Рішення № 98514366, 12.07.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12 липня 2021 року о/об 10 год. 37 хв.Справа № 280/5711/20 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., за участю секретаря судового засідання Малої Т.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 )

до Головного управління Держпраці у Запорізькій області (69032, м.Запоріжжя, Північне шосе, буд.25; код ЄДРПОУ 39833546)

про скасування постанови

за участі представників сторін:

від позивача - Рогозін О.В.

від відповідача - Деркач М.А.

(діє на підставі довіреності № 004 від 19.05.2021)

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі – позивач) до Головного управління Держпраці у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд: визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Запорізькій області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЗПЗ829/570/АВ/П/ТД-ФС від 16 січня 2020 року на фізичну особу - підприємець ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 у розмірі 1 877 850,00 грн.

Ухвалою суду від 26 серпня 2020 року зазначену позовну заяву було залишено без руху, в зв`язку з невідповідністю позовної заяви вимогам КАС України та позивачеві був наданий строк для усунення недоліків.

Зокрема ухвалою від 26 серпня 2020 року визначено про необхідність позивачу подати до суду: уточнену позовну заяву (для суду та копію для відповідача) із зазначенням у ній прізвища фізичної особи-підприємця позивача у відповідності до паспорту; копію договору про надання правової допомоги №б/н від 01 грудня 2019 року; належним чином засвідчені копії додатків до позовної заяви, як для суду так і для відповідача; документ про сплату судового збору (оригінал) у сумі 9669,20 грн.

28 серпня 2020 року супровідним листом №280/5711/20/32775/20 ухвалу суду про залишення позовної заяви без руху від 26 серпня 2020 року направлено на адресу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_2 , як то зазначено позовній заяві.

Однак, 05 жовтня 2020 року поштовий конверт з ухвалою суду від 26 серпня 2020 року повернувся до суду з поштовою відміткою: “за закінченням терміну зберігання”.

Ухвалою суду від 12 жовтня 2020 року позивачу продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви до 28 жовтня 2020 року.

Так, на виконання вимог зазначеної ухвали 28 жовтня 2020 року на адресу суду надійшла заява від позивача з виправленими недоліками.

Ухвалою суду від 02 листопада 2021 року провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження, а підготовче засідання призначено на 30 листопада 2021 року.

Ухвалою суду від 30 листопада 2021 року провадження у справі зупинено до 02 лютого 2021 року.

02 лютого 2021 року провадження у справі поновлено, про що судом постановлено відповідну ухвалу.

Разом з тим, ухвалою суду від 02 лютого 2021 року провадження у справі зупинено до 29 березня 2021 року.

29 березня 2021 року провадження у справі поновлено, про що судом постановлено відповідну ухвалу.

Ухвалою суду від 29 березня 2021 року строк проведення підготовчого провадження продовжено на 30 днів, а наступне підготовче засідання відкладено на 20 квітня 2021 року.

20 квітня 2021 року протокольною ухвалою суду підготовче засідання відкладено на 17 травня 2021 року.

Ухвалою суду від 17 травня 2021 року підготовче провадження по справі закрито, а справу призначено до розгляду по суті на 08 червня 2021 року.

Ухвалою суду від 08 червня 2021 року провадження у справі зупинено до 12 липня 2021 року.

Ухвалою суду від 12 липня 2021 року провадження у справі поновлено.

12 липня 2021 року у судовому засіданні, на підставі статті 250 КАС України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позовна заява обґрунтована тим, що проведена перевірка не містить доказів щодо фіксації факту виконання робіт без укладання трудового договору будь-якою особою. Відповідно до наданого протоколу допиту неможливо встановити обсяг виконаної роботи, визначити чи така робота взагалі виконувалася, чи було фактично допущено особу до виконання робіт. Не надано доказів щодо того, що робота проводилася за розпорядженням позивача.

В судовому засіданні представник Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 просив суд позовні вимоги задовольнити повністю.

Представник Головного управління Держпраці у Запорізькій області проти позову заперечив з підстав викладених у письмовому відзиві вх№57854 від 30 листопада 2020 року, відповідно до якого зазначає, що позивачем порушено вимоги законодавства про працю, а саме положення частини 1 статті 21, частин 1,3 статті 24, частини 3 статті 32, частини 1 статті 142 Кодексу законів про працю України, підпункту 1 пункту 2.5. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29 липня 1993 року № 58.

