Рішення № 98514438, 23.07.2021, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" липня 2021 р. справа № 300/1806/21

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чуприни О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA209290/2020/000055/1 від 22.10.2020, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі по тексту також – позивач, ОСОБА_1 , декларант) звернувся в суд з позовною заявою до Галицької митниці Держмитслужби (надалі по тексту також – відповідач, Митниця, митний орган, орган доходів і зборів) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA209290/2020/000055/1 від 22.10.2020 (надалі по тексту разом також – оскаржуване рішення).

Позовні вимоги мотивовано тим, що 07.10.2020 на підставі рахунку-фактури (faktura cislo) №20056 від 02.10.2020, ОСОБА_1 отримав у власність (придбав) транспортний засіб, який був у використанні після дорожньо-транспортної пригоди (надалі по тексту також – ДТП) марки "HYUNDAI", модель І30, номер кузова НОМЕР_1 , робочий об`єм циліндрів двигуна 1582.0 см 3, тип двигуна дизель, 2014 року випуску (надалі по тексту також – ТЗ, транспортний засіб, автомобіль, товар). За вказаний автомобіль на підставі рахунку-фактури (faktura cislo) №20056 від 02.10.2020 та прибуткового касового ордера №D5621669 від 07.10.2020, ОСОБА_1 оплатив продавцю-нерезиденту Karel Zimmermann повну вартість автомобіля в сумі 57 000,00 CZK (надалі по тексту також - чеська крона), про що отримав відповідні документи. 22.10.2020 митним брокером подано до митного оформлення електронну вантажну митну декларацію (надалі по тексту також – ЕМД) №UA209290/2020/009719, до якої долучив: рахунок-фактуру №20056 від 02.10.2020, прибутковий касовий ордер №D5621669 від 07.10.2020, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 24.02.2014, свідоцтво про придатність до експлуатації транспортного засобу НОМЕР_2 від 20.02.2014, акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу за №UA209040/2020/042128 від 15.10.2020, документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 17.10.2020. Незважаючи на вказане, в порушення норм статей 52, 53, 57, 58 Митного кодексу України, за наявності усіх документів, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару, відповідачем 22.10.2020 протиправно здійснено визначення митної вартості ТЗ за другорядним методом (резервним), що оформлено Рішенням про коригування митної вартості товарів №UA209290/2020/000055/1 (надалі по тексту також – Рішення). Підставою для таких висновків, як вважає Митниця, стало неподання декларантом банківських або інших платіжних документів про оплату товару, зокрема виявлення виправлень в ідентифікаційному номері, у дати у платіжних документах, у зв`язку з чим такі документи не взяті митним органом до уваги. Джерелом інформації для коригування митної вартості товару слугувала митна декларація №UA807290/2020/021509 по іншому факт митного оформлення подібного товару. На переконання ОСОБА_1 , відповідач безпідставно поставив під сумнів весь поданий перелік документів, достовірно знаючи, що рахунок по купівлі автомобіля був оплачений шляхом внесення коштів продавцю-нерезиденту. Обставина оплати товару за ціною 57 000,00 CZK, за доводами позивача підтверджується рахунком-фактурою (faktura cislo) №20056 від 02.10.2020 та прибутковим касовим ордером №D5621669 від 07.10.2020. Відповідачем не встановлено розбіжностей, наявних ознак підробки або відсутності відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена, а встановлено наявність виправлень у платіжному документі №5621669 від 07.2020. При цьому рахунок-фактура №20056 містить усі необхідні реквізити сторін, їх особисті підписи, відомості стосовно ідентифікації транспортного засобу, а також запис про ціну вказаного автомобіля, таким чином рахунок є належним документом, який підтверджує вартість придбаного товару. Додатково позивач стверджує, що використання відповідачем для визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу інформації про ціну з митної декларації №UA807290/2020/021509 від 07.09.2020 здійснено без врахування акту про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 15.10.2020, згідно якого у імпортованого транспортного засобу виявлено пошкодження лакофарбового покриття, забруднено оббивку салону та сидінь, пошкодження правого порога, переднього та заднього бампера, лівих задніх дверей. Також митним органом залишено по заувагою загальний пробіг автомобіля, який згідно рахунку-фактури становить 371 522 кілометрів. За аргументами ОСОБА_1 подані декларантом до митного оформлення документи повністю засвідчували заявлену митну вартість (57 000,00 CZK), відповідали вимогам частини 2 статті 58 Митного кодексу України і не створювали підстав для виникнення у митного органу обґрунтованих сумнівів відносно не підтвердження чи невизначеності кількісного, вартісного і достовірності та/або відсутності хоча б однієї із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Таким чином позивач вказує не те, що відповідач без належного і правомірного обґрунтування не взяв до уваги подані документи, а при вчиненні митних формальностей діяв протиправно. Виходячи із фактичних обставин в інспектора митного органу не було правових підстав застосовувати частину 3 статті 53 Митного кодексу України так як останній не довів перед декларантом наявність розбіжностей, неповноти, неточностей, ознак підробки поданих документів, визначених частиною 2 статті 53 Кодексу, в тому числі в частині відомостей, які підтверджують у таких документах числові значення складової митної вартості, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена. Звертає увагу на те, що оскаржуване Рішення, на переконання позивача, не відповідає вимогам частини 2 статті 55 Митного кодексу України. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. При цьому, митний орган не навів належного розрахунку скорегованої митної вартості товару, а також не обґрунтував як неможливість застосування основного методу визначення митної вартості ТЗ, так і послідовного використання у спірному випадку другорядних методів, регламентованих статтями 59-64 згаданого Кодексу. На підставі таких мотивів, а також враховуючи те, що збільшення митної вартості з 57 000,00 CZK до 85 629,00 CZK суттєво порушує права позивача, просить суд визнати протиправними та скасувати Рішення №UA209290/2020/000055/1 від 22.10.2020.

