Рішення № 98513764, 22.07.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2021 р. Справа№200/6690/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Аканова О.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 (зареєстроване місцепроживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до військової частини 3057 Національної Гвардії України (місцезнаходження: 87525, Донецька область, м.Маріуполь, пр-т Нахімова, 186, код ЄДРПОУ 23313948) про

визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування і невиплати індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби з 14.01.2015 по 31.05.2017, а також з 22.11.2018 по 18.10.2019;

визнання протиправною бездіяльності щодо ненадання довідки про розмір грошового забезпечення та нарахування індексації доходів за період проходження військової служби з 14.01.2015 по 31.05.2017 із зазначенням у довідці за кожен місяць загальних складових грошового забезпечення, базового місяця підвищення окладу застосованого при нарахуванні індексації та індексу споживчих цін;

зобов`язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби з 14.01.2015 по 31.05.2017 (день звільнення) виходячи із базового місяця - січень 2008, та з 22.11.2018 по 18.10.2019 (день звільнення) виходячи із базового місяця - березень 2018, з урахуванням фактично виплачених сум індексації грошового забезпечення;

зобов`язання надати довідку про розмір грошового забезпечення та нарахування індексації доходів за період проходження військової служби з 14.01.2015 по 31.05.2017 із зазначенням у довідці за кожен місяць загальних складових грошового забезпечення, базового місяця підвищення окладу застосованого при нарахуванні індексації та індексу споживчих цін,

ВСТАНОВИВ

Позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з вищевказаним позовом.

Позов мотивовано таким.

Протягом періоду з 14.01.2015 по 31.05.2017 та з 22.11.2018 по 18.10.2019 позивач проходив військову службу у ВЧ 3057. За вказаний період позивачу грошове забезпечення нараховувалось не у повному обсязі, зокрема, без урахування індексації.

12.04.2021 позивач звернувся до відповідача із письмовим запитом у якому просив провести індексацію грошового забезпечення за час військової служби, здійснити виплату та надати довідку про розмір грошового забезпечення з нарахуванням індексації доходів за період проходження служби з 14.01.2015 по 31.05.2017, а також з 22.11.2018 по 18.10.2019.

Наприкінці травня 2021 року позивач отримав відповідь командира ВЧ 3057 про відмову у задоволенні його вимог. Крім того, запитувана довідка позивачу надана не за весь період.

В обґрунтування правових підстав позову посилається на положення Законів України “Про військовий обов`язок і військову службу” від 25.03.1992 № 2232-ХІІ, “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20.12.1991 № 2011-ХІІ, “Про індексацію грошових доходів населення” від 03.07.1991 № 1282-ХІІ, Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України від 20.05.2008 № 425 та постанову Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення від 17.07.2003 № 1078.

Судову практику Європейського суд з прав людини та Конституційного суду України.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 03.06.2021 відкрито спрощене позовне провадження у справі та призначено судове засідання на 01 липня 2021 об 09:45.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 01 липня 2021 відкладено розгляд справи на 22 липня 2021 об 10:50.

Відповідачем до суду подано відзив від 18.06.2021 №40/57/33-2048, де висловлено прохання у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, огляду на таке.

Згідно листів Міністерства соціальної політики України, проведення індексації грошових доходів, зокрема, грошового забезпечення військовослужбовців, здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, тобто у межах коштів, передбачених на ці цілі.

При цьому, Порядком № 1078 не передбачено механізму нарахування та виплати індексації за попередні періоди.

Щодо визначення базового місяця, то Національну гвардію України було створено 13.03.2014, таким чином, у відповідності до п. 5 Порядку № 1078, п. 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 та Закону України “Про Національну гвардію України”, базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення є березень 2014 року, а за період з лютого 2018 року по січень 2020 року – березень 2018 року, у зв`язку із набранням законної сили постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704.

Керуючись викладеним, відповідач у 2015-2019 роках здійснював нарахування індексації грошового забезпечення позивачу з моменту перевищення величини приросту індексу споживчих цін, тобто період за який військова частина НГ України отримувала фінансування з Державного бюджету для проведення індексації.

Відповідач наголошує, що нарахування індексації грошового забезпечення та визначення базового місяця належить виключно до дискреційних повноважень ВЧ 3057.

Відповідач звертає увагу, що позивачем пропущено строк звернення до суду із даним позовом, тому позов підлягає залишенню без розгляду.

