Рішення № 98514425, 23.07.2021, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" липня 2021 р. справа № 300/2646/21

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Скільський І.І., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

04.06.2021 ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, в якому просить визнати протиправними дії відповідача щодо незарахування періоду служби в армії на посаді санітарного інструктора з 22.05.1979 по 27.08.1980 та навчання в Івано-Франківській національній державній медичній академії до спеціального стажу роботи у сфері охорони здоров`я та зобов`язати зарахувати такі періоди.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем безпідставно не зараховано до спеціального стажу роботи у сфері охорони здоров`я відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» період проходження військової служби на посаді санітарного інструктора з 22.05.1979 по 27.08.1980 та період навчання в Івано-Франківській національній державній медичній академії, у зв`язку з чим порушено його право на пенсійне забезпечення у належному розмірі та право на виплату одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій як працівнику закладу охорони здоров`я, передбаченої пунктом 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Вказані дії вважає протиправними, в зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Суд ухвалою від 09.06.2020 відкрив провадження в даній адміністративній справі, яка підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позов, який надійшов на адресу суду 29.06.2020 (а.с.23-26). В обґрунтування своєї правової позиції зазначив, що відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» передбачено посади лікарів і середній медичний персонал (незалежно від найменування посад) у відповідних закладах і установах охорони здоров`я, незалежно від форм власності або відомчої належності цих закладів і установ. При цьому, в Переліку закладів охорони здоров`я Збройних Сил України, який затверджено наказом Міністерства оборони України від 18.12.2013 №871 медико-санітарна частина не передбачена. Окрім цього довідка №1508 від 15.06.2020, видана Надвірнянським районним військоматом, не містить інформації про віднесення посади інструктора до середнього медперсоналу. Також відповідач зазначив про відсутність підстав для зарахування до спеціального стажу періоду навчання, оскільки Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 навчальні заклади не віднесені до закладів охорони здоров`я. У зв`язку з наведеним, відповідач вважає позов безпідставним, тому просив відмовити у його задоволенні.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши і оцінивши подані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

ОСОБА_1 (надалі – ОСОБА_1 ) перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та з 01.01.2021 отримує пенсію за вислугу років відповідно до пункту «е» Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до диплому серії НОМЕР_1 від 01.05.1979 ОСОБА_1 в 1975 році вступив до Коломийського медичного училища ім. І.Я.Франка, а в 1979 закінчив повний курс даного училища по фельдшерській спеціальності; рішенням Державної кваліфікаційної комісії від 01.03.1979 ОСОБА_1 присвоєно кваліфікацію «фельдшер» (а.с. 12).

19.03.1979 ОСОБА_1 прийнятий на посаду медсестри інфекційного відділу Яремчанської міської лікарні; 08.05.1979 - звільнений з посади медсестри інфекційного відділу у зв`язку з призовом в ряди Рядянської Армії, що підтверджується записами трудової книжки НОМЕР_2 від 23.05.1979 (а.с. 11).

Відповідно до військового квитка серії НОМЕР_3 від 07.05.1979 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 призвано на дійсну військову службу, основна цивільна спеціальність – «фельдшер»; 11.05.1981 – звільнено (демобілізовано) в запас і направлено в Коломийський РВК (а.с. 10).

Окрім цього, відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_2 від 23.05.1979 ОСОБА_1 зарахований слухачем підготовчого відділення по денній формі навчання на лікувальний факультет Івано-Франківського медінституту; 14.07.1989 – після успішного закінчення підготовчого відділення зарахований студентом І курсу лікувального факультету Івано-Франківського медінституту; 01.07.1995 – відрахований з Івано-Франківської медичної академії.

Також факт здобуття позивачем вищої медичної освіти підтверджується дипломсерії КВ №014298 від 23.06.1995, відповідно до якого ОСОБА_1 закінчив Івано-Франківську державну медичну академію за спеціальністю «лікувальна справа»; рішенням Державної екзаменаційної комісії від 23.06.1995 йому присвоєно кваліфікацію спеціаліста «лікар» (а.с. 13).