За наслідками виконання позивачем ухвали про залишення позовної заяви без руху від 26.04.2021 (а.с.39-40, 42-44), Івано-Франківським окружним адміністративним судом 17.05.2021 відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також – КАС України) відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (а.с.46-47).

На виконання вищевказаної ухвали суду від 17.05.2021, відповідач направив поштовим зв`язком витребувані докази та письмові пояснення, які надійшли на адресу суду 31.05.2021 (а.с.53-55, 56-85).

Ухвалою суду від 01.06.2021 відмовлено в задоволенні клопотання Галицької митниці Держмитслужби від 27.05.2021 за №7.4-10/14/12012 про розгляд у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін адміністративної справи №300/1806/21, а також продовжено Галицькій митниці Держмитслужби процесуальний строк для подання відзиву на позовну заяву до 10.06.2021 (а.с.92-94).

Митний орган скористався правом на подання відзиву на позовну заяву №7.4-10/14/12846 від 07.06.2021, який із відповідними письмовими доказами надійшов на адресу суду 14.06.2021 (а.с.98-110). У відзиві відповідач не погоджується з позовними вимогами і доводами, викладеними в адміністративному позові, та в обґрунтування своїх заперечень зазначає наступне. Як вказує відповідач, під час митного оформлення ТЗ позивачем, не був представлений повний перелік документів, який визначений статтею 53 Митного кодексу України, зокрема, належні докази сплати коштів за автомобіль згідно заявленої митної вартості, в тому числі чек, інші платіжні документи внесення коштів через фінансову установу. Згідно аргументів Митниці, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, поряд з іншим, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. При цьому, як зазначив відповідач, у поданому до митного оформлення рахунку-фактурі від 02.10.2020 за №20056 у графі згідно перекладу "форма оплати" вказано "шляхом переказу". Таким чином, мали б бути надані банківські платіжні документи, які свідчать про здійснення оплати транспортного засобу. В той же час позивачем представлено прибутковий ордер №D5621669, як документ, який підтверджує факт здійснення оплати, який не містить чіткої дати його складання (0.07.2020), що не дозволяє ідентифікувати його з оцінюваним товаром. Опис транспортного засобу та номер кузова, які внесені до коментованого прибуткового ордера, містять ознаки виправлень. Окрім цього у графі " ОСОБА_2 " міститься підпис позивача, однак у позовній заяві зазначено, що купівля транспортного засобу здійснювалась від імені ОСОБА_1 , що викликає сумніви в частині наявності/відсутності інших платіжних документів. З урахуванням вказаного, подані до митного оформлення документи про оплату за придбаний транспортний засіб не містять усіх відомостей вартості оцінюваного товару, що суперечить частині 1 статті 368 МК України. Митними органом встановлено відсутність документального підтвердження числових значень митної вартості та неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-третій статті 53 Митного кодексу України, зокрема, відсутні банківські платіжні документи. Ці обставини в сукупності поставили під сумнів заявлену митну вартість. Такі обставини стали підставою для прийняття рішення про проведення перевірки достовірності заявленої фактурної вартості ТЗ. Між декларантом та відповідачем проведено консультація, за наслідками якої декларантом не подано необхідних документів. У зв`язку із вказаним вартість транспортного засобу визначена митним органом самостійно. Із посиланням на абзац 2 частини 11 статті 8 Закону України "Про захист