Ухвала суду № 98513735, 23.07.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

23 липня 2021 р. Справа №200/8909/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Арестова Л.В., розглянувши адміністративний позов Державного підприємства “Шахта ім. М.С. Сургая” до Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкові повідомлення – рішення, -

У С Т А Н О В И В:

Позивач, Державне підприємство “Шахта ім. М.С. Сургая” звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області № 0005715704 від 08.11.2019 р., яким застосовано до Державного підприємства “Шахта ім. М.С. Сургая” штраф у сумі 29 295,15 грн.;

- визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області № 0008795704 від 09.12.2019 р., яким застосовано до Державного підприємства “Шахта ім. М.С. Сургая” штраф у сумі 3 303,73 грн.;

- визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області № 0008785704 від 09.12.2019 р., яким застосовано до Державного підприємства “Шахта ім. М.С. Сургая” штраф у сумі 1 087,11 грн.;

- визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області № 0000015704 від 08.01.2020 р., яким застосовано до Державного підприємства “Шахта ім. М.С. Сургая” штраф у сумі 1 033 323,54 грн.;

- визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області № 0000665704 від 21.01.2020 р., яким застосовано до Державного підприємства “Шахта ім. М.С. Сургая” штраф у сумі 39 146,11 грн.;

- визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області № 0001475704 від 11.02.2020 р., яким застосовано до Державного підприємства “Шахта ім. М.С. Сургая” штраф у сумі 16 050,00 грн.

Разом з позовною заявою позивачем надана заява про поновлення строку звернення до суду, відповідно до якої, позивач просить поновити строк звернення до суду з огляду на таке.

Позивач зазначає, що, дійсно, відповідно до правової позиції, що висловлена Верховним Судом в складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду в постанові від 26.11.2020 р. у справі № 500/2486/19, строк звернення до суду у разі застосування платником податків адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення становить один місяць.

За наслідками розгляду скарг позивача на спірні податкові повідомлення-рішення Головним управлінням Державної податкової служби у Донецькій області прийняті рішення про результати розгляду скарг від 11.01.2020 р., 25.02.2020 р., 19.03.2020 р., 27.03.2020 р., 17.04.2020 р., якими залишені без змін оскаржувані податкові повідомлення-рішення, а скарги - без задоволення.

Позивач звернувся до суду з цією позовною заявою 16.07.2021 р., тобто:

- через більш ніж 20 місяців після винесення податкового повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області № 0005715704 від 08.11.2019 р., яким застосовано до Державного підприємства “Шахта ім. М.С. Сургая” штраф у сумі 29 295,15 грн., та через більш ніж 18 місяців після прийняття рішення відповідачем про результати розгляду скарги від 11.01.2020 р.;

- через більш ніж 19 місяців після винесення податкового повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області № 0008795704 від 09.12.2019 р., яким застосовано до Державного підприємства “Шахта ім. М.С. Сургая” штраф у сумі 3 303,73 грн., та через більш ніж 16 місяців після прийняття рішення відповідачем про результати розгляду скарги від 25.02.2020 р.;

- через більш ніж 19 місяців після винесення податкового повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області № 0008785704 від 09.12.2019 р., яким застосовано до Державного підприємства “Шахта ім. М.С. Сургая” штраф у сумі 1 087,11 грн., та через більш ніж 16 місяців після прийняття рішення відповідачем про результати розгляду скарги від 25.02.2020 р.;

- через більш ніж 18 місяців після винесення податкового повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області № 0000015704 від 08.01.2020 р., яким застосовано до Державного підприємства “Шахта ім. М.С. Сургая” штраф у сумі 1 033 323,54 грн., та через більш ніж 15 місяців після прийняття рішення відповідачем про результати розгляду скарги від 19.03.2020 р.;

- через більш ніж 17 місяців після винесення податкового повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області № 0000665704 від 21.01.2020 р., яким застосовано до Державного підприємства “Шахта ім. М.С. Сургая” штраф у сумі 39 146,11 грн, та через більш ніж 15 місяців після прийняття рішення відповідачем про результати розгляду скарги від 27.03.2020 р.;

- через більш ніж 17 місяців після винесення податкового повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області № 0001475704 від 11.02.2020 р., яким застосовано до Державного підприємства “Шахта ім. М.С. Сургая” штраф у сумі 16 050,00 грн., та через більш ніж 14 місяців після прийняття рішення відповідачем про результати розгляду скарги від 17.04.2020 р.

Виходячи зі змісту клопотання про поновлення строку звернення до суду, позивач цілком погоджується, що ним було пропущено строк на судове оскарження спірних податкових повідомлень-рішень відповідно до висновку, що викладений у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 26.11.2020 у справі № 500/2486/19, але в обґрунтування необхідності поновлення пропуску строку звернення до суду звертає увагу також на такі обставини.

