Рішення № 98515390, 23.07.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/3337/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вовченко О.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ 43142370), Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ ВП 44069166), Головного управління ДФС в Одеській області, про визнання протиправною та скасування податкової вимоги, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду 05 березня 2021 року надійшов адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги форми «Ф» №12087-17 від 06.02.2018 року Головного управління ДФС в Одеській області.

10 березня 2021 року ухвалою позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено позивачу 5-денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії ухвали.

26 березня 2021 року до суду від позивача за вх.№15013/21 надійшла заява про усунення недоліків з додатками, зокрема позовною заявою, доказами сплати судового збору та засвідченою копією адвокатського запиту (у 2-х примірниках).

Ухвалою від 31 березня 2021 року прийнято до розгляду позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (вх. №15013/21). Відкрито провадження у адміністративній справі та визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що їй стало відомо про винесення Головним управлінням ДФС в Одеській області спірної податкової вимоги, проте, вона її не отримувала, а підпис на поштовому повідомленні про вручення поштового відправлення їй не належить, більш того, з нього не вбачається, що було направлено саме податкову вимогу, а не будь-який інший документ. Зазначає, що податкові повідомлення-рішення оскаржувались позивачем, а відтак грошове зобов`язання на момент направлення вимоги не було узгодженим.

19 квітня 2021 року до канцелярії суду від Головного управління ДПС в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву (вх.№19624/21) у якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що провадження за адміністративним позовом про оскарження податкових повідомлень-рішень було відкрито Одеським окружним адміністративним судом лише 26.03.2018, тобто після отримання позивачем спірної вимоги, яка, в свою чергу, була надіслана позивачу у порядку, визначеному законодавством.

27 квітня 2021 року до канцелярії суду від фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив (вх.№21486/21) у якій позивач зазначає про відсутність доказів отримання нею спірної вимоги та її протиправність з огляду на неузгодженість податкових зобов`язань.

Ухвалою суду від 28 травня 2021 року ухвалено заяву представника Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ ВП 44069166) про заміну відповідача задовольнити частково, залучено до участі у справі в якості другого відповідача Головне управління ДПС в Одеській області (вул.Семінарська, 5, м.Одеса, 65044, код ЄДРПОУ ВП 44069166), в іншій частині заяви відмовлено та залучено до участі у справі в якості другого відповідача Головне управління ДФС в Одеській області (вул.Семінарська, 5, м.Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 39398646), розгляд справи №420/3337/21 вирішено розпочати спочатку за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Станом на дату вирішення даної адміністративної справи інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Вивчивши матеріали справи, ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї доказами, відзивом представника відповідача на позовну заяву, відповіддю на відзив, дослідивши обставини, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, та перевіривши їх наданими доказами, судом встановлено наступне.

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 22.01.2018 року №0018191305 на суму 138233,81 грн., №0018251305 на суму 11652,24 грн., №0019491305 на суму 868547,50 грн., №0019511305 на суму 340,00 грн., №0021941305 на суму 737,00 грн., №0021911305 на суму 10623,40 грн., №0019521305 на суму 510,00 грн., вимоги про сплату боргу (недоїмки) №0021891305 від 22.01.2018 року на суму 60158,69 грн., рішення №21901305 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого внеску на суму 7265,89 грн., рішення №0020421305 від 18.01.2018 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату єдиного внеску на суму 1405,86 грн.

06 лютого 2018 року Головне управління ДФС в Одеській області склало податкову вимогу форми «Ф» №12087-17 (далі-Вимога) (а.с.49), відповідно до якої загальна сума податкового боргу Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 станом на 05 лютого 2018 року становить 1013827,93 грн, у тому числі: за основні платежі: 804530,42 грн, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 205672,75 грн, пеня 3624,76 грн.

Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу (а.с.49), поштове відправлення на ім`я ОСОБА_1 отримано 09.03.2018.

