Рішення № 98513845, 19.07.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 липня 2021 р. Справа№200/7466/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кравченко Т.О.,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

11 серпня 2020 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі – позивач) до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (далі – відповідач, Маріупольське ОУ ПФУ), надісланий на адресу суду 06 серпня 2020 року, в якому позивач просив:

- визнати протиправними дії Маріупольського ОУ ПФУ, які полягають у відмові зарахувати до пільгового стажу за Списком № 2 часу роботи зі шкідливими умовами праці, а саме 09 років 08 місяців, з 01 вересня 1989 року по 01 січня 1999 року;

- зобов`язати Маріупольське ОУ ПФУ обчислити розмір пенсії ОСОБА_1 з урахуванням пільгового стажу за Списком № 2 22 роки 08 місяців (13 років + 09 років 08 місяців).

Заяви, клопотання учасників справи. Процесуальні дії у справі.

17 серпня 2020 року суд постановив ухвалу про прийняття позовної заяви та відкриття провадження в адміністративній справі № 200/7466/20-а; вирішив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); встановив строк для подання відзиву на позовну заяву; витребував у відповідача докази.

Про прийняття позовної заяви та відкриття провадження у справі учасники справи повідомлені належним чином в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України (далі – КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 262 КАС України розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження у випадках, визначених ст. 263 цього Кодексу, розпочинається через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі (ч. 2 ст. 262 КАС України).

19 липня 2021 року суд постановив ухвалу, якою відмовив у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що 16 січня 2020 року звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно з п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон № 1058).

Відповідач призначив пенсію, однак при цьому не врахував пільговий стаж по Списку № 2 з 01 вересня 1989 року по 01 січня 1999 року у зв`язку з відсутністю довідки про підтвердження пільгового стажу за вказаний період.

Позивач зазначає, що основним документом, що підтверджує стаж роботи – є трудова книжка, а тому вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки вони порушують його конституційне право на належне пенсійне забезпечення.

З огляду на викладене позивач наполягав на задоволенні позовних вимог.

Відповідач позов не визнав, надав відзив на позовну заяву.

Обґрунтовуючи правомірність своїх дій, відповідач вказував на те, що ОСОБА_1 претендував на призначення пенсії за віком на підставі п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058, однак рішення про відмову в зарахуванні до пільгового стажу період роботи з 01 вересня 1989 року по 01 січня 1999 року відповідачем не приймалось.

Період роботи позивача в Жданівському СТО з 01 вересня 1989 року по 01 січня 1999 року не був врахований до пільгового стажу у зв`язку з тим, що позивач не надав уточнюючі довідки та наказ про проведення атестації робочого місця.

На цій підставі відповідач просив відмовити в позові.

Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини. Докази відхилені судом, та мотиви їх відхилення.

На виконання вимог ст. 90 КАС України суд оцінив докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні; оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з того, що жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 77 КАС України кожна особа повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

За правилами абз. 1 ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З`ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив таке.

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що встановлено на підставі паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .

З 22 жовтня 1997 року постійне місце проживання позивача зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчить штамп про реєстрацію місця проживання, проставлений у його паспорті.

ОСОБА_1 є пенсіонером та отримує пенсію за віком, що підтверджено пенсійним посвідченням серії НОМЕР_3 , виданим Пенсійним фондом України 11 лютого 2020 року.

Відповідач – Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (ідентифікаційний код 42171861) зареєстроване як юридична особа 31 травня 2018 року, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) внесений відповідний запис.

Маріупольське ОУ ПФУ перебуває в стані припинення; на час розгляду справи державна реєстрація припинення відповідача як юридичної особи не проведена.

Матеріали пенсійної справи ОСОБА_1 свідчать, що 16 січня 2020 року позивач звернувся до Маріупольського ОУ ПФУ з заявою про призначення пенсії за віком.

За наслідками розгляду цієї заяви та поданих ОСОБА_1 документів пенсійний орган прийняв рішення про призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах з 16 січня 2020 року.

Спірні правовідносини виникли у зв`язку з тим, що пенсійний орган під час призначення пенсії не зарахував до пільгового стажу ОСОБА_1 період його роботи з 15 травня 1987 року по 01 січня 1999 року.

