Рішення № 98515021, 22.07.2021, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2021 р. № 400/1274/21 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Устинова І.А., розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , до відповідача:Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області, вул. Героїв Небесної Сотні, 38, м.Баштанка, Баштанський район, Миколаївська область, 56101, про:скасування розпорядження від 15.02.2021 № 25-ро; поновлення на посаді; стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області (далі – відповідач - 1), голови Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області Берегового Олександра Анатолійовича (далі – відповідач -2) з вимогами:

- скасувати розпорядженням за № 25-ро голови Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області від 15 лютого 2021 року про звільнення ОСОБА_1 з посади спеціаліста 1 категорії відділу з питань земельних відносин та охорони навколишнього середовища;

- поновити ОСОБА_1 на посаду спеціаліста 1 категорії відділу з питань земельних відносин та охорони навколишнього середовища Баштанської міської ради;

- стягнути із розрахункового рахунку Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області середню заробітну плату за час вимушеного прогулу та судові витрати в сумі 10200 гривень;

- зобов`язати здійснити запис до трудової книжки позивача.

Ухвалою від 18.03.2021р. суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання.

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтував тим, що його вільнення є протиправним, а розпорядження про звільнення підлягає скасуванню. Підстав для звільнення не існувало, а незаконне притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та матеріали службового розслідування, які стали підставою для звільнення, не відповідають дійсності. Для розірвання трудового договору з роботодавцем мають бути підстави визначені п.3 ст.40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпПУ). Позовні вимоги позивач просив задовольнити в повному обсязі.

Відповідач-1 - Баштанська міська рада Баштанського району Миколаївської області, надав до суд 07.04.2021р. відзив на позов, в якому зазначив, що позовні вимоги не визнає, оскільки протиправність дій відповідача – 1 жодним чином не спростовує доводи позову. Підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності стало невиконання останнім своїх прямих посадових обов`язків та самовільне залишення робочого місця, чим порушено внутрішній трудовий розпорядок. За результатами проведеного службового розслідування складено Акт службового розслідування від 04.11.2020р. та відповідною комісією рекомендовано міському голові звільнити позивача із займаної посади як такого, що має непогашені дисциплінарні стягнення, за неналежне виконання своїх посадових обов`язків. Розпорядження голови міської ради від 15.02.2021р. № 25-ро «Про звільнення ОСОБА_1 » позивача звільнено з займаної посади. Відповідач-1 вважає вказане вище розпорядження таким, що відповідає вимогам трудового законодавства та таким, що видане у законний спосіб.

У відповіді на відзив відповідача-1 позивач підтримав викладені в позові вимоги та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач-2 - голова Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області Береговий Олександр Анатолійович, надав 31.03.2021р. до суду клопотання про , в якому просив розглянути справу за наявними матеріалами за його відсутності.

Відповідно до ч. 9 ст.205 КАС України, суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

01.02.2002 року за трудовою угодою ОСОБА_1 був прийнятий на посаду спеціаліста з земельних питань до Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області.

25.04.2002 року за розпорядженням голови міської ради № 44 позивача призначено на посаду спеціаліста 1 категорії з землевпорядкування за конкурсом з присвоєнням 15 рангу посадової особи місцевого самоврядування.

З 01.03.2017 року позивач переведений на посаду спеціаліста 1 категорії відділу з питань земельних відносин та охорони навколишнього середовища.

15.02.2021 року за розпорядженням за № 25-ро голови Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області ОСОБА_1 звільнений з посади спеціаліста 1 категорії відділу з питань земельних відносин та охорони навколишнього середовища за п. 3 ст. 40 КЗпП України, про що внесено відповідний запис до трудовій книжки позивача.

Згідно вказано вище розпорядження, позивача звільнено з посади з 16.02.2021р. на підставі п.п. 13, 20 ч. 4 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», п. 3 ч. 1. ст. 40, ст. 43, ст. 139, п. 2 ч. 1 ст. 147 Кодексу законів про працю України, ст. 20 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», з урахуванням акту службового розслідування від 04.11.2020 року, службової записки секретаря Баштанської міської ради Інни Гомерської від 05.02.2021 року, акту про відсутність на роботі працівника 05 лютого 2021 року, та з урахуванням раніше вже застосованих до ОСОБА_1 заходів дисциплінарного стягнення шляхом оголошення догани відповідно до розпорядження міського голову від 26.03.2020 № 42-ро «Про оголошення догани, позбавлення надбавки та премії за результати роботи за березень 2020 року», від 18.08.2020 року № 94 - г «Про застосування заходів дисциплінарного Стягнення шляхом оголошення догани ОСОБА_2 , ОСОБА_3 », а також з врахуванням листа первинної профспілкової організації працівників Баштанської міської ради від 11.02.2021 року №12.