19 лютого 2018 року ухвалою Одеського окружного адміністративного суду по справі №815/611/18 адміністративний позов Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги та рішень залишено без руху.

26 березня 2018 року ухвалою Одеського окружного адміністративного суду по справі №815/611/18 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та рішень.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду по справі №815/611/18 від 12 липня 2018 року, яке залишено без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2018 року у справі №815/611/18, у задоволенні адміністративного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги та рішень відмовлено.

Вважаючи спірну Вимогу протиправною, позивач звернулась з позовною заявою до суду.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Згідно із п.п.14.1.39 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, грошове зобов`язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як додаткове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотримання якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання (п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України).

Так, відповідно до п.57.3 ст.57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

За змістом підпунктів 1, 2 розділу ІІ «Порядку направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.06.2017 №610, податкова вимога платнику податків, у якого виник податковий борг, формується контролюючим органом, на який згідно з Кодексом покладається виконання такої функції.

Податкова вимога формується у разі, якщо платник податків не сплатив у встановлені Кодексом строки суму: узгодженого грошового зобов`язання; непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному Кодексом.

При цьому, підпунктом 3 ІІ цього Порядку визначено, що протягом періоду оскарження суми грошових зобов`язань, визначених контролюючим органом відповідно до Кодексу, податкова вимога з податку, що оскаржується, не надсилається.

Згідно з п.56.1 ст.56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України передбачено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Таким чином, податкова вимога може бути складена та надіслана платнику податків виключно у випадку наявності у платника податків податкового боргу, тобто узгодженого грошового зобов`язання.

Згідно з пунктом 2 частини 9 розділу IV «Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 №422, інформація щодо початку/продовження та результатів адміністративного або судового оскарження податкового повідомлення-рішення вноситься до підсистеми, що забезпечує облік платежів, працівником структурного підрозділу органу ДФС, яким податкове повідомлення-рішення було сформовано, на підставі документів, зазначених у розділі VII цього Порядку (заяви - оскарження податкового повідомлення-рішення, ухвали суду про відкриття провадження, рішення про результати розгляду скарги (заяви), рішення суду, прийнятого по суті), протягом 3-ох днів з дати отримання такого документа.

На підставі інформації про початок/продовження у законодавчо встановлені строки процедури адміністративного оскарження (скарга (заява) платника податків) або про початок/продовження процедури судового оскарження нарахована сума податків вважається неузгодженою, а в інтегрованій картці платника відображаються облікові показники (операції) щодо її виключення.

В контексті наведеного слід зазначити, що по завершенню вказаного 10-денного строку, якщо у податкового органу не буде відомостей (документально підтверджених) щодо сплати або оскарження визначеного грошового зобов`язання, то податковий орган зобов`язаний розпочати заходи, спрямовані на забезпечення сплати платником податків цього зобов`язання, зокрема сформувати податкову вимогу.

Отже, до обов`язків Головного управління ДФС в Одеській області, на момент спірних правовідносин, входило зобов`язання забезпечити відображення результатів оскарження податкових повідомлені-рішень від 22.01.2018 року №0018191305 на суму 138233,81 грн., №0018251305 на суму 11652,24 грн., №0019491305 на суму 868547,50 грн., №0019511305 на суму 340,00 грн., №0021941305 на суму 737,00 грн., №0021911305 на суму 10623,40 грн., №0019521305 на суму 510,00 грн., вимоги про сплату боргу (недоїмки) №0021891305 від 22.01.2018 року на суму 60158,69 грн., рішення №21901305 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого внеску на суму 7265,89 грн., рішення №0020421305 від 18.01.2018 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату єдиного внеску на суму 1405,86 грн шляхом внесення до інтегрованої картки платника фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 запису про оскарження вказаних рішень на підставі ухвали суду про відкриття провадження.

У позовній заяві позивач стверджує, що відповідачу було відомо про судове оскарження рішень, на підставі яких виникло податкове зобов`язання, однак, будь-яких належних доказів на підтвердження зазначених обставин позивач суду не надав.

