Рішення № 98515776, 23.07.2021, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2021 р. Справа № 480/1555/21

Сумський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Шевченко І.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Конотопської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до виконавчого комітету Конотопської міської ради (далі - відповідач, виконавчий комітет Конотопської МР), в якій просив:

1) визнати протиправною бездіяльність виконавчого комітету Конотопської МР щодо ненадання публічної інформації за запитом від 16.01.2021 року;

2) визнати протиправною бездіяльність виконавчого комітету Конотопської МР щодо недотримання встановленого законом п`ятиденного строку надання інформації на запит на інформацію.

3) зобов`язати виконавчий комітет Конотопської МР розглянути запит від 16.01.2021 про надання публічної інформації щодо наявності на території м. Конотоп вільних земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову жилого будинку, господарських будівель і споруд.

Свої вимоги мотивував тим, що 16.01.2021 позивач звернувся (надіслав лист) до відповідача з запитом про надання публічної інформації, зокрема, щодо надання публічної інформації щодо наявності на території м. Конотоп вільних земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову жилого будинку, господарських будівель і споруд, який отримано відповідачем 19.01.2021. Відповідач повинен був надати відповідь не пізніше 26.01.2021. Однак, відповідач не надав відповідь на запит на отримання інформації впродовж п`яти робочих днів з дня отримання запиту, а також і станом на день подання позову. Не надання відповідачем запитуваної інформацію (документів) є протиправною бездіяльністю, такою, що суперечить вимогам чинного законодавства України і порушує право позивача на отримання інформації.

Ухвалою суду від 01.03.2021 вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Представник відповідача, не погодившись з позовними вимогами, подав до суду відзив на позовну заяву (а.с.13-24), в якому, з урахуванням поданих доказів, просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, оскільки відповідь на запит про отримання публічної інформації була направлена ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 , за вих.№01-23/Б-0008 від 21.01.2021, що підтверджується Реєстром про відправлення поштової кореспонденції міської ради.

Крім того, у відзиві відмітив, що запитувана позивачем інформація не є публічною інформацією в розумінні Закону України “Про доступ до публічної інформації”.

Ухвалою суду від 01.04.2021 у відповідача та відділення поштового зв`язку м.Конотоп №7 Сумської дирекції акціонерного товариства "Укрпошта" були витребувані додаткові докази у справі, на виконання вимог якої відповідач надіслав лист, в якому вказав, що оскільки, відповідь на інформаційний запит ОСОБА_1 направлено на адресу заявника простим листом (не рекомендованим/цінним, без опису), то запитувані судом документи як список згрупованих поштових відправлень із відміткою працівника зв`язку про його прийняття, квитанція про направлення поштового відправлення, касовий чек, опис вкладення, - у виконавчому комітеті відсутні (а.с.31).

Відділення поштового зв`язку м.Конотоп №7 Сумської дирекції акціонерного товариства "Укрпошта" листом повідомило, що відповідно до вимог п. п. 2, 122 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року № 270 Укрпошта здійснює перевірку пересилання реєстрованих поштових відправлень в автоматизованій системі товариства протягом шести місяців з дня їх приймання для пересилання, шляхом ідентифікації тринадцятизначних номерів, які зазначаються у квитанції під час замовлення послуг поштового зв`язку. Дана Система не передбачає їх ідентифікацію за прізвищем, назвою підприємства та адресою відправника або адресата (а.с.35).

Відповідно до частини восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Дослідивши наявні матеріали справи, заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку надіслав до виконавчого комітету Конотопської МР запит на отримання публічної інформації від 16.01.2021, відповідно до якого просив надати інформацію про наявність на території м.Конотоп вільних земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову жилого будинку, господарських будівель і споруд з місцями (орієнтирами) розташування (а.с.5, 20). При цьому, у вказаному запиті позивач відповідь просив надіслати за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно відомостей щодо відстеження направленого позивачем поштового відправлення за №8520038054564 з офіційного сайту «Укрпошти» зазначене відправлення вручене адресату 19.01.2021 (а.с.6). При цьому, згідно штампу вхідної кореспонденції відповідача отриманий запит був зареєстрований виконавчим комітетом Конотопської МР також 19.01.2021 за вх. №01-23-Б (а.с.20).

На запит позивача відповідачем було складена відповідь за №01-23/Б-0008 від 21.01.2021 (а.с.21), відповідно до якого зазначено, що згідно статті 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація - відображена та задокументована будь- якими засобами та на будь-яких носіях інформація, яка була отримана або створена у процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Відповідно до статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в отриманні земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, подають клопотання до відповідної ради, до якого додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки. Отже, відповідно до вказаної норми законодавства громадянин самостійно, крім клопотання, повинен надати графічний матеріал бажаної земельної ділянки. На підставі викладеного, запитувану інформацію неможливо надати, оскільки дана інформація не створювалась. Крім того, міську раду не зобов`язано вести облік вільних земельних ділянок.

