Рішення № 98513686, 23.07.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2021 року Справа № 160/7599/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луніної О. С., розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Межиріцької сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

13.05.2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Межиріцької сільської ради, в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Межиріцької сільської ради від 30 березня 2021 року № 366-6/VІІІ «Про відмову у наданні дозволу гр. ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо приватизації земельної ділянки комунальної власності з цільовим призначенням: для ведення фермерського господарства, у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства розташованого на території Межиріцької сільської ради Павлоградського району»;

- зобов`язати Межиріцьку сільську раду надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо приватизації земельної ділянки комунальної власності з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території Межиріцької сільської ради (Межиріцька сільська об`єднана територіальна громада).

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що позивач є членом Фермерського господарства «БАЛАК В. Є.». На загальних зборах членів Фермерського господарства прийнято рішення про приватизацію земельної ділянки загальною площею 196 га, кадастровий номер 1223582300:01:001:1276, що знаходиться на території Межиріцької сільської об`єднаної територіальної громади (Межиріцької сільської ради) Павлоградського району Дніпропетровської області, яка надана засновнику Фермерського господарства в оренду для ведення фермерського господарства. Позивач 01.04.2020 року звернувся до Межиріцької сільської ради з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо приватизації земельної ділянки комунальної власності з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території Межиріцької сільської ради. До клопотання додані: копія паспорту та РНОКПП позивача, копія протоколу Фермерського господарства № 2/20 від 31.03.2020 року, копія Статуту Фермерського господарства; копія Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Фермерського господарства; нотаріально посвідчена копія відмови землекористувача; графічні матеріали, із зазначенням бажаного місця розташування земельної ділянки. 22.06.2020 року на 23 сесії VІІ скликання Межиріцької сільської ради рішення не прийнято. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 11.03.2021 року у справі № 160/7980/20 зобов`язано Межиріцьку сільську раду розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо приватизації земельної ділянки комунальної власності з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області та прийняти рішення з урахуванням положень ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України. 30.03.2021 року відповідачем прийнято рішення про відмову у наданні дозволу позивачу на розроблення проекту землеустрою. Вказане рішення позивач вважає немотивованим та незаконним та просить його скасувати.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.05.2021 року відкрито провадження у справі № 160/7599/21 та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалу від 19.05.2021 року разом із копією позовної заяви направлено на адресу Межиріцької сільської ради. Вказані документи отримано відповідачем 01.06.2021 року, що підтверджено рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Однак, станом на час розгляду справи відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Справа розглядається судом в порядку спрощеного провадження за приписами статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено та, матеріалами справи підтверджено, що 01.04.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області із клопотанням (вхід. №368) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо приватизації земельної ділянки комунальної власності з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства у розмірі земельної частки (паю).

Не погодившись з бездіяльністю відповідача відносно неприйняття відповідного рішення, позивач звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 11.03.2021 року у справі № 160/7980/20 адміністративний позов ОСОБА_1 – задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області щодо неприйняття відповідного рішення за результатом розгляду клопотання ОСОБА_1 (вхід. №367) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо приватизації земельної ділянки комунальної власності з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області. Визнано протиправною бездіяльність Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області щодо неприйняття відповідного рішення за результатом розгляду клопотання ОСОБА_1 (вхід. №368) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо приватизації земельної ділянки комунальної власності з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства у розмірі 2 га. Зобов`язано Межиріцьку сільську раду Павлоградського району Дніпропетровської області розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо приватизації земельної ділянки комунальної власності з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області (Межиріцька сільська об`єднана територіальна громада) та прийняти рішення, з урахуванням положень ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України. Зобов`язано Межиріцьку сільську раду Павлоградського району Дніпропетровської області розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтованою площею 2,00 га. для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності на території Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області (Межиріцька сільська об`єднана територіальна громада) та прийняти рішення, з урахуванням положень ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України.

Рішенням Межиріцької сільської ради № 366-6/VІІІ від 30.03.2021 року у наданні дозволу гр. ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо приватизації земельної ділянки комунальної класності з цільовим призначенням: для ведення фермерського господарства, у розмірі частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства розташованого на території Межиріцької сільської ради Павлоградського району відмовлено, в зв`язку з тим, що на графічних матеріалах не вказано бажане місце розташування земельної ділянки, не зазначено розмір земельної ділянки (паю) та не вказаний вид угідь, земельна ділянка площею 196 га за кадастровим номером 1223582300:01:001:1276 передана терміном на 7 років в строкове платне користування (оренду) гр. ОСОБА_2 .

