Рішення № 98515452, 23.07.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/4471/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2021 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Катаєва Е.В., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі справу за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Південного міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки (вул. Успенська, 4, м. Одеса, 65014), Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області (вул. Садова, будинок 1-А, м. Одеса, 65023), третя особа Дочірнє підприємство «Трансшип-Тракс» про визнання протиправною та скасування постанови, повернення стягнутого штрафу, –

В С Т А Н О В И В:

В провадженні суду знаходиться справа за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, третя особа Дочірнє підприємство «Трансшип-Тракс», в якому позивач просить: визнати протиправною та скасувати Постанову від 14.12.2020 року №228581 про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17 000 гривень, винесену Південним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки та зобов`язати Головне управління державної казначейської служби України в Одеській області повернути ФОП ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 17 000, 00 гривень, сплачених ним в якості адміністративно-господарського штрафу за Постановою Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки від 14.12.2020 року №228581

Позивач зазначив, що 14.12.2020 року на підставі Акту №256368 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 08.11.2020 року Південним міжрегіональним управлінням винесена оскаржувана постанова №228581 від 07.12.2020 року про застосування адміністративно-господарського штраф у сумі 17000,00 грн.

Згідно вказаного акту 08.11.2020 року на 124 км автодороги М-1 Київ-Чернігів-Н.Яриловичі посадовими особами Північного міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки проведено габаритно-ваговий контроль автомобіля (вантажний сідловий тягач) марки DAF р/н НОМЕР_1 з напівпричепом марки BENALU р/н НОМЕР_2 та визначено перевищення встановлених норм перевезення вантажу без відповідного дозволу. Згідно з довідкою від 08.11.2020 року №050498 про результати здійснення габаритно-вагового контролю було встановлено перевищення на строєну вісь - 24 тон 250 кг при нормативно допустимому у 22 тони.

Акт від 08.11.2020 року №256368 був складений відносно ФОП ОСОБА_2 , який визначений власником автомобіля (вантажний сідловий тягач) марки DAF р/н НОМЕР_1 з напівпричепом марки BENALU р/н НОМЕР_2 та саме до нього застосований штраф.

Позивач вказує, що вказаний штраф він був вимушений сплатити в межах відкритого постановою державного виконавця Другого Київського відділу ДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від 25.02.2021 року виконавчого провадження №64651707 задля уникнення подальшого блокування розрахункових рахунків, тимчасового затримання транспортних засобів, оскільки постановою від 25.02.2021 року було накладено арешт на грошові кошти ФОП ОСОБА_1 , а постановою від 26.02.2021 року - оголошено розшук майна боржника ФОП ОСОБА_1 , а саме транспортних засобів у кількості 66 одиниць.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він дійсно є власником транспортних засобів, вказаних в акті перевірки, проте вказаний транспортний засіб згідно з договором оренди від 27.07.2020 року укладеним ним - ФОП ОСОБА_1 з ДП «Трансшип-Тракс» переданий в користування орендарю, тобто відповідно до ст.773 ЦКУ транспортний засіб вибув з його володіння та користування на час дії договору. З часу укладення договору перевозом та організацією перевозів вантажів транспортним засобом займався орендар.

Під час здійснення габаритно-вагового контролю 08.11.2020 року водієм посадовій особі Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки було надано товарно- транспортну накладну №74 від 08.11.2020 року, згідно якої перевізником було визначено ТОВ «ОРІОН-ЛОГІСТИК».

Проте, в Акті від 08.11.2020 року №256368 в якості правопорушника було вказано ФОП ОСОБА_1 , а не перевізника вантажу ТОВ «ОРІОН-ЛОГІСТИК», що суперечить вимогам статті 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт».

Згідно із пунктом 11.1. Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Позивач вказує, що відповідальність має нести перевізник, а оскільки він на момент проведення перевірки не мав статусу автомобільного перевізника у розумінні визначення наведеного в ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт», тому не може нести відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Таким чином, Постанова від 14.12.2020 року №228581 була заснована на доказах, які не фіксують факту скоєння правопорушення з боку ФОП ОСОБА_1 .

Іншими порушеннями порядку проведення габаритно-вагового контролю, допущені посадовими особами Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки при здійсненні зазначеної перевірки є порушення процедури здійснення державного контролю, яка проводиться у відповідності до Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим Постановою КМУ від 08.11.2006 року №1567 (далі - Порядок №1567).

