Рішення № 98513672, 23.07.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2021 року Справа № 160/8682/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Віхрової В.С.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.04.2021 року за №7121/0901 форми «С», -

ВСТАНОВИВ:

31.05.2021 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Київській області (далі - відповідач), в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.04.2021 року за №7121/0901 форми “С” винесене ГУ ДПС у Київській області, яким до ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) застосовано штрафну санкцію у розмірі 500000,00 грн.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що податкове повідомлення-рішення від 19.04.2021 року за №7121/0901 є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки прийнято на підставі висновків акту фактичної перевірки, які не ґрунтуються на нормах чинного законодавства. До 01.07.2019 року Закон України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” не передбачав ліцензування оптової торгівлі пальним. ФОП ОСОБА_1 відповідно до платіжного доручення №1500 від 12.06.2019 року сплачено плату за ліцензію на право оптової торгівлі пальним та 18.06.2019 року подано заяву щодо ліцензії на право оптової торгівлі пальним з відповідними додатками, проте, ліцензію видано лише 04.07.2019 року, що в свою чергу порушує права суб`єкта господарювання та ставить його в поле правової невизначеності та економічного тягаря щодо відсутності можливості реалізовувати товар та нести відповідні збитки. Затримка в отриманні ліцензії на право оптової торгівлі пальним була зумовлена виключно відсутністю законодавчо визначеного порядку отримання таких ліцензій. Також, позивач зазначає, що зі змісту наказу про проведення перевірки неможливо встановити період, який підлягає перевірці. На думку позивача, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправними, у зв`язку з чим він звернувся до суду з цим позовом та просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Частиною 2 ст. 257 КАС України встановлено, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 261 КАС України, відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі. Позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач - заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.

У відповідності до ч.1 ст. 262 КАС України, розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.06.2021 року відкрито провадження у адміністративній справі; справу №160/8682/21 призначено до розгляду за правилами спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.

30.06.2021 року відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що позовні вимоги не визнає, просить у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своєї позиції вказує на те, що перевірку проведено з дотриманням норм законодавства. ФОП ОСОБА_1 включено до переліку суб`єктів господарювання, які підлягають фактичним перевіркам за результатами доперевірочного аналізу наявної в контролюючих органах інформації. Так, за результатами аналізу даних Єдиного реєстру акцизних накладних Ліцензійного реєстру виявлено ризикові операції у діяльності суб`єкта господарювання, що можуть свідчити про потенційні порушення податкового та іншого законодавства з обліку та обігу пального, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, та які необхідно дослідити при проведенні перевірки. Враховуючи викладене вище, позивача включено до переліку суб`єктів господарювання, на яких планується проведення фактичних перевірок у березні 2021 року. Перед початком перевірки посадовими особами ГУ ДПС у Київській області пред`явлені документи, визначені п.81.1 ст. 81 Податкового кодексу України, завідувачу складом ОСОБА_2 . Вказана особа ознайомилась з направленнями та отримала копію наказу про проведення перевірки, про що власноручно зробила відмітку в направленні на проведення фактичної перевірки. Позивачем не подано жодних документів, які спростували факт реалізації пального без ліцензії, як під час перевірки, так і до суду. Інших підстав для скасування податкового повідомлення-рішення позивач не зазначив. Позивач знав про відсутність у нього ліцензії на право оптову торгівлю паливом, проте свідомо здійснював продаж з 01.07.2019 по 03.07.2019, а тому жодної об`єктивної причини не застосовувати до нього санкцій у контролюючого органу не було. Отже, наведені позивачем доводи у позовній заяві не спростовують факту продажу пального без належним чином оформленої ліцензії, а тому не звільняють позивача від відповідальності за порушення ст. 15 Закону №481/95-ВР, яка передбачена абз. 9 ч. 2 ст. 17 названого Закону.. Відповідачем зазначено, що суб`єктам господарювання була надана можливість завчасно звернутись із заявами для отримання відповідних ліцензій, враховуючи законодавчі зміни. На думку відповідача, до позивача правомірно застосовані штрафні санкції, а тому позовна заява не підлягає задоволенню.

07.07.2021 року представником позивача подано відповідь на відзив, в якій викладено правову позицію, аналогічну заявленій у відзиві.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстрований фізичною особою-підприємцем 11.02.1994 року.