Позивачем надано відповідь на відзив де позивач наполягає, що січень 2008 року та березень 2018 року є місяцями підвищення тарифних ставок (посадових окладів) тому відповідно порядку №1078 вказані місяці є базовими для нарахування індексації грошового забезпечення. Разом із тим, позивач не погоджується із твердженням відповідача, щодо порушення строку звернення до суду.

Судом встановлено такі фактичні обставини у справі.

ОСОБА_1 є громадянином України паспорт серії НОМЕР_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

11 січня 2019 позивачу видано посвідчення учасника бойових дій серія НОМЕР_3 .

Не є спірним у справі та відповідачем визнається, що позивач протягом періоду з 14.01.2015 по 31.05.2017 та з 22.11.2018 по 18.10.2019 проходив військову службу у ВЧ 3057.

Згідно витягу із наказу командира ВЧ 3057 (по стройовій частині) від 18.10.2019 № 214 старшого солдата ОСОБА_1 , який здав справи і обов`язки за посадою старшого водія 2-ї групи радіотехнічного контролю відділення технічних засобів розвідки звільненого відповідно до ст. 26 ч. 5 п. 2 згідно з підпунктом «г» (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів у разі неможливості їх використання на службі) Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» з військової служби наказом командира військової частини 3057 від 18.10.2019 №56о/с в запас Збройних сил України без права носіння військової форми одягу та направити його на військовий облік до Маріупольского ОМВК Донецької області, з 18.10.2019 року.

12.04.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою за текстом якої просив нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення за період з 14.01.2015 по 31.05.2017 та з 22.11.2018 по 18.10.2019; за результатами розгляду даної заяви надати письмову відповідь та довідку про розмір грошового забезпечення з нарахуванням індексації доходів за період проходження служби з 14.01.2015 по 31.05.2017 та з 22.11.2018 по 18.10.2019 у строки визначені законодавством.

Відповідачем надано відповідь від 18.05.2021 № 40/57/32-1623 на вказану заяву, де повідомлено, що у 2015 та 2016 роках індексація виплачувалась згідно чинного законодавства. У кошторисі на 2017 рік кошти на виплату індексації передбачені не були.

Також позивачу повідомлено, що особисті картки на грошове забезпечення за період 2014 -2016 роки направлені до Центрального архівного відділу у зв`язку із чим надати інформацію про розмір грошового забезпечення та нарахування індексації за період з 14.05.2015 по 31.05.2017 не має можливості. Також відповідач вказав що фінансовим відділенням направлено запит від 22.04.2021 до Центрального архівного відділу з метою отримання особистих карток та після отримання яких буде надіслана довідка.

Правова позиція суду обґрунтована таким.

Закон України “Про військовий обов`язок і військову службу” від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі – Закон № 2232, у редакції, чинній на момент спірних правовідносин)

Стаття 2.

1. Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Закон України “Про Національну гвардію України” від 13.03.2014 № 876-VII (далі – Закон № 876)

Стаття 1.

1. Національна гвардія України є військовим формуванням з правоохоронними функціями, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ України і призначено для виконання завдань із захисту та охорони життя, прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства і держави від кримінальних та інших протиправних посягань, охорони громадського порядку та забезпечення громадської безпеки, а також у взаємодії з правоохоронними органами - із забезпечення державної безпеки і захисту державного кордону, припинення терористичної діяльності, діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), терористичних організацій, організованих груп та злочинних організацій.

Стаття 9.

1. Особовий склад Національної гвардії України складається з військовослужбовців та працівників.

Національна гвардія України комплектується військовослужбовцями, які проходять військову службу за контрактом та за призовом.

Стаття 21.

1. Держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців, членів їхніх сімей, працівників, резервістів Національної гвардії України, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли), пропали безвісти, стали особами з інвалідністю під час проходження військової служби (виконання обов`язків служби у військовому резерві) або постраждали в полоні у ході бойових дій (війни), в умовах правового режиму надзвичайного стану, під час проходження військової служби за межами України в порядку військового співробітництва або під час участі в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки.

2. Військовослужбовці Національної гвардії України користуються правовими і соціальними гарантіями відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", цього Закону, інших актів законодавства.

6. Грошове забезпечення військовослужбовців Національної гвардії України здійснюється в порядку та розмірах, що визначаються Кабінетом Міністрів України.

Порядок і розміри грошового забезпечення та заохочення резервістів Національної гвардії України визначаються Кабінетом Міністрів України.

Закон України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (далі – Закон № 2011, у редакції, чинній на момент спірних правовідносин)

Стаття 9.

3. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 04.07.2014 № 638 затвердження Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам (наказ втратив чинність на підставі наказу Міністерства внутрішніх справ № 200 від 15.03.2018, чинний у відповідний період спірних правовідносин).

Пункт 1.7. Грошове забезпечення, що належить військовослужбовцю і своєчасно не виплачене йому або виплачене в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього.

Пункт 1.9. Індексація грошового забезпечення військовослужбовцям здійснюється в порядку та розмірах, установлених законодавством.

Пункт 2.1. Особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, виплачуються оклади за військовими званнями в розмірах, установлених додатком 24 до постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 “Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 31 серпня 2011 року № 917) (далі - постанова № 1294).

Пункт 3.1. Посадові оклади особам офіцерського складу виплачуються залежно від займаних ними посад у розмірах, установлених додатком 1 до постанови № 1294.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 15.03.2018 № 200 затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам (застосовується у редакції, чинній на момент спірних правовідносин)

Пункт 7 розділ І. Грошове забезпечення, що належить військовослужбовцю і своєчасно не виплачене йому або виплачене в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього.

Пункт 9 розділ І. Індексація грошового забезпечення військовослужбовцям здійснюється в порядку та розмірах, установлених чинним законодавством України.

Пункт 1 розділ ІІ. Особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, виплачуються оклади за військовими званнями в розмірах, визначених у додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” (зі змінами) (далі - постанова № 704).

Пункт 1 розділ ІІІ.

2. Особам офіцерського складу, прийнятим на військову службу за контрактом, з дня зарахування до списків особового складу військової частини та до дня вступу до виконання обов`язків за посадою, на яку вони призначені, виплачується посадовий оклад, передбачений за 12 тарифним розрядом, установленим у додатку 1 до постанови № 704 (з урахуванням пункту 1 розділу XXV цієї Інструкції).

Закон України “Про індексацію грошових доходів населення” від 03.07.1991 № 1282-ХІІ (далі – Закон № 1282 у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Стаття 1.

індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг;

індекс споживчих цін - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання;

поріг індексації - величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.

Стаття 2.

Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: оплата праці (грошове забезпечення);

Стаття 4.

Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Стаття 6.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Стаття 9.

Індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі – Порядок № 1078, у редакції чинній на момент спірних правовідносин)

Пункт 2. Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру: грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби;

Пункт 4. Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає.

Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

У разі коли особа працює неповний робочий час, сума індексації визначається з розрахунку повного робочого часу, а виплачується пропорційно відпрацьованому часу.

У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Пункт 5. У разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

Пункт 6. Виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме:

2) підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету;

Пункт 10-2. Для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.

(Порядок доповнено пунктом 10-2 згідно з Постановою КМ № 526 від 13.06.2012; в редакції Постанови КМ № 1013 від 09.12.2015 - застосовується з 01.12.2015)

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2016 р. N 77 “Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078 і від 9 грудня 2015 р. № 1013” в абзаці другому пункту 1-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. N 1078, цифри "101" замінено цифрами "103".

При цьому, суд звертає увагу на те, що приписами п. 10-1 Порядку № 1078, у редакції, чинній до внесення змін Постановою Кабінету Міністрів України № 1013 від 09.12.2015 (який застосовувався до 01.12.2015), було передбачено, що обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації заробітної плати новоприйнятих працівників здійснюється з місяця прийняття працівника на роботу.

Пункт 14. Роз`яснення щодо застосування цього Порядку надає Мінсоцполітики.

Мінсоцполітики у листі від 28.04.2016 № 201/10/1.37-16 надало роз`яснення щодо індексації заробітної плати, яке полягає в наступному: “Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації, починаючи з грудня 2015 року, здійснюється не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу або зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник. Враховуючи викладене та наведені у листі дані, для працівника, який працює з лютого 2014 року, обчислення індексу споживчих цін має здійснюватись з місяця підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник. Якщо останнє підвищення окладу за посадою відбулося у квітні 2012 року, то для визначення суми індексації такому працівнику з грудня 2015 року має застосовуватись індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком з травня 2012 року".

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 “Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу” (далі – Постанова № 1294), яка набрала чинності 01.01.2008 та втратила чинність 01.03.2018, встановлено підвищені посадові оклади військовослужбовців, які визначені, зокрема, Додатками № 1-7 до Постанови №1294.

01 березня 2018 року набрала чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі – Постанова № 704), якою було затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Висновки суду.

Щодо строків звернення.