Вважаючи вказане рішення відповідача протиправним та такими, що вчинене з порушенням приписів чинного законодавства, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та спірним правовідносинам сторін, судом встановлено таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Земельного кодексу України, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ч. 6, 7 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

При цьому ч. 7 ст. 118 ЗК України визначений перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним, а саме:

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів;

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів;

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У разі надання органом місцевого самоврядування відмови особі у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою обов`язковим є зазначення конкретної підстави для такої відмови, що визначені у ч. 7 ст. 118 ЗК України.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень ст. 118 ЗК України.

Визначена законом процедура є способом дій відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування у відповідь на звернення громадян щодо того чи іншого «земельного» питання. У світлі вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України дотримання відповідним органом встановленої законом процедури є обов`язковим.

Так, судом встановлено, що у якості підстав для відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою зазначено:

на графічних матеріалах не вказано бажане місце розташування земельної ділянки;

не зазначено розмір земельної частки (паю);

не вказано вид угідь.

Однак вказані посилання спростовано тим, що у клопотанні, поданому позивачем 01.04.2020 року зазначено додаток № 6: графічні матеріали, із зазначенням бажаного місця розташування земельної ділянки.

При цьому, жодного акту про відсутність або невідповідність доданих до клопотання документів, відповідачем суду не надано.

Щодо розміру земельної ділянки, позивачем надано пояснення, що розмір земельної ділянки – це розмір земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території Межиріцької сільської ОТГ Павлоградського району Дніпропетровської області. У зв`язку з тим, що на території Межиріцької сільської ОТГ Павлоградського району Дніпропетровської області знаходилось декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) обраховується землевпорядною організацією як середній між цими підприємствами.

Вказані доводи відповідачем не спростовано, тобто застосування вказаного посилання як на підставу відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою є таким, що порушує приписи ст. 118 ЗК України.

Крім того, зазначення виду угідь у клопотанні про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою не передбачено приписами ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України.

Також, у якості підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою відповідач зазначив, що вказана земельна ділянка передана терміном на 7 років в строкове платне користування (оренду) гр. ОСОБА_2 .

Водночас у цій справі ОСОБА_2 , який є засновником та головою Фермерського господарства «БАЛК В. Є.» надав нотаріальну згоду на вилучення частини земельної ділянки площею 196 га, кадастровий номер 1223582300:01:001:1276, що знаходиться на території Межиріцької сільської об`єднаної територіальної громади (Межиріцької сільської ради) Павлоградського району Дніпропетровської області, яка надана йому в оренду, для приватизації земельної ділянки на користь, в тому числі і ОСОБА_1 , як члена фермерського господарства.

Крім того, суд враховує ту обставину, що Межиріцька сільська рада розглядала подану позивачем заяву на виконання рішення Третього апеляційного адміністративного суду від 11.03.2021 року у справі №160/7980/20 і зазначеним судовим рішенням вже було визнано факт відповідності наданих позивачем документів вимогам ЗК України і вказано, що підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність могли бути виключно обставини, визначені ч. 7 ст. 118 ЗК України.

Під час розгляду цієї справи, відповідач відмовив позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність без належного обґрунтування мотивів такої відмови, тим самим не врахувавши висновки, викладені в судовому рішенні у справі №160/7980/20.

Таким чином, суд дійшов висновку щодо протиправності рішення про відмову Межиріцької сільської ради стосовно надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, а також те, що зобов`язання відповідача судовим рішення по іншій адміністративній справі №160/7980/20 повторно розглянути клопотання позивача знову призвело до прийняття необґрунтованої відмови та необхідності звернутися з цим адміністративним позовом, то належним способом захисту порушених прав позивача слугуватиме судове рішення про зобов`язання відповідача надати зазначений дозвіл.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає задоволенню.

Щодо стягнення витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.

Приписами п. 1 ч. 3 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для цілей розподілу судових витрат розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (ч. 4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України)

Таким чином, розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена.

Судом встановлено, що позивачем надано докази щодо обсягу наданих послуг, однак доказів їх вартості, що сплачена, суду не надано.

Враховуючи вище викладене, суд не вбачає законних підстав для задоволення клопотання про стягнення з Межиріцької сільської ради на користь позивача витрат на правову допомогу.

Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 242-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Межиріцької сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення дій та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправним та скасування рішення Межиріцької сільської ради від 30 березня 2021 року № 366-6/VІІІ «Про відмову у наданні дозволу гр. ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо приватизації земельної ділянки комунальної власності з цільовим призначенням: для ведення фермерського господарства, у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства розташованого на території Межиріцької сільської ради Павлоградського району».

Зобов`язати Межиріцьку сільську раду (пров Виконкомівський, 1, с. Межиріч, Павлоградський р-н, Дніпропетровська обл., 51473, код ЄДРПОУ 04338948) надати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо приватизації земельної ділянки комунальної власності з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території Межиріцької сільської ради (Межиріцька сільська об`єднана територіальна громада).

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про стягнення з Межиріцької сільської ради витрат на правову допомогу – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.С. Луніна