Рішення № 98514627, 23.07.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2021 року справа №320/12012/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про скасування постанови.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Київського міжрегіонального управління Уктрансбезпеки, у якому просить суд скасувати постанову в.о. начальника Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки № 220567 від 10.11.2020 про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 8500,00 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що спірною постановою на нього був накладений адміністративно-господарської штраф за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм при здійсненні перевезення вантажу. Позивач стверджує, що у спірних відносинах він не мав статусу автомобільного перевізника та не міг бути суб`єктом відповідальності, передбаченої абзацом 3 частини 1 статті 60 Закон України «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон №2344), оскільки транспортний засіб, який належить позивачу, у відповідності до вимог чинного законодавства був переданий у користуванні іншій особі.

Також позивач зазначає, що посадовими особами відповідача під час проведення габаритно-вагового контролю не було враховано властивості вантажу, що перевозився - насіння соняшнику насипом, який є сипучим, що зумовлює можливість його переміщення по всім осям під час руху транспортного засобу та відповідно, впливає на осьове навантаження.

Крім того, позивач зауважив, що на момент проведення габаритно-вагового контролю була відсутня методика зважування сипучих вантажів, що унеможливлює встановлення факту порушення вагових параметрів при перевезенні сипучого вантажу.

Також позивач стверджує, що посадовими особами контролюючого органу на вимогу водія не були надані документи, які б підтверджували справний стан обладнання, за допомогою якого було здійснено габаритно-ваговий контроль.

Крім того, позивач зазначив, що посадовими особами контролюючого органу не було надано інформації щодо кваліфікації персоналу стаціонарного пункту габаритно-вагового контролю та проходження персоналом навчання та інструктажу по роботі з обладнанням.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.12.2020 відкрито провадження в адміністративній справі; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Приватне підприємство «Автотранспро».

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.07.2021 замінено відповідача - Київське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки, на правонаступника - Північне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що посадовими особами контролюючого органу під час проведення габаритно-вагового контролю транспортного засобу позивача було встановлено, що транспортне перевезення здійснювалось з навантаженням на строєну вісь 23,1 т при максимально допустимому 22 т.

Відповідач зазначив, що посадовими особами контролюючого органу було дотримано порядок проведення габаритно-вагового контролю транспортного засобу позивача. Так, зважування транспортного засобу позивача було здійснено на повіреному належним чином обладнанні.

Крім того, відповідач зауважив, що відсутність методики зважування сипучих вантажів не є підставою для звільнення перевізника від відповідальності у разі встановлення факту перевищення вагових та габаритних параметрів.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Ставищенським РВ ГУ МВС України в Київській області 08.02.2005 (а.с.23-26).

Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 позивачеві на праві власності належить спеціалізований вантажний сідловий тягач-Е марки MAN, модель TGA 18.440, 2007 року випуску, номер шасі НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 (а.с.19-20).

Також позивачеві на праві власності належить загальний напівпричеп н/пр-бортовий-тентований марки SCHMITZ, модель SPR 24 L 13.62 S01, 2004 року випуску, номер шасі НОМЕР_5 , реєстраційний номер НОМЕР_6 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_7 (а.с.21-22).

Сідельний тягач MAN TGA 18.440 2007 року випуску, шасі НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 та напівпричіп SCHMITZ 2004 року виготовлення, шасі НОМЕР_5 , реєстраційний номер НОМЕР_6 були передані Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 в оренду Приватному підприємству «Автотранспро», про що був укладений відповідний договір від 15.05.2020 № 41, зі строком оренди до 31.12.2020.

Пунктом 2.1 договору визначено, що транспортні засоби використовуватимуться орендарем для послуг з вантажного перевезення (а.с.96-97).

Вказаний автомобіль та напівпричіп передані орендарю - Приватному підприємству «Автотранспро» 19.05.2020, що підтверджується актом приймання-передачі до договору оренди транспортного засобу № 41 від 15.05.2020 (а.с.95).

