Рішення № 98515009, 23.07.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/6938/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2021 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України (військова частина 2451), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії -

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Адміністрації Державної прикордонної служби України (військова частина 2451) (далі - відповідач, Адміністрація ДПС України), у якій просить:

- визнати за позивачем право на пенсію за вислугу років згідно з п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» відповідно до наявної вислуги років, яка становить 24 роки 06 місяців 16 днів;

- визнати протиправною відмову відповідача в оформленні та поданні до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області документів для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років згідно з п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»;

- зобов`язати відповідача оформити та подати до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області документи для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років згідно з п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

В обґрунтування позову зазначено, що наказами начальника 93 прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України «По особовому складу» № 6-ос від 08.01.2019 позивача звільнено з військової служби в запас та наказом № 37-ос від 07.02.2019 виключено із списків особового складу та всіх видів забезпечення Мостиського прикордонного загону. Відповідно до наказу № 37-ос від 07.02.2019 вислуга років військової служби ОСОБА_1 станом на 07.02.2019 становить в календарному обчисленні 15 років 03 місяці 25 днів, пільгова вислуга років - 09 років 02 місяці 21 день, що разом становить вислугу військової служби 24 роки 06 місяців 16 днів. З огляду на вказане представник позивача 24.03.2021 звернувся до відповідача із заявою про підготовку та подання до Головного управління ПФУ у Львівській області документів про призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Однак листом № 115-7411/0/6-21-Вих від 01.04.2021 відповідач у задоволенні таких вимог відмовив, мотивуючи відсутністю у позивача права на призначення пенсії за вислугу років, оскільки, на думку відповідача, для призначення вказаної пенсії особа повинна мати вислугу 24 календарних роки і більше. Позивач вважає, що такою відмовою порушено його право на отримання пенсії за вислугу років, відтак він звернувся до суду із цим позовом.

Ухвалою від 29.04.2021 позовну заяву залишено без руху для усунення її недоліків.

Ухвалою від 26.05.2021 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління пенсійного фонду України у Львівській області (далі - третя особа, Головне управління ПФУ у Львівській області).

На адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 43254 від 16.06.2021), у якому проти позову заперечив. По суті позовних вимог вказав, що відповідно до пункту «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ від 09.04.1992 (далі - Закон № 2262) пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби у період з 1 жовтня 2018 по 30 вересня 2019 і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки і більше. Вказав, що відповідно до витягу з наказу начальника Мостиського прикордонного загону від 07.02.2019 на дату виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини його загальна вислуга років становила 24 роки 06 місяці 16 днів, з яких вислуга років на військовій службі у календарному обчисленні становить лише 15 років 03 місяці 25 днів, що не відповідає, на думку відповідача, умовам призначення пенсії за вислугу років, встановленим пунктом «а» Закону № 2262. Звернув увагу, що ст. 17-1 Закону № 2262 визначено, що порядок обчислення вислуги років встановлюється Кабінетом Міністрів України. Зокрема, Постановою Кабінету Міністрів України № 393 від 17.07.1992 врегульовано порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей. Зазначив, що на положення цієї постанови Кабінету Міністрів України також посилається позивач в обґрунтування позовних вимог. Вважає, що оскільки Законом № 2262 не вказано, що пенсію за вислугу років можна призначати особам при наявності вислуги, обчисленої на пільгових умовах, позивач не має права на таку. Просив відмовити у задоволенні позову повністю.

Третя особа надіслала суду пояснення на позовну заяву (вх. № 43431 від 16.06.2021), у якому вказала, що на час звільнення позивача зі служби 07.02.2019 вислуга років у календарному обчисленні становила лише 15 років 03 місяці 25 днів, у зв`язку з цим на час звільнення позивач не набув, на думку третьої особи, права на призначення пенсії за вислугу років на загальних підставах відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 12 Закону № 2262. Зарахування вислуги років у пільговому обчисленні для призначення пенсії за вислугу років вказаною статтею не передбачено. Звернув увагу, що стаття 17 Закону № 2262 визначає вичерпний перелік видів служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії, однак жодної відсильної норми вказана стаття не містить, а також не містить посилання на те, що види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії можуть бути встановлені підзаконними актами. Також звернула увагу на строк звернення до суду, який, на думку третьої особи, пропущено. Просила відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача надіслав суду відповідь на відзив (вх. № 47894 від 06.07.2021), у якій зазначив, що позивачем не пропущено строків звернення до адміністративного суду, оскільки він звернувся з позовом до Адміністрації Державної прикордонної служби України, вимогами якого є визнання за позивачем права на пенсію за вислугу років, оскільки таке право відповідач взагалі не визнає, про що свідчить лист відповідача № 115-7411/0/6-21 від 01.04.2021. Звернув увагу, що лише у постановах від 03.03.2021 у справі № 805/3923/18-а та від 14.04.2021 у справі № 480/4241/18 Верховний Суд, надаючи правові висновки щодо застосування норм Закону № 2262-ХІІ та відступаючи від раніше сформованих правових висновків, вжив заходів щодо подолання недоліків законодавства, правових колізій, прогалин, інтерпретаційних сумнівів. Просив задовольнити позовні вимоги.