Посилаючись на прецедентну практику ЄСПЛ позивач посилається на порушення прав людини, зокрема, порушення права на доступу до суду (у разі відмови у задоволенні клопотання про поновлення строку звернення до суду), зазначає, що додержання принципу правової визначеності та забезпечення права на справедливий суд, які є елементами принципу верховенства права, зміна сталої судової практики, яка відбулася в бік тлумачення норм права щодо застосування коротших строків звернення до суду, може розглядатися судами як поважна причина при вирішенні питання поновлення строків звернення до суду в податкових правовідносинах, які виникли та набули характеру спірних до зміни такої судової практики, як це визначено постановою Верховного Суду від 26.11.2020 у справі № 500/2486/19.

Також позивач вказує на те, що Державне підприємство “Шахта ім. М.С. Сургая” є містоутворюючим вугільним підприємством міста Вугледар Донецької області, неможливість судового оскарження спірних повідомлень-рішень “однозначно погіршить і так вкрай важкий фінансовий стан вугільного підприємства міста Вугледара, і цілком ймовірно може призвести до настання соціальних вибухів обумовлених значною заборгованістю із виплати заробітної плати гірникам та виникнення техногенних катастроф: затоплень, витоку шкідливих речовин на поверхню грунту, загазованості, тощо” (цитата).

Надаючи оцінку наведеним позивачем доводам, суддя знаходить їх такими, що не заслуговують на увагу з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 2 ст. 122 КАС України).

Відносини у сфері оподаткування, права та обов`язки платників податків і зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження та обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Відповідно до п. 56.18 ст. 56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Пунктом 102.1 статті 102 ПК України встановлено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Отже, вказана норма містить приписи щодо наявності різних строків давності (як 1095 днів, так і 2555 днів у певних правовідносинах).

Пунктом 102.2 ст. 102 ПК України визначені випадки, коли грошове зобов`язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті.

Аналіз ст. 102 ПК України дає підстави для висновку, що після закінчення визначеного у ній строку давності питання вирішення спору, зокрема, щодо правомірності податкового повідомлення рішення взагалі не може бути поставлене перед контролюючим органом вищого рівня або судом.

Отже, зазначений у п. 102.1 ст. 102 ПК України строк є саме строком давності, який має матеріально-правову природу, а тому не може бути одночасно і процесуальним строком звернення до суду. Між правовою природою матеріально-правового строку давності в податкових правовідносинах та процесуального строку звернення до адміністративного суду є сутнісна різниця, а тому помилковим є ототожнення їх призначення при використанні.

Оскільки норма п. 56.18 ст. 56 ПК України не визначає процесуального строку звернення до суду, такий строк визначено в п. 2 ст. 122 КАС України та становить шість місяців.

Наведений висновок узгоджується з викладеним у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 26.11.2020 у справі № 500/2486/19.

У постанові від 26.11.2020 справі № 500/2486/19 Судова палата Касаційного суду прийняла рішення у зв`язку з необхідністю відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду від 03.04.2020 у справі N 2540/2576/18, в якій до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження. Судова палата відзначила, що наявні підстави для відступу від правової позиції Верховного Суду, викладеної в згаданій постанові в зазначеній частині.

Також вказано, що у зв`язку з наведеним право ініціювати в судовому порядку спір щодо правомірності податкових повідомлень-рішень та/або інших рішень контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання об`єктивно не може існувати протягом 1095 днів, оскільки така тривалість порушує принцип правової визначеності як одного з основних елементів верховенства права, а також не забезпечує досягнення мети й завдань функціонування податкової системи.

Враховуючи викладене, Верховний Суд у складі судової палати вважає помилковим твердження позивача про те, що як за загальним правилом, так і у разі попереднього адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення строк звернення до суду становить 1095 днів відповідно до положень пункту 56.18 статті 56 ПК України, оскільки ця норма права не встановлює процесуальних строків, а лише закріплює право платника податків на оскарження податкового повідомлення-рішення чи іншого рішення в суді в будь-який момент після його отримання із застереженням про те, що реалізація такого права за загальним правилом стає неможливою поза строками давності, які закріплені в статті 102 ПК України. Також ця норма закріплює обмеження на позасудовий порядок оскарження відповідних рішень податкового органу, у разі їх оскарження в судовому порядку, та визначає зміну правового стану грошового зобов`язання на неузгоджене.

Для забезпечення узгодженості судової практики з висновком, викладеним у цій постанові, Верховний Суд зазначає, що під час вирішення тотожних спорів повинні враховуватися наведені висновки щодо застосування норм права незалежно від того, чи перераховані всі постанови Верховного Суду, в яких викладено правову позицію, від якої відступила судова палата у цій справі.