прав споживачів", статтю 2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" митний орган вважає, що представлена в ході митної консультація рахунок-фактура (faktura cislo) №20056 від 02.10.2020, яка оформлена ОСОБА_3 не є розрахунком документом встановленого форми (платіжним дорученням, розрахунковим чеком, касовим чеком, розрахунковою квитанцією, випискою з карткового рахунку, квитанцією до прибуткового касового ордеру), який мав би засвідчувати факт купівлі товару. Враховуючи частину 2 статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі та пунктів 1, 2 Тлумачних приміток до статті VII вказаної Генеральної угоди, відповідачем констатовано, що оцінка для митних цілей повинна ґрунтуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити, чи то на базі цін, які певний експортер встановлює за імпортований товар, чи на базі загального рівня цін на подібний товар. Втім, як відмітив відповідач, митний орган не міг визначити вартість на базі ціни, встановленої експортером, у зв`язку з відсутністю її документального підтвердження, тому вартість визначалася на базі загального рівня цін на подібний товар. Таким чином джерелом інформації для коригування митної вартості Митницею використано дані іншої МД №UA807290/2020/021509 від 07.09.2020, яким оформлені процедури щодо ввезення на митну територію України такого ж автомобіля марки "HYUNDAI", модель І30, робочим об`ємом циліндрів двигуна 1582.0 см 3, тип двигуна дизель, 2014 року випуску. За таких обставин, Митницею прийнято Картку відмови в прийнятті митної декларації, митного оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА209290/2020/00160 (надалі по тексту також – Карта) та Рішення від 22.10.2020, при цьому митна вартість товару визначена резервним методом в сумі 85 629,00 CZK з урахуванням витрат на транспортування, які за доводами позивача становили 100,00 EUR. Також відповідач заперечив щодо відшкодування на користь позивача понесених судових витрат на правову допомогу в розмірі 1 500, гривень, вважаючи їх розмір значно завищеним. Враховуючи наведене, відповідач вважає позовні вимоги безпідставними, а оскаржуване рішення прийнятим відповідно до закону та з урахуванням усіх обставин.

Позивач, направив клопотання від 05.07.2021 про розгляд справи за його відсутності, яке надійшло на адресу суду 07.07.2021 (а.с.117).

Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження, встановленими статтею 262 КАС України дану адміністративну справу, вивчивши адміністративний позов, зміст відзиву на позов, письмових пояснень, дослідивши і оцінивши в сукупності зібрані по справі докази, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення проти них, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив наступні обставини.

07.10.2020 позивачем придбано в нерезидента Karel Zimmermann на території Республіки Чехія (Stefanikova 4072, 760 01 Zlin) транспортний засіб - легковий автомобіль марки "HYUNDAI", модель І30, номер кузова НОМЕР_1 , робочий об`єм циліндрів двигуна 1582.0 см 3, тип двигуна дизель, 2014 року випуску, який був у використанні (після ДТП). Вартість придбання автомобіля становила 57 000,00 CZK.

На підтвердження вказаної обставини позивачем до митного оформлення представлено рахунок-фактуру №20056 від 02.10.2020 та прибутковий касовий ордер №D5621669 від 07.10.2020, які також містяться в матеріалах справи (а.с.7, 8, 9, 10).

Даний автомобіль імпортований з Республіки Чехія, про що свідчить оформлена митна декларація країни відправлення (супровідний експортний документ) MRN №20CZ6100002DZNU1I0 від 21.10.2020 (а.с.23, 72).