Щодо доводів третьої особи про пропуск позивачем строку звернення до суду суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Адміністрації Державної прикордонної служби України листом № 115-7411/0/6-21 від 01.04.2021 повідомила позивача про відсутність підстав для підготовки та направлення необхідних для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років на умовах, визначених статтею 12 Закону № 2262, документів. З цим позовом до суду позивач згідно з конвертом поштового відправлення звернувся 23.04.2021, тобто в межах шестимісячного строку, який обраховується з 02.04.2021. Відтак суд відхиляє доводи третьої особи про пропуск позивачем строку звернення до суду.

Суд дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази та встановив такі обставини справи.

ОСОБА_1 проходив військову службу у Мостиському прикордонному загоні.

Наказом начальника Мостиського прикордонного загону (93 прикордонний загін Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України) «По особовому складу» № 6-ос від 08.01.2019 ОСОБА_1 звільнено з військової служби в запас у зв`язку із закінченням строку контракту та наказом начальника 93 прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України «По особовому складу» № 37-ос від 07.02.2019 (далі - наказ № 37-ос) позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення Мостиського прикордонного загону.

Відповідно до наказу № 37-ос вислуга років військової служби ОСОБА_1 станом на 07.02.2019 становить в календарному обчисленні 15 років 03 місяці 25 днів, пільгова вислуга років - 09 років 02 місяці 21 день, що разом становить вислугу військової служби 24 роки 06 місці 16 дні.

Представником ОСОБА_1 24.03.2021 скеровано до відповідача заяву із додатками про підготовку і подання до Головного управління пенсійного фонду України у Львівській області документів для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».

Листом № 115-7411/0/6-21 від 01.04.2021 Адміністрація Державної прикордонної служби України повідомила про відмову в підготовці та направленні необхідних для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років на умовах, визначених статтею 12 Закону № 2262, документів, обґрунтовуючи таку відмову відсутністю у ОСОБА_1 права на призначення пенсії за вислугу років.

Відмову у поданні документів про призначення пенсії за вислугу років відповідач обґрунтував положеннями п. «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», відповідно до яких, пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової та військової служби за контрактом, незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби в період з 1 жовтня 2018 по 30 вересня 2019 і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки і більше.

Позивач не погоджується із такими доводами відповідача, вказану відмову вважає протиправною, відтак звернувся до суду із цим позовом.

При вирішенні спору по суті суд керується таким.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення, визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, в органах внутрішніх справ є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» № 2262-XII від 09.04.1992 (далі - Закон № 2262-ХІІ).

Відповідно до пункту «а» статті 12 Закону № 2262-ХІІ право на пенсійне забезпечення на умовах цього закону мають звільнені зі служби особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом.

Частиною першою статті 2 цього Закону встановлено, що військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії, відповідно до цього Закону, призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.

Відповідно до пункту «а» частини 1 статті 12 Закону № 2262-ХІІ пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж» статті 12 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби, зокрема, з 01.10.2018 по 30.09.2019 і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки і більше.

Згідно із частиною 4 статті 17 Закону № 2262-ХІІ при призначенні пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, враховуються тільки повні роки вислуги років або страхового стажу без округлення фактичного розміру вислуги років чи страхового стажу в бік збільшення.

Відповідно до статті 17 Закону № 2262-ХІІ порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання зазначених вимог Закону № 2262-ХІІ Кабінетом Міністрів України постановою № 393 від 17.07.1992 затверджено Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсії і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей (далі - Порядок № 393). Вказаним Порядком № 393 також визначаються періоди проходження військової служби, що зараховуються до вислуги років, зокрема, на пільгових умовах.

У вказаній справі позивач не має календарної вислуги років для призначення пенсії, проте в нього наявний відповідний пільговий стаж, про що зазначено у витязі з наказу начальника Мостиського прикордонного загону (93 прикордонний загін Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України) «По особовому складу» № 37-ос від 07.02.2019.

Статтею 17 Закону № 2262-ХІІ визначено види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії, а статтею 17-1 Закону № 2262-ХІІ встановлено саме порядок обчислення вислуги років та визначення на пільгових умовах призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим законом. У свою чергу, вказаною нормою передбачено, що цей період та пільгові умови встановлюються саме Кабінетом Міністрів України.

Отже, Законом № 2262-ХІІ передбачено пільгові умови для призначення пенсій за вислугу років, які встановлюються урядом шляхом прийняття підзаконних нормативно-правових актів.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права висловлений Верховним Судом у рішенні від 27.06.2018 у справі № 750/9775/16-а, від 03.03.2021 у справі № 805/3923/18-а, від 10.03.2021 у справі № 812/1100/17, від 16.03.2021 у справі № 826/16811/18 та від 14.04.2021 у справі № 480/4241/18, який відповідно до приписів ч. 5 ст. 242 КАС України враховується судом при вирішенні спірних правовідносин.