У порушення пунктів 10, 12, 13 Порядку №1567, зупиняючи водія автомобіля марки DAF р/н НОМЕР_1 , посадовими особами Управління Укртрансбезпеки не було надано направлення на проведення рейдової перевірки, що визначає певні строки проведення перевірки та певні місця проведення рейдової перевірки, як то ділянка дороги, автовокзали, місця здійснення габаритно-вагового контролю тощо.

Згідно пункту 6 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого Постановою КМУ від 27.06.2007 року №879 (далі - Порядок № 879), габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів.

Враховуючи, що на окремій ділянці дороги здійснювався габаритно-ваговий контроль, в акті необхідно було зафіксувати не ділянку дороги, де проводилася рейдова перевірка, а саме пункт габаритно-вагового контролю, як то передбачено у пункті 14 Порядку №1567 та у пункті 6 Порядку №879.

Наказом Міністерства інфраструктури України від 28.07.2016 року №255 «Про затвердження Вимог до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю на автомобільних дорогах загального користування» (далі - Вимоги №255) визначені види та відповідні вимоги до облаштування пунктів габаритно-вагового контролю.

Проте, з наданих посадовими особами Управління Укртрансбезпеки документів не було визначено найменування пункту габаритно-вагового контролю (автоматичний, стаціонарний або пересувний), не було вказано місце розташування пункту вагового контролю.

Крім того, згідно з пп. 2 п. 2 Порядку №879 вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводиться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології. Така методика відсутня.

Позивач звертає увагу, що при складанні Акту від 08.11.2020 року №256368 водієм автомобіля було зазначено про незгоду з результатами зважування, адже вантаж є сипучим (кукурудза) та може переміщуватися при русі автомобіля. Також водій зазначив, що згідно товарно-транспортної накладної від 08.11.2020 року вага вантажу складала 25т 160 кг, а загальна маса не перевищувала 40 тон при дозволеному нормативі у 40 тон.

Зазначені порушення вимог законодавства щодо призначення та проведення габаритно-вагового контролю транспортного засобу, допущені контролюючим органом, призводять до відсутності правових наслідків такої перевірки.

Викладені обставини не були враховані Південним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки при розгляді справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт 14.12.2020 року та винесенні Постанови про застосування адміністративно- господарського штрафу №228581.

Таким чином, Постанова від 14.12.2020 року №228581 є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідно визнання правової підстави сплати штрафу неправомірною надає платнику такого штрафу вимагати повернення сплачених коштів.

Питання повернення з Державного бюджету України сплачених коштів за постановами територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті про застосування адміністративного-господарського штрафу, які за наслідками судового оскарження скасовуються, здійснюється відповідно до Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 03 вересня 2013 року №787 (далі - Порядок №787), який визначає процедури повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії (далі - платежі).

У даному випадку повернення сплачених коштів здійснюється на підставі зазначеного Порядку як позасудового порядку.

Пункт 5 Розділу І Порядку №787 визначає, що для повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету або на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів, перерахування компенсації необхідно отримати подання (висновок) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - судове рішення, яке набрало законної сили.

Таким чином, аби отримати від органів казначейства повернення коштів, сплачених в якості штрафу у разі скасування підстав для сплати такого штрафу, необхідно попередньо отримати подання органу, що контролює справляння відповідних надходжень бюджету, що в свою чергу, призводить до витрачання додаткового часу та ресурсів з боку ФОП ОСОБА_1 .

На думку позивача протиправність дій Укртрансбезпеки при винесенні Постанови від 14.12.2020 року, не повинно призводи до застосування ним додаткових зусиль на усунення наслідків такої протиправної постанови, у тому числі, таких, що вимагає отримання подання відповідного органу на повернення вказаних коштів.

Мета судового захисту прав ОСОБА_1 від неправомірного рішення владного суб`єкта є повне відновлення становища, що існувало до порушення прав, у тому числі, шляхом повернення за судовим рішенням безпідставно сплаченого штрафу.

Позивач просив задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 29.03.2021 року адміністративний позов залишено без руху та надано строк для усунення недоліків. Ухвалою суду від 26.04.2021 продовжений строк на усунення недоліків.

Ухвалою суду від 24.05.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвала суду від 24.05.2021 року про прийняття позовної заяви та відкриття провадження у справі направлена на електронні адреси учасників справи 27.05.2021 року.

Відповідач Південне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки відзив на позов до суду не надав.