Декларантом ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_1 , як одержувача товару, подано 22.10.2020 до Галицької митниці Держмитслужби електронну митну декларацію UA209290/2020/008719, якою задекларовано для митного оформлення товар, що ввозиться на територію України, а саме: автомобіль легковий марки "HYUNDAI", модель І30, номер кузова НОМЕР_1 , робочий об`єм циліндрів двигуна 1582.0 см 3, тип двигуна дизель, 2014 року випуску, колісна формула 4*2 (а.с.59).

В графі "31" додатково зафіксовано зовнішній стан товару: "Автомобіль легковий бувший у використанні. Призначений для перевезення пасажирів виключно по дорогах загального користування".

В графі "42" (ціна товару) декларації визначено 57 000,00 CZK. А в графах "45" (коригування) і "46" (статистична вартість) зазначено 73 662,62 гривень, яка із урахуванням графи "23" (курс валюти) 1.23350000, а також з урахуванням витрат на транспортування транспортного засобу (100,00 EUR) становить 59 718,38 CZK.

Митну вартість товару визначено за першим (1) методом, тобто ціною договору (контракту), на підтвердження чого заповнено графу "43" митної декларації.

Одночасно із митною декларацією декларантом надано відповідачу ряд документів для підтвердження митної вартості товару і обраний метод її визначення. Зокрема, представлено рахунок-фактуру (faktura cislo) №20056 від 02.10.2020 (а.с.75), прибутковий касовий ордер №D5621669 від 07.10.2020 (а.с.74), свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 20.02.2014 (а.с.13-20), свідоцтво про придатність до експлуатації транспортного засобу НОМЕР_2 від 20.02.2014 (а.с.61-62), акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу за №UA209040/2020/042128 від 15.10.2020 (а.с.66-67), документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 17.10.2020 (а.с.73).

Відповідач підтвердив обставину подання всі вказаних документів у відзиві на позов, долучивши їх засвідчені копії, перелік яких визначений у графі 44 електронної митної декларації UA209290/2020/008719 від 22.10.2020 (а.с.59).

22.10.2020 митним органом розпочато процедуру консультацій із декларантом шляхом формування електронного повідомлення про необхідність надання відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме: якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи; а за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару (а.с.76).

Декларант у відповідь на вимогу митниці надіслав повідомлення про неможливість надати інші документи для підтвердження митної вартості товару. Просив винести рішення раніше десятиденного терміну (а.с.68).

Галицька митниця Держмитслужби, за результатами розгляду поданої електронної митної декларації від 22.10.2020 та доданих до неї документів, в тому числі рахунку-фактури (faktura cislo) №20056 від 02.10.2020, прибуткового касового ордеру №D5621669 від 07.10.2020 та акту про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу за №UA209040/2020/042128 від 15.10.2020, відмовила у митному оформленні (випуску) товарів у відповідності до Картки № UA209290/2020/00160 (а.с.77-78).

Згідно даних Картки "Виявлено виправлення (ідентифікаційний номер та дата) у платіжному документі, що підтверджує вартість товару. Митна вартість імпортованого товару не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частині другій статті 53 Митного кодексу України (банківських платіжних документів). Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 54 Митного кодексу України здійснено контроль наявності у підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. Відповідно до частини 2 статті 53 Митного кодексу України декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, на підставі яких митна вартість буде визнана: банківські платіжні документи про оплату товару. Відповідно до вимог частини 6 статті 54 Митного кодексу України, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених в частинах 2-4 статті 53 Митного кодексу України, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягала сплаті за ці товари, є підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. 2-5 методи визначення митної вартості (статті 59-63 Митного кодексу України) не застосовані, у зв`язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари (статті 59, 60 Митного кодексу України), та даних на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно методів 4 і 5 (статті 62, 63 Митного кодексу України). Джерело інформації: МД №UA807290/2020/021509 від 07.09.2020. Проведено консультації з декларантом, доведено інформацію про право декларанта вчиняти дії, передбачені пунктом 5 частини 2 статті 55 та Глави 4 Митного кодексу України" (а.с.77-78).

У зв`язку з наведеним, Галицькою митницею Держмитслужби прийнято Рішення №UA209290/2020/000055/1 від 22.10.2020, в графі 33 якого в розділі "обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" зазначені ті ж причини що й в Картці відмови (зворотній бік а.с.80).