З 14.09.2020 по 20.09.2020 посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Чернігівській області на підставі направлення на рейдову перевірку від 11.09.2020 № 006867 (а.с.76) була проведена рейдова перевірка вантажних автомобілів на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємства та місць стоянки, які знаходяться на території відповідно до системи адміністративно-територіального устрою України Чернігівської області.

20.09.2020 на ділянці дороги ППГВК а/д М-01 «Київ-Чернігів-Нові Яриловичі» 124 км співробітниками Управління Укртрансбезпеки у Чернігівській області було зупинено автомобіль марки MAN моделі TGA 18.440, реєстраційний номер НОМЕР_4 з причепом марки SCHMITZ моделі SPR 24 L 13.62 S01, реєстраційний номер НОМЕР_6 для здійснення габаритно-вагового контролю.

Водієм транспортного засобу був ОСОБА_2 .

За результатами проведення зважування було складено довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 20.09.2020 № 042420, в якій вказано, що навантаження на осі є таким: 1) 6,1 тонн; 2) 10,8 тонн; 3) 7,55 тонн; 4) 7,85 тонн; 5) 7,7 тонн. Повна маса транспортного засобу - 40,0 тонн (а.с.17).

Відповідачем складено акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 20.09.2020 № 0005377, у якому зазначено, що за результатами габаритно-вагового контролю транспортного засобу було встановлено, що фактична маса складає 40,0 тонни при нормативно допустимій масі у 40,0 тонн; навантаження на третю вісь становить 7,55 тонни при нормативно допустимій у 7,33 тонни; навантаження на четверту вісь становить 7,85 тонни при нормативно допустимій у 7,33 тонни; навантаження на п`яту вісь становить 7,7 тонни при нормативно допустимій у 7,3 тонни (а.с.16).

Крім того, Управлінням Укртрансбезпеки у Чернігівській області складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 20.09.2020 № 220974, яким зафіксовано порушення ОСОБА_1 вимог абз. 14 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: перевищення встановлених законодавством вагових норм від 5% до 10% включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу (а.с.14).

На підставі цих обставин Північним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки 10.11.2020 прийнято постанову № 220567 про застосування адміністративно-господарського штрафу, якою на позивача накладено штраф у розмірі 8500,00 грн. (а.с.13).

Не погоджуючись з правомірністю прийняття вказаної постанови, позивач звернувся з даним позовом до суду про визнання її протиправною та скасування, з приводу чого суд зазначає таке.

Частиною другою статті 29 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-XII передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів.

Статтею 33 Закону України «Про автомобільні дороги» від 08.09.2005 № 2862-IV рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частин першої-другої статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-ІІІ (далі - Закон № 2344) автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Пунктами 2 та 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 30 (далі - Правила № 30, в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великогабаритним, якщо його габарити перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306.

Транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

У свою чергу, згідно з пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Пунктом 4 Правил № 30 визначено, що рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Видача (відмова у видачі, переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу здійснюється відповідно до Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» через центри надання адміністративних послуг.

Дозвіл оформлюється уповноваженим підрозділом Національної поліції на підставі погоджувальних документів з власниками вулично-дорожньої мережі, залізничних переїздів, мостового господарства, служб міського електротранспорту, електромереж, електрифікації, електрозв`язку, в яких визначаються умови і режим проїзду зазначених транспортних засобів.

Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Відповідно до статті 6 Закону № 2344 державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.

Згідно з частиною третьою статті 6 Закону № 2344 центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері автомобільного транспорту, забезпечує: формування та реалізацію державної політики у сфері автомобільного транспорту; нормативно-правове регулювання; визначення пріоритетних напрямів розвитку автомобільного транспорту.

