Ухвала суду № 98514531, 21.07.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

21 липня 2021 року м. Київ № 320/8399/21

Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Київській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

до суду звернувся ОСОБА_1 (код: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , адреса для листування: АДРЕСА_2 ) з позовом до Головного управління Національної поліції у Київській області (код: 40108616, адреса: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 15) в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у Київській області щодо невиплати ОСОБА_1 середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 11.03.2020 по 21.05.2021 у розмірі 173264,00 грн., без урахування обов`язкових податків та зборів;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції у Київській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 11.03.2020 по 21.05.2021 у розмірі 173265,82 грн., без урахування обов`язкових податків та зборів;

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у Київській області щодо невиплати грошової компенсації за невикористану позивачем щорічну основну оплачувану відпустку за 2018, 2019 та 2020 роки у кількості 45 діб;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції у Київській області нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористану позивачем щорічну основну відпустку за 2018, 2019 та 2020 роки у кількості 45 діб.

Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161 цього Кодексу; подано позов у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Дослідивши подану позовну заяву та приєднані до неї документи, суд вважає за необхідне залишити позов без руху у зв`язку з його невідповідністю вимогам положень статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, пунктом 2 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в позовній заяві зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.

В порушення цих вимог в позовній заяві позивачем не зазначено офіційної електронної адреси або адреси електронної пошти як позивача так і відповідача.

Всупереч п.11 ч.5 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач не зазначив власного письмового підтвердження про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Відповідно до частини п`ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у позовній заяві, зокрема, зазначається зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач надає докази, а в разі неможливості - зазначає докази, які не може самостійно надати, із зазначенням причин неможливості подання таких доказів.

Однак, ані зміст адміністративного позову, ані матеріали справи не містять обґрунтованого розрахунку заявлених до стягнення сум та доказів на підтвердження такого розрахунку.

Крім цього, частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси

Отже, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.

Водночас адміністративний позов не містить жодної інформації як щодо звернення позивача до відповідача про виплату йому середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 11.03.2020 по 21.05.2021 у розмірі 173265,82 грн. та відмову у такій виплаті як і доказів щодо наявності відповідних рішень зобов`язального характеру з цього приводу.

Адміністративний позов також не містить жодних доказів звернення позивача до відповідача з вимогою виплатити йому грошову компенсацію за невикористані дні відпустки та, відповідно, відмову у такій виплаті.

Також, адміністративний позов не містить нормативно-правового обґрунтування щодо обов`язку відповідача в односторонньому порядку виплатити позивачеві грошову компенсацію за невикористані ним дні відпустки як особі, що перебуває у трудових відносинах з суб`єктом публічного права та за відсутності звернення працівника (службовця) з вимогою про таку виплату.

Суд звертає увагу на те, що первинним є припущення про відповідність дійсності повідомлених позивачем обставин у справі про рішення чи діяння відповідача - суб`єкта владних повноважень і про порушення ним прав, свобод і законних інтересів позивача. У межах реалізації процедури доказування суб`єкт владних повноважень може спростувати таку не абсолютну презумпцію своєї винуватості.

Водночас, із метою дисциплінування учасників судового розгляду добросовісно ставитися до своїх процесуальних обов`язків суд не вправі постановляти рішення на основі припущень.

По суті, при ствердженні про конкретну обставину особа повинна підтвердити її доказами.

У випадку ненадання таких доказів без поважної причини (коли не існувало об`єктивної неможливості своєчасно надати доказ) судове рішення ґрунтуватиметься, у першу чергу, на доказах, які підтверджують обставини, на які посилаються інші учасники судового процесу. Відтак, існує високий ступінь вірогідності незадоволення інтересів особи, яка не виконує обов`язок доказування.

Суд також звертає увагу на інший аспект, а саме, категорія таких справ розглядається у спрощеному провадженні без виклику учасників процесу, що позбавляє суд під час розгляду справи з`ясувати додаткові обставини задля забезпечення повного та об`єктивного розгляду справи.

Також згідно реквізитів адміністративного позову та у відповідності до поданих у якості додатків матеріалів, позовна заява подана від імені ОСОБА_1 . Однак у прохальній частині позову вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити таке грошове забезпечення стосуються ОСОБА_1 .

Наведені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам процесуального закону.

Відповідно до статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Недоліки позовної заяви мають бути усунені шляхом подання до суду:

1) уточненої позовної заяви (відповідно до кількості учасників справи та один екземпляр для суду), що приведена у відповідність до встановлених Кодексом адміністративного судочинства України вимог, зокрема із конкретизацією заявлених вимог в контексті належного позивача по справі або приведення прохальної частини позову у відповідність із суб`єктним складом учасників процесу; із зазначенням офіційної електронної адреси або адреси електронної пошти як позивача так і відповідача; із нормативно-правовим обґрунтуванням щодо обов`язку відповідача в односторонньому порядку виплатити позивачеві грошову компенсацію за невикористані ним дні відпустки як особі, що перебуває у трудових відносинах з суб`єктом публічного права та за відсутності звернення працівника (службовця) з вимогою про таку виплату; обґрунтованого розрахунку заявлених до стягнення сум та доказів на підтвердження такого розрахунку;

2) власне письмове підтвердження про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав;

3) докази звернення (станом на дату подання позову) позивача до відповідача з вимогою виплатити йому грошову компенсацію за невикористані дні відпустки та відповідно відмову у такій виплаті;

4) докази звернення (станом на дату подання позову) позивача до відповідача про виплату йому середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 11.03.2020 по 21.05.2021 у розмірі 173265,82 грн. та відмову у такій виплаті або доказів щодо наявності відповідних рішень зобов`язального характеру з цього приводу.

Також суд зауважує, що залишення позовної заяви без руху не є обмеженням у доступі до правосуддя. Так, згідно практики Європейського суду з прав людини, сформульовану, зокрема, в рішеннях від 20 травня 2010 року у справі "Пелевін проти України" (пункт 27), від 30 травня 2013 року у справі "Наталія Михайленко проти України" (пункт 31), право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою: регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у пункті 55 справи "Креуз проти Польщі", що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом першим статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти ("Kreuz v. Poland" № 28249/95).

Отже, встановлюючи конкретні вимоги до змісту та форми позовної заяви, а також до документів, які мають бути до неї додані, Кодекс адміністративного судочинства України при цьому покладає на суд обов`язок перевірити виконання позивачем цих вимог та прийнятності позовної заяви на стадії вирішення питання про відкриття провадження по справі, оскільки законодавством чітко встановлено наслідки невиконання таких вимог, а саме постановлення судом ухвали про залишання позовної заяви без руху.

Керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Київській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без руху.

Протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху позивачеві необхідно усунути недоліки позовної заяви у спосіб, визначений даною ухвалою.

Роз`яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати позивачеві за адресою, зазначеною у позовній заяві.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Панченко Н.Д.