З підставами звільнення позивач не погоджується, вважає їх такими, що не відповідають вимогам КЗпП України та такими, що спростовують обставини справи.

Відповідач у відзиві на позов вказує, що передумовою для винесення головою міської ради оскаржуваного розпорядження, стали наступні обставини.

В позові позивач стверджує, що обставини для притягнення останнього до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани ґрунтуються на особистих переконаннях відповідача та не підтверджені належними доказами.

Судом встановлено, що відповідно до висновку Акту службового розслідування від 04.11.2020р., комісією встановлено конфлікт інтересів позивача відносно його дружини ОСОБА_4 та землекористувача земельної ділянки з кадастровим номером 4820610000:05:000:0449 площею 42,6047га, що перейшла у комунальну власність з 15.08.2018р., чим позивач грубо порушив свої посадові обов`язки.

Розпорядження міського голови від 26.03.2020 року № 42-ро «Про оголошення догани, позбавлення надбавки та премії за результатами роботи за березень 2020 року» спеціалісту І категорії відділу з питань земельних відносин та охорони навколишнього середовища ОСОБА_1 , у зв`язку з самовільним залишенням робочого місця 24.03.2020р. з 13:00 год. До 17:00 год., оголошено відповідну догану.

Відповідно до розпорядження міського голови від 18.08.2020 року № 94-г «Про застосування заходів дисциплінарного стягнення шляхом оголошення догани ОСОБА_2 , ОСОБА_1 » позивачу оголошену догану у вигляді позбавлення заохочувальних премій і виплат до зняття дисциплінарного стягнення.

Па підставі подання Баштанської місцевої прокуратури відповідачем-2 видано розпорядження №139-р від 04.09.2020 року про проведення службового розслідування відносно спеціаліста І категорії відділу з питань земельних відносин та охорони навколишнього середовища ОСОБА_1 .

За результатами проведеного службового розслідування складено відповідний Акт службового розслідування від 04.11.2020 року, за висновками якого Комісією із службового розслідування рекомендовано міському голові звільнити спеціаліста 1 категорії ОСОБА_5 із займаної посади, як такого, що має непогашені дисциплінарні стягнення та за неналежне виконання своїх посадових обов`язків.

На підставі зазначеного акту від 04.11.2020р. відповідачем-2 видано оскаржуване розпорядження.

Позивач вважає, що підстави для звільнення останнього вказані в оскаржуваному розпорядженні є безпідставними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства та вимогам Закону України «Про місцеве самоврядування».

Відповідно до частини шостої статті 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Правовідносини з приводу проходження публічної служби в органах та на посадах місцевого самоврядування унормовані, насамперед, приписами Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

Прогалини у нормативному регулюванні цих відносин можуть усуватись нормами Закону України «Про державну службу», Кодексу законів про працю, Закону України «Про оплату праці», Закону України «Про відпустки» тощо, але виключно в частині, котра не суперечить самій природі та суті публічної служби в органах місцевого самоврядування.

Так, за визначенням ст. 1 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.

Статтею 4 названого закону проголошено, що служба в органах місцевого самоврядування здійснюється на таких основних принципах: служіння територіальній громаді; поєднання місцевих і державних інтересів; верховенства права, демократизму і законності; гуманізму і соціальної справедливості; гласності; пріоритету прав та свобод людини і громадянина; рівних можливостей доступу громадян до служби в органах місцевого самоврядування з урахуванням їх ділових якостей та професійної підготовки; професіоналізму, компетентності, ініціативності, чесності, відданості справі; підконтрольності, підзвітності, персональної відповідальності за порушення дисципліни і неналежне виконання службових обов`язків; дотримання прав місцевого самоврядування; правової і соціальної захищеності посадових осіб місцевого самоврядування; захисту інтересів відповідної територіальної громади; фінансового та матеріально-технічного забезпечення служби за рахунок коштів місцевого бюджету; самостійності кадрової політики в територіальній громаді.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» основними обов`язками посадових осіб місцевого самоврядування є: додержання Конституції і законів України, інших нормативно-правових актів, актів органів місцевого самоврядування; забезпечення відповідно до їх повноважень ефективної діяльності органів місцевого самоврядування; додержання прав та свобод людини і громадянина; збереження державної таємниці, інформації про громадян, що стала їм відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків, а також іншої інформації, яка згідно із законом не підлягає розголошенню; постійне вдосконалення організації своєї роботи, підвищення професійної кваліфікації; сумлінне ставлення до виконання службових обов`язків, ініціативність і творчість у роботі; шанобливе ставлення до громадян та їх звернень до органів місцевого самоврядування, турбота про високий рівень культури, спілкування і поведінки, авторитет органів та посадових осіб місцевого самоврядування; недопущення дій чи бездіяльності, які можуть зашкодити інтересам місцевого самоврядування та держави.