За вимогами частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Поняття "особа повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Суд вважає, що Державне підприємство “Шахта ім. М.С. Сургая” мало можливість своєчасно звернутися до суду з даним позовом, оскільки, у будь-якому разі, з дати винесення не тільки оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а також рішень відповідача за наслідками їх оскарження, пройшло від полутора до майже двох років.

Посилання ж позивача на можливість визнання судом як поважної причини при вирішенні питання поновлення строків звернення до суду в податкових правовідносинах, які виникли та набули характеру спірних до зміни такої судової практики, як це визначено постановою Верховного Суду від 26.11.2020 у справі № 500/2486/19, суд до уваги не приймає оскільки звернення до суду з вимогами про скасування рішень відбулося вже після зміни правового підходу, а саме, 16.07.2021 р.

Не може суд також залишити поза увагою доводи позивача на поновлення строку звернення до суду про однозначне погіршення і так вкрай важкого фінансового стану вугільного підприємства міста Вугледара, і цілком ймовірну можливість настання соціальних вибухів обумовлених значною заборгованістю із виплати заробітної плати гірникам та виникнення техногенних катастроф: затоплень, витоку шкідливих речовин на поверхню грунту, загазованості, тощо, у зв`язку з чим зазначає наступне.

Відомості відкритих державних реєстрів свідчать, що позивач станом на 17.07.2021 р. є боржником у більш ніж 100 виконавчих провадженнях (відповідно до Єдиного реєстру боржників), станом на 01.07.2021 р. має податковий борг 229 038 378 грн, у тому числі перед місцевим бюджетом 59 349 633 грн (відповідно до Реєстру «Інформація про суб`єктів господарювання, які мають податковий борг») та станом на 12.07.2021 має заборгованість по виплаті заробітної плати перед 2488 працівниками в сумі 18 828 тис. грн (відповідно до Реєстру боржників Державної служби з питань праці).

В цьому контексті, позивачем у заяві про поновлення строку звернення до суду не доведено, як саме зволікання зі зверненням до суду з позовною заявою безпосередньо позивачем може призвести до соціальних вибухів обумовлених значною заборгованістю із виплати заробітної плати гірникам, виникнення техногенних катастроф: затоплень, витоку шкідливих речовин на поверхню грунту, загазованості, тощо, та яким саме чином ймовірна можливість настання таких негативних наслідків в майбутньому може обгрунтувати поважність пропуску позивачем строку звернення до суду.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання, а зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28.10.1998 року, заява №28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Крім того, у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, Європейський суд з прав людини виходить із наступного: 1)поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обгрунтованим; 2)поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об`єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин; 3)оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4)будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5)необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

Водночас, як зазначив Європейський Суд з прав людини в ухвалі щодо прийнятності заяви від 30.08.2006 року (справа «Каменівська проти України»), «право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду не є абсолютним, воно може бути обмеженим. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані».

За практикою Європейського Суду з прав людини право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).

Суд зазначає, що дотримання строків звернення до суду з позовною заявою є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Це дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє стабільності діяльності суб`єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Тому у разі пропущення строку звернення до суду належить обґрунтувати поважність причин пропущення такого строку.

Виходячи з вищевикладеного, поважними причинами визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України» (№3236/03 від 03 квітня 2008 року, §41) зазначено, що «…Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави».

Отже, за практикою Європейського суду з прав людини застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.

Підсумовуючи, з урахуванням предмета позову, доводи позивача на поновлення строку звернення до суду не визнаються такими, що вказують на неможливість вчасного звернення до суду з тими вимогами, не наведено будь-яких поважних причин, які б об`єктивно та непереборно перешкоджали йому своєчасно звернутись до суду із вищезазначеними вимогами, що викладені у позові, отже, такі доводи є необґрунтованими.

Частиною 6 ст. 161 КАС України встановлено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Вищенаведені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам встановленим КАС України, а тому згідно із ст. ст. 123, 169 Кодексу адміністративного судочинства України вона підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку для усунення вказаних недоліків.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 123, 160, 161, 169, 171, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви Державного підприємства “Шахта ім. М.С. Сургая” про поновлення строку звернення до суду – відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без руху.

Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом надання обґрунтованого та підтвердженого необхідними доказами клопотання про поновлення припущенного строку звернення до суду з позовною заявою.

У разі невиконання вимог цієї ухвали позовна заява буде вважатись неподаною і буде повернута позивачу.

Повернення позовної заяви не позбавляє позивача права повторного звернення до суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання.

Суддя Л.В. Арестова