Листом від 05.05.2021 №2971-2657/З-02/8-0900/21 Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області за результатами розгляду звернення ОСОБА_1 щодо призначення та виплати грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, повідомило останнього, що до стажу за вислугу років можна зарахувати наступні періоди: з 22.03.1979 по 08.05.1979 – на посаді медсестри інфекційного відділення Яремчанської міської лікарні (00.01.17 в одинарному розмірі); з 27.08.1980 по 11.05.1981 – на посаді фельдшера медично-санітарного батальйону військової частини 01605 (00.08.15); з 15.08.1981 по 01.12.1988 – на посадах медсестри (фельдшера), фельдшера пункту швидкої допомоги Яремчанської міської лікарні (07.03.17); з 01.09.1989 по 23.06.1995 – на посаді лікаря-інтерна Богородчанської центральної райлікарні (02.00.01); з 02.08.1997 по 31.12.2020 – на посадах лікаря акушер-гінеколога, завідувача пологовим відділенням Солотвинсьої райлікарні (23.05.00) та визначено, що стаж позивача за вислугу років складає 33 роки 6 місяців 20 днів (а.с. 7-8).

Також у даному листі проінформовано позивача про те, що до стажу за вислугу років не зараховано період військової служби на посаді санінструктора медично-санітарного батальйону військової частини 01605 з 22.05.1979 по 26.08.1980 (01.03.05), оскільки довідка №1508 від 15.0.6.2020, яка видана Надвірнянським райвійськкоматом, не містить інформації про віднесення посади санінструктора до середнього медперсоналу.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо не зарахування до спеціального стажу працівника охорони здоров`я період проходження військової служби на посаді санітарного інструктора з 22.05.1979 по 27.08.1980 та періоду навчання в Івано-Франківській національній державній медичній академії, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Вирішуючи даний спір, суд виходив з таких мотивів та норм права.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулювання порядку формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, визначено Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Статтями 2 та 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що одним із видів державних пенсій є пенсії за вислугу років. Вони встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Відповідно до приписів пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» - право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України (Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 р, №909 (надалі, також - Перелік №909)), незалежно від віку.

Пунктом 7-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Кабінет Міністрів України постановою від 23 листопада 2011 року №1191 затвердив Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, який визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (надалі - Порядок №1191).

Відповідно до пункту 2 Порядку №1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» і «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені, зокрема, Переліком № 909.

Пунктом 5 вказаного Порядку визначено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону №1058-IV та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статті 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

Аналізуючи наведені норми законодавства можна зробити висновок, що право особи на призначення пенсії за віком відповідно до приписів пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а також на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах й виходом на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» будь-якого іншого виду пенсії.

Аналогічна правова позиція, викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 462/5636/16-а, від 19 березня 2019 року у справі № 466/5637/17.

Судом встановлено, що у позивача наявний спеціальний стаж, як працівника охорони здоров`я - 33 роки 6 місяців 20 днів, який не заперечується відповідачем. Йому зараховано до спеціального стажу період роботи в сфері охорони здоров`я: з 22.03.1979 по 08.05.1979, з 27.08.1980 по 11.05.1981, з 15.08.1981 по 01.12.1988, з 01.09.1989 по 23.06.1995, з 02.08.1997 по 31.12.2020.

При цьому, частину дійсної строкової служби позивача з 27.08.1980 по 11.05.1981 на посаді фельдшера медично-санітарного батальйону військової частини 01605 відповідач зарахував до стажу за вислугу років, а період служби з 22.05.1979 по 27.08.1980, яку ОСОБА_1 проходив на посаді санітарного інструктора медично-санітарного батальйону тієї ж військової частини 01605 відповідачем до спеціального стажу позивача не зараховано.

Разом з тим, у поданому 29.06.2021 відзиві на позов Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області правомірність своїх дій щодо незарахування даного періоду військової служби з 22.05.1979 по 27.08.1980 на посаді санітарного інструктора медично-санітарного батальйону військової частини обґрунтовує, серед іншого, тим, що в Переліку закладів охорони здоров`я Збройних Сил України, який затверджено наказом Міністерства оборони України від 18.12.2013 №871, медико-санітарна частина не передбачена. Натомість у своєму листі від 05.05.2021 №2971-2657/З-02/8-0900/21, адресованому ОСОБА_1 , відповідач роз`яснює про наявність у медико-санітарних частин військових частин колишнього СРСР статусу медичних пунктів і належність їх до амбулаторно-поліклінічних закладів охорони здоров`я та зазначає про зарахування періоду військової служби на посаді фельдшера медично-санітарного батальйону військової частини, яка відноситься до середнього медперсоналу.

Також у поданому відзиві Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області стверджує про відсутність підстав для зарахування до спеціального стажу періоду навчання в Івано-Франківській національній державній медичній академії, оскільки таке зарахування періоду навчання не передбачене Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року № 909.

З приводу не зарахування до спеціального стажу позивача періоду служби в армії на посаді санітарного інструктора з 22.05.1979 по 27.08.1980, суд зазначає наступне.