В той же час позивач стверджує, що жодної відповіді на свій запит про надання публічної інформації він не отримував.

Надаючи правову оцінку відносинам, що в даному випадку склалися між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати й поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб — на свій вибір.

Відповідно до ст.1 Закону України “Про інформацію” від 02.10.1992 №2657-XII (далі - Закон України “Про інформацію”) інформація - це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Згідно зі ст.5 Закону “Про інформацію” кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації та інформації, що становить суспільний інтерес, визначає Закон України “Про доступ до публічної інформації” від 13.01.2011 №2939-VІ (далі – Закон України “Про доступ до публічної інформації”), відповідно до ст.1 якого публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні, про що зазначено в ч.1 ст.19 Закону України “Про доступ до публічної інформації”. Крім того, даною статтею визначено порядок оформлення запитів на інформацію.

Так, запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту (ч.2). Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача (ч.3) та має містити: 1) ім`я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв`язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі (ч.5).

Судом встановлено, що позивач, реалізовуючи право на доступ до публічної інформації, звернувсь до відповідача із відповідним запитом щодо надання інформації, який відповідав вимогам, встановлених ч.5 ст. 19 зазначеного вище Закону.

В свою чергу, за приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Задовольняючи позовні вимоги, судом враховано, що згідно з пп.1 ч.1 ст.3 Закону України “Про доступ до публічної інформації” право на доступ до публічної інформації гарантується в тому числі обов`язком розпорядників інформації НАДАВАТИ та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.

Доступ до інформації забезпечується, зокрема, шляхом НАДАННЯ інформації за запитами на інформацію (п.2 ч.1 ст.5 Закону України “Про доступ до публічної інформації”).

Розпорядники інформації зобов`язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність і об`єктивність наданої інформації та оновлювати оприлюднену інформацію (п.6 ч.1 ст.14 Закону України “Про доступ до публічної інформації”).

Відповідно до частин 1, 2 та 4 статті 20 Закону України “Про доступ до публічної інформації” розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту. У разі якщо запит на інформацію стосується інформації, необхідної для захисту життя чи свободи особи, щодо стану довкілля, якості харчових продуктів і предметів побуту, аварій, катастроф, небезпечних природних явищ та інших надзвичайних подій, що сталися або можуть статись і загрожують безпеці громадян, відповідь має бути надана не пізніше 48 годин з дня отримання запиту. У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Вичерпний перелік випадків, коли розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту про надання інформації, установлений нормами ч.1 ст.22 Закону України “Про доступ до публічної інформації”. Такими випадками є:

1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;

2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до ч.2 ст.6 цього закону;

3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені ст.21 цього закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком;

4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених ч.5 ст.19 цього закону.

Відповідно до п.3 ч.4 ст.22 Закону України “Про доступ до публічної інформації” відмова в задоволенні запиту на інформацію повинна бути мотивованою.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що публічна інформація як вид інформації виокремлена з-поміж інших за такими ознаками: вона має бути відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях; вона отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством; вона перебуває у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації. Відсутність якоїсь із цих ознак має означати, що така інформація не є публічною. При цьому означення “публічна” не звужено повною відкритістю, доступністю інформації. Створені в процесі діяльності суб`єкта владних повноважень документи можуть містити як відкриту інформацію, так і інформацію з обмеженим доступом, яка, однак, не втрачає у зв`язку із цим ознаки публічної. Обов`язок розпорядника інформації надати на запит інформацію, яка є в його володінні, презюмується.

Крім того, виходячи з вищезазначених приписів, орган, до якого направлено запит громадянина, зобов`язаний об`єктивно і вчасно його розглянути, перевірити викладені в ньому факти, та надати відповідь на запит на інформацію у встановлені законом строки, зокрема не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту, якщо такий запит не стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних.

Відмова в доступі до публічної інформації можлива лише з підстав, установлених законом. Розпорядник інформації зобов`язаний обґрунтувати наявність таких підстав шляхом застосування “трискладового тесту” відповідно до норм ч.2 ст.6 Закону України “Про доступ до публічної інформації”.

Відмова в наданні інформації з підстав, які не встановлені законом, так само як і відмова без обґрунтування наявності таких підстав шляхом застосування “трискладового тесту” є неправомірною.

При цьому, суд не погоджується із доводами відповідача про те, що запитувана позивачем інформація не створювалась, а отже не є публічною у розумінні Закону України "Про доступ до публічної інформації".

Так, відповідно до частини другої статті 22 Закону України " Про доступ до публічної інформації " відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.

