Рішення № 98513615, 23.07.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2021 року Справа № 160/8333/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),-

ВСТАНОВИВ:

25.05.2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-1046-57 від 05.02.2021 у розмірі 38888,74 грн., прийняту Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області.

В обґрунтуванні позовних вимог було вказано, що позивач не погоджується з діями відповідача стосовно нарахування єдиного соціального внеску, як для платника ЄСВ - самозайнятої особи, адвоката, оскільки він є застрахованою особою і єдиний внесок за період роботи на ТОВ «Керуюча компанія «ДОМ.КОМ» нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок зі сплати єдиного внеску позивачем як особою, що має право провадити адвокатську діяльність, зокрема у період, коли він був найманим працівником.

25.06.2021 року від ГУ ДПС у Дніпропетровській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив щодо задоволення позовних вимог. В мотивування своєї правової позиції відповідач зазначив, що відповідно до інформаційної системи податкового органу, до інтегрованої картки платника по коду бюджетної класифікації 71040000 були автоматично завантажені річні та квартальні нарахування єдиного внеску, а саме: 1 квартал 2018 у сумі 2457,18 грн., граничний строк сплати до 19.04.2018 року; за 2017 рік у сумі 8448,0 грн., граничний строк сплати до 02.05.2018 року; 2 квартал 2018 у сумі 2457,18 грн., граничний строк сплати до 19.07.2018 року; 3 квартал 2018 у сумі 2457,18 грн., граничний строк сплати до 19.10.2018 року; 4 квартал 2018 у сумі 2457,18грн., граничний строк сплати до 19.01.2019року; 1 квартал 2019 у сумі 2754,18 грн., граничний строк сплати до 19.04.2019 року; 2 квартал 2019 у сумі 2754,18 грн., граничний строк сплати до 19.07.2019 року; 3 квартал 2019 у сумі 2754,18 грн., граничний строк сплати до 21.10.2019 року; 4 квартал 2019 у сумі 2754,18 грн., граничний строк сплати до 20.01.2020 року; 1 квартал 2020 у сумі 2078,12 грн., граничний строк сплати до 21.04.2020 року; 2 квартал 2020 у сумі 1039,06 грн., граничний строк сплати до 20.07.2020 року; 3 квартал 2020 у сумі 3178,12 грн., граничний строк сплати до 19.10.2020 року; 4 квартал 2020 у сумі 3300,0грн., граничний строк сплати до 19.01.2021 року. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частина 12 статті 9 Закону №2464). Згідно з п. 3 розд. VI Інструкції №449, органи доходів і зборів надсилають (вручають платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій. Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом №2464 є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону №2464 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень. Відтак, оскаржувана вимога є такою, що винесена виключно на законних підставах .

30.06.2021 року ОСОБА_1 до суду подано відповідь на відзив щодо позовної заяви, в якій позивач зазначив про безпідставність та необґрунтованість доводів, які викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.05.2021 року відкрито провадження в адміністративній справі, призначено розгляд за правилами спрощеного провадження без виклику учасників справи. Зобов`язано Головне управління ДПС у Дніпропетровській області подати до суду засвідчені належним чином відповідно до вимог ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України: 1) підтвердження щодо отримання позивачем вимоги Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску № Ф-1046-57 від 05.02.2021 року у розмірі 38888,74 грн.; 2) вмотивовані пояснення (період, рік, місяць (ПОМІСЯЧНО), сума)) та детальний розрахунок щодо нарахування боргу у сумі 38888,74 грн. відповідно до вимоги Ф-1046-57 від 05.02.2021 року; 3) копію реєстраційної справи позивача. Зобов`язано ОСОБА_1 подати до суду: відомості із Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України (форма ОК-5 та форма ОК-7). Судом попереджено Головне управління ДПС у Дніпропетровській області та ОСОБА_1 про можливість застосування судом заходів процесуального примусу, зокрема накладення штрафу та винесення окремої ухвали у разі невиконання вимог даної ухвали суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.07.2021 року клопотання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про витребування доказів задоволено. Витребувано від ОСОБА_1 : відомості про розмір щомісячно нарахованих доходів, утриманих та сплачених сум ЄСВ до бюджету за оспорюваний період; довідку за формою ОК-5 за аналогічний період. Витребувані судом докази слід було подати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (також шляхом направлення на електронну адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду (adm.dp.court.gov.ua) ) у строк до 02.08.2021 року. Судом попереджено ОСОБА_1 про можливість застосування судом заходів процесуального примусу, зокрема накладення штрафу та винесення окремої ухвали у разі невиконання вимог даної ухвали суду. Провадження в адміністративній справі №160/8333/21 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) зупинити до отримання витребуваних доказів по справі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.07.2021 року поновлено провадження в адміністративній справі №160/8333/21.

Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовну заяву слід задовольнити повністю з огляду на наступне.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач, ОСОБА_1 відповідно до рішення Ради адвокатів Дніпропетровської області від 21.05.2013 № 5 має право на здійснення адвокатської діяльності, про що видано свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю від 30.08.2013 № 2755.