Проте, станом на момент винесення (06.02.2018) та надіслання спірної Вимоги ухвали суду про відкриття провадження не було, оскільки тільки 26 березня 2018 року ухвалою Одеського окружного адміністративного суду по справі №815/611/18 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та рішень.

В свою чергу, навіть про ухвалу 19 лютого 2018 року Одеського окружного адміністративного суду по справі №815/611/18, якою адміністративний позов Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги та рішень залишено без руху, Головне управління ДФС в Одеській області було не обізнано, оскільки, з огляду на приписи ст.169 КАС України, копія ухвали про залишення позовної заяви без руху надсилається лише особі, яка подала позовну заяву.

Відповідно до вимог п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків. Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

Згідно з п.59.3 ст.59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов`язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Відповідно до пункту 42.2 статті 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Щодо посилань позивача на те, що рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення не дає перевірити вміст поштового відправлення, а вміст поштового відправлення перевіряється за бланком опису згідно п.61 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 р. № 270, суд зазначає, що згідно вимог Податкового кодексу України (ст.ст.42, 58, 58) відправлення вважається належним чином врученим, якщо надіслане за адресою (місцезнаходженням) платника податку рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що контролюючим органом було виконано. Вимоги щодо обов`язкової наявності опису вкладення для належного повідомлення платника податку, відсутні.

Водночас, суд зазначає, що приписи статті 42 Податкового кодексу України, також, не вимагають від податкового органу надсилати документи із описом вкладення.

Враховуючи те, що податкове зобов`язання позивача станом на момент прийняття оскаржуваної податкової вимоги не перебувало в стані адміністративного чи судового оскарження, оскільки провадження у справі №815/611/18 станом на 06.02.2018 не було відкрито, то суд не вбачає підстав для визнання її протиправною, про що просить позивач, а тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Водночас, відповідно до частини першої та другої статті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Трегубенко проти України» від 02.11.2004 року категорично ствердив, що «правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес» (п. 54 рішення).

Так, предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави у право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (серед багатьох інших, наприклад, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23.09.1982, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986, «Щокін проти України» від 14.10.2010, «Сєрков проти України» від 07.07.2011, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23.11.200, «БулвесАД проти Болгарії» від 22.01.2009, «Трегубенко проти України» від 02.11.2004, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття «суспільний інтерес» має широке значення (рішення від 23 листопада 2000 року в справі «Колишній король Греції та інші проти Греції»). Крім того, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить «суспільний інтерес» (рішення ЄСПЛ від 02.11.2004 в справі «Трегубенко проти України»).

Критерій «пропорційності» передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». При цьому з питань оцінки «пропорційності» ЄСПЛ, як і з питань наявності «суспільного», «публічного» інтересу, визнає за державою досить широку «сферу розсуду», за винятком випадків, коли такий «розсуд» не ґрунтується на розумних підставах.

Отже, з огляду на практику ЄСПЛ винесена відповідачем вимога про сплату боргу (недоїмки) відповідає критерію «пропорційності», адже дотримано справедливої рівноваги між інтересами держави та інтересами особи позивача, оскільки мета сплати податків в даних правовідносинах досягається їх сплатою виключно позивачем, відповідно, суд приходить до висновку, що при винесенні спірної вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 06.02.2018 форми «Ф» №12087-17, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ст.90 КАС України).

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 262, 295, КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ 43142370), Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ ВП 44069166), Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги Головного управління ДФС в Одеській області форми «Ф» №12087-17 від 06.02.2018 – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНКОПП НОМЕР_1 ).

Відповідачі:

- Головне управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, буд.5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 43142370);

- Головне управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, буд.5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ ВП 44069166);

- Головне управління ДФС в Одеській області (вул. Семінарська, буд.5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 39398646).

Суддя Вовченко О.А.