Згідно з Переліком №909 до спеціального стажу, який дає право на пенсію за вислугу років, зараховуються періоди роботи на посадах лікарів та середнього медичного персоналу (незалежно від найменування посад) у лікарняних закладах, лікувально-профілактичних закладах особливого типу, лікувально-трудових профілакторіях, амбулаторно-поліклінічних закладах, закладах швидкої та невідкладної медичної допомоги, закладах переливання крові, закладах охорони материнства і дитинства, санаторно-курортних закладах, установах з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби та територіальних органах Держсанепідслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), діагностичних центрах.

Відповідно до примітки 3 Переліку №909 робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах до 01 січня 1992 року, яка давала право на пенсію за вислугу років відповідно до раніше діючого законодавства, зараховується до стажу для призначення пенсії за вислугу років.

Постановою Ради Міністрів СРСР від 17 грудня 1959 року №1397 «Про пенсії за вислугу років працівникам просвіти, охорони здоров`я та сільського господарства», яка діяла на час проходження позивачем військової служби у рядах Радянської Армії, передбачено, що до складу переліку установ, організацій і посад, робота в яких дає право на пенсію за вислугу років віднесено лікарняні установи всіх типів і найменувань, в тому числі клініки і клінічні частини, госпіталі, лепрозорії, психіатричні колонії, амбулаторно-поліклінічні заклади всіх типів і найменувань (поліклініки, амбулаторії, диспансери всіх профілів, установи швидкої медичної допомоги і переливання крові, медсанчастини, оздоровчі пункти, медичні кабінети і пункти, фельдшерські та фельдшерсько-акушерські пункти, станції санітарної авіації, рентгенівські станції і пункти, медичні лабораторії та інші). До переліку посад, робота на яких давала право на пенсію за вислугу років, відносились лікарі, зубні лікарі, техніки, фельдшери, помічники лікаря, акушерки, масажисти, лаборанти і медичні сестри - всі незалежно від найменування посади, дезінфекційні інструктори.

У відповідності з Переліком установ, організацій і посад, робота в яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджений наказом Міністерства соціального забезпечення УPCP від 31 грудня 1959 року №135 та підпункту «а» пункту 1 Положення про порядок зарахування стажу для призначення пенсій за вислугу років працівникам освіти та охорони здоров`я, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 17 грудня 1959 року №1397 учителям, лікарям і іншим працівникам освіти та охорони здоров`я до стажу роботи за спеціальністю, зараховується робота у лікарняних установах всіх типів та найменувань незалежно від відомчої приналежності установи і організації та найменування посади.

Згідно пункту 4 зазначеного положення вчителям, лікарям та іншим працівникам освіти та охорони здоров`я в стаж роботи за фахом зараховується військова служба медпрацівників за фахом в складі Збройних Сил СРСР.

Відповідно до частини 1 статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Тобто, відповідно до змісту наведеної норми, обов`язковою умовою зарахування часу проходження строкової військової служби до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, різновидом якої є пенсія за вислугу років, є, зокрема, робота особи за професією або на посаді, що дає право на призначення такої пенсії, на момент призову на строкову військову службу.

Вказаний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 24 квітня 2019 у справі №450/3061/16-а.

У відповідності до частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною 3 ст. 36 КЗпП УРСР передбачалося, що однією з підстав припинення трудового договору є призов або вступ працівника на військову службу.

Відповідно до переліку закладів охорони здоров`я Збройних сил України, який затверджено наказом Міністерства оборони України від 18.12.2013 року №871 до лікарняних закладів віднесено: військово-медичний центр (усіх найменувань, у тому числі клінічний); військовий госпіталь, філія госпіталю (усіх найменувань); окремий медичний батальйон, медико-санітарний батальйон; військовий лазарет (усіх найменувань); окрема медична рота (медична рота); медичний взвод. До амбулаторно-поліклінічних закладів: поліклініка, поліклінічне відділення (усіх найменувань); центральна стоматологічна поліклініка; стоматологічна поліклініка; пересувний стоматологічний кабінет; пересувний рентгенівський кабінет; медична служба (військової частини, корабля, підводного човна, вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу, навчального центру, військового ліцею); медичний пункт (військової частини, вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу, навчального центру, військового ліцею, державного підприємства, організації та установи Міністерства оборони України).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 в 1979 році закінчив Коломийське медичне училище ім. І.Я.Франка по фельдшерській спеціальності та рішенням Державної кваліфікаційної комісії від 01.03.1979 йому присвоєно кваліфікацію «фельдшер» (а.с. 12).