Частиною 1 ст.20 означеного закону передбачено, що крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, служба в органах місцевого самоврядування припиняється на підставі і в порядку, визначених Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", цим та іншими законами України, а також у разі: порушення посадовою особою місцевого самоврядування Присяги, передбаченої статтею 11 цього Закону; порушення умов реалізації права на службу в органах місцевого самоврядування (стаття 5 цього Закону); виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню на службі, чи недотримання вимог, пов`язаних із проходженням служби в органах місцевого самоврядування (стаття 12 цього Закону); досягнення посадовою особою місцевого самоврядування граничного віку перебування на службі в органах місцевого самоврядування (стаття 18 цього Закону).

Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку, зокрема, прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Відповідно до ст.147 КЗпП України дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення застосовується власником до працівника за порушення трудової дисципліни.

Порушенням трудової дисципліни є невиконання або неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов`язків, що проявилися в порушенні, зокрема правил внутрішнього трудового розпорядку, посадових інструкцій, прогул.

Прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.

Факт відсутності працівника на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня (прогул) має бути належним чином зафіксований власником або уповноваженим ним

органом задля того, аби унеможливити порушення трудових прав працівника та його безпідставне притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Згідно з положеннями частин першої та другої статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

До застосування дисциплінарного стягнення, відповідно до ч.1 ст.149 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

За змістом ст.ст. 147-149 КЗпП України роботодавець має право застосовувати до працівника дисциплінарне стягнення за прогул, вчинений з вини працівника.

Суд зазначає, що окрім встановлення самого факту відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення позивача з роботи є встановлення поважності причин відсутності.

Поважними причинами визнаються такі причини, що виключають вину працівника.

Законодавством не визначено перелік обставин, за яких прогул вважається вчиненим з поважних причин. Тому, вирішуючи питання про поважність причин відсутності на роботі працівника, суд повинен виходити з конкретних обставин і враховувати наявні у справі докази.

Згідно із п.а ч.2 ст. 9 Міжнародної організації праці № 158 Про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця 1982 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради України №3933-ХІІ від 04.02.1994, тягар доведення наявності законної підстави для звільнення, як це визначено в статті 4 цієї Конвенції, лежить на роботодавці.

Наведені положення підлягають застосуванню до досліджуваних правових відносин у питанні оцінки правомірності звільнення позивача.

Факт відсутності ОСОБА_1 на робочому місці 05.02.2021р. зафіксований Актом про відсутність працівників на робочому місці у період робочого дня (а.с.83) та ктом від 05.02.2021р. (а.с.98).

Від підписання вказаного акту (а.с.83) позивач відмовився, про що вказано в такому акті.

Згідно подання міського голови ОСОБА_6 в порядку ст.43 КЗпП України від 04.02.2021р. (а.с.48) для звільнення ОСОБА_1 з посади необхідна попередня згода виборного органу первинної профспілкової організації.

Відповідно до пояснень позивача на засіданні профспілкової орагнізації (а.с.51) , ОСОБА_1 05.02.2021р. відвідував лікаря-стоматолога, проте довідки від лікаря не надав з особоистих підстав. Згідно висновків засідання комісії профспілкової орагнізації було постанволено питання про погодження звільнення з посади ОСОБА_1 згідно п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України за систематичне невиконання працівником без поважних причин обовязків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

З огляду на зазначені обставини та з урахуванням надання письмових пояснень ОСОБА_1 зафіксованих в протоколі №2 засідання профспілкового комітету мвської ради від 09.02.2021р. (а.с.14-15), що передували прийняттю рішення про його звільнення, відсутність позивача на роботі 05.02.2021р. не можна вважати прогулом без поважних причин, оскільки така відсутність зумовлена необхідністю відвідання лікаря.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що звільнення позивача на підставі п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України було проведене з порушенням вимог трудового законодавства.

В свою чергу, відповідно до п.1 ч.1 ст.41 КЗпП України, крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадках, зокрема, одноразового грубого порушення

трудових обов`язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), а також

службовими особами органів доходів і зборів, яким присвоєно спеціальні звання, і службовими особами центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами.

При цьому, рішення про звільнення має містити чітке формулювання грубого порушення, яке стало підставою для звільнення керівника за п.3 ч.1 ст. 40 КЗпП України

Судом встановлено та підтверджено наявними у справі доказами, що у розпорядженні про звільнення ОСОБА_1 від 15.02.2021р. з посади відсутнє чітке формулювання в чому ж полягає грубе порушення позивачем трудових обов`язків.