Згідно з пунктами 1, 3, та 4 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Укртрансбезпека у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Основними завданнями Укртрансбезпеки є: реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування (далі - автомобільний транспорт), міському електричному, залізничному транспорті; здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті;

Пунктом 5 Положення визначено, що Укртрансбезпека, зокрема, відповідно до покладених на неї завдань: здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю; у випадках, передбачених законом, складає протоколи про адміністративні правопорушення, розглядає справи про адміністративні правопорушення і накладає адміністративні стягнення.

Згідно з пунктом 8 вказаного Положення Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Отже, Північне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки як територіальний орган Укртрансбезпеки має повноваження щодо здійснення перевірок додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт, перевірку документів на здійснення перевезень.

Механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування, визначений Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879 (далі - Порядок № 879).

Відповідно до пункту 3 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Згідно з підпунктом 4 пункту 2 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів

Пунктом 21 Порядку № 879 визначено, що у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування. Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України. У разі здійснення руху з порушенням умов, визначених у дозволі на рух, подвійний розмір застосовується в частині перевищення фактичних показників над показниками, визначеними у дозволі, за пройдену частину маршруту. Довідка про здійснення габаритно-вагового контролю та/або сертифікат зважування, або документ щодо внесення плати за проїзд є чинними протягом усього маршруту.

Відповідно до статті 60 Закону № 2344 за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, зазначеною нормою визначено, що суб`єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт в частині перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм є автомобільний перевізник.

У свою чергу, статтею 1 Закону № 2344 визначено дефініцію терміну «автомобільний перевізник», під яким вважається фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Крім того, пунктом 3 постанови КМУ від 27.06.2007 № 879 визначено, що дія Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, поширюється на вітчизняних та іноземних перевізників, що здійснюють перевезення вантажів на території України.

Як було вказано вище, транспортний засіб марки MAN, модель TGA 18.440, реєстраційний номер НОМЕР_4 з причепом марки SCHMITZ, модель SPR 24 L 13.62 S01, реєстраційний номер НОМЕР_6 , габаритно-ваговий контроль якого був здійснений відповідачем під час рейдової перевірки 20.09.2020, був переданий позивачем в оренду Приватному підприємству «Автотранспро» за договором від 15.05.2020 № 41, зі строком оренди до 31.12.2020.

У товарно-транспортній накладній від 20.09.2020 № 310, яка вказана в акті проведення перевірки від 20.09.2020 № 220974, зазначено, що вантажовідправником є ТОВ «Євро клуб», вантажоодержувачем - ТОВ «Євро клуб», а автомобільним перевізником -Приватне підприємство «Автотранспро». Також у вказаних документах зазначено, що водієм транспортного засобу є ОСОБА_3 (а.с.18).

Наведене свідчить, що автомобільним перевізником у спірних правовідносинах, у яких допущено перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм, є саме Приватне підприємство «Автотранспро».

За таких обставин, позивач у спірних правовідносинах не мав статусу автомобільного перевізника, та не може бути суб`єктом відповідальності передбаченої абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону N2344-III, внаслідок чого спірна постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу є протиправною та підлягає скасуванню.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 09.08.2019 у справі №806/1450/16 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 83552579).

Крім того, суд зазначає, що як було вказано вище, за результатами проведення контролюючим органом габаритно-вагового контролю транспортного засобу, власником якого є ОСОБА_1 , було встановлено таке навантаження на осі:

- перша одиночна вісь - 6,1 тонни (11 тонн - нормативно допустиме навантаження);

- друга одиночна вісь - 10,8 тонни (11 тонн - нормативно допустиме навантаження);

- строєна вісь - 23,1 тонни (22 тонни - нормативно допустиме навантаження).

Повна маса транспортного засобу - 40,0 тонн (40,0 тонн - нормативне допустиме навантаження).

У розрахунку плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 20.09.2020 № 0005377 відповідач зазначив, що позивачем було перевищено:

- навантаження на строєну вісь на 5% (а.с.15).

З матеріалів справи вбачається, що спірною постановою позивачу нарахований штраф у розмірі 8500,00 грн. за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно, відповідальність за що передбачена ст. 60 Закону № 2344.