В судовому засіданні представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розглядаючи справу, судом встановлено наступне.

15 листопада 2019 року від тимчасово виконуючого обов`язки заступника начальника управління боротьби зі злочинами, пов`язаними з торгівлею людьми Головного управління національної поліції в Запорізькій області до начальника Головного управління Держпраці у Запорізькій області надійшло звернення про проведення перевірки Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 , які надають послуги в кабаре бар «Голий револьвер» з порушенням законодавства по офіційному працевлаштуванню працівників.

21 листопада 2019 року начальником Головного управління Держпраці у Запорізькій області видано наказ №2093 «Про проведення заходу державного нагляду (контролю)».

21 листопада 2019 року заступником начальника Головного управління Держпраці у Запорізькій області видано направлення №119 на проведення заходу державного нагляду (контролю) Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 . Дата початку та дата заходу: з «21 листопада 2019 року по «04» грудня 2019 року.

Судом встановлено, що Головним управлінням Держпраці у Запорізькій області на адресу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 надіслані вимоги про надання/поновлення документів № ЗП3829/570/НД-АВ від 21 листопада 2019 року, №ЗП3829/570/НД-АВ від 22 листопада 2019 року, №ЗП3829/570/НД-АВ від 27 листопада 2019 року, №ЗП3825/570/НД-АВ від 02 грудня 2019 року.

04 грудня 2019 року за результатами перевірки Головним управлінням Держпраці у Запорізькій області складено Акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю №ЗП3829/570/АВ.

В Акті визначено виявлені порушення: частини 1 статті 142 КЗпП, пункту 2.5 глави 2 Інструкції №58, частини 3 статті 32 КЗпП, частини 1 статті 21 КЗпП, частини 1, 3 статті 24 КЗпП.

19 грудня 2019 року на адресу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 направлено повідомлення про розгляд справи на 06 грудня 2019 року.

16 січня 2020 року Головним управлінням Держпраці у Запорізькій області винесено постанову №ЗП3829/570/АВ/П/ТД-ФС про накладення штрафу, відповідно до якої до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 застосовано штраф у сумі 1 877 850,00 грн.

Позивач не погоджуючись з прийнятим рішенням звернувся до суду з позовною заявою.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначаються Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05 квітня 2007 року № 877-V, (в редакції, що діяла на момент спірних правовідносин) (надалі - Закон України від 05 квітня 2007 року № 877-V), дія якого поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Згідно з частиною четвертою статті 2 Закону України від 05 квітня 2007 року №877-V заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.

Відповідно до частини п`ятої статті 2 Закону України від 05 квітня 2007 року №877-V зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 259 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП України) державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Основні засади процедури здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю врегульовані Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №295, яка була чинною на момент проведення інспекційного відвідування (надалі - Порядок №295).

Відповідно до пункту 2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

За змістом статті 265 КЗпП України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення

Частиною 4 статті 265 КЗпП України передбачено, що штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 КЗпП України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України «Про зайнятість населення», визначено Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року №509 (надалі - Порядок № 509).

Відповідно до пункту 2 Порядку №509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту), керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами четвертим - шостим цього пункту) (далі - уповноважені посадові особи).

Штрафи накладаються на підставі:

рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації;

акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю або зайнятість населення, здійсненого у зв`язку з невиконанням вимог припису;

акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю, у ході якого виявлено факти використання праці неоформлених працівників;

акта про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування;

акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

Пунктом 3 Порядку №509 передбачено, що справа про накладення штрафу (далі - справа) розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку.

Згідно пункту 4 Порядку №509 під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу.

За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.

Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінсоцполітики, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, другий - надсилається протягом трьох днів з дня складення суб`єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або вручається його представникові, про що на примірнику робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого суб`єкта господарювання або роботодавця чи їх представника. У разі надсилання примірника постанови засобами поштового зв`язку в матеріалах справи робиться відповідна позначка.