Видами діяльності позивача за КВЕД є: 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами (основний); 08.12 Добування піску, гравію, глин і каоліну; 23.61 Виготовлення виробів із бетону для будівництва; 23.63 Виробництво бетонних розчинів, готових для використання; 43.11 Знесення; 43.12 Підготовчі роботи на будівельному майданчику; 43.99 Інші спеціалізовані будівельні роботи, н. в. і. у.; 77.32 Надання в оренду будівельних машин і устаткування; 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; 47.25 Роздрібна торгівля напоями в спеціалізованих магазинах; 47.30 Роздрібна торгівля пальним; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 77.12 Надання в оренду вантажних автомобілів.

01.03.2021 року ГУ ДПС у Київській області прийнято наказ №381-п «Про проведення фактичних перевірок», згідно з яким відповідно до вимог ст. ст. 20,75,80 Податкового кодексу України та з метою здійснення контролю за дотриманням суб`єктами господарювання норм законодавства щодо виробництва, обліку та обігу спирту, спиртовмістовної продукції, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального наказано начальнику управління контролю за підакцизними товарами у березні 2021 року організувати проведення фактичних перевірок.

Вказаним наказом зобов`язано працівників управління контролю за підакцизними товарами на підставі п.п.80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України провести фактичні перевірки суб`єктів господарювання згідно з додатком.

Згідно з витягом з додатку №1 до наказу ГУ ДПС у Київській області від 01.03.2021 року №381-п «Про проведення фактичних перевірок» до переліку суб`єктів господарювання, які підлягають фактичним перевіркам у березні 2021 року включено ФОП ОСОБА_1 , дата початку і тривалість перевірки з 22.03.2021 року – 10 діб.

02.03.2021 року відповідачем складені направлення на перевірку №1243/10-36-09-00 та №1244/10-36-09-00.

У період з 22.03.2021 року по 31.03.2021 року фахівцями ГУ ДПС у Київській області проведено фактичну перевірку з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства з питань виробництва, зберігання та обліку пального, контроль за виконанням якого покладений на органи ДПС.

За наслідками перевірки складено акт від 31.03.2021 року №4451/10-36-09-00-10/ НОМЕР_1 .

Під час проведення перевірки встановлено, що у позивача наявна ліцензія на право оптової торгівлі пальним №990514201900190 від 04.07.2019 року.

У ході проведення перевірки, зокрема, встановлена реалізація та відвантаження пального з акцизного складу №1006440, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується акцизними накладними, які зазначені в додатку №3 до акту перевірки, без наявності ліцензії на право оптової торгівлі пальним, за наявності місця оптової торгівлі.

Висновком перевірки встановлено, крім іншого, порушення ст. 15 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального”.

Акт фактичної перевірки отримано та підписано завідуючим складом ОСОБА_2 .

На підставі акту перевірки ГУ ДПС у Київській області сформовано податкове повідомлення-рішення від 19.04.2021 року №7121/0901 про застосування суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за платежем – адміністративні штрафи та інші санкції в сумі 500000 грн.

Не погодившись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 21.02.2020 у справі №826/17123/18 сформулювала правовий висновок, відповідно до якого, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Таким чином, звертаючись до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення, позивач вправі посилатись на процедурні порушення проведення перевірки та надіслання рішень за результатами перевірки, а суд зобов`язаний надавати правову оцінку таким доводам позивача в першу чергу.

В обґрунтування підстав звернення до суду позивачем, крім іншого, зазначено про недотримання форми наказу про проведення перевірки, а саме не вказано підстави проведення перевірки та період, за який проводиться перевірка.

Надаючи правову оцінку відповідним доводам позивача в першу чергу у відповідності до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 21.02.2020 року у справі №826/17123/18, суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки посадових осіб податкових органів під час здійснення податкового контролю, врегульовано положеннями Податковий кодексом України (далі - ПК України).

У відповідності до п.п.19-1.1 п. 19-1.1 ст. 19 ПК України контролюючі органи здійснюють, зокрема, адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків.

На підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Статтею 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні та фактичні перевірки.

Фактичною вважається перевірка, яка здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючими органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, в тому числі виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Порядок проведення фактичної перевірки встановлений ст. 80 ПК України, а саме: фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Згідно з п. 80.2 ст. 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки.

За приписами ч.2 п. 81.1. ст.81 ПК України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта ('прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися.

Отже, приписами податкового законодавства встановлено наявність обов`язкових реквізитів до яких відноситься, зокрема, підстави для проведення перевірки та період діяльності, який буде перевірятись.

Зі змісту наказу від 01.03.2021 року № 381-п, підстави для проведення фактичної перевірки визначено пп. 80.2.5 п. 80.2 ПК України, період діяльності, що буде перевірятися згідно ст. 102 ПК України.