Згідно з статтею 10 Закону № 2262-ХІІ призначення і виплата пенсій особам, зазначеним у статті 1-2 цього Закону, здійснюється органами Пенсійного фонду.

Статтею 48 Закону № 2262-ХІІ передбачено, що заява про призначення пенсії згідно з цим Законом подається до територіального органу Пенсійного фонду України або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади та Службою зовнішньої розвідки.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 2262-ХІІ регулюються Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», який затверджено постановою Правління Пенсійного фонду України № 3-1 від 30.01.2007 (далі - Порядок № 3-1).

Відповідно до пункту 1 Порядку № 3-1 заяви про призначення пенсії за вислугу років та по інвалідності особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із Законом, подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі (далі - органи, що призначають пенсії) через уповноважені структурні підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справі України, Міністерства надзвичайних ситуацій України, Міністерства інфраструктури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної прикордонної служби України, Державної податкової служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державної інспекції техногенної безпеки України (далі - міністерства та інші органи).

Міністерства та інші органи, їх територіальні підрозділи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі визначають уповноважені структурні підрозділи, на які за їх рішенням покладаються функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважені структурні підрозділи).

Відповідно до п. 12 Порядку № 3-1 уповноважений структурний підрозділ у 10-денний термін з дня одержання заяви про призначення пенсії оформляє всі необхідні документи і своє подання про призначення пенсії, ознайомлює з ним особу, якій оформляється пенсія, і направляє до органу, що призначає пенсії за місцем проживання особи.

Відповідно до Інструкції про організацію роботи з оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 17.09.2018 за № 760, на уповноважені структурні підрозділи покладено функції з організації роботи з оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій особам, які мають право на пенсію відповідно до чинного законодавства, зокрема, вони приймають від особи, яка набула право на пенсію відповідно до Закону № 2262-ХІІ заяву про призначення пенсії, документи згідно з Порядком № 31- та у 10-денний строк з дня одержання заяви про призначення пенсії та всіх необхідних документів оформляють особі, якій оформляється пенсія, подання про призначення пенсії за формою, установленою Порядком 3-1, та направляють до органу, що призначає пенсії, за місцем проживання особи.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.11.2018 у справі № 537/1980/16-а сформувала правовий висновок у подібних правовідносинах щодо компетенції уповноважених органів з питань прийняття рішень про призначення пенсії згідно із Законом № 2262-ХІІ.

Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що саме уповноважені структурні підрозділи здійснюють перевірку поданих звільненими зі служби особами заяв про призначення пенсії, здійснюють обчислення вислуги років для призначення пенсії і встановлюють наявність підстав для її призначення. Після цього такий орган законодавчо наділений компетенцією направити подання про призначення пенсії за вислугу років до територіального органу Пенсійного фонду України або відмовити у такому поданні.

Позивач звернув увагу на те, що у своїй відповіді від 01.04.2021 Адміністрація Державної прикордонної служби України повідомила ОСОБА_1 про відсутність правових підстав для призначення йому пенсії за вислугу років у порядку п. «а» ст. 12 Закону № 2262-ХІІ у зв`язку з недостатністю вислуги років, відтак просить суд визнати за ОСОБА_1 право на пенсію за вислугу років згідно п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» відповідно до наявної вислуги років, яка становить 24 роки 06 місяців 16 днів.

З цього приводу суд зазначає, що нормами Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено визнання за особою права.

Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звертатися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи чи законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

- визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

- визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

- визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язати вчинити певні дії;

- встановлення наявності та відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень.

Суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту не відповідає приписам статей 5 та 245 КАС України, відтак у задоволенні позовної вимоги про визнання за ОСОБА_1 права на пенсію за вислугу років згідно п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» відповідно до наявної вислуги років, яка становить 24 роки 06 місяців 16 днів слід відмовити.

Щодо інших позовних вимог про визнання протиправною відмови Адміністрації Державної прикордонної служби України в оформленні та поданні до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області документів для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років згідно з п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та зобов`язання відповідача оформити та подати до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області документи для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років згідно з п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», то такі є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений ним при зверненні до суду із цим позовом судовий збір.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 243-246, 255, 293, 295, пп. 15.5 п. 15 розділу VII «Перехідні положення», суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Адміністрації Державної прикордонної служби України (01601 м. Київ вул. Володимирська 26; код за ЄДРПОУ 00034039), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016 м. Львів вул. Митрополита Андрея 10; код за ЄДРПОУ 13814885) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

2. Визнати протиправною відмову Адміністрації Державної прикордонної служби України в оформленні та поданні до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області документів для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років згідно з п. «а» ч. 1 ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

3. Зобов`язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України оформити та подати до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області документи для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років згідно з п. «а» ч. 1 ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Адміністрації Державної прикордонної служби України (01601 м. Київ вул. Володимирська 26; код за ЄДРПОУ 00034039) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 коп. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Р.П. Качур