Конституційний Суд України у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України (Справа № 1-18/2013, рішення від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013) у п. 2.3 зазначив таке: “Отже, на підставі системного аналізу наведених положень чинного законодавства Конституційний Суд України дійшов висновку, що працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем. Це право працівника відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим конституційного принципу верховенства права та не порушує балансу прав і законних інтересів працівників і роботодавців.”

Отже, право позивача на звернення до суду із відповідним позовом процесуальним строком не обмежується. Наведені відповідачем у цій частині доводи є помилковими.

Щодо суті спірних правовідносин.

Відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У справі “Кечко проти України” Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення статті 1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи припинити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне законодавство передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п. 23 рішення від 08.11.2005, заява №63134/00).

Так, реалізація особою права, яке пов`язане з отриманням коштів і базується на спеціальних і чинних, на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.

У зв`язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Суд зазначає, що обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення, що є предметом спору у цій справі.

Також у вже вказаному рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 у справі № 9-рп/2013 зазначено, що індексація заробітної плати, як складова належної працівникові заробітної плати, спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Тому системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

Верховний Суд у постанові від 16.09.2020 у справі № 815/2590/18 зазначив, що правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації.

Суд звертає увагу, що обґрунтовуючи правомірність своїх дій щодо невиплати позивачу індексації грошового забезпечення, відповідач не посилається на відсутність обставин, передбачених ст. 4 Закону №1282-ХІІ для проведення індексації. Відповідач зазначає лише про відсутність відповідного фінансування на виплату індексації грошового забезпечення.

Однак, суд дійшов висновку, що виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення, що є предметом спору у цій справі.

Наведене відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 23.10.2019 у справі №825/1832/17.

Щодо визначення базового місяця за період служби .

Суд звертає увагу, що п. 10-2 Порядку № 1078, викладено у новій редакції Постановою КМУ № 1013 від 09.12.2015, якою, у тому числі, внесені зміни: поширено його положення для новоприйнятих працівників з 1 грудня 2015 року.

Отже, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації, починаючи з грудня 2015 року здійснюється не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу або зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.

Мінсоцполітики в листі від 23.06.2020 № 76/0/214-20 надало таке роз`яснення: “Починаючи з грудня 2015 року до чергового підвищення посадових окладів згідно із рішенням Уряду обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації мало здійснюватись з місяця наступного за місяцем підвищення посадового окладу за посадою, яку займає військовослужбовець, а саме з лютого 2008 року.”

Верховний Суд у постанові від 22.07.2020 у справі № 400/3017/19 (щодо періоду з 01 грудня 2015 року) зазначив, що підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення посадових окладів особи. Тобто, початок відліку для обчислення індексу споживчих цін є місяць підвищення посадового окладу. З цього місяця значення індексу споживчих цін приймають за 1 або 100%, а приріст індексу розраховується з наступного місяця. При цьому, нарахування індексації проводиться в місяці, наступному за місяцем, у якому був офіційно опублікований індекс інфляції. При цьому Суд погодився, що зміна розміру доплат, надбавок та премій не впливає на встановлення базового місяця індексації для початку обчислення індексу споживчих цін при нарахуванні індексації.

У постанові Верховного Суду від 10.09.2020 (справа № 200/9297/19-а) визначено, що у цілях нарахування індексації військовою частиною з 01.12.2015 – базовим місяцем є січень 2008 року відповідно до п. 10-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення № 1078.

Керуючись викладеним, суд зазначає, що положення п. 10-2 Порядку № 1078 (у чинній редакції) пов`язують визначення базового місяця з місяцем, наступним за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник, у даному випадку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294, яка набрала чинності з 01.01.2008.

Отже, судом, дійшов висновку що відповідач повинен застосовувати базовий місяць для нарахування індексації у період з 14.01.2015 по 31.05.2017 – січень 2008.

Щодо періоду з 22.11.2018 по день звільнення позивача (18.10.2019), то відповідач не спростовує право позивача на нарахування індексації, виходячи з базового місяця березня 2018 року, у зв`язку із набранням чинності Порядком № 704. Однак, наголошує на відсутності бюджетного фінансування відповідних видатків протягом періоду з травня 2017 року по листопад 2018 року, що стало підставою для не виплати суми індексації у повному розмірі.

Встановлені обставини дають суду підстави для висновку, що відповідачем порушено право позивача на належне нарахування та виплату індексації.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, право позивача на належне грошове забезпечення за вказаний період порушено у частині не нарахування та не виплати у повному обсязі індексації грошового забезпечення.