З огляду на зміст викладених норм, для застосування пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України у якості підстави для проведення фактичної перевірки, необхідною умовою є наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Зі змісту наказу від 01.03.2021 року № 381-п неможливо встановити дійсні умови для проведення фактичної перевірки, оскільки у даному випадку відсутні будь-які докази, що свідчать про наявність інформації про порушення ФОП ОСОБА_1 вимог законодавства, а також про отримання та/або наявність її в установленому законодавством порядку.

Одним з обов`язкових реквізитів наказу про проведення перевірки є період діяльності, який буде перевірятися. Однак, зі змісту наказу неможливо встановити період, який підлягає перевірці. Посилання у наказі на ст. 102 ПК України, з метою визначення періоду діяльності ФОП ОСОБА_1 , який охоплюється предметом перевірки, є недостатнім для ідентифікації цього періоду. Оскільки, період тривалістю 1095 днів має декілька початкових дат, що у свою чергу, унеможливлює та суттєво ускладнює розуміння платником податків чіткої темпоральної межі контролюючого заходу.

Верховний Суд у постанові від 11.06.2019 року у справі №1440/2045/18 (адміністративне провадження №К/9901/10812/19) дійшов висновку, що для зазначення підстави проведення перевірки не достатньо вказати номер підпункту статті Податкового кодексу України, особливо, якщо вказаний підпункт містить декілька обґрунтувань для проведення перевірки.

Підстави для проведення перевірки, зазначені в наказі на перевірку, повинні бути очевидними і зрозумілими не лише для контролюючого органу, але й для платника податків, що безпосередньо пов`язано з реалізацією останнім права на захист своїх інтересів. Проте, у даному випадку, відповідач не зазначив конкретної норми законодавства, яким керується податковий орган при здійсненні своїх повноважень, та послався на загальні формулювання, без конкретної підстави для проведення перевірки.

Зазначення у наказі на перевірку лише статті 102 Податкового кодексу України є недостатнім для виникнення у платника податків відчуття правової визначеності при здійсненні податковим органом контролю відносно нього.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 826/14478/17.

Таким чином, судом встановлено порушення форми прийнятого наказу від 01.03.2021 року № 381-п, на підставі якого проведено фактичну перевірку позивача.

З метою всебічного з`ясування всіх обставин справи при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суд вважає за необхідне надати правову оцінку суті встановленого порушення.

ФОП ОСОБА_1 відповідно до платіжного доручення №1500 від 12.06.2019 року сплачено плату за ліцензію на право роздрібної торгівлі та 18.06.2019 року подано заяву щодо ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним з відповідними додатками, проте, ліцензію видано лише 04.07.2019 року.

У ході фактичної перевірки встановлено, що позивачем здійснювалась реалізація та відвантаження пального з акцизного складу №1006440, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується акцизними накладними, які зазначені в додатку №3 до акту перевірки, без наявності ліцензії на право оптової торгівлі пальним, за наявності місця оптової торгівлі.

Позивача притягнуто до відповідальності за реалізацію пального без ліцензії на право оптової торгівлі з 01.07.2019 року по 04.07.2019 року.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України визначені Законом України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального” від 19.12.1995 №481/95-BP, в редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон №481/95-BP).

Статтею 1 Закону №481 серед іншого надано визначення наступним поняттям:

ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку;

оптова торгівля пальним - діяльність із придбання та подальшої реалізації пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик суб`єктам господарювання (у тому числі іноземним суб`єктам господарювання, які діють через своє зареєстроване постійне представництво) роздрібної та/або оптової торгівлі та/або іншим особам.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» від 23 листопада 2018 року 2628-VІІІ внесені зміни до Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а саме: частини першу і четверту статті 15 викладено у такій редакції: «Імпорт, експорт алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюються суб`єктами господарювання всіх форм власності без ліцензії. Оптова торгівля на території України алкогольними напоями та тютюновими виробами здійснюється за наявності у суб`єктів господарювання всіх форм власності ліцензії на оптову торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами. Оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання всіх форм власності за наявності ліцензії».

Згідно з Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №2628-VІІІ останній набирає чинності з 1 січня 2019 року, крім, зокрема, підпункту 6 (щодо змін до Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів"), підпункту 17 (щодо змін до Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності") пункту 2 розділу II цього Закону, що набирають чинності з 1 липня 2019 року.

Одночасно Законом №2628-VІІІ доповнено частину другу статті 17 Закону №481, за якою до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії - 500000 гривень.

За змістом статті 15 Закону №481 суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.

Ліцензії на право оптової торгівлі пальним видаються терміном на п`ять років органом виконавчої влади, уповноваженим Кабінетом Міністрів України.