Враховуючи, що пунктом 22.5 Правил дорожнього руху встановлена габаритно-вагова норма щодо граничного навантаження на одиночну вісь, перевищення цього показника є підставою для застосування адміністративно-господарського штрафу відповідно до статті 60 Закону № 2344.

Водночас, досліджуючи обставини визначення відповідачем допущеного ОСОБА_1 перевищення навантаження на строєну вісь на 5%, суд зазначає таке.

З матеріалів справи вбачається, що Приватне підприємство «Автотранспро» здійснювало перевезення соняшнику, тобто сипучого вантажу, про що свідчить товарно-транспортна накладна від 20.09.2020 № 310 та акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 20.09.2020 № 0005377.

Отже, оскільки транспортний засіб позивача перевозив сипучий вантаж, який є рухомим під час маршруту транспортного засобу, його маса не є сталою у різних точках автомобіля під час руху, що створює перешкоди для точного визначення навантаження на осі транспортного засобу.

Відповідно до пунктів 23-24 Порядку № 879 власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб.

Після приведення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами і внесення плати за проїзд такий засіб спрямовується для здійснення повторного габаритно-вагового контролю. Якщо під час здійснення повторного габаритно-вагового контролю фактів перевищення габаритно-вагових параметрів не виявлено, транспортний засіб може продовжити подальший рух.

Отже, повторне зважування вантажу проводиться якщо є сумніви щодо правильності першого зважування, а також на вимогу перевізника.

Суд звертає увагу на те, що оскільки перевищення навантаження було встановлено щодо строєної осі лише на 1,1 тонни, у той час як навантаження на першу одиночну вісь дорівнювало 6,1 тонни (11 тонн - нормативно допустиме навантаження), а на другу одиночну вісь - 10,8 тонни (11 тонн - нормативно допустиме навантаження), у той час як загальна вага транспортного засобу становила 40,0 тонн (40,0 тонн - нормативно допустиме навантаження), вчинення водієм дій по розподіленню сипучого вантажу між осями дійсно надало б можливість привести у відповідність габаритно-вагові параметри.

Однак матеріали справи не містять доказів надання відповідачем можливості водію розподілити вантаж рівномірно по осям, а також врахування цієї можливості під час розгляду справи про порушення ОСОБА_1 норм статті 60 Закону № 2344.

У зв`язку з цим, суд вважає, що висновки відповідача щодо наявності відповідних порушень не ґрунтуються на дослідженні всіх обставин справи.

Стосовно тверджень позивача про відсутність на момент проведення габаритно-вагового контролю відповідного транспортного засобу методики визначення параметрів фактичної маси та навантаження на вісь щодо рідких та сипучих вантажів, суд зазначає, що на момент виникнення спірних правовідносин така методика Мінекономрозвитку дійсно не була затверджена.

Проте за змістом статей 4 і 29 Закону України «Про дорожній рух», статті 33 Закону України «Про автомобільні дороги» визначення порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, і такий механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів визначено Порядком № 879, яким керувався відповідач.

Наведене узгоджується з подальшим нормативним регулюванням спірних правовідносин, а саме: скасування п. 19 Порядку № 879 Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 671 без визначення необхідності застосування затвердженою Мінекономрозвитку або іншою методикою.

Аналогічний правовий висновок висловлений Верховним Судом у постановах від 02.08.2018 у справі № 820/1420/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 75673434) та від 09.08.2019 у справі № 817/1051/16 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 83553106).

У зв`язку з цим, суд вважає, що проведення посадовими особами Укртрансбезпеки габаритно-вагового контролю транспортного засобу із сипучим вантажем за відсутності відповідної методики зважування є правомірним та обґрунтованим.

Також суд вважає непереконливими посилання позивача на ненадання відповідачем документів, які б підтверджували здійснення метрологічної атестації вагового комплексу, за допомогою якого було здійснено зважування транспортного засобу, а також на відсутність підтверджуючих документів, що вагове обладнання забезпечує зважування сипучих вантажів у русі.