Щодо способу захисту та дискреційності повноважень відповідача у спірних правовідносинах.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення у правах (абз. 10 п. 9 рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) від 31.07.2003 у справі “Дорани проти Ірландії” (“Doran v. Ireland”, заява № 50389/99) зазначив, що поняття “ефективний засіб” передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи “Каіч та інші проти Хорватії” (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Щодо дискреційності повноважень відповідача, як роботодавця, у питанні визначення базового місяця для нарахування індексації грошового забезпечення, то суд звертає увагу, що під дискреційними повноваженнями розуміють такі повноваження, які надають певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення. У свою чергу, адміністративний суд, перевіряючи правомірність рішень, дій чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Отже, визначення судом базового місяця для нарахування індексації за період з 14.01.2015 по 31.05.2017 – січень 2008 року не буде втручанням у дискреційні повноваження відповідача, оскільки інші варіанти правомірної поведінки у нього відсутні.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскільки за період з 14.01.2015 по 31.05.2017 відповідачем не наведено, що при нарахуванні сум індексації визначався базовий місяць - січень 2008 року, а також нарахування та виплата індексації здійснювалась не у повному розмірі, то належним способом захисту буде зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 14.01.2015 по 31.05.2017, виходячи із базового місяця – січень 2008 року з урахуванням фактично виплачених сум.

А за період з 01.12.2018 по 18.10.2019 (день звільнення) зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення з урахуванням виплачених сум.

Щодо періоду листопада 2018 року, то підстави для нарахування та виплати індексації відсутні, оскільки індекс споживчих цін не перевищував 103 %, згідно інформації Держстату України, розміщеної на їх офіційному вебсайті. У листопаді 2018 року індекс споживчих цін складав 103,7 %, тому з наступного місяця мала нараховуватись й сплачуватись індексація грошового забезпечення військовослужбовців.

Отже у вказаній частині підстави для задоволення позову відсутні. Крім того, відсутні підстави для застосування (як установлено вище) положень абз. 4 п. 5 Порядку № 1078.

Щодо позовних вимог про зобов`язання ВЧ 3057 надіслати на адресу позивача довідку із розрахунком індексації грошового забезпечення.

Судом установлено, що 12.04.2019 позивач звернувся до відповідача із заявою за текстом якої, зокрема, просив за результатами розгляду такої надати письмову відповідь та довідку про розмір грошового забезпечення з нарахуванням індексації доходів у строки визначені законодавством.

В обґрунтування підстав звернення, серед іншого посилався на Закон України “Про звернення громадян”.

Відповідачем надано відповідь від 18.05.2021 № 40/57/32-1623 на вказану заяву, де повідомлено, що у 2015 та 2016 роках індексація виплачувалась згідно чинного законодавства. У кошторисі на 2017 рік кошти на виплату індексації передбачені не були.

Також позивачу повідомлено, що особисті картки на грошове забезпечення за період 2014 - 2016 роки направлені до Центрального архівного відділу у зв`язку із чим надати інформацію про розмір грошового забезпечення та нарахування індексації за період з 14.05.2015 по 31.05.2017 не має можливості. Також відповідач вказав що фінансовим відділенням направлено запит від 22.04.2021 до Центрального архівного відділу з метою отримання особистих карток та після отримання яких буде надіслана довідка.

Правова позиція суду обґрунтована таким.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно ст.40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів, забезпечення громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, зокрема, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення регулює Закон України “Про звернення громадян” від 02.10.1996 №393/96-ВР (далі - Закон № 393/96).

Стаття 1.

Громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Військовослужбовці, працівники органів внутрішніх справ і державної безпеки, а також особи рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України мають право подавати звернення, які не стосуються їх службової діяльності.

Стаття 3.

Під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб.

Стаття 7.

Звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду.

Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обгрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз`ясненнями.

Стаття 15.

Органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.

Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Стаття 19.

Органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані:

об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги;

скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням;

забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень;

письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення;

Висновки суду.

Фактичні обставини справи свідчать, що позивач звернувся до відповідача із заявою від 12.04.2021, яка фактично містила три вимоги: надати письмову відповідь на таку заяву, нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення та надати запитувану довідку.

Спірні правовідносини виникли у зв`язку із тим, що вимога відносно довідки відповідачем розглянута та вирішена частково.

Суд, проаналізувавши відповідь ВЧ 3057 “Про розгляд звернення” від 18.05.2021 № 40/57/32-1623 констатує, що питання надання запитуваної довідки вирішено не у повному обсязі за обставин, які від відповідача не залежали. При цьому заявнику повідомлено інформацію, щодо спрямування запиту з метою отримання особових карток позивач на грошове забезпечення та після їх отримання намір про надання позивачу відповідно ї довідки.