При цьому, Галицькою митницею Держмитслужби за резервним методом скориговано задекларовану митну вартість товару з 57 000,00 CZK на 59 718,38 CZK (включивши витрати на транспортування, що не заперечується позивачем) і визначено її в розмірі 85 629,00 CZK (а.с.79-80).

Позивач на підставі оскаржуваного Рішення 23.10.2020 подав другу декларацію №UA209290/2020/008766, в графі 43 якої метод визначення митної вартості позначив "1/6", при цьому в графі 47 нарахування платежів визначив із скоригованих відповідачем показників (а.с.83-84).

Не погоджуючись із такою відмовою відповідача у прийнятті митної декларації та коригування митної вартості товару, позивач звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права шляхом скасування оскаржуваного рішення від 22.10.2020.

Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступних підстав та мотивів.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України №4495-VІ від 13.03.2012 (надалі по тексту також – МК України, Кодекс).

Митне оформлення за правилами регулювання положень частини 1 статті 248 коментованого Кодексу розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (частина 1 статті 257 МК України).

Положеннями статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначено як вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частина 2 статті 51 МК України).

Відповідно до частини 1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, відповідно до частини 2 статті 52 МК України, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Стаття 53 МК України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1 статті 53 МК України).

Згідно частини 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В силу вимог частини 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин 1 та 2 статті 53 Кодексу слідує, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

У частині 3 статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (частина 1 статті 54 МК України).

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною 1 статті 58 МК України визначено умови, за яких застосовується метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту. В частині другій цієї статті передбачено, коли такий метод не застосовується. А саме: метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Як визначено частинами 4, 5 і 10 статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті витрати, понесені покупцем, зокрема, такі як витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

Таким чином, витрати на транспортування додаються як одна із складових митної вартості до ціни товару, що була фактично сплачена.

Порядок визначення митної вартості за резервним методом регламентований положеннями статті 64 МК України.

Так, згідно зі статтею 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості.

Із наведених положень слідує, що митний орган досліджує документи стосовно усіх товарів, які переміщуються через митний кордон, на предмет перевірки правильності визначення митної вартості, у тому числі якщо декларант самостійно визначає митну вартість за резервним методом. Виключно висновки, що ґрунтуються на дослідженні документів, доданих до митної декларації, можуть бути підставою для витребування додаткових документів. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині 3 статті 53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі.

Суд зазначає, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. З цією метою вони наділені повноваження витребувати додаткові документи для перевірки достовірності зазначеної митної вартості товарів у разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України.

Митниця може вимагати, а суб`єкт господарювання має надати лише належні документи для перевірки та підтвердження правильності заявленої митної вартості товару.

Надання неналежних документів не може вважатися виконанням вимог митниці щодо підтвердження митної вартості товарів.

На думку відповідача, викладеної у відзиві, у нього виник обґрунтований сумнів щодо невірного визначення декларантом митної вартості товару, оскільки до митного оформлення не було подано повний перелік документів, зокрема, документи на підтвердження ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за даний товар.

Насамперед, не заслуговують на увагу аргументи Митниці про те, що "рахунок-фактура (faktura cislo) №20056 від 02.10.2020, який оформлений ОСОБА_3 , не є розрахунковим документом встановленої форми (платіжним дорученням, розрахунковим чеком, касовим чеком, розрахунковою квитанцією, випискою з карткового рахунку, квитанцією до прибуткового касового ордеру), який мав би засвідчувати факт купівлі товару".

Так, вказані доводи відповідачем мотивовані тим, що складений Karel Zimmermann рахунок-фактура (faktura cislo) №20056 від 02.10.2020 не відповідає положенням абзацу 2 частини 11 статті 8 Закону України "Про захист прав споживачів", статті 2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні".

Однак, за переконаннями суду, є некоректним посилання Митниці на норми чинного законодавства України щодо порядку оформлення бухгалтерських документів чи документів, які засвідчують розрахункову операцію за фактом внесення коштів, до господарської операції, яка мала місце за межами митного кордону України із нерезидентом.

Митний орган не навів жодної норми національного законодавства Республіки Чехія, які порушені при оформлені рахунку-фактури (faktura cislo) №20056 від 02.10.2020, в тому числі не наведені дані про невідповідність такого рахунку обов`язковими вимогам законодавству країни, в якій здійснено його видачу декларанту.