На підставі записів в трудовій книжці НОМЕР_4 ОСОБА_1 суд встановив такі обставини:

запис 10 – 15 травня 1987 року на підставі наказу від 14 травня 1987 року № 49-к позивач був прийнятий на роботу до Жданівської станції технічного обслуговування правильником вручну, зайнятим виправленням гарячого металу по 2 розряду, з шкідливими умовами праці;

запис 11 – 01 вересня 1989 року на підставі наказу від 19 вересня 1989 року № 118-к позивач був переведений електрогазозварником 2 розряду з шкідливими умовами праці;

запис 12 – 01 червня 1996 року на підставі наказу від 03 червня 1996 року № 23-ок позивачу присвоєна кваліфікація електрогазозварника 3 розряду з шкідливими умовами праці;

запис 15 – 31 травня 2010 року на підставі наказу від 31 травня 2010 року № 22-ок ОСОБА_1 був звільнений за п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України із скорочення штату.

Як свідчить здійснений пенсійним органом розрахунок стажу (відомості ІКІС ПФУ: Підсистема призначення та виплати пенсії)

період роботи ОСОБА_1 з 15 травня 1987 року по 31 грудня 1998 року тривалістю 11 років 07 місяців 17 днів зарахований до страхового стажу, однак до пільгового стажу за Списком № 2 цей період не зарахований; період роботи позивач з 01 січня 1999 року по 31 травня 2010 року зарахований як до страхового, так і до пільгового стажу за Списком № 2.

При цьому до пільгового стажу за Списком № 2 відповідач не зарахував період роботи ОСОБА_1 з 01 вересня 1989 року по 01 січня 1999 року в Жданівській СТО.

У відповідь на звернення позивача Маріупольське ОУ ПФУ листом від 30 червня 2020 року № 204/г-0580-20 повідомило, що розмір пенсії за віком, обчислений з урахуванням загального стажу 32 роки 00 місяців 29 днів (стаж враховано по 30 листопада 2019 року), в тому числі стаж за Списком № 1– 01 рік, стаж за Списком № 2 – 13 років 00 місяців 00 днів та заробітної плати за період з 01 липня 2000 року по 30 листопада 2019 року.

Також Маріупольське ОУ ПФУ повідомило позивачеві, що період роботи з 01 вересня 1989 року по 01 січня 1999 року не зарахований до пільгового стажу за Списком № 2, оскільки заявник не надав уточнюючу довідку щодо цього періоду.

Будь-які інші докази щодо предмета доказування учасники справи не надали.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Ст. 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми призначення, перерахунку і виплати пенсії визначає Закон України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон № 1058).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону № 1058 право на отримання пенсій із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Порядок підтвердження стажу роботи регламентований ст. 62 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі – Закон № 1788).

Ст. 62 Закону № 1788 установлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі – Порядок № 637).

Згідно з п. 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до п. 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.

Порядок № 637 окремо визначає особливості підтвердження трудового стажу окремих категорій працівників.

Так, відповідно до п. 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.

Аналіз наведених вище правових норм дозволяє дійти таких висновків.

Основним документом, що підтверджує трудовий стаж, є трудова книжка.

Лише у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться не правильні чи неточні записи про періоди роботи, може постати необхідність у використанні додаткових даних для підтвердження трудового стажу.

Порядок звернення за призначенням пенсії регламентований ст. 44 Закону № 1058.

Згідно з ч. 1 ст. 44 Закону № 1058 заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Заява про призначення пенсії за віком може бути подана застрахованою особою не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку, що передбачено ч. 2 ст. 44 Закону № 1058.

Окремо суд зауважує, що відповідно до приписів ч. 3 ст. 44 Закону № 1058 органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі – Порядок № 22-1).

Документи, які додаються до заяви про призначення пенсії за віком, визначені п. 2.1. Порядку № 22-1.

Так, згідно з пп. 2 п. 2.1. Порядку № 22-1 до заяви про призначення пенсії, крім іншого, додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.

За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.

П. 4.1. Порядку № 22-1 визначено, що орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3).

