Рішення № 98514884, 23.07.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2021 року справа №380/9420/21

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючої судді Сподарик Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської обласної прокуратури про стягнення вихідної допомоги у зв`язку із звільненням,-

В С Т А Н О В И В :

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_1 ) до Київської обласної прокуратури (01601, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 27/2; код ЄДРПОУ 02909996) з вимогами:

- стягнути з Київської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу в зв`язку зі звільненням в розмірі 30865 (тридцять тисяч вісімсот шістдесят п`ять) гривень 19 копійок;

- стягнути з Київської обласної прокуратури на корить ОСОБА_1 судові витрати, а саме: витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 звільнений з органів прокуратури на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру», а тому має право на отримання вихідної допомоги. Однак, відповідачем на момент звільнення позивача не проведено повного розрахунку, а саме не виплачено вихідної допомоги при звільненні. Представник позивача зазначає, що не здійснення повного розрахунку при звільненні, зокрема невиплати вихідної допомоги, передбаченої статтею 44 Кодексу законів про працю України, суттєво погіршило становище позивача та обмежило реалізацію його законних інтересів в частині трудових прав. Стосовно набуття чинності Закону №113-IX, представник позивача вказав, що для вузької категорії найманих працівників - прокурорів нівельовано мінімальну гарантію - виплату вихідної допомоги, а тому така норма є дискримінаційною. Щодо правого регулювання виплати вихідної допомоги, то представник позивача відмітив, що Закон України «Про прокуратуру» взагалі не регулює вказане питання, зокрема немає прямої заборони щодо здійснення таких виплат.

Ухвалою суду від 14.06.2021 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами. Копію ухвали про відкриття провадження у справі надіслано учасникам справи. Відповідачу запропоновано у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання цієї копії ухвали подати суду відзив на позовну заяву.

23.06.2021 за вх .№45110 від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів. Долучено до матеріалів справи копію паспорту та ідентифікаційного коду позивача.

Відповідач позов не визнав, 06.07.2021 за вх.№48222 надійшов відзив на позовну заяву, позовні вимоги заперечує, просить суд у задоволенні позову відмовити. Зокрема зазначає, що з дня набрання чинності Законом №113-ІХ, а саме з 25.09.2019, особливості застосування до прокурорів положень пункту 1 частини 1, частини 2 статті 40, статей 42, 42-1, частин 1-3 статті 49-2, статті 74, частини 3 статті 121 КЗпП України, на які посилається позивач, встановлюється Законом №1697-VІІ. Отже, з 25.09.2019 саме вищевказаний закон, а не КЗпП України, поширюється на правовідносини між позивачем та Київською обласною прокуратурою. Відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка міститься в постанові від 31.01.2018 (справа №820/1119/16), норми Закону №1697-VII є пріоритетними перед нормами КЗпП України і трудове законодавство підлягає застосуванню у випадку, якщо нормами спеціального закону не врегульовано спірних правовідносин або коли про застосування приписів трудового законодавства прямо йдеться у спеціальному законі. Крім того, представник відповідача вказує, що Законом України №1697-VII не передбачено виплату вихідної допомоги у разі звільнення прокурора на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 цього Закону. У свою чергу, стаття 44 КЗпП України також не передбачає можливості виплати вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку працівникові у разі припинення трудового договору на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону №1697-VII. Враховуючи те, що позивача звільнено з підстав та в порядку, передбачених Законами №1697-VII та №113-ІХ, якими не передбачено виплату вихідної допомоги при звільненні, позивач не набув права на її отримання. Юридичним фактом, що зумовлює звільнення на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону №1697-VII в даному випадку є рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором. Тобто цей юридичний факт (підстава) є відмінним від того юридичного факту (підстави), у зв`язку з яким статтею 44 КЗпП України передбачено виплату вихідної допомоги. Водночас, законодавцем не передбачено у вказаних нормах (не внесено зміни, доповнення) виплату вихідної допомоги прокурорам, звільненим з цих підстав, а тому відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити.

Щодо стягнення судових витрат, зазначає, що на підтвердження оплати правової допомоги, позивачем будь-яких доказів не надано. З огляду на вказане, вважає що вимога про стягнення витрат на правову допомогу не підлягає задоволенню.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін в порядку частини сьомої статті 262 КАС України від учасників справи не надходило. З огляду на ці обставини суд на підставі частини п`ятої статті 262 КАС України розглянув справу в порядку письмового провадження (без проведення судового засідання, за наявними матеріалами) в межах строку, визначеного статтею 258 КАС України.