Разом з тим, суд, виходячи із матеріалів справи, вказує на підставність доводів Митниці щодо неподання позивачем належних документів, які б засвідчували факт оплати транспортного засобу, оскільки останні відповідають дійсності, з огляду на наступне.

Так, як вже зазначено вище, одночасно із митною декларацією декларантом подано відповідачу для митного оформлення ряд документів для підтвердження митної вартості товару, серед яких, рахунок-фактура (faktura cislo) №20056 від 02.10.2020 (а.с.75) та прибутковий касовий ордер №D5621669 від 02.10.2020 (а.с.74).

Переклад наведених документів на українську мову, який наявний в матеріалах справи, виконаний нотаріальним перекладачем ОСОБА_5 , і скріплений її підписом та печаткою/штампом (а.с.7. 8, 9, 10).

Згідно перекладу, Faktura cislo 20056 є "рахунком-фактурою номер 20056", який оформлений 02.10.2020 ОСОБА_6 ( ОСОБА_3 ) на території республіки Чехія ( АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 ( АДРЕСА_3 ), терміном дії до 07.10.2020 ( ОСОБА_7 : 07.10.2020) на підтвердження продажі уживаного транспортного засобу із пошкодженнями марки "HYUNDAI", модель І30, номер кузова НОМЕР_1 , 2014 року випуску, який був у використанні, який придбав ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 ). Загальна вартість автомобіля становила 57 000,00 CZK. (а.с.7, 8).

Рахунок-фактура містить відповідну відмітку у вигляді друкованого запису "Forma uhrady: prevodem", що в перекладі має значення "Форма оплати: переказ".

Також рахунок містить реквізити банківського рахунку продавця ("Bankovni spojeni"): НОМЕР_3 (а.с.8, 9).

Будь-якого документа про вчинення переказу за коментованими банківськими реквізитами, чи зміни способу оплати за виставленим рахунком, позивач ні до Митниці, ні до суду не подав.

При цьому, як не заперечує відповідач декларант також подав виданий "Karel Zimmermann" документ за назвою PRIJMOVY pokladni doklad D5621669 (а.с.9, 10).

Дослівний переклад на українську мову свідчить, що документом є "Прибутковий касовий ордер №D5621669 від 07.2020", "Прийнято від ОСОБА_8 ", "П`ятдесят сім тисяч крон", "Призначення платежу 07.2020", "Обліковий документ №20056 від 07.2020", " ОСОБА_10 дата 07.2020" (а.с.10).

Досліджуючи коментований прибутковий ордер №D5621669, як документ, який підтверджує факт здійснення оплати, судом встановлено, що останній:

- не містить чіткої дати складання документа (0.07.2020);

- містить виправлення в дев`ятий і одинадцятий символи (букву) унікального серійного номера (коду) кузова автомобіля (VIN-код) та першої цифри ціни транспортного засобу (цифра візуально читається як "3" і одночасно "5").

Неточності у відношенні до дати оформлення (складання) документа і виправлення в унікальний серійний номер (коду) кузова автомобіля (VIN-код), серед іншого, стали підставою для прийняття Митницею оскаржуваного рішення, так як такі недоліки документа не дали можливість ідентифікувати його з оцінюваним товаром.

Дані обставини викликають і у суду обґрунтований сумнів щодо належності і достовірності відомостей, які містяться у прибутковому ордері №D5621669, а отже такий документ не може вважатися належним доказом на підтвердження фактичної оплати за автомобіль марки "HYUNDAI", модель І30, номер кузова НОМЕР_1 , 2014 року випуску.

Зміст рахунку-фактура (faktura cislo) №20056 від 02.10.2020 та прибуткового касового ордера №D5621669 у своїй сукупності не дають можливість ідентифікувати спірну зовнішньоекономічну операцію.

Суд, в ухвалі про відкриття від 17.05.2021 (пункт 8) витребував у позивача детальне письмове пояснення на обґрунтування причин внесення (занесення/виконання) на прибутковому касовому ордері бланк D5621669 (порядковий номер 20056) виправлень у даних про: ''вартість'' (першої цифри тисячного значення ціни), ''номер кузова'' транспортного засобу і ''календарних даних щодо дати і місяця підписання ОСОБА_1 '' документа, яким оформлено оплату придбання/розрахунок за автомобіль (а.с.46-47).