Крім того, звільнення на підставі п.1 ст.41 КЗпП України за своєю природою є дисциплінарним, а тому воно має здійснюватись з дотриманням порядку і строків, викладених у ст. т. 148, 149 КЗпП України.

У справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, необхідно з`ясувати, в чому конкретно виявилося порушення, яке стало приводом до звільнення; чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору; чи додержано власником або уповноваженим ним органом передбачених статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правил і порядку застосування дисциплінарних стягнень

Підставами звільнення позивача, як зазначено у розпорядженні, є п.3 ч.1 ст.40 КзпП України, тобто у зв`язку з відсутністю працівника на робочому місці більш ніж три години.

Вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов`язків грубим, суд має виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку завдано ним (могло бути завдано) шкоду.

Трудові обов`язки працівників за своїм змістом означають виконання роботи, обумовленої трудовим договором або посадовими обов`язками, а порушення трудової дисципліни визнається як невиконання або неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов`язків.

Працівники зобов`язані працювати чесно та сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника, або уповноваженого ним органу, додержувати трудової дисципліни (ст.139 КЗпП України).

У даному випадку Баштанськаміська рада при застосуванні такого крайнього заходу, як звільнення, обмежилась лише загальним посиланням на відстність ьому та не врахувала положення ч.3 ст.149 КзпП України, згідно з яким при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Як вбачається з оскаржуваного розпорядження, воно не містить чітко сформульованого висновку щодо порушення позивачем трудових обов`язків, яке могло слугувати додатковою підставою для звільнення позивача за п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України.

Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), №37801/97, п.36, від 01.07.2003 вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку про те, що відповідачами не доведено правомірності застосування до позивача п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України при звільненні, а тому оскаржуване розпорядження про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади є, також, неправомірними та підлягає скасуванню.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 в частині скасування розпорядження від 15.02.2021р. № 25-ро підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок № 100).

Згідно з п. 2 Порядку № 100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на

число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період (п. 8 Порядку № 100).

Позивача звільнено з посади з 16.02.2021 року.

Загальна тривалість вимушеного прогулу позивача за період з 16.02.2021 року по 22.07.2021 року складає 107 робочих днів.

Згідно наявної у матеріалах справи довідки відповідача про заробітну плату ОСОБА_1 за грудень 2020р. та за січень 2021р., заробітної плати позивача за два місяці перед звільненням (грудень 2020р. - січень 2021р.) складала 12729,00 грн., кількість відпрацьованих днів за два місяці перед звільненям складає 41 день (у грудні 2020р. - 22 дні, у січні 2021р. - 19 днів).

Середньомісячна заробітна плата позивача складає 6364,50грн. (12729/2=6364,50грн.)

Сума середньоденної заробітної плати за останні два місяці перед звільненням складає - 310,46грн. (12729/41=310,46грн).

Відтак, сума середнього заробітку позивача за час вимушеного прогулу складає 33219,22 грн. (107 роб. днів х 310,46 грн.).

Відповідно до п.п. 2 та 3 ч. 1 ст. 371 КАС України, рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.

Тобто, сума середньомісячного доходу позивача у розмірі 6364,50грн. підлягає негайному стягненню. А, з урахуванням негайного виконання судового рішення в даній частині, залишок середнього заробітку за час вимушеного прогулу буде складатиме 33219,22 грн.

В частині вимог щодо зобов`язати відповідача здійснити запис до трудової книжки ОСОБА_1 , суд відмовляє з підстав того, що при поновленні працівника на посаду, роботодавець зобов`язаний згідно норм трудового законодавства самостійно зробити відповідний запис до трудової книжки працівника.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області (вул. Героїв Небесної Сотні, 38, м. Баштанка, Баштанський район, Миколаївська область, 56101, код ЄДРПОУ 04376469) задовольнити частково.

2. Скасувати розпорядження голови Баштанської міської ради Миколаївської області № 25-ро від 15.02.2021 року "Про звільнення ОСОБА_1 ".

3. Поновити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на посаді спеціаліста 1 категорії відділу з питань земельних відносин та охорони навколишнього середовища Баштанської міської ради.

4. Стягнути з Баштанської міської ради Миколаївської області (код ЄДРПОУ 04376469) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 16.02.2021 по дату винесення судового рішення в сумі 33219,22 (тридцять три двісті дев`ятнадцять гривень 22 копійки).

5. Стягнути з Баштанської міської ради Миколаївської області (код ЄДРПОУ 04376469) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за один місяць в сумі 6364,50 (щість тисячтриста шістдесят чотири гривні 50 коп.).

В цій частині рішення підлягає негайному виконанню.

6. В решті позову - відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя І. А. Устинов