Суд з`ясував зміст позовних вимог, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності та встановив такі фактичні обставини справи та відповідні правовідносини:

ОСОБА_1 працював в органах прокуратури.

Наказом Генерального прокурора №130К від 11.03.2021 позивача звільнено з посади керівника Бориспільської місцевої прокуратури Київської області та органів прокуратури на підставі п.9 ч. 1 ст.51 Закону України «Про прокуратуру» з 12.03.2021.

При звільненні позивача, останньому не було виплачено вихідну допомогу у зв`язку з звільненням.

Представник позивача звернувся до Київської обласної прокуратури із адвокатським запитом, у якому в пункті просив повідомити причини невиплати ОСОБА_1 вихідної допомоги при звільненні, передбаченої ст. 44 КЗпП України.

Листом від 27.05.2021 за №21-44 вих 21 відповідачем надано відповідь на адвокатський запит представника позивача та повідомлено, що вказана допомога не виплачувалася у зв`язку з відсутністю в наказі про звільнення підстав для виплати.

Не погоджуючись із розрахунком під час звільнення та вважаючи, що відповідачем протиправно не виплачено вихідну допомогу при звільненні, представник позивача звернувся до суду з метою захисту порушеного права ОСОБА_1 .

Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів у тій редакції, яка чинна на момент виникнення дії чи конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також система прокуратури України визначені Законом України від 14.10.2014 за №1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон №1697-VII).

Статтею 4 Закону №1697-VII встановлено, що організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 51 Закону №1697-VII передбачено загальні умови звільнення прокурора з посади, припинення його повноважень на посаді. Так, відповідно до пункту 9 частини 1 даної статті, прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

Законом України від 19.09.2019 за №113-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» (далі - Закон №113-ІХ) статтю 51 Закону №1697-VII доповнено частиною п`ятою, відповідно до якої на звільнення прокурорів з посади з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої цієї статті, не поширюються положення законодавства щодо пропозиції іншої роботи та переведення на іншу роботу при звільненні у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, щодо строків попередження про звільнення, щодо переважного права на залишення на роботі, щодо переважного права на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, щодо збереження місця роботи на період щорічної відпустки та на період відрядження.

Законом №1697-VII не врегульовано питання виплати вихідної допомоги при звільненні прокурорів у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

Нормою, що регулює порядок виплати вихідної допомоги у разі звільнення, є стаття 44 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

Конституційний Суд України у Рішенні від 07.05.2002 за №8-рп/2002 зазначав, що Конституція України гарантує кожному судовий захист його прав у межах конституційного, цивільного, господарського, адміністративного і кримінального судочинства України. Норми, що передбачають вирішення спорів, зокрема про поновлення порушеного права, не можуть суперечити принципу рівності усіх перед законом та судом і у зв`язку з цим обмежувати право на судовий захист. Правове регулювання Конституцією України та спеціальними законами України спеціального статусу посадових осіб не означає, що на них не можуть не поширюватися положення інших законів щодо відносин, не врегульованих спеціальними законами.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 17.02.2015 у справі №21-8а15, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі. Аналогічна позиція неодноразово була висловлена і Верховним Судом, зокрема, у постановах від 31.01.2018 у справі №803/31/16, від 30.07.2019 у справі №804/406/16, від 08.08.2019 у справі №813/150/16.

КЗпП України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини (стаття 1 Кодексу).

Статтею 40 КЗпП України встановлено що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку, зокрема, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини 1 даної статті).

Відповідно до частини 4 статті 40 КЗпП України, особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частини першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус.

Згідно статті 44 КЗпП України, при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» було внесено зміни також і до КЗпП України, а саме: статтю 32 доповнено частиною п`ятою такого змісту: «Переведення прокурорів відбувається з урахуванням особливостей, визначених законом, що регулює їхній статус»; статтю 40 доповнено частиною п`ятою такого змісту: «Особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус»; частину дев`яту статті 252 після слів «дисциплінарної відповідальності та звільнення» доповнено словами і цифрами «а також положення частин другої і третьої статті 49-4 цього Кодексу».

Внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» зміни до КЗпП України не визначають особливостей регулювання трудових відносин прокурорів, а лише передбачають, що ці особливості встановлюються спеціальним законом.