Втім позивач, отримавши 24.05.2020 ухвалу суду про відкриття провадження (а.с.91), жодним чином не відреагував на вимоги коментованої ухвали та не надав пояснень з даного приводу. Натомість скерував на адресу суду письмове клопотання про розгляд даної справи за його відсутності (а.с.117).

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частина 3 статті 90 КАС України).

Проте, під час розгляду даної справи позивач не скористався правом на доведення обставини щодо фактичної оплати за транспортний засіб коштів в сумі 57 000,00 CZK, натомість представив документ із виправленнями та неточностями без будь-яких обґрунтованих пояснень, що, на переконання суду, не може вважатися належним та допустимим доказом у розгляді даної справи.

Суд звертає увагу позивача на те, що у спірному випадку рахунок-фактура (faktura cislo) №20056 від 02.10.2020 не може засвідчувати факт оплати товару, як єдиний документ, оскільки позивачем також подано Митниці при митному оформленні прибутковий касовий ордер №D5621669 від 07.2020 як документ, який засвічує факт оплати за транспортний засіб. Тобто така обставина свідчить про оплату товару на підставі прибуткового касового ордеру №D5621669, який не може вважатися належним доказом, оскільки містить неточності щодо дати та виправлення стосовно номера кузову транспортного засобу і сплаченої вартості за автомобіль.

Суд вказує на підставність зроблених митницею висновків про неможливість визначення митної вартості за першим основним методом за ціною, яка вказана в рахунку-фактурі (faktura cislo) №20056 від 02.10.2020 та прибутковому касовому ордері №D5621669.

Оскаржуване рішення, на переконання суду, обґрунтовується не наданням декларантом документів, які є достатніми для визначення митної вартості товару за ціною договору та в повній мірі підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару.

По перше, суд констатує, що відповідач, реалізовуючи своє право упевнюватися в достовірності або точності будь якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, регламентованого частиною 5 статті 54 МК України, довів перед судом про наявність обґрунтованих застережень щодо застосування у спірних відносинах першого методу, визначених у частинах 1 і 2 статті 58 МК України, в тому числі в частині:

- не підтвердження позивачем документально відповідних відомостей про митну вартість товару, яка є обов`язковою при відповідному обчисленні митної вартості;

- наявності достатніх умов або застереження, які унеможливлюють визначення вартості товару.

По друге, відповідач і під час здійснення митного контролю спірного товару, та у відзиві на позов вказав на документи, зазначені у частині 2 статті 53 МК України, які подані позивачем як декларантом при митному оформленні транспортного засобу, в яких наявні розбіжності, ознаки підробки та які не містять всіх відомостей на підтвердження числових значень складових митної вартості товару, та відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена позивачем за автомобіль марки "HYUNDAI", модель І30

Як висновок вказаному вище, доводи відповідача про заявлення декларантом недостовірних відомостей щодо митної вартості товарів, а також неподання документів, які підтверджують митну вартість товару, є обґрунтованими та такими, які відповідають дійсним обставинам справи.

Необхідно відмітити, що виходячи із змісту оскаржуваного рішення джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала митна декларація №UA807290/2020/021509 від 07.09.2020.

В частині визначення митної вартості згідно з митною декларацією №UA807290/2020/021509 від 07.09.2020, то суд зазначає наступне.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

За змістом приписів частини 1 і 2 статті 64 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Так, прийняттю оскаржуваного рішення про коригування митної вартості передувало проведення митним органом консультації з декларантом. За результатом проведеної процедури консультації із декларантом 2-5 методи визначення митної вартості (статті 59-63 Митного кодексу України) не застосовані, у зв`язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари (статті 59, 60 Митного кодексу України), та даних на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно методів 4 і 5 (статті 62, 63 Митного кодексу України), митну вартість імпортованого товару визначено на основі митної декларації №UA807290/2020/021509 від 07.09.2020.

Відповідач представив в суд таку митну декларацію, за змістом якої: декларантом Кальченко О.І. в інтересах ОСОБА_11 , як одержувача товару, подано 07.09.2020 до Галицької митниці Держмитслужби електронну митну декларацію №UA807290/2020/021509, якою задекларовано для митного оформлення товар, що ввозиться на територію України, а саме: автомобіль легковий марки "HYUNDAI", модель І30, номер кузова НОМЕР_4 , робочий об`єм циліндрів двигуна 1582.0 см 3, тип двигуна дизель, 2014 року випуску, колісна формула 4*2 (а.с.81).