Верховний Суд у постанові від 08.04.2020 (справа № 826/16176/16), констатуючи протиправність дій суб`єкта владних повноважень у частині порушення вимог Закону № 393/96 та зобов`язуючи останнього розглянути звернення особи з наданням належним чином відповіді на кожне питання окремо, відповідно до вимог Закону України “Про звернення громадян” зазначив: “Крім того, у відповіді на звернення не відображені ряд питань позивача. …Враховуючи обов`язок відповідача вирішити порушені у зверненні питання, Суд зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій ухвалені рішення, які не відповідають вимогам статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення) щодо законності і обґрунтованості, а тому такі рішення підлягають скасуванню.”.

Керуючись викладеним суд, утверджується у думці, що відповідач розглянув заяву позивача від 12.04.2021 по суті, тобто визнав її прийнятною на відповідність вимогам Закону № 393/96, однак не вирішив усі поставлені у ній питання, з обставин, які не залежали від нього, у зв`язку із чим суд дійшов висновку, що відповідачем не порушені наведені вище приписи вказаного Закону.

Вказане свідчить про відсутність підстав для визнання протиправною бездіяльності ВЧ 3057 щодо не розгляду усіх вимог заяви позивача від 12.04.2021.

Розподіл судових витрат судом не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України “Про судовий збір”.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 6, 90, 132, 139, 193, 242-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (зареєстроване місцепроживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до військової частини 3057 Національної Гвардії України (місцезнаходження: 87525, Донецька область, м.Маріуполь, пр-т Нахімова, 186, код ЄДРПОУ 23313948) про визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування і невиплати індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби з 14.01.2015 по 31.05.2017, а також з 22.11.2018 по 18.10.2019; визнання протиправною бездіяльності щодо ненадання довідки про розмір грошового забезпечення та нарахування індексації доходів за період проходження військової служби з 14.01.2015 по 31.05.2017 із зазначенням у довідці за кожен місяць загальних складових грошового забезпечення, базового місяця підвищення окладу застосованого при нарахуванні індексації та індексу споживчих цін; зобов`язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби з 14.01.2015 по 31.05.2017 (день звільнення) виходячи із базового місяця - січень 2008, та з 22.11.2018 по 18.10.2019 (день звільнення) виходячи із базового місяця - березень 2018, з урахуванням фактично виплачених сум індексації грошового забезпечення; зобов`язання надати довідку про розмір грошового забезпечення та нарахування індексації доходів за період проходження військової служби з 14.01.2015 по 31.05.2017 із зазначенням у довідці за кожен місяць загальних складових грошового забезпечення, базового місяця підвищення окладу застосованого при нарахуванні індексації та індексу споживчих цін - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини 3057 Національної гвардії України (місцезнаходження: 87525, Донецька область, м.Маріуполь, пр-т Нахімова, 186, код ЄДРПОУ 23313948) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 (зареєстроване місцепроживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) індексації грошового забезпечення за період з 14.01.2015 по 31.05.2017.

Зобов`язати Військову частину 3057 Національної гвардії України (місцезнаходження: 87525, Донецька область, м. Маріуполь, пр-т Нахімова, 186, код ЄДРПОУ 23313948) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (зареєстроване місцепроживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) індексацію грошового забезпечення за період з 14.01.2015 по 31.05.2017 виходячи із базового місяця - січень 2008 року, з урахуванням фактично виплачених сум.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини 3057 Національної гвардії України (місцезнаходження: 87525, Донецька область, м. Маріуполь, пр-т Нахімова, 186, код ЄДРПОУ 23313948) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 (зареєстроване місцепроживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2018 року по 18 жовтня 2019 року.

Зобов`язати Військову частину 3057 Національної гвардії України (місцезнаходження: 87525, Донецька область, м. Маріуполь, пр-т Нахімова, 186, код ЄДРПОУ 23313948) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (зареєстроване місцепроживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2018 року по 18 жовтня 2019 року, з урахуванням фактично виплачених сум.

У решті вимог адміністративного позову - відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили у строк та порядок визначений ст.255 КАС України.

Рішення суду першої інстанції оскаржується у строк та порядок встановлений ст.ст.292, 295, 297 КАС України.

Повний текст судового рішення складено 22.07.2021.

Суддя О.О. Аканов