Ліцензія видається за заявою суб`єкта господарювання, до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію.

Ліцензія або рішення про відмову в її видачі видається заявнику не пізніше 10 календарних днів (щодо пального - не пізніше 20 календарних днів) з дня одержання зазначених у цьому Законі документів.

Суспільні відносини у сфері ліцензування видів господарської діяльності, виключний перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, уніфікований порядок їх ліцензування, нагляд і контроль у сфері ліцензування, відповідальність за порушення законодавства у сфері ліцензування видів господарської діяльності регулює (встановлює, визначає) Закон України «Про ліцензування видів господарської діяльності» від 02.03.2015 року № 222-VIII.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 7 Закону №222-VIII (в редакції з 01 липня 2019 року), ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності, як, зокрема, виробництво і торгівля пальним, яка ліцензується відповідно до Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального».

Частиною першою статті 8 Закону №222-VIII (в редакції на 1 липня 2019 року) у разі запровадження ліцензування нового виду господарської діяльності або нової частини виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, ліцензійні умови провадження нового виду господарської діяльності або нової частини виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, набирають чинності у строк, необхідний для приведення суб`єктом господарювання своєї діяльності у відповідність із вимогами ліцензійних умов, але не менш як через два місяці з дня їх прийняття.

Згідно з абзацом четвертим пункту 4 частини першої статті 3 Закону №222-VIII у разі внесення змін до нормативно-правових актів у сфері ліцензування, передбачається достатній для реалізації цих змін строк, але не менш як два місяці.

Частиною другою статті 20 Закону №222-VIII встановлено, що у разі відсутності ліцензійних умов провадження відповідного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, відповідальність за провадження такої господарської діяльності без ліцензії не застосовується.

Згідно з підпунктом 27 пункту 4 Положення про Державну податкову службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 березня 2019 року № 227 Державна податкова служба України відповідно до покладених на неї завдань здійснює ліцензування діяльності суб`єктів господарювання з виробництва пального, з оптової, роздрібної торгівлі та зберігання пального і контроль за таким виробництвом. ДПС здійснює повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку її територіальні органи.

Відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 19 червня 2019 року №545 «Про затвердження Порядку ведення Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним і внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» територіальні органи ДФС визначено органом ліцензування господарської діяльності з роздрібної торгівлі пальним, зберігання пального. Вказана постанова набрала чинності 01 липня 2019 року.

Листом Державної фіскальної служби від 30 травня 2019 року за №17014/7/99-99-12-01-01-17 на виконання Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» доведено територіальним органам - головним управлінням ДФС в областях та м. Києві, що суб`єкти господарювання можуть подати документи на розгляд до органу ліцензування для отримання відповідних ліцензії на адресу Головних управлінь ДФС в областях та м. Києві за місцем роздрібної торгівлі пальним, починаючи з 12 червня 2019 року. При цьому Головні управління ДФС у областях та м. Києві мають видавати зазначені ліцензії суб`єктам господарювання, починаючи з 01 липня 2019 року.

Закон № 2628-VІІІ, яким внесені зміни до Законів № 481/95-ВР, №222-VIII, прийнятий Верховною Радою України 23 листопада 2018 року, опублікований 12 грудня 2018 року, набрав чинності з 1 січня 2019 року. Водночас Суд звертає увагу на те, що норми підпункту 6 (щодо змін до Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»), підпункту 17 (щодо змін до Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності») пункту 2 розділу II цього Закону - набирали чинності лише з 1 липня 2019 року.

З метою реалізації положень Закону № 481/95-ВР у частині внесених змін Законом №2628-VІІІ, Кабінетом Міністрів України лише 19 червня 2019 року Постановою №545 (як і вищенаведені змін внесені Законом № 2628-VІІІ, ця Постанова набрала чинності лише 1 липня 2019 року) викладено у новій редакції пункт 6 Перелік органів ліцензування (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 5 серпня 2015 року № 609), доповнивши його новим видом ліцензійної діяльності (зокрема роздрібна та оптова торгівля пальним, зберігання пального), визначивши орган ліцензування - ДФС, територіальні органи ДФС.

Отже, фактично отримати ліцензію для здійснення оптової торгівлі пальним можливо було не раніше 1 липня 2019 року, що є днем набрання чинності нормами Закону № 2628-VІІІ (щодо ліцензування, у тому числі й щодо відповідальності за торгівлю пальним без ліцензії) так і Постановою Кабінету Міністрів України №545

Враховуючи наведене, затримка в отриманні ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним була зумовлена виключно відсутністю нормативно визначеного порядку отримання таких ліценцій станом на день набрання чинності Законом №2628-VIII - 1 липня 2019 року. Наведене спростовує правомірність підходу відповідача щодо покладення на позивача відповідальності за реалізацію пального без відповідної ліцензії саме 1 липня 2019 року, тобто в перший день, в який законодавець надав можливість отримати таку ліцензію.