Таким чином, суд дійшов висновку, що частиною 5 статті 51 Закону №1697-VII та частиною 4 статті 40 КЗпП України передбачений виключний перелік випадків коли до правовідносин щодо звільнення прокурорів не застосовуються норми КЗпП України. Разом з тим, у такий виключний перелік не включено питання виплати вихідної допомоги при звільненні прокурора, а отже не заборонено застосування положень статті 44 КЗпП України при вирішенні спірного питання.

Суд також звертає увагу, що чинним національним законодавством закріплені правові гарантії щодо дотримання трудових прав працівника при його звільненні. Під гарантіями трудових прав працівників розуміють систему встановлених законодавством заходів щодо врегулювання питань, що пов`язані з порушенням трудового законодавства й вирішення трудових спорів робітників і службовців, направлених на захист їхніх трудових прав. Однією з таких гарантій є виплата працівнику, який звільняється, вихідної допомоги.

Вихідна допомога - це державна гарантія, яка полягає в грошовій виплаті працівнику у випадках, передбачених законом, роботодавцем в колективному договорі або сторонами. Під вихідною допомогою зазвичай розуміють грошові суми, які виплачуються працівникові у передбачених законодавством випадках у разі припинення трудового договору з незалежних від працівника обставин.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23.12.2020 у справі №560/3971/19.

Так, частина 5 статті 40 КЗпП України вказує на пріоритетність спеціального закону перед нормами КЗпП України у випадку звільнення окремих категорій працівників з підстав, визначених частиною першою статті 40 КЗпП України, особливості звільнення прокурорів з посади встановлено спеціальним законом - статтею 51 Закону №1697-VII (на підставі якого і було звільнено позивача). У той же час особливості застосування положення статті 44 КЗпП України, а також обмеження щодо його застосування, зокрема, у випадку звільнення прокурора у разі ліквідації чи реорганізації органів прокуратури, не встановлено даним Кодексом.

Як наслідок, позовна вимога про стягнення з Київської обласної прокуратури на користь позивача вихідної допомоги при звільненні в розмірі середнього місячного заробітку підлягає до задоволення.

Обчислення середнього заробітку працівників здійснюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 за №100 (далі - Порядок №100).

Пунктом 2 Порядку №100 встановлено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно із пунктом 8 Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних дні за цей період.

Згідно з довідкою про середню заробітну плату позивача від 28.05.2021 за №21ф-187, заробіток позивача за січень 2021 року склав 16294,00 грн та за лютий 2021 року склав 34282,39 грн. Кількість планових робочих днів в січні - 19 днів (з яких фактично відпрацьовано 8 днів) та в лютому - 20 день (з яких фактично відпрацьовано 18 днів).

Середньоденний заробіток за два календарні місяці роботи, що передували звільненню становить: 51122,39 : 26 = 1966,25 грн.

Середньомісячний заробіток складає 38341,88грн (1966,25 грн. х 19,5) без урахування обов`язкових відрахувань. Середньомісячний заробіток після обов`язкових відрахувань становить 30865,19 грн.

Таким чином, оскільки відповідачем не виплачено позивачу вихідну допомогу у розмірі не менше середнього місячного заробітку, суд вважає за необхідне стягнути з Київської обласної прокуратури на користь позивача вихідну допомогу в зв`язку із звільненням в розмірі 30865,19 грн. після обов`язкових відрахувань, як зазначено у довідці про середню заробітну плату від 28.05.2021 за №21ф-187,

Щодо посилань відповідача на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 31.01.2018 у справі №820/1119/16, відповідно до якої враховуючи те, що позивача звільнено з підстав та в порядку, передбачених Законом №1697-VII, яким не передбачено виплати вихідної допомоги при звільненні, він не набув права на її отримання, суд зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 30.01.2019 у справі №755/10947/17 зазначала, що незалежно від того чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Щодо судового збору, то оскільки позивач звільнений від його сплати на підставі п. 9 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», підстави для стягнення такого з відповідача відсутні.

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Київської обласної прокуратури про стягнення вихідної допомоги у зв`язку із звільненням – задоволити повністю.

Стягнути з Київської обласної прокуратури (01601, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 27/2; код ЄДРПОУ 02909996) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_1 ) вихідну допомогу у розмірі 30865 (тридцять тисяч вісімсот шістдесят п`ять) гривень 19 копійок.

Судовий збір стягненню не підлягає.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Сподарик Н.І.