Представник відповідача ГУ ДКС надав до суду відзив на позов, в якому просив відмовити у задоволенні позову та зазначив, що зі змісту позовної заяви вбачається, що правовідносини виникли між ФОП ОСОБА_1 та Південним міжрегіональним Управлінням Укртрансбезпеки. ГУ ДКС є окремою юридичною особою, яка самостійно несе відповідальність за своїми зобов`язаннями, в повному обсязі виконує свої завдання та функції і ніяких прав та законних інтересів позивача не порушувало.

Також зі змісту позовної заяви вбачається, що ФОП ОСОБА_1 вважає, що штраф у розмірі 17000 грн було сплачено ним з неправомірної підстави, а тому кошти у розмірі 17000 грн підлягають поверненню в порядку, визначеному Порядком №787.

Представник звертає увагу суду, що відповідно до абз. 1 п. 5 Розділу І Порядку №787 повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету або на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, збрів, пені, платежів та інших доходів бюджетів, перерахування компенсації здійснюється за поданням (висновком) органів, що контролюють справлений надходжень бюджету, а при повернення судового збору - за судовим рішенням, яке набрало законної сили, про що зазначає і сам позивач у позовній заяві.

Позивач не наводить жодного нормативно-правового акту на обґрунтування позовної вимоги щодо зобов`язання Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області повернути йому грошові кошти в розмірі 17000,00 грн, сплачені в якості адміністративно- господарського штрафу, а лише зазначає, що заявляє таку правову вимогу з підстав того, що отримання подання органу, що контролює справляння надходжень бюджету, призведе до витрачення додаткового часу та ресурсів з боку ФОП ОСОБА_1 .

Тобто, позивач свідомо залишає поза увагою порядок повернення коштів з бюджету, встановлений чинним законодавством та просить суд зобов`язати Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області повернути йому грошові кошти в розмірі 17000,00 грн, сплачених ним в якості адміністративно-господарського штрафу за Постановою Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки від 14.12.2020 № 228581, в супереч положенням Порядку №787. Оскільки, як вже було зазначено вище, за приписами Порядку №787 повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів здійснюється на підставі подання органу, що контролює справляння надходжень бюджету, яке подається платником разом з заявою про повернення коштів до відповідного органу Казначейства, тому позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 є такими, що не підлягають задоволенню.

Третя особа Дочірнє підприємство «Трансшип-Тракс» пояснень до суду не надала.

Справа розглянута у письмовому провадженні.

Спірні правовідносини щодо здійснення державного контролю на автомобільному транспорті виникли між позивачем, який є суб`єктом господарювання – ФОП ОСОБА_1 та суб`єктом владних повноважень - Південним міжрегіональним Управлінням Укртрансбезпеки.

Відповідно до п.1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №103 від 11.02.2015 року, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Згідно з п.8 вказаного Положення, Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08.11.2006 року (далі Порядок №1567), визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, зокрема, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень вантажів автомобільним транспортом, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконанням суб`єктами господарювання ліцензійних умов, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами.

Відповідно до пунктів 3,4 вказаного Порядку органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансбезпека, її територіальні органи, які здійснюють контроль шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Пунктом 15 Порядку №1567 встановлений виключний перелік підстав під час проведення рейдової перевірки, серед яких зазначено перевірка наявності визначених статтями 39 і 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів. Згідно з п.16 під час рейдової перевірки може проводитись габаритно-ваговий контроль.

Судом встановлено, що 27.07.2020 року між ОСОБА_1 (орендодавець) та ДП «ТРАНСШИП-ТРАКС» (орендар) укладений договір оренди транспортних засобів, згідно з яким переданий в оренду транспортний засіб автомобіля (вантажний сідловий тягач) марки DAF р/н НОМЕР_1 з напівпричепом марки BENALU р/н НОМЕР_2 , якій належить на праві власності орендодавцю. Згідно з п.1.8,п.1.9 договору метою оренди є використання ТЗ у господарської діяльності орендаря за їх цільовим призначенням та відповідно до статутних видів економічної діяльності, після укладення договору орендодавець залишається власником переданих в оренду ТЗ, а орендар набуває право користування цими ТЗ. Відповідно до пп.2.4.1 п.2.4 Договору орендар має право самостійно використовувати орендовані транспортні засоби у своєї діяльності, а також має право без згоди з орендодавцем укладати від свого імені договори перевезення та інші договори відповідно до призначення ТЗ.

Таким чином, станом на час здійснення перевірки позивач у будь-якому випадку не міг бути перевізником.