Аналізуючи наявність легітимної мети і пропорційність втручання держави у майнові права позивача за обставин, що склалися у цій справі, Суд у справі бере до уваги те, що держава не створила правового регулювання і фактичних умов, за яких господарська діяльність Позивача у спірний період могла б бути законною. Необхідний перехідний період був уведений в дію, проте ретроспективної дії таким положенням законодавець не надав.

Отже, притягнення до відповідальності за таких умов не може бути визнане таким, що переслідує законну мету і є пропорційним.

Відповідні правові висновки узгоджуються з чіткою та послідовною практикою Верховного Суду щодо подібних правовідносин, викладеною, зокрема, у постановах від 4 листопада 2020 року у справі №160/10203/19, від 1 грудня 2020 року у справі №580/1550/20, від 16 грудня 2020 року №520/13020/19, від 22 грудня 2020 року у справі №400/4113/19, від 28 січня 2021 року у справі №120/4046/19-а, від 09.03.2021 року у справі № 520/13143/19.

Відповідно до абзацу четвертого пункту 4 частини першої статті 3 Закону №222-VIII, діє принцип державної політики у сфері ліцензування, згідно якого у разі внесення змін до нормативно-правових актів у сфері ліцензування, передбачається достатній для реалізації цих змін строк, але не менш як два місяці.

Вказаний строк визначений законом як для держави, з метою унормування змін у правовідносинах або при запровадженні нових видів діяльності, що підлягають ліцензуванню, так і для суб`єктів господарювання, які мають забезпечити виконання вимог закону, пов`язаних із запровадженими змінами.

Наведений двомісячний строк встановлений законом саме для додержання балансу у спірних правовідносинах між державою та суб`єктом господарювання.

З набранням чинності 01.07.2019 року змін до Законів №481/95-BP та №222-VIII, визначення з 01.07.2019 року територіальних органів ДФС органами ліцензування діяльності з торгівлі пальним, та невстановленням для суб`єкта господарювання строку для приведення діяльності у відповідність до вимог закону, є порушенням вказаного балансу та допущення непропорційності.

До 01.07.2019 року, Закон №481 не передбачав ліцензування роздрібної торгівлі паливом. Фактично редакція цього закону зі змінами та доповненнями від 23.11.2018 №2628 “Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів” розширила його дію та погіршила становище позивача. При цьому Кабінет Міністрів України не визначив органи виконавчої влади за місцем торгівлі суб`єкта господарювання, уповноважені видавати такі ліцензії.

У пункті 74 рішення у справі “Лелас проти Хорватії” (Lelas v. Croatia) Європейський Суд з прав людини зазначив, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати своїх обов`язків.

Також Європейський Суд з прав людини в пункті 58 у справі “Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки” (Pincova and Pine v. The Czech Republic), пункті 40 “Гаші проти Хорватії” (Gashi v. Croatia), пункту 67 “Трго проти Хорватії” (Trgo v. Croatia) зазначив, що ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Отже неналежне виконання позивачем вимог податкового законодавства стосовно своєчасності отримання ліцензії відбулось не з вини позивача, за відсутності умислу останнього, що виключає протиправність дій платника податків, та як наслідок, притягнення його до відповідальності. Відсутність вини платника податків, як необхідної складової податкового правопорушення, обумовила протиправність застосування штрафних (фінансових) санкцій спірними податковим повідомленням-рішенням про застосування фінансових санкцій.

Відтак, суд робить висновок, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.04.2021 року за №7121/0901 форми “С” є обґрунтованими та підлягають задоволенню судом.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене та приписи ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що відповідач, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а тому позовна заява підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу адміністративного судочинства України, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 5000 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням від 21.05.2021 року №3931.

Отже, оскільки позовну заяву задоволено, судовий збір у сумі 5000 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 9, 77, 78, 90, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Київській області (вул. Народного ополчення, 5А, м. Київ, 03151, код ЄДРПОУ ВП 44096797) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.04.2021 року за №7121/0901 форми “С” – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.04.2021 року за №7121/0901 форми “С”, винесене Головним управлінням ДПС у Київській області, яким до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) застосовано штрафну санкцію у розмірі 500000,00 грн.

В порядку розподілу судових витрат стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області судовий збір за подачу позову до суду у розмірі 5000 грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.С. Віхрова