На виконання вимог Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», позивачем було подано заяву про взяття на облік адвоката як самозайнятою особою та отримано довідку Форми № 4-ОПП про взяття на облік платника податків.

Як на момент отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю так і на момент взяття позивача на облік як самозайнятою особою, позивач перебував в трудових відносинах з ТОВ «Керуюча компанія «ДОМ.КОМ» на посаді начальника юридичного департаменту. В подальшому, позивач неодноразово змінював місце роботи, та на даний час працює у TOB «К.А.Н. Девелопмент» на посаді начальник відділу претензійно-позовної роботи юридичного департаменту.

Як було встановлено судом під час розгляду справи, позивач реалізує своє право на заняття адвокатською діяльністю як особа, яка працює на посаді юрисконсульта на підприємствах, отримує заробітну плату, з якої сплачується єдиний внесок.

12.08.2019 року ГУ ДПС у Дніпропетровській області було сформовано вимогу № Ф-1046-57У про стягнення з позивача заборгованості зі сплати єдиного внеску у розмірі 23785,08 грн.

Зазначена вимога оскаржена позивачем до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

13.01.2020 року у справі № 160/11672/19 Дніпропетровським окружним адміністративним судом було винесено рішення, яким визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-1046-57У від 12.08.2019 у розмірі 23785,08 грн., прийняту Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області відносно ОСОБА_1 .

Зазначене рішення суду набрало законної сили 13.02.2020.

Зі змісту рішення суду від 13.01.2020 по справі №160/11672/19 вбачається, що ОСОБА_1 своє право на заняття адвокатською діяльністю реалізовував не як самозайнята особа, а як найманий працівник, як наслідок останній не відноситься до жодної з категорій осіб, які мають сплачувати єдиний внесок відповідно до статті 4 Закону № 2464- VI, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно нараховано позивачу до сплати суми єдиного внеску у розмірі 23785,08 грн. та покладено на нього обов`язок означену суму сплатити.

Натомість, 01.04.2021 року на адресу позивача надійшла вимога відповідача про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1046-57 від 05.02.2021 року про сплату заборгованості зі сплати єдиного внеску у сумі 38888,74 грн. (надалі - вимога).

До вимоги не було додано розрахунку нарахувань або роздруківки даних інформаційної системи органу доходів і зборів, а тому, з метою отримання інформації з чого складається та за який період донараховано недоїмка з ЄСВ, 01.04.2021 року позивачем було подано скаргу на вимогу до ГУ ДПС у Дніпропетровській області.

12.05.2021 року позивачем отримано листа ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 28.04.2021 вих. №21306/6/04-36-13-09-17зякого вбачається, що вимога на суму 38888,74 грн. сформована відповідачем у зв`язку з автоматичним внесенням до інформаційно системи податкового органу, до інтегрованої картки платника з ЄСВ, річних та квартальних нарахувань єдиного внеску за період з 2017 року по 4 квартал 2020 року.

Вважаючи зазначену вимогу про сплату боргу (недоїмки) протиправною, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої ст.1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI (надалі - Закон № 2464-VI), єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок.

Пунктом 5 частиною першою статті 4 Закону № 2464-VI визначено, що платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 № 5076-VI (надалі - Закон № 5076-VI) адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (стаття 13 Закону № 5076-VI).

Відповідно до частин першої, шостої статті 15 Закону № 5076-VI адвокатське об`єднання є юридичною особою, створеною шляхом об`єднання двох або більше адвокатів (учасників), і діє на підставі статуту. Адвокатське об`єднання може залучати до виконання укладених об`єднанням договорів про надання правової допомоги інших адвокатів на договірних засадах. Адвокатське об`єднання зобов`язане забезпечити дотримання професійних прав адвокатів та гарантій адвокатської діяльності.

За приписами підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (надалі - ПК) самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 у справі № 23-рп/2009 правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами, відтак, ширшою від діяльності адвоката.

Аналізуючи зазначені норми права, суд дійшов висновку, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування лише при умові, що така особа не є найманим працівником у межах такої незалежної професійної діяльності і що вона отримує дохід саме від такої незалежної професійної діяльності.

Водночас, відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI, платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 1 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI визначено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Як зазначалося вище, 13.01.2020 року у справі №160/11672/19 Дніпропетровським окружним адміністративним судом було винесено рішення, яким визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-1046-57У від 12.08.2019 у розмірі 23785,08 грн., прийняту Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області відносно ОСОБА_1 .

З листа ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 28.04.2021 вих.№21306/6/04-36-13-09-17, убачається, що вимога №Ф-1046-57 від 02.02.2021 року на суму 38888,74 грн. сформована Відповідачем у зв`язку з автоматичним внесенням до інформаційної системи податкового органу, до інтегрованої картки платника з ЄСВ, річних та квартальних нарахувань єдиного внеску за період з 2017 року по 4 квартал 2020 року. Тобто, вимога Відповідача про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1046-57 від 05.02.2021 року включає в себе також і період, за який було сформовано вже визнану протиправною та скасовану судом вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-1046-57У від 12.08.2019 у розмірі 23785,08 грн.