08.11.2020 року на 124 км автодороги М-1 Київ-Чернігів-Н.Яриловичі посадовими особами Північного міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки здійснено перевірку транспортного засобу - автомобіля (вантажний сідловий тягач) марки DAF р/н НОМЕР_1 з напівпричепом марки BENALU р/н НОМЕР_2 , якій належить ФОП ОСОБА_1 , водій ОСОБА_3 .

В акті №236368 від 08.11.2020 року також вказано, що під час перевірки виявлено порушення перевезення вантажу (кукурудзи) згідно товарно-транспортної накладної №74 від 08.11.2020 року з порушенням вагових обмежень на строєну вісь на 10,23% (24,25т), при цьому у водія відсутні документи, перелік яких встановлени1ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт». Відповідальність передбачена абз.15 ч.1 ст.60 Закону.

Водій в акті перевірки вказав, що він ознайомлений та незгодний, оскільки загальна маса складає 40т.

На підставі акту №236368 від 08.11.2020 року Південним міжрегіональним управлінням винесено постанову №228581 від 14.12.2020 року про застосування адміністративно-господарського штрафу, згідно якої до позивача на підставі абз.15 ч.1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 17 тис грн.

Частина 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», яка зазначена у постанові, встановлює відповідальність автомобільних перевізників за порушення законодавства про автомобільний транспорт у вигляді адміністративно - господарських штрафів, зокрема, за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (абз.15 ч.1 ст.60).

Дослідивши надані докази суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Постановою КМУ від 27.06.2007 року №879 затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, який визначає механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування. (далі - Порядок №879).

Відповідно до пп. 4 п. 2 вказаного Порядку габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Пунктом 3 Порядку №879 передбачено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Відповідно до ст.33 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.

Відповідно до ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Так, документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є, зокрема: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством

Згідно з абз. 1 п. 28 Порядку №879 плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Перевізник зобов`язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

Таким чином, обов`язок внесення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів покладено саме на перевізника.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах. Для виконання перевезень небезпечних вантажів автомобільний перевізник повинен одержати відповідну ліцензію (ст. 33 Закону).

Відповідно до абзаців 14, 15, 16 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм без відповідного дозволу.

Таким чином, відповідальність за порушення вимог законодавства сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів несуть саме перевізники.

Частиною 5 ст.242 КАС України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у поставові від 09.08.2019 справа №806/1450/16 (адміністративне провадження №К/9901/22072/18) сформував правовий висновок та зазначив, що згідно з абз.3 ч.1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», суб`єктом відповідальності за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений ст.ст.39,48 Закону - є автомобільний перевізник. В розумінні вимог ст.1 Закону - автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власні кошти перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами. Враховуючи вказані норми по справі №806/1450/16 Верховний Суд дійшов висновку, що оскільки транспортний засіб у відповідності до вимог чинного законодавства був переданий позивачем у користуванні іншій особі, тому позивач у спірних правовідносинах не мав статусу автомобільного перевізника, та не може бути суб`єктом відповідальності передбаченої абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Згідно умов договору оренди транспортних засобів від 27.07.2020 року позивачем транспортний засіб був переданий в користування ДП «ТРАНСШИП-ТРАКС», якому на підставі договору надано право використання ТЗ у своєї господарської діяльності орендаря за їх цільовим призначенням самостійно, а також має право без згоди з орендодавцем укладати від свого імені договори перевезення та інші договори відповідно до призначення ТЗ.

Таким чином, позивач на час здійснення перевірки не був перевізником вантажу, відповідно не був суб`єктом відповідальності передбаченої абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Крім того, відповідно до пунктів 12, 13, 14 зазначеного Порядку, вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології. Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані. Вимоги до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю визначаються Мінінфраструктури.

Статтею 33 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху (пункт 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою КМУ №30 від 18.01.2001 року.).

Згідно пункту 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ №1306 від 10.10.2001 року за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18т, строєні - 2 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними не перевищує 2,5 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

В самому Акті №256368 від 08.11.2020 року відсутні посилання на здійснення габаритно-вагового контролю, а саме довідку про здійснення габаритно-вагового контролю.

Також, акті проведення перевірки №256368 від 08.11.2020 року відсутні відомості щодо вагового комплексу, якій застосовувався при здійсненні габаритно-вагового контролю.

Експлуатація засобів вимірювальної техніки, які застосовуються у сфері законодавчо регульованої метрології (далі - законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки), здійснюється з дотриманням правил застосування таких засобів, встановлених у нормативно-правових актах, і вимог щодо їх експлуатації, встановлених в експлуатаційних документах на такі засоби.