Так, відповідно до пунктів 12-14 Порядку № 879 вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.

Вимоги до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю визначаються Мінінфраструктури.

Відповідачем під час розгляду справи було долучено до матеріалів справи копію свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № П33М880405820 від 10.07.2020, видане Державним підприємством Київський обласний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації ДП «Київоблстандартметрологія», назва та умовне позначення - прилад автоматичний для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантаження на вісі 030Т-AS2-PWIA, виробник: ESIT ELEKTRONIC SISTEMLER IMALAT ve TICARET LTD. STI.

У свідоцтві вказано, що засіб вимірювальної техніки відповідає вимогам ДСТУ OIML R134-1:2010 «Прилади автоматичні для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантаження на вісі. Загальні технічні вимоги та методи випробувань за класом 2D».

Діапазон зважування маси: max=30000 кг; min=500 кг; ціна поділки: е=d=50 кг, клас точності звичайний (ІІІІ) (а.с.77-78).

Вказаний документ, який був чинним до 10.07.2021, тобто на момент виникнення спірних правовідносин, свідчить про те, що засіб вимірювання відповідає метрологічним та технічним вимогам.

Крім того, суд наголошує на тому, що діючим законодавством не передбачено обов`язковість зазначати в квитанції та інших документах тип вимірювальної техніки, за допомогою якої здійснювалось зважування транспортного засобу, у той час як свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки свідчить про можливість його використання до 10.07.2021.

Аналогічний правовий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 09.08.2019 у справі № 817/1051/16 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 83553106).

Судом також не приймаються до уваги доводи позивача про ненадання посадовими особами контролюючого органу інформації щодо кваліфікації персоналу стаціонарного пункту габаритно-вагового контролю та проходження персоналом навчання та інструктажу по роботі з обладнанням, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що посадовими особами, якими було проведено перевірку додержання позивачем вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, є Лещенко І.І. та Семенчук Р.В .

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.12.2020 було витребувано від відповідача докази на підтвердження проходження посадовими особами, які проводили габаритно-ваговий контроль, навчання та інструктажу по роботі з обладнанням.

На виконання ухвали суду відповідачем у відзиві на позовну заяву було додано журнал обліку проведення інструктажів перед направленням посадових осіб Управління Укртрансбезпеки у Чернігівській області на проведення заходів здійснення державного контролю, з якого вбачається, що 04.09.2020 та 11.09.2020 головним спеціалістом Лещенком І.І. та старшим державним інспектором Семенчуком Р.В. інструктаж по роботі з обладнанням пройдено (а.с.80-81).

Крім того, суд звертає увагу на те, що діючим законодавством не передбачено обов`язковість зазначати в квитанції та інших документах інформацію щодо кваліфікації персоналу стаціонарного пункту габаритно-вагового контролю та проходження персоналом навчання та інструктажу по роботі з обладнанням.

Відповідно до положень статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд зазначає, що відповідачем під час розгляду справи не було надано належних та допустимих доказів правомірності застосування штрафу до позивача, який не виступав у спірних правовідносинах перевізником, та, відповідно, порушення позивачем вимог законодавства у сфері автомобільного транспорту, а тому суд вважає, що спірна постанова прийнята відповідачем протиправно та необґрунтовано.

У зв`язку з цим, суд вважає за необхідне визнати протиправною та скасувати постанову Північного міжрегіонального управління Уктрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу від 10.11.2020 № 220567.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн., що підтверджується дублікатом квитанції від 20.11.2020 № 0.0.1913143980.1 (а.с.29).

Враховуючи задоволення позовних вимог, сума судового збору, яка підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, становить 840,80 грн.

Керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу № 220567 від 10.11.2020.

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_8 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок грн. 80 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (ідентифікаційний код: відсутній, місцезнаходження: 03083, м. Київ, просп. Науки, 57).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Дудін С.О.