Судом, при винесенні рішення по справі №160/11672/19 було встановлено, що згідно Довідки про взяття на облік платника податків (форма № 4-ОПП) від 08.10.2014 №1404811400057 позивач, як самозайнята особа-адвокат, був взятий на податковий облік 09.09.2013 р. за№ 1363. Згідно записів трудової книжки ОСОБА_1 : на підставі наказу ТОВ «Керуюча компанія «ДОМ.КОМ» (код ЄДРПОУ 37683931) за № 24 від 01.12.2011 позивач був прийнятий на посаду юрисконсульта з 02.12.2011; згідно наказу № 175 від 01.04.2013 переведений на посаду начальника юридичного відділу ТОВ «Керуюча компанія «ДОМ.КОМ»; згідно наказу № 4 від 30.12.2016 прийнятий на роботу юриста на ТОВ «ДОМ.КОМ Україна» (код ЄДРПОУ 39110285); 01.08.2017 переведений на посаду начальника юридичного департаменту відповідно до наказу № 5 від 01.08.2017; з 22.05.2018 прийнятий на посаду юрисконсульта TOB «КАН Девелопмент» (код ЄДРПОУ 34347602) згідно наказу №2 від 18.05.2018; з 01.02.2019 р. переведений на посаду начальника відділу претензійно-позовної роботи, на якій перебуває станом на поточну дату. Згідно Довідки ТОВ «ДОМ.КОМ Україна» б/н, роботодавець нарахував та сплатив ЄСВ за свого працівника, - ОСОБА_1 у розмірі за період з 01.2017 р. по 05.2018 р. Згідно Довідки ТОВ «КАН Девелопмент» №122 від 12.11.2019, роботодавець нарахував та сплатив ЄСВ за свого працівника, - ОСОБА_1 за період з 05.2018 р. по 10.2019 р.

До того ж, як убачається із матеріалів справи, відповідно до довідки №91 від 17.05.2021 року ТОВ «К.А.Н Девелопмент», позивач дійсно працює з 22 травня 2018 року по даний час на посаді начальника відділу претензійно-позовної роботи ТОВ «К.А.Н Девелопмент». На виконання вимог Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», ТОВ «К.А.Н Девелопмент» у повному обсязі сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за застраховану особу - ОСОБА_1 , а саме: за період з 05.2018 по 04.2021 року у сумі 72 474,88 грн. Ідентифікаційний номер платника податків: № НОМЕР_1 . Юридична особа підприємства: АДРЕСА_1 . Телефон: НОМЕР_2 e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позивач своє право на заняття адвокатською діяльністю, в період виникнення спірних правовідносин, реалізовував не як самозайнята особа, а як найманий працівник.

Згідно з підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України, податкове законодавство України ґрунтується на принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Оскільки Законом № 2464-VI не врегульовано відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та здійснення незалежної професійної діяльності, а із системного аналізу його норм слідує, що єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, то в розумінні вказаного Закону позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього в період, за який винесена оскаржена вимога, нараховував та сплатив роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті єдиного внеску позивачем як особою, що має право провадити адвокатську діяльність.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, слідує, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи "Серков проти України" (заява № 39766/05), "Щокін проти України" (заяви №№ 23759/03 та 37943/06), які відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 № 3477-IV підлягають застосуванню судами як джерела права.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 9, 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

При цьому, в силу положень частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, враховуючи те, що позивач своє право на заняття адвокатською діяльністю реалізовував не як самозайнята особа, а як найманий працівник, як наслідок останній не відноситься до жодної з категорій осіб, які мають сплачувати єдиний внесок відповідно до статті 4 Закону № 2464-VI, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно нараховано позивачу до сплати суми єдиного внеску у розмірі 23785,08 грн. та покладено на нього обов`язок означену суму сплатити.

Крім того, податковим органом жодним чином не обґрунтований розмір нарахованого боргу по періодах, розрахунку заборгованості не надано.

Судом також враховано, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Приписами ч. 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно ст. 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відтак, спірна вимога про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску № Ф-1046-57 від 05.02.2021 у розмірі 38888,74 грн., є протиправною та підлягає скасуванню.

Судом також враховується п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, згідно якого обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Крім того, у справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Згідно зі ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

З огляду на встановлене суд приходить про задоволення заявлених позовних вимог у повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 908 грн., що документально підтверджується квитанцією №97858 від 20.05.2021 року, , яка роздрукована з мережі інтернету з порталу http://court.gov/ua/.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 908 грн. підлягає стягненню з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 242-243, 245-246, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-1046-57 від 05.02.2021 у розмірі 38888,74 грн., прийняту Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань за рахунок бюджетних асигнувань Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 44118658) документально підтверджені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 908 грн. (дев`ятсот вісім гривень).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С. В. Прудник