Також за даними трудової книжки НОМЕР_2 від 23.05.1979 ОСОБА_1 19.03.1979 прийнятий на посаду медсестри інфекційного відділу Яремчанської міської лікарні; 08.05.1979 - звільнений з посади медсестри інфекційного відділу у зв`язку з призовом в ряди Рядянської Армії (а.с. 11).

Таким чином, враховуючи, що позивач на момент призову на строкову військову службу працював на посаді медсестри інфекційного відділу Яремчанської міської лікарні, тобто на посаді, яка відповідно до чинної на той момент постанови Ради Міністрів СРСР від 17.12.1959 року № 1397 «Про пенсію за вислугу років працівникам освіти, охорони здоров`я та сільського господарства» давала право на призначення пенсії за вислугу років як працівнику охорони здоров`я, і звільнений з даної посади саме у зв`язку з призовом на військову службу, на переконання суду, відповідачем протиправно відмовлено у зарахуванні періоду проходження позивачем строкової військової службина посаді санітарного інструктора з 22.05.1979 по 27.08.1980 до стажу роботи позивача на посадах, що дають право на пенсію за вислугу років і такий стаж підлягає зарахуванню.

Про можливість віднесення посади санінструктора до середнього медичного персоналу та наявність підстав для зарахування періоду роботи на посаді саніструктора при проходженні військової службидо спеціального стажу при призначення пенсії за вислугу років зробив висновок Верховний Суд у своїй постанові від 21 листопада 2019 року у справі №456/3099/16-а.

Щодо зарахування до спеціального стажу у сфері охорони здоров`я періоду навчання позивача у Івано-Франківській національній державній медичній академії, суд зазначає наступне.

Згідно із пунктом «д» статті 56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах з підготовки кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_2 від 23.05.1979 ОСОБА_1 зарахований слухачем підготовчого відділення по денній формі навчання на лікувальний факультет Івано-Франківського медінституту; 14.07.1989 – після успішного закінчення підготовчого відділення зарахований студентом І курсу лікувального факультету Івано-Франківського медінституту; 01.07.1995 – відрахований з Івано-Франківської медичної академії (а.с. 11).

Відповідно до диплому серії НОМЕР_4 від 23.06.1995 ОСОБА_1 закінчив Івано-Франківську державну медичну академію за спеціальністю «лікувальна справа» та рішенням від 23.06.1995 йому присвоєно кваліфікацію спеціаліста «лікар» (а.с. 13).

Аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що період навчання позивача у вищому навчальному закладі входить до спеціального трудового стажу, що визначає право на пенсію за вислугу років та на виплату грошової допомоги.

Вказаний висновок відповідає позиції, викладеній в постановах Верховного Суду від 24.12.2019 у справі № 442/4963/17 та від 18.06.2020 у справі №676/3013/17.

У пункті 52 рішення у справі «Щокін проти України» (№23759/03 та №37943/06) Європейський суд з прав людини зазначив, що тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд однак зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі «Скордіно проти Італії» («Scordino v. Italy» №36813/97).

Відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення такого важливого фінансового питання, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника.

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини «Щокін проти України» (№23759/03 та №37943/06) зазначено про те, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про «закон», стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі «Шпачек s.r.о.» проти Чеської Республіки» (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC №26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy №33202/96).

Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме в тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення у справі «Кантоні проти Франції» («Cantoni v. France» №17862/91), у справі «Вєренцов проти України» №20372/11).

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що вимоги, викладені в позовній заяві є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Квитанцією №5 від 04.06.2021 підтверджується сплата позивачем судового збору у розмірі 908,00 грн. (а.с. 1).

Учасниками справи не подано до суду будь-яких доказів про понесення ними інших витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відтак, підлягають стягненню з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача понесені ним судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 908,00 грн.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо не зарахування ОСОБА_1 періоду служби в армії на посаді санітарного інструктора з 22.05.1979 по 27.08.1980 та навчання в Івано-Франківській національній державній медичній академії до спеціального стажу роботи у сфері охорони здоров`я відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (76018, вул.Січових Стрільців, 15, м.Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ - 20551088) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер – НОМЕР_5 ) період служби в армії на посаді санітарного інструктора з 22.05.1979 по 27.08.1980 та навчання в Івано-Франківській національній державній медичній академії до спеціального стажу роботи у сфері охорони здоров`я відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років».

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (76018, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ - 20551088) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер – НОМЕР_5 ) сплачений судовий збір в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя /підпис/ Скільський І.І.