Положення пунктів 3, 4 Порядку №509 свідчать про те, що уповноважена посадова особа на протязі 45 днів з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку повинна прийняти рішення саме щодо розгляду справи про накладення штрафу, а не розглянути таку справу, тому твердження позивача щодо порушення строків розгляду справи про накладення штрафу є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах законодавства.

Тобто, відповідач, як територіальний орган Держпраці вправі здійснювати державний контроль за додержанням законодавства про працю шляхом проведення інспекційних відвідувань та, у разі виявлення порушень - накладати відповідні стягнення (штрафи).

Як зазначалося, у ході проведеного інспекційного відвідування позивача, посадовими особами відповідача встановлено допуск працівників до роботи без оформлення трудових відносин, що позивач заперечив, вказавши, що із фізичними особами були укладені саме цивільно-правові договори на виконання визначених робіт.

Таким чином, визначальним для вирішення спірних правовідносин у цій справі є встановлення наявності чи відсутності трудових відносин між позивачем та відповідними фізичними особами.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено, крім Конституції України, Кодексом законів про працю України.

Частиною 1 статті 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Визначення трудового договору міститься у частині 1 статті 21 КЗпП України та означає угоду між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим:

1) при організованому наборі працівників;

2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я;

3) при укладенні контракту;

4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі;

5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу);

6) при укладенні трудового договору з фізичною особою;

7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За приписами статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути:

1) безстроковим, що укладається на невизначений строк;

2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін;

3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

В той же час, загальне визначення цивільно-правового договору, який може укладатись у формі договору підряду наведено у статті 626 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України). Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За приписами статті 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Аналіз наведених норм діючого законодавства дозволяє суду дійти висновку про те, що основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Зважаючи на вищевикладене суд звертає увагу на те, що за приписами статтями 24, 265 КЗпП України відповідальність роботодавця наступає тільки у разі фактичного допуску працівника до роботи без укладення трудового договору.

Фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи з відома роботодавця.

Відповідачем до матеріалів справи не надано доказів щодо фіксації факту виконання робіт без укладання трудового договору будь-якою особою. Відповідно до наданих протоколів допитів неможливо встановити обсяг виконаної роботи, визначити чи така робота взагалі виконувалася, чи було фактично допущено особу до виконання робіт. Не надано доказів щодо того, що робота проводилася за розпорядженням Позивача.

Суд зазначає, що відповідачем до матеріалів адміністративної справи не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність між позивачем та громадянами: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , саме трудових відносин.

Так, до матеріалів справи не надано доказів того, що такі особи підпадали під правила внутрішнього трудового розпорядку позивача, доказів того, що ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 щоденно прибували на визначене робоче місце, тощо.

Опитування ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 відповідачем під час інспекційного відвідування також проведено не було.

Необхідно зауважити на тому, що всі обставини викладені у Акті інспекційного відвідування взято з протоколів допиту, які отримані в межах проведення слідчих дій в рамках кримінального провадження № 4201910106000157 від 15 травня 2019 року.

По суті, інспекторами праці не проводилось отримання пояснень осіб визначених у Акті інспекційного відвідування.

Суд вважає, що належними та допустимими доказами порушення суб`єктом відвідування вимог законодавства про працю можуть бути докази, отримані під час інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, призначених та проведених на підставі Порядку №823, або під час підготовки до його проведення, яка здійснюється після призначення інспекційного відвідування.

Отже, на недопустимих доказах не може ґрунтуватися рішення, а саме акт та постанова про накладення штрафу. Вказані норми делегуються зі статей 74, 75, абзацу 2 частини 2 статті 77 КАС України.

У пункті 4 Розділі ІІ Акту №ЗП3829/570/АВ від 04 грудня 2019 року зазначено: «… під час інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 за адресою введення діяльності, а саме, АДРЕСА_3 , кабаре бар « ІНФОРМАЦІЯ_1 », з питань оформлення трудових відносин встановлено, що на протязі 2017-2019 року 15 осіб було допущено до роботи без укладання трудового договору, що порушує вимоги статті 21 та 24 КЗпП. …».

У судовому засіданні допитано в якості свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , які пояснили, що працювали у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 офіційно, протокол допиту підписала під примусом працівників правоохоронних органів.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (зокрема їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю, визначає Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 823 (далі - Порядок № 823).

