу прокуратури Сумської області.

Враховуючи вищевикладене відповідач просить відмовити в задоволенні позову.

Третьою особою до суду надано пояснення по справі (а.с.129), в яких зазначено, що до повноважень Державної казначейської служби України не належить здійснення нарахування та виплати заробітної плати працівникам органів прокуратури, тобто Казначейство як орган державної влади не має жодного зобов`язання перед позивачем, а тому не має відношення до спірних правовідносин.

Позивач подав до суду відповідь на відзив (а.с.158-161), в якій за аргументами, наведеними у відзиві не погодився, наполягав на задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 30.06.2021, занесеною до протоколу, закрите підготовче судове засідання, справу призначено до розгляду по суті.

Представником позивача до суду надано додаткові пояснення (а.с.194-195), в яких звертає увагу на те, що відповідач у своєму запереченні посилається на практику судів 2016-2020 року до винесення Рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 №6-р/2020 та до визнання неконституційним окремих норм закону.

Відповідачем до суду подано заперечення на відповідь на відзив (а.с.200-205), в яких підтримує позицію викладену у відзиві на позовну заяву, та вважає, що Сумська обласна прокуратура при нарахуванні та виплаті позивачу заробітної плати діяла виключно відповідно до норм ч. 2 ст. 19 Конституції України на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги, з урахуванням уточнень, підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити.

Представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову у зв`язку з їх необґрунтованістю.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовна заява не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що з 22.01.2004 до 31.12.2020 ОСОБА_1 працював в органах прокуратури Сумської області на різних посадах, що підтверджується трудовою книжкою позивача (а.с. 26-29).

Згідно наказу прокуратури Сумської області від 07.09.2018 №237к, з 10.09.2018 ОСОБА_1 переведено на посаду прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ та державної прикордонної служби управління нагляду у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури області (а.с.34)

Наказом керівника Сумської обласної прокуратури № 648к від 24.12.2020 позивача звільнено з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ та державної прикордонної служби управління нагляду у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Сумської області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" з 31.12.2020 (а.с. 35).

Працюючи на вказаній посаді, у період із 01.04.2020 по 31.12.2020 позивач отримував заробітну плату з розрахунку посадового окладу 5730,00 грн., що підтверджується розрахунковими листками Сумської обласної прокуратури (а.с. 36-44).

На переконання позивача, його посадовий оклад , з урахуванням положень Закону України "Про прокуратуру" та Закону України "Про Державний бюджет України" має складати 37836 (станом на квітень 2020 року). Різниця між фактично нарахованим посадовим окладом за квітень 2020 року та посадовим окладом, який повинно бути нараховано відповідно до вимог закону, за розрахунками позивача складає 32106 грн. (37836 - 5730). Позивач вважає, що має право отримувати заробітну плату на рівні працівника Сумської обласної прокуратури. Оскільки, на переконання позивача, відповідачем було безпідставно здійснено виплату заробітної плати у період з квітня 2020 року по грудень 2020 року у значно меншому розмірі ніж це передбачено чинним законодавством, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначено Законом України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII (далі по тексту -Закон № 1697-VII).

Відповідно до частини 1статті 81 Закону № 1697-VIIзаробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за: 1) вислугу років; 2) виконання обов`язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством. Преміювання прокурорів здійснюється в порядку, затвердженому Генеральним прокурором, за результатами оцінювання якості їх роботи за календарний рік у межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці. Розмір щорічної премії прокурора не може становити більше 30 відсотків розміру суми його посадового окладу, отриманої ним за відповідний календарний рік.

Згідно з частиною 3статті 81 Закону № 1697-VII посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

З 1 січня 2021 року посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, а з 1 січня 2022 року - 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Відповідно до частини 7статті 81 Закону України від 14.10.2014 №1697-VIIпрокурорам виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах: за наявності стажу роботи понад один рік - 10 відсотків, понад 3 роки - 15 відсотків, понад 5 років - 18 відсотків, понад 10 років - 20 відсотків, понад 15 років - 25 відсотків, понад 20 років - 30 відсотків, понад 25 років - 40 відсотків, понад 30 років - 45 відсотків, понад 35 років - 50 відсотків посадового окладу. Порядок виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам затверджується Кабінетом Міністрів України.

Згідно частина 9статті 81 Закону № 1697-VII, фінансування оплати праці прокурорів здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Частиною 1статті 89 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VIIпередбачено, що фінансування прокуратури здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а також інших джерел, не заборонених законодавством, у тому числі у випадках, передбачених міжнародними договорами України або проектами міжнародної технічної допомоги, зареєстрованими в установленому порядку.

Статтею 90 Закону № 1697-VII передбачено, що фінансування прокуратури здійснюється згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими Генеральним прокурором, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний бюджетний період.

Згідно з частиною 2статті 8 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 №108/95-ВР (далі по тексту - Закон № 108/95-ВР) умови розміру оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті, та частиною першою статті 10 цього Закону.

Відповідно до статті 13 Закону № 108/95-ВР оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі актів Кабінету Міністрів України в межах бюджетних асигнувань. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом.

Пунктами 1, 2, 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року №505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» затверджено схеми посадових окладів працівників органів прокуратури згідно з додатками 1-5; надано право керівникам органів прокуратури у межах затвердженого фонду оплати праці: установлювати: працівникам органів прокуратури посадові оклади відповідно до затверджених цією постановою схем посадових окладів. <…>, а також зазначено, що видатки, пов`язані з реалізацією цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на оплату праці, затверджених у кошторисах на утримання органів прокуратури. Упорядкування посадових окладів окремих працівників органів прокуратури здійснювати в межах затвердженого фонду оплати праці.