Пунктом 12 Порядку №879 встановлено, що вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Суд вважає, що відповідач, який є суб`єктом владних повноважень та на якого відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень покладений обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, не надав суду доказів про правомірність прийнятої постанови №228322 від 07.12.2020 року про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 8500,00 гривень до позивача.

Копія ухвали суду від 24.05.2021 року про прийняття позовної заяви та відкриття провадження у справі по справі №420/4471/21, копія позовної заяви з додатками року направлена на електрону адресу відповідача - Південного міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки з наданням 15-денного строку для відзиву на позов. Відзив на позов до суду не надійшов.

Частиною 4 ст.159 КАС України встановлено, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

З урахуванням доводів позову, тієї обставини, що наданий строк для відзиву сплинув, та відзив на позов до суду не надійшов, згідно автоматизованої системи діловодства суду по справі не зареєстровано будь-яких клопотань, заяв відповідача, суд кваліфікує неподання відповідачем - суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин як визнання позову.

З урахуванням викладених обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню шляхом визнання протиправною та скасування постанови Управління №228581 від 14.12.2020 про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 17000,00 гривень, яка є рішенням суб`єкта владних повноважень за результатами здійснення габаритно-вагового контролю.

Висновок суду про визнання протиправною та скасування постанови Управління в Одеській області №228581 від 14.12.2020 року про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 17000,00 гривень ґрунтується також на тому, що вказане рішення суб`єкта владних повноважень не відображає складу правопорушення та посилання на нормативний акт, який порушив позивач.

В оскаржуваній постанові Управління у графі щодо допущеного правопорушення зазначено « 08.11.20р, Чернігівська обл. (підстава Акт від 08.11.20р.№256368) У тому числі порушення, відповідальність за які передбачена ч.1 абз.15 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Таке рішення не відповідає вимозі до рішень суб`єкта владних повноважень щодо його обґрунтованості, вмотивованості та прийняття з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, які повинні бути відображені в постанові.

Таким чином позовні вимоги позивача в частині визнання протиправною та скасування постанови Управління в Одеській області №228581 від 14.12.2020 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

У той же час суд вважає, що не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача про зобов`язання ГУ ДКС України в Одеській області повернути йому - ФОП ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 17000,00 гривень, сплачених ним в якості адміністративно-господарського штрафу за Постановою Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки від 14.12.2020 року № 228581. При цьому суд виходить із наступного.

Питання повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету або на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, збрів, пені, платежів та інших доходів бюджетів, перерахування компенсації регламентовано Порядком №787 та здійснюється за поданням (висновком) органів, що контролюють справлений надходжень бюджету.

Позивач у позові зазначає вказаний Порядок, проте підставами для задоволення його позовних вимог вказує про витрачення ним додаткового часу та ресурсів для повернення вказаних коштів відповідно до Порядку. Суд вважає таки доводи неспроможними та такими що не можуть бути підставою для задоволення його вимог зобов`язання ГУ ДКС повернути йому - ФОП ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 17000,00гривень, сплачених за оскаржуваною постановою у порушення встановленого законодавством Порядку. В цій частині не було порушення прав позивача зі сторони відповідачів.

Згідно ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 76 КАС України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

З урахуванням встановлених фактів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню шляхом визнання протиправною та скасування постанови Управління №228581 від 14.12.2020 року про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 17000,00 гривень.

Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Суд дійшов висновку про стягнення з відповідача - структурного підрозділу Державної служби України з безпеки на транспорті за рахунок бюджетних асигнувань, на користь позивача витрат зі сплати судового збору в розмірі 908,00 грн.

Керуючись статтями 2,3,6,7,8,9,12,139,241-246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Південного міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки (вул. Успенська, 4, м. Одеса, 65014), Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області (вул. Садова, будинок 1-А, м. Одеса, 65023, код ЄДРПОУ 37607526), третя особа Дочірнє підприємство «Трансшип-Тракс» (вул. Успенська,39/1,1-2 поверх,офіс 2/4, код ЄДРПОУ 33988668) про визнання протиправною та скасування постанови, повернення стягнутого штрафу - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки від 14.12.2020 року №228581 про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 17000,00 гривень.

У задоволені решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути з Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки за рахунок бюджетних асигнувань на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908,00 грн.

Рішення набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст.295-297 КАС України.

Суддя Е.В. Катаєва