Судом встановлено, що позивач запитував інформацію стосовно наявності на території м. Конотоп вільних земельних ділянок, які можуть бути використані під забудову жилого будинку, господарських будівель і споруд.

Пунктом 31 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 № 280/97-ВР передбачено, що міським радам надані виключні повноваження щодо прийняття рішень про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення.

Відповідно до частини п`ятої статті 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 № 3038-VI уповноважені органи з питань містобудування та архітектури і центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, забезпечують відкритість, доступність та повноту інформації про наявність на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці земель державної та комунальної власності, не наданих у користування, що можуть бути використані під забудову, про наявність обмежень і обтяжень земельних ділянок, містобудівні умови та обмеження в містобудівному і державному земельному кадастрах.

До моменту внесення відповідної інформації до містобудівного та державного земельного кадастрів виконавчий орган сільської, селищної, міської ради, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації або відповідний місцевий орган виконавчої влади зобов`язані надавати за запитами фізичних та юридичних осіб письмову інформацію про наявність земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову.

Відповідно до ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; підготовка висновків щодо надання або вилучення в установленому законом порядку земельних ділянок, що проводиться органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування; організація і здійснення землеустрою, погодження проектів землеустрою; здійснення контролю за впровадженням заходів, передбачених документацією із землеустрою.

З аналізу приписів статті 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності і статті 33 Закону України "Про місцеве самоврядування" вбачається, що вказані органи (в т.ч. виконавчий комітет ради) згідно з їх компетенцією зобов`язаний володіти інформацією про земельні ділянки комунальної або державної форми власності, не надані у користування, що можуть бути використані під забудову для реалізації права на безоплатне отримання у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Виконавчий комітет також залишається розпорядником цієї інформації після її внесення до містобудівного та державного земельного кадастрів, якщо вона є у його фактичному володінні.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.02.2020 у справі № 127/13810/17, від 06.02.2020 у справі № 369/8351/16-а, від 27.11.2019 у справі № 127/28475/15-а, від 05.11.2019 у справі № 359/7966/16-а, яка, в силу положень частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, має враховуватись судом під час прийняття рішення.

Правова позиція з цього питання була висловлена також в постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України № 10 від 29.09.2016 "Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації".

За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що виконавчий комітет є розпорядником запитуваної позивачем інформації, а тому відсутні правові підстави, передбачені статтею 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації", для відмови у задоволенні запиту про надання такої інформації.

Так відповідач, обґрунтовуючи свою позицію зазначив, що відповідь на запит про отримання публічної інформації була направлена ОСОБА_1 простою кореспонденцією за адресою АДРЕСА_1 , за вих.№01-23/Б-0008 від 21.01.2021.

Дійсно, законом прямо не передбачено надіслання відповіді на запит рекомендованим листом з повідомленням, в той же час за приписами зазначених вище норм Закону України “Про доступ до публічної інформації” саме на розпорядника покладено обов`язок не лише надання такої відповіді на запит, а і надання такої відповіді у встановлені строки. Водночас у розумінні ч.2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

При цьому, судом враховано, що абзац 11 пункту 1.3. Порядку пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Українського державного підприємства поштового зв`язку “Укрпошта” від 12.05.2006 № 211 (далі - Порядок № 211): календарний штемпель - спеціальний штамп (печатка), призначений для погашення поштових марок на поштових відправленнях, оформлення поштових відправлень, розрахункових квитанцій, касових документів та іншої виробничої документації.

Підпунктом 3.1.4.5 пункту 3.1.4 та підпунктом 3.1.6.2. пункту 3.1.6 Порядку № 211 передбачено, що проста письмова кореспонденція, що надійшла з об`єктів поштового зв`язку місця приймання до сортувального вузла, штемпелюється. У доставних відділеннях поштового зв`язку письмова кореспонденція не штемпелюється, окрім засланої та простої “До запитання”.

Крім того, відповідно до частини 2 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року №270 (далі – Правила №270), зазначено, зокрема, що розрахунковий документ - документ встановленої відповідно до Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), що підтверджує надання послуг поштового зв`язку.

Пунктами 66, 68 Правил № 270 визначено, що у разі відправлення згрупованих поштових відправлень, поштових переказів відправник складає їх список в електронному вигляді за формою, визначеною оператором поштового зв`язку. Кількість поштових відправлень, поштових переказів одного виду та категорії (згрупованих за способом пересилання), що включаються до одного списку, та кількість таких списків визначаються оператором поштового зв`язку. Про прийняття для пересилання згрупованих поштових відправлень, поштових переказів видається один розрахунковий документ на один список. Один примірник списку видається відправникові.