Пунктом 2 Порядку № 823 визначено, що заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Згідно із підпунктом 5 пунктом 5 Порядку №823 підставами для здійснення інспекційних відвідувань є, зокрема, повідомлення посадових осіб органів державного нагляду (контролю), правоохоронних органів про виявлені в ході виконання ними повноважень ознак порушення законодавства про працю щодо неоформлення та/або порушення порядку оформлення трудових відносин.

Пунктом 11 Порядку № 823 передбачено, що інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно мають право:

1) під час проведення інспекційних відвідувань за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, без попереднього повідомлення о будь-якій годині доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об`єкта відвідування, в яких використовується наймана праця;

2) ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, з метою пепевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об`єктом відвідування їх копії або витяги;

3) наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об`єкта відвідування, іншим особам, що володіють необхідною інформацією, запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення;

4) за наявності ознак кримінального правопорушення та/або створення загрози безпеці інспектора праці залучати працівників правоохоронних органів;

5) на надання робочого місця з можливістю ведення конфіденційної розмови з працівниками щодо предмета інспекційного відвідування;

6) фіксувати проведення інспекційного відвідування засобами аудіо-, фото- та відеотехніки;

7) отримувати від органів державної влади, об`єктів відвідування інформацію та/або документи, необхідні для проведення інспекційного відвідування.

Докази допиту ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 саме Головним управління Держпраці у Запорізькій області до суду не надано.

Отже, відповідно до наведених правових положень Порядку № 823 інспектор праці повинен безпосередньо встановити факт порушення законодавства про працю на основі зібраних ним доказів, водночас інформація надана, зокрема, правоохоронними органами, про можливе порушення законодавства про працю, є довідковою інформацією і немає доказового значення при розгляді питання про правомірність прийняття відповідачем постанови про накладення штрафу на позивача за порушення законодавства про працю.

На підставі наведеного, суд вважає, що відповідач не довів факт допуску позивачем до роботи працівника без укладення з ним трудового договору.

Узагальнюючи вищенаведене суд прийшов до того, що висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону. За приписами статей 24, 265 КЗпП України відповідальність роботодавця наступає тільки у разі фактичного допуску працівника до роботи без укладення трудового договору. Фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи з відома роботодавця.

Матеріали справи не містять доказів щодо фіксації факту виконання робіт без укладання трудового договору будь-якою особою. Відповідно до наданих протоколів допиту неможливо встановити обсяг виконаної роботи, визначити чи така робота взагалі виконувалася, чи було фактично допущено особу до виконання робіт. Не надано доказів щодо того, що робота проводилася за розпорядженням позивача.

Опитування ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 відповідачем під час інспекційного відвідування також проведено не було.

Таким чином, належними та допустимим доказами порушення суб`єктом відвідування вимог законодавства про працю можуть бути докази, отримані під час інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, призначених та проведених на підставі Порядку №823, або під час підготовки до його проведення, яка здійснюється після призначення інспекційного відвідування.

Інформація надана, зокрема, правоохоронними органами, про можливе порушення законодавства про працю, є довідковою інформацією і не має доказового значення при розгляді питання про правомірність прийняття відповідачем постанови про накладення штрафу на позивача за порушення законодавства про працю.

Таким чином, відповідач не довів факт допуску позивачем до роботи працівника без укладення з ним трудового договору.

Згідно частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності

Таким чином, суд приходить до висновку про протиправність постанови Головного управління Держпраці у Запорізькій області про накладення штрафу №ЗПЗ829/570/АВ/П/ТД-ФС від 16 січня 2020 року на фізичну особу - підприємець ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 у розмірі 1 877 850,00 грн.

Керуючись статтями 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 ) до Головного управління Держпраці у Запорізькій області (69032, м.Запоріжжя, Північне шосе, буд.25; код ЄДРПОУ 39833546) про скасування постанови – задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Запорізькій області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЗПЗ829/570/АВ/П/ТД-ФС від 16 січня 2020 року на фізичну особу - підприємець ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 у розмірі 1 877 850,00 грн.

Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Запорізькій області судові витрати, у вигляді судового збору у сумі 10 510,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.

Повний текст судового рішення складено 22 липня 2021 року.

Суддя Д.В. Татаринов