В графі "31" додатково зафіксовано зовнішній стан товару: "Автомобіль легковий бувший у використанні. Призначений для перевезення людей"; "наявні пошкодження".

В графах "22" (валюта та загальну сума за рахунком) і "42" (ціна товару) декларації визначено 77 000,00 CZK. А в графах "45" (коригування) і "46" (статистична вартість) зазначено 103 505,54 гривень.

Митну вартість товару визначено за першим (6) методом, тобто резервним на підтвердження чого заповнено графу "43" митної декларації.

З наведеного слідує, що 07.09.2020 через Галицьку митницю Держмитслужби мало місце декларування товару, який за місяць до спірних правовідносин у даній справі, ввозився на митну територію України, і митне оформлення якого проведено за вартістю 103 505,54 гривень.

Порівняння відомостей із графи "31" двох декларації (№UA807290/2020/021509 від 07.09.2020 і №UA209290/2020/009719 від 22.10.2020) свідчить про обставину декларування фізичними особами автомобіля класу легковий, ідентичної марки і моделі, модельного року випуску, типу і об`єму двигуна, а також за аналогічною іншою комплектацією і схожими пошкодженнями (а.с.43, 81).

Тобто опис товару в декларації №UA807290/2020/021509 від 07.09.2020 відповідає такому опису транспортному засобу позивача, задекларованого декларацією №UA209290/2020/009719 від 22.10.2020.

Судом не встановлено об`єктивних застережень, які перешкоджають застосуванню митної вартості, визначеної декларацією №UA807290/2020/021509 від 07.09.2020, для визначення у спірному випадку шостого (резервним) методу.

Відтак, визначаючи спірну митну вартість за митною декларацією №UA807290/2020/021509 від 07.09.2020, відповідач, на переконаннями суду, діяла у відповідності до приписів частини 2 статті 64 Митного кодексу України, оскільки така митна вартість раніше визнана (визначена) митними органами.

Позивач не заперечив щодо неможливості у спірному випадку застосувати митним органом джерело інформації для визначення митної вартості належного йому автомобіля, митну декларацію №UA807290/2020/021509 від 07.09.2020, вказавши лише на індивідуальні особливості придбаного транспортного, таких як загальний пробіг і пошкодження.

Разом з тим, в графі "31" коментованої декларації також зазначено додаткові індивідуальні особливості автомобіля - "наявні пошкодження" (а.с.82).

З урахуванням вказаного, на переконання суду, позивачем не подано до митниці належний та достатній пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом.

Правильність визначення митної вартості позивачем відповідачем спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем доведена.

Правомірність рішення Митниці, на переконання суду, обґрунтовується ненаданням декларантом документів, які є достатніми для визначення митної вартості товару за основним методом та не підтверджують в повній мірі заявлену декларантом митну вартість товару.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Таким чином, оскільки митний орган діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), оскаржуване рішення про коригування митної вартості від 22.10.2020 є правомірним, а позовні вимоги про його скасування є безпідставними, необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

З приводу розподілу судових витрат суд зазначає, що позивач за подання до суду адміністративного позову майнового характеру сплачено судовий збір в розмірі 908,00 гривень, на підтвердження чого в матеріалах справи міститься квитанція від 29.01.2021 за №80.19029.1/431848189 (а.с.1).

Також позивач у позовній заяві вказує на понесення судових витрат на правову допомогу в розмірі 1 500,00 гривень, на підтвердження чого долучив акт виконаних робіт від 28.01.2021 та квитанцію №0234580 від 28.01.2021 (а.с.35, 36).

Зважаючи на висновок суду про необґрунтованість адміністративного позову в силу вимог статті 139 КАС України не підлягають стягненню із відповідача суб`єкта владних повноважень судового збору та витрат на правничу допомогу.

Сторонами не подано до суду будь-яких доказів про понесені ними інші судові витрати при розгляду даної справи, відтак у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо розподілу таких витрат.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

позивач – ОСОБА_8 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ), АДРЕСА_4 ;

відповідач – Галицька митниця Держмитслужби (ідентифікаційний код юридичної особи 43348711), адреса: вул. Костюшка, 1, м. Львів, 79000.

Суддя /підпис/ Чуприна О.В.