Згідно з приписами п. 4.2. Порядку № 22-1 4.2. при прийманні документів орган, що призначає пенсію:

1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі;

4) видає пам`ятку пенсіонеру (додаток 4), копія якої зберігається у пенсійній справі.

Відповідно до п. 1.7. Порядку № 22-1 у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.

Якщо поданих документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону.

Відповідно до п. 4.3. Порядку № 22-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абз. 2 пп. 3 п. 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Згідно з п. 4.7. Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року № 442 (далі – Порядок атестації робочих місць), та розробленими на виконання цієї постанови Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01 вересня 1992 року № 41 (далі - Методичні рекомендації).

Основна мета атестації, як випливає із зазначених нормативних актів, полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Згідно з п. 4 Порядку проведення атестації та пп. 1.5 п. 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років.

Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.

Результати атестації використовуються при встановленні пенсій за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств та організацій, обґрунтуванні пропозицій про внесення змін і доповнень до Списків № 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, а також для розробки заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працюючих.

Згідно з п. 3 Порядку № 383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

П. 4.2 Порядку № 383 передбачено, що результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Згідно з п. 4 Порядку проведення атестації атестація робочих місць за умовами праці (далі - атестація) проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.

Атестація має проводитися у передбачені пунктом 4 Порядку проведення атестації строки, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації.

При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.

Висновки суду по суті позовних вимог.

Спірні правовідносини виникли внаслідок того, що під час призначення ОСОБА_1 пенсії відповідач не врахував до спеціального (пільгового) стажу, що дає права на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058, період роботи заявника на Жданівській станції технічного обслуговування з 01 вересня 1989 року по 01 січня 1999 року електрогазозварником з шкідливими умовами праці.

Щодо правомірності/неправомірності відмови у зарахуванні до пільгового стажу позивача періоду роботи з 01 вересня 1989 року по 01 січня 1999 року суд зазначає таке.

Суд встановив, що в період з 01 вересня 1989 року по 31 травня 2010 року ОСОБА_1 працював електрогазозварником з шкідливими умовами праці (записи №№12-15 трудової книжки).

Списки №№ 1, 2, затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року № 1173, застосовуються до пільгової роботи до 31 грудня 1991 року; якщо пільгова робота продовжується після 1 січня 1992 року (або тільки почалася після цієї дати), але не більше як до 11 березня 1994 року, - застосовуються списки №№ 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року № 10; якщо пільгова робота продовжується після 11 березня 1994 року (або тільки почалась після цієї дати), але не більше як до 16 січня 2003 року, - застосовуються списки №№ 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162.

Розділ XXXII «Загальні професії» Списку № 2 виробництв, цехів, професій і посад з важкими умовами праці, роботи в яких надає право на пенсію на пільгових умовах і у пільгових розмірах, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року № 1173, включав професію «електрозварювальник».

Розділ XXXIII «Загальні професії» Списку № 2 виробництв, цехів, професій і посад з важкими умовами праці, роботи в яких надає право на пенсію на пільгових умовах і у пільгових розмірах, затвердженою постановою Ради Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року № 10, включав професії «газозварювальник», «електрозварювальник».

Постановою Кабінету Міністрів від 11 березня 1994 року № 162 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» затверджений Список № 2 виробництв, цехів, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, розділ XXXIII «Загальні професії» якого також включав професії «електрозварника» та «газозварника».

Отже, професія «електрогазозварювальника» передбачена Списком № 2.

Суд звертає увагу, що не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а. При цьому Верховний суд відступив від висновків Верховного Суду України, викладених у постановах від 10 вересня 2013 року у справі № 21-183а13, від 25 листопада 2014 року у справі № 21-519а14, від 10 й 17 березня 2015 року у справах № 21-51а15, та № 21-585а14, від 14 квітня 2015 року у справі № 21-383а14, від 02 грудня 2015 року у справі № 21-1329а15, від 10 лютого 2016 року у справі № 21-5432а15 та від 12 квітня 2016 у справі № 21-6501а15, щодо відсутності підстав для призначення пенсії на пільгових умовах з огляду на відсутність результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.

Також суд відхиляє аргументи відповідача про те, що позивач не надав уточнюючу довідку за період роботи з 01 вересня 1989 року по 01 січня 1999 року, з таких міркувань.