Згідно зі статтею 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до п. 26розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України встановлено, що положення статті 81, частин шістнадцятої, сімнадцятої, вісімнадцятої статті86, пунктів 13,14розділу«;Перехідні положення» Закону України від 14 жовтня 2014 року «Про прокуратуру» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Аналіз наведених правових норм та обставин справи дає підстави для висновку, що відповідач не був наділений правом самостійно без правового врегулювання та фінансової можливості щодо збільшення видатків з Державного бюджету України, здійснювати перерахунок посадового окладу позивача та виплату заробітної плати в іншому розмірі, ніж це передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури».

Такої позиції дотримується Верховний Суд у своїх постановах від 14.03.2018 у справі №825/575/16, від 21.03.2018 у справі №817/548/16, від 31.01.2018 у справі №810/1304/16 та від 26.04.2019 у справі №802/634/16-а.

Відповідно до частини 5статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, позивачу нараховувалась заробітна плата, виходячи з розміру посадового окладу, визначеного постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури».

Між тим, рішенням Конституційного Суду України від 26.03.2020 у справі №6-р/2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктом 2 резолютивної частини вказаного рішення Конституційного Суду України визначено, що положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Таким чином, положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VІІ зі змінами втратили чинність з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України, тобто, з 26.03.2020.

Отже, правові наслідки рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 № 6-р/2020 не можуть застосовуватись до правовідносин, які мали місце до 26.03.2020.

Щодо оцінки правовідносин у сфері проходження публічної служби між позивачем та відповідачем з 26.03.2020, суд зазначає наступне.

Законом України від 19.09.2019 № 113-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» (далі по тексту - Закон України від 19.09.2019 №113-ІХ), який набрав чинності 25.09.2019, запроваджено реформування системи органів прокуратури.

Так, у частині 1 статті 7 Закону № 1697-VІІ «Про прокуратуру» (далі по тексту - Закон України від 14.10.2014 №1697-VІІ) слова «регіональні» та «місцеві» замінено відповідно на «обласні» та «окружні», а пункт 4 цієї частини 1 та статті стосовно військових прокуратур в системі органів прокуратури виключено.

Отже, статтею 15 Закону № 1697-VІІ зазначено виключний перелік посад в обласних та окружних прокуратурах (в редакції Закону України від 19.09.2019 №113-ІХ).

Відповідно до пункту 3 розділу ІІ «Прикінцевих і перехідних положень» Закону № 113-ІХ, до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури. Після початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур забезпечення виконання функцій прокуратури призначеними до них прокурорами здійснюється з дотриманням вимог законодавства України та особливостей, визначених Генеральним прокурором. За прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури.

Пунктом 7 Прикінцевих і перехідних положень Закону України від 19.09.2019 №113-ІХпередбачено, що прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у регіональних прокуратурах чи місцевих прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в обласних прокуратурах чи окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.

Також, пунктом 4 Прикінцевих і перехідних положень Закону України від 19.09.2019 №113-ІХпередбачено, що день початку роботи обласних прокуратур та окружних прокуратур визначається рішеннями Генерального прокурора. Вказані рішення публікуються у газеті «Голос України».

Закон № 113-ІХ неконституційним не був визнаний.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом керівника Сумської обласної прокуратури № 648к від 24.12.2020 позивача звільнено з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ та державної прикордонної служби управління нагляду у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Сумської області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" з 31.12.2020.

Отже, суд звертає увагу, що позивач був звільнений з посади прокурора прокуратури області та на посаду прокурора окружної прокуратури прийнятий не був.

При цьому, диспозиція статті 81 Закону України від 14.10.2014 № 1697 «Про прокуратуру» (станом на час внесення змін 19.09.2019) стосується Офісу Генерального прокурора, обласних та окружних прокуратур, а відтак, не поширюється на прокурорів регіональних та місцевих прокуратур.

З огляду на вищевикладене, суд приходить висновку, що відповідач, нараховуючи та виплачуючи позивачу заробітну плату за період з 26.03.2020 по 31.12.2020 згідно постанови від 31.05.2020 № 505 «Про порядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури», враховуючи зміни внесені Постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких постанови Кабінету Міністрів України щодо оплати праці прокурорів» від 30.08.2017 № 657, з розрахунку посадового окладу 5730 грн., діяв правомірно та в межах чинного законодавства.

Щодо посилання позивача на рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 у справі №6-р/2020 та зазначенням ним про те, що норми положення абзацу 3 пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №113 в частині що стосується оплати праці працівників прокуратури є такими, що суперечать ст. 131-1Конституції України, суд зазначає, що з таким твердженням не можна погодитись, оскільки вищевказане рішення Конституційного Суду України чітко визначає неконституційним положення виключно Бюджетного Кодексу України, про визнання інших нормативно-правових актів неконституційними у рішенні КСУ не йдеться.

Відповідно до статті 19 Конституції України суд, як орган державної влади, зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.

Згідно з частинами 1, 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем належним чином доведено правомірність своїх дій щодо нарахування ОСОБА_1 заробітної плати за період із 27.03.2020 по 31.12.2020 з розрахунку посадового окладу 5730,00 грн., а тому позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Сумської обласної прокуратури, третя особа: Державна казначейська служба України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії – відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 23.07.2021.

Суддя О.М. Кунець