Рішення № 98514461, 23.07.2021, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" липня 2021 р. справа № 300/2799/21

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Скільський І.І., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним рішення про відмову у врахуванні показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії (2017, 2018, 2019 роки) та зобов`язання перерахувати пенсію з урахування даного показника з 15.12.2020.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначає, що з 31.12.2005 він перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримував пенсію за вислугу років, призначену за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». 16.12.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою про перехід на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», однак відповідачем протиправно не застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за пенсією, тобто 2017-2019 роки, як це передбачено абзацом 4 частини 2 статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Стверджує, що раніше не отримував пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», тому набув право на нове призначення пенсії за віком за вказаним Законом на загальних підставах із новим обчисленням у відповідності до приписів статті 40 даного Закону.

Суд ухвалою від 16.06.2021 відкрив провадження в даній адміністративній справі, яка підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позов, який надійшов на адресу суду 09.07.2020 (а.с.28-31). В обґрунтування своєї правової позиції зазначив, що має місце саме переведення позивача з пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». З урахуванням вимог частини 3 статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зазначає, що при переведенні пенсії з виду на вид позивачу застосовано показник середньої заробітної плати (доходу), який враховано під час призначення попереднього виду пенсії. Стверджує, що із заявою про переведення на пенсію за віком позивач звернувся 16.12.2020, тому відсутні підстави для перерахунку пенсії з 15.12.2020 (а.с. 28-31).

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши і оцінивши подані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

ОСОБА_1 є пенсіонером, з 31.12.2005 отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

У зв`язку з досягненням 16.09.2020 60-річного віку ОСОБА_1 16.12.2020 звернувся до відповідача із заявою про переведення його на пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії (2017-2019 роки), що не заперечується відповідачем.

15.01.2021 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області з заявою, в якій просив повідомити його з урахуванням яких показників йому було нараховано пенсію та просив застосувати при нарахуванні пенсії середню заробітну плату по Україні, що передує року звернення (а.с. 13).

Листом від 12.02.2021 №662-399/Т-02/8-0900/21 Головне управління Пенсійного фонду України повідомило позивачу про те, що оскільки він отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» по 15.12.2020, а не звертається про призначення пенсії вперше, то застосувати показник середньої заробітної плати, зазначений у зверненні, немає законних підстав. Зазначило, що після проведеного перерахунку розмір пенсії позивача з 16.12.2020 з урахуванням страхового стажу 42 роки 9 місяців (коефіцієнт страхового стажу - 0,42750) та заробітної плати за період з 01.07.2000 по 31.10.2020 (згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу, коефіцієнт заробітку - 2,79176) становить 5958,54 грн., в тому числі: 5834,71 грн. - розмір пенсії за віком; 123,83 - доплата за понаднормовий стаж (7 років) (а.с. 14-15).

Вважаючи такі дії протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи даний спір, суд виходив з таких мотивів та норм права.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно достатті 22 Конституції Україниправа і свободи людини та громадянина, закріплені цієюКонституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються й не можуть бути скасовані. Під час прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту й обсягу наявних прав і свобод.

Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості й в інших випадках, передбачених законом (стаття 44 Основного Закону).

Згідно із статтею 1-1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (надалі також - Закон № 2262-ХІІ), законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цимЗаконом, базується наКонституції Україниі складається з цьогоЗакону,Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування`та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.

Військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором. У разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до цього Закону та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», призначається одна пенсія за її вибором. При цьому різниця між розміром пенсії, на який особа має право відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», і розміром пенсії із солідарної системи відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», яка визначається в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, фінансується за рахунок коштів державного бюджету (стаття 7 Закону № 2262-ХІІ).

Частиною 3статті 43 Закону №2262-ХІІ визначено, що особам, які мають право на пенсію за цим Законом, пенсії обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення), премії в розмірах, установлених законодавством.

Відповідно до частини 1статті 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (надалі також - Закон №1058-ІV) за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

За приписами частини 2 статті 40 Закону «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп -заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується ПФУ за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск -сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К -страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Статтею 10 Закону №1058-ІV передбачено, що особа, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один з цих видів пенсії за її вибором.

Згідно з частиною 3 Закону №1058-ІV, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі, при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії.

Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що частиною 3 статті 45 Закону №1058-ІV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом №1058-ІV.

Суд зазначає, що позивач, у зв`язку з досягненням 60-річного віку та маючи намір отримувати пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, ніж ті, що визначені Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» звернувся 16.12.2020 до відповідача з відповідною заявою.

Тобто, у випадку із заявою позивача має місце саме призначення пенсії за іншим законом, а тому позивачу має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії (пенсії за віком). При обрахунку позивачу пенсії за віком відповідно до вимог статті 40 Закону № 1058-ІV підлягає застосуванню показник середньої заробітної плати працівників в Україні за три календарні роки, що передують року звернення.

Відповідач помилково вважає, що мало місце переведення з виду на вид пенсії, оскільки до звернення 16.12.2020 позивач отримував пенсію за іншим законом.

Відтак, суд прийшов до висновку щодо неправомірності застосування відповідачем статті 45 Закону №1058-ІV до спірних правовідносин.

Таким чином, позивач має право на застосування показника середньої заробітної плати працівників в Україні за три календарні роки (за 2017, 2018, 2019 роки), що передують року звернення за пенсією за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, наведеної в постанові від 29 листопада 2016 року у справі №133/476/15-а, підтриманої в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі №876/5312/17, висновків в постанові Верховного Суди України від 09.06.2016 у справі №21-550а15, постановах Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі №465/5246/17, від 23 жовтня 2018 у справі №334/2653/17, від 30 липня 2020 року у справі №500/1584/17, якщо особа отримувала пенсію за іншим Законом, звертається за призначенням пенсії згідно із Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», показник середньої заробітної плати має враховуватись за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії за Законом №1058-IV.

У пункті 52 рішення у справі «Щокін проти України» (№23759/03 та №37943/06) Європейський суд з прав людини зазначив, що тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд однак зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі «Скордіно проти Італії» («Scordino v. Italy» №36813/97).

Відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення такого важливого фінансового питання, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника.

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини «Щокін проти України» (№23759/03 та №37943/06) зазначено про те, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про «закон», стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі «Шпачекs.r.о.» проти Чеської Республіки» (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC №26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy №33202/96).

Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме в тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення у справі «Кантоні проти Франції» («Cantoni v. France» №17862/91), у справі «Вєренцов проти України» №20372/11).

Підсумовуючи зазначене вище, суд зазначає, що позивач має право на призначення з 16.12.2020 пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачені страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії (за 2017, 2018, 2019 роки).

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частинами 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Встановлені судом фактичні обставини справи та системний аналіз усіх вищезазначених правових норм дозволяють суду дійти висновку про те, що Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, відмовляючи позивачу при призначенні з 16.12.2020 пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» врахувати середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії (за 2017, 2018, 2019 роки), діяло неправомірно.

Завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям, які пред`являються до рішення. Згідно з частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цьогоКодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких він просить, суд на підставі частини другоїстатті 9 КАС Українивважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об`єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім, необхідним та ефективним, шляхом: визнання протиправними дій відповідача щодо нездійснення ОСОБА_1 з 16.12.2020 розрахунку пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням відповідного виду пенсії (за 2017, 2018, 2019 роки) та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити ОСОБА_1 з 16.12.2020 розрахунок пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії (за 2017, 2018, 2019 роки) та виплатити різницю, з врахуванням фактично виплачених сум.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір в розмірі 1816,00 грн., що підтверджується квитанцією про сплату №MP_AB011194RKVI_19676122 від 10.06.2021 (а.с. 1).

Сторонами не подано суду будь-яких доказів про понесення ними інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, в зв`язку із чим, підлягають стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача понесені ним судові витрати виключно по сплаті судового збору в розмірі 1816,00 гривень.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо нездійснення ОСОБА_1 з 16.12.2020 розрахунку пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням відповідного виду пенсії (за 2017, 2018, 2019 роки).

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (76018, вул.Січових Стрільців, 15, м.Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ - 20551088) здійснити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) з 16.12.2020 розрахунок пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії (за 2017, 2018, 2019 роки) та виплатити різницю, з врахуванням фактично виплачених сум.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (76018, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ - 20551088) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 1816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя /підпис/ Скільський І.І.