Абзацами 1,2 пункту 73 Правил №270 Правил передбачено, що під час приймання для пересилання письмової кореспонденції на адресному боці кожного поштового відправлення проставляється відбиток календарного штемпеля. Дата відбитку календарного штемпеля маркувальної машини повинна відповідати даті подання письмової кореспонденції для пересилання.

Системний аналіз вказаних приписів свідчить про те, що реєстрація відповіді на запит як вихідного документа у журналі реєстрації вихідної документації розпорядника інформації не є моментом завершення перебігу строку на надання відповіді, визначеного законом. Належними і допустимими доказами відправлення відповіді є список згрупованих поштових відправлень із відміткою працівника зв`язку про його прийняття, опис вкладення у цінний лист, зворотне повідомлення про вручення поштового відправлення, докази направлення електронною поштою або розписка про отримання у разі вручення заявнику особисто

Вказане узгоджується з висновками Верховного суду, зробленими під час розгляду справи №128/4752/15-а (постанова від 06.09.2019) в подібних правовідносинах.

Як встановлено судом у даній справі, відповідач отримав запит позивача 19.01.2021 (а.с.6, 20), ним підготовлена відповідь на вказаний запит, датована 21.01.2021 (а.с.21), однак, жодного доказу, як то списку згрупованих поштових відправлень із відміткою працівника зв`язку про його прийняття, опис вкладення у цінний лист, зворотне повідомлення про вручення поштового відправлення, докази направлення електронною поштою або розписка про отримання у разі вручення заявнику особисто та саме у строк, встановлений Законом України “Про доступ до публічної інформації”, відповідачем надано не було.

Відповідач в обґрунтування своєї позиції стверджує, що надану позивачу відповідь на запит про отримання публічної інформації була направлена ОСОБА_1 простою кореспонденцією за адресою АДРЕСА_1 , за вих.№01-23/Б-0008 від 21.01.2021. На підтвердження зазначеного представник відповідача надав копію реєстру відправленої кореспонденції (а.с.22, 32-33). Так, дійсно, за №238 вказаного реєстру відправленої кореспонденції значиться запис “ 21.01. 01-23/Б-0008, АДРЕСА_2 ”.

Однак, з наданого доказу не вбачається можливим встановити, що саме надсилалося у поштовому відправленні ОСОБА_1 та в який саме день, оскільки надано копію реєстру відправленої кореспонденції, в якому біля порядкового номеру №238 містяться лише реквізити запиту, зокрема, 21.01. 01-23/Б-0008.

Враховуючи вищевикладене, суд критично оцінює надані відповідачем докази надіслання відповіді на запит позивачу, оскільки вони не підтверджують факт направлення вказаної відповіді позивачем, а є лише фактом фіксування наявності відповіді в установі, а відтак, не можуть бути доказом саме НАДАННЯ відповіді позивачу, у розумінні приписів Закону України “Про доступ до публічної інформації”.

Інших доказів на підтвердження направлення відповіді ОСОБА_1 на запит від 16.01.2021, в тому числі на виконання вимог ухвали суду від 01.04.2021 (а.с.26) відповідачем суду надано не було.

Відтак, наданий доказ не є підтвердженням того, що відповідач надіслав, тобто надав у розумінні України “Про доступ до публічної інформації” відповідь на запит позивача та саме у строк, встановлений ч.1 ст.20 Закону України “Про доступ до публічної інформації”.

Відповідно до ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням встановлених обставин та досліджених доказів, суд приходить до висновку, що відповідач протиправно не надав позивачу відповідь на запит щодо отримання публічної інформації за запитом від 16.01.2021 та саме у строк, встановлений ч.1 ст.20 Закону України “Про доступ до публічної інформації”, у зв`язку з чим позовні вимоги є обґрунтованими, а тому суд вважає необхідним визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не надання ОСОБА_1 відповіді на запит щодо отримання публічної інформації від 16.01.2021 та у строк, встановлений ч.1 ст.20 Закону України "Про доступ до публічної інформації" та зобов`язати відповідача надати ОСОБА_1 відповідь на запит щодо отримання публічної інформації від 16.01.2021.

Керуючись ст.ст. 90, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 255, 295, 297, п.15.5 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до виконавчого комітету Конотопської міської ради (пр-т Миру, 8,м. Конотоп,Сумська область,41600, код ЄДРПОУ 04057971) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії – задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність виконавчого комітету Конотопської міської ради щодо не надання ОСОБА_1 відповіді на запит щодо отримання публічної інформації від 16.01.2021 та у строк, встановлений ч.1 ст.20 Закону України "Про доступ до публічної інформації".

Зобов`язати виконавчий комітет Конотопської міської ради надати ОСОБА_1 відповідь на запит щодо отримання публічної інформації від 16.01.2021.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 23.07.2021.

Суддя І.Г. Шевченко