Пільговий характер роботи ОСОБА_1 в цей період підтверджений належним чином оформленими записами в його трудовій книжці, яка є основним документом про стаж.

Відповідач не довів належними та допустимими доказами, що, виявивши відсутність уточнюючої довідки за вказаний період під час прийняття заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії, повідомив останньому про необхідність її надання.

Крім того, пенсійний орган не скористався можливістю провести перевірку інформації про умови роботи ОСОБА_1 в період з 01 вересня 1989 року по 01 січня 1999 року безпосередньо на підприємстві (у його правонаступника) тощо.

Наведене зумовлює висновок, що під час розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії пенсійний орган не забезпечив всебічного та повного розгляду цього питання.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно не зарахував ОСОБА_1 до спеціального (пільгового) стажу, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058, період його роботи з 01 вересня 1989 року по 31 грудня 1998 року електрогазозварником.

Беручи до уваги, що на час призначення пенсії пенсійний орган мав у розпорядженні трудову книжку ОСОБА_1 , яка мітила записи про пільговий характер роботи в цей період, не пропонував позивачу подати додаткові документи для підтвердження пільгового характеру роботи (уточнюючі довідки тощо), не скористався своїм правом на проведення перевірки на підприємстві, з метою повного та ефективного відновлення порушеного права позивача та на підставі ч. 2 ст. 9 КАС України суд вважає за необхідне застосувати такі способи захисту:

- визнання протиправними дій Маріупольського ОУ ПФУ, які полягали у не зарахуванні ОСОБА_1 до спеціального (пільгового) стажу, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058, періоду його роботи з 01 вересня 1989 року по 31 грудня 1998 року електрогазозварником;

- зобов`язання Маріупольського ОУ ПФУ здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії за віком з врахуванням до спеціального (пільгового) стажу, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058, періоду його роботи з 01 вересня 1989 року по 31 грудня 1998 року, з дня призначення пенсії, тобто з 16 лютого 2020 року.

Вимоги позивача в частині зарахування до пільгового стажу періоду його роботи «по 01 січня 1999 року» задоволенню не підлягають, оскільки період роботи, починаючи з 01 січня 1999 року був врахований відповідачем до пільгового стажу ще під час призначення пенсії, про що свідчить наявний в матеріалах пенсійної справи розрахунок стажу.

Вимоги позивача в частині зобов`язання відповідача обчислити розмір пенсії з урахуванням пільгового стажу за Списком № 2 22 роки 08 місяців задоволенню не підлягають, з огляду на те, що обчислення стажу належить до повноважень пенсійного органу, а не суду.

Виходячи з встановлених фактичних обставин та правового регулювання спірних правовідносин, відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС для повного та ефективного захисту порушеного права позивача на пенсійне забезпечення також належить застосувати такі способи захисту як зобов`язання Маріупольського ОУ ПФУ:

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 840,80 грн.

Докази здійснення інших судових витрат позивач не надав.

Визначаючи кількість вимог немайнового характеру, заявлених позивачем, суд враховує, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, зобов`язання прийняти рішення, вчинити дії чи утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дій чи бездіяльності є однією вимогою.

Суд задовольнив вимоги позивача як в частині визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень, так і в частині зобов`язання його вчинити певні дії, а тому на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають присудженню судові витрати по сплаті судового збору у сумі 840,80 грн.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ідентифікаційний код: 42171861, місцезнаходження: 87548, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Зелінського, буд. 27а) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, які полягали у не зарахуванні ОСОБА_1 до спеціального (пільгового) стажу, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», періоду його роботи з 01 вересня 1989 року по 31 грудня 1998 року електрогазозварником.

3. Зобов`язати Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії за віком з врахуванням до спеціального (пільгового) стажу, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», періоду його роботи з 01 вересня 1989 року по 31 грудня 1998 року, з дня призначення пенсії, тобто з 16 лютого 2020 року.

4. В іншій частині позовних вимог – відмовити.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

6. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

7. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

8. Повне судове рішення складено 19 липня 2021 року.

Суддя Т.О. Кравченко