Рішення № 98514393, 23.07.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2021 року Справа № 280/3721/21 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Максименко Л.Я., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 )

до Головного управління ДПС у Запорізькій області (код ЄДРПОУ ВП 44118663, 69107, м. Запоріжжя, пр-т. Соборний, буд. 166)

про визнання протиправними та скасування вимог, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся із позовною заявою до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі – відповідач), в якій позивач просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) від 14.08.2019 № Ф-104539-56У щодо стягнення з ОСОБА_1 єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суму 23785,08 грн. та визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-104539-56У від 17 лютого 2020 року щодо стягнення з ОСОБА_1 єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суму 5508,36 грн.

Обґрунтовуючи заявлений позов, позивач вказує, що він є застрахованою особою, а платником єдиного внеску за нього є його роботодавець – Командитне товариство « ОСОБА_2 і Компанія» Мелітопольського елеватора», а відтак страхувальннком-роботодавцем систематично сплачується внесок з його заробітної плати. Вважає, що особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем. На підставі викладеного вважає вимоги від 14.08.2019 № Ф-104539-56У та №Ф-104539-56 від 17 лютого 2020 року протиправними та просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відповідач позов не визнав, 31.05.2021 до суду надійшов відзив на адміністративний позов (вх.№30582), в якому відповідач зазначає, що з 17.06.1997 ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні ДПС у Запорізькій області, як фізична особа - підприємець на загальній системі оподаткування. Посилається на те, що нарахування в інтегрованій картці платника єдиного внеску ОСОБА_1 , проведені на підставі діючого законодавства. Так, в інтегрованій картці платника позивачу як фізичній особі-підприємцю станом на 06.07.2020 нараховано до сплати єдиного соціального внеску у сумі 29293,44 грн. Стверджує, що відповідно до чинного законодавства та на підставі вищевказаних даних ГУ ДПС у Запорізькій області було сформовано вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 14.08.2019 № Ф-104539-56У та № Ф-104539-56 від 17 лютого 2020 року. Вважає позовні вимоги безпідставними та просить у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою суду від 12.05.2021 задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову. Вжито заходи забезпечення позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправною та скасування вимоги, шляхом зупинення стягнення за вимогою Головного управління ДПС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) від 17 лютого 2020 № Ф-104539-56 У у виконавчому провадженні ВП № 62838493 та за вимогою Головного управління ДПС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки)від 14 серпня 2019 року № Ф-104539-56 У у виконавчих провадженнях №61443685 та № 61191268 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №280/3721/21.

Ухвалою суду від 13.05.2021 відкрито спрощене позовне провадження, призначено розгляд справи без виклику сторін та проведення судового засідання протягом шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Ухвалою суду від 23.07.2021 здійснено заміну відповідача Головного управління ДПС у Запорізькій області (ЄДРПОУ 43143945) на його правонаступника - Головне управління Державної податкової служби у Запорізькій області (код ЄДРПОУ ВП 44118663, 69107, м. Запоріжжя, пр-т. Соборний, буд. 166).

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

ОСОБА_1 25.07.2003 був зареєстрований як фізична особа підприємець, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадянських формувань внесено запис № 21010170001023734 від 02.09.2013.

22.07.2014 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадянських формувань внесено запис №21010060003023734 внесено запис про припинення підприємницької діяльності ОСОБА_1 за власним рішенням.

14.08.2019 ГУ ДПС у Запорізькій області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-104539-56У, відповідно до якої заборгованість ОСОБА_1 станом на 29.10.2019 зі сплати єдиного внеску складала 23785,08 грн.

17.02.2020 ГУ ДПС у Запорізькій області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-104539-56У, відповідно до якої заборгованість ОСОБА_3 станом на 06.07.2020 зі сплати єдиного внеску складала 5508,36 грн.

Не погодившись із вказаними вимогами про сплату боргу (недоїмки) позивач звернувся до суду з даним позовом.

Дослідивши спірні правовідносини та надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд дійшов наступних висновків.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 8 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон №2464- VI).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За змістом статті 2 Закону № 2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 4 частини першої статті 4 Закону №2464 з-поміж інших платників єдиного внеску визначено й фізичних осіб - підприємців, в тому числі й тих, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 3 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:

для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України Про оплату праці, та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Підпунктом 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України дано визначення поняттю працівник - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

В той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу фізичної особи-підприємця Законом № 2464-VI не врегульовано.

Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Наведене правове врегулювання дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

З огляду на предмет спору у даній справі та вищевикладені висновки, шляхом системного тлумачення наведених норм права, суд вважає, що особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Наведене узгоджується із висновками Верховного Суду щодо застосування норм права, сформульованими у постановах від 04 грудня 2019 року у справі №440/2149/19; адміністративне провадження №К/9901/28514/19, від 23 січня 2020 року у справі №480/4656/18; адміністративне провадження №К/9901/25355/1.

Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, слідує, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи Серков проти України (заява №39766/05), Щокін проти України (заяви №23759/03 та №37943/06), які відповідно до ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права.

Згідно статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Як свідчать встановлені обставини справи, сума заборгованості в розмірі 29293,44 грн. за спірною вимогою утворилась внаслідок щомісячного нарахування позивачу суми єдиного соціального внеску:

за 2017 рік в сумі 8448,00 грн. (3200,00 грн. * 22% * 12 місяців);

19.04.2018 - 2457,18 грн. (3723,00 грн.*22% *3 місяці) - єдиний внесок за І квартал 2018 року;

19.07.2018 - 2457,18 грн. (3723,00 грн. * 22% * 3 місяці) - єдиний внесок за II квартал 2018року;

19.10.2018 - 2457,18 грн. (3723,00 грн. * 22% * 3 місяці) - єдиний внесок за III квартал 2018 року;

21.01.2019 - 2457,18 грн. (3723,00 грн. * 22% * 3 місяці) - єдиний внесок за IV квартал 2018 року;

19.04.2019 - 2754,18 грн. (4173,00 грн.*22% * 3 місяці) - єдиний внесок за І квартал 2019 року.

19.07.2019 - 2 754,18 грн. (4173,00 грн.*22% *3 місяці) - єдиний внесок за II квартал 2019 року.

21.10.2019 - 2 754,18 грн. (4173,00 грн.*22% *3 місяці) - єдиний внесок за III квартал 2019 року.

20.01.2020 - 2754,18 грн. (4173,00 грн. * 22% * 3 місяці) - єдиний внесок за IV квартал 2019 року.

Судом встановлено, що позивач з 23.03.2016 працював на Командитному товаристві « ОСОБА_2 і Компанія» Мелітопольського елеватора» та станом на дату подання позовної заяви продовжував працювати згідно записів у трудовій книжці. Відтак, роботодавцем, в силу вищенаведених вимог законодавства, протягом вказаного періоду нараховано та утримано із заробітку позивача податки та збори, в тому числі єдиний соціальний внесок.

Відповідно до індивідуальним відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 форми ОК-5, за позивача протягом 2017-2020 років сплачується єдиний внесок Командитним товариством «Жєлев С.С. і Компанія» Мелітопольського елеватора» (код ЄДРПОУ 00951652).

Контролюючий орган вказану обставину в ході розгляду справи не заперечував, доказів на її спростування не надав, клопотання про витребування доказів не заявляв.

Таким чином, станом на момент винесення спірної вимоги позивач був працівником у розумінні підпункту14.1.195 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.

Крім того, як вже зазначалось, 22.07.2014 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадянських формувань внесено запис №21010060003023734 внесено запис про припинення підприємницької діяльності ОСОБА_1 за власним рішенням (а.с. 41). Відтак, позивач після 22.07.2014 не мав статусу платника єдиного внеску, а тому здійсненні відповідачем донарахування є безпідставними.

Відтак, нарахування позивачу єдиного соціального внеску за вищенаведений період не відповідає приписам чинного законодавства. З огляду на викладене, спірні вимоги винесені необґрунтовано, є протиправними, а тому підлягають скасуванню.

У статті 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своїх дій, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням задоволення позовних вимог, на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 908,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (код ЄДРПОУ ВП 44118663, 69107, м. Запоріжжя, пр-т. Соборний, буд. 166) про визнання протиправними та скасування вимог, - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) від 14.08.2019 № Ф-104539-56У щодо стягнення з ОСОБА_1 єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суму 23785,08 грн.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-104539-56У від 17 лютого 2020 року щодо стягнення з ОСОБА_1 єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суму 5508,36 грн

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізької області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 23 липня 2021 року.

Суддя Л.Я. Максименко