Рішення № 98513529, 23.07.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2021 року Справа № 160/7998/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Голобутовського Р.З.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу,

ВСТАНОВИВ:

19.05.2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - відповідач), у якій просить:

- визнати протиправним та скасувати нарахування Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області заборгованості по сплаті єдиного соціального внеску у сумі 36134,52 грн. згідно вимоги №Ф-827-52/04-63 від 08.02.2021 року.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідачем безпідставно винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску №Ф-827-52/04-63 від 08.02.2021 року. Так, 13.03.2003 року позивачем було отримано свідоцтво № НОМЕР_1 на право заняття адвокатською діяльністю, видане КДКА Дніпропетровської області. З 01.04.2004 року позивач була прийнята на посаду правового інспектора праці Дніпропетровської обласної організації профспілки трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України. В період з 05.03.2009 року по 30.12.2010 року позивач працювала головним правовим інспектором праці у Центральному комітеті профспілки металургів і гірників України. З 31.12.2010 року по теперішній час позивач працює головним правовим інспектором праці у Дніпропетровській обласній організації профспілки трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України. В період з 25.12.2014 року по 14.03.2019 року позивач зупиняла здійснення адвокатської діяльності. Крім того, позивач вже отримувала дві вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску №Ф-827-52/04-63 від 08.11.2019 року на суму 23785,06 грн. та №Ф-827-52/04-63 від 17.02.2020 року на суму 26539,22 грн., які згодом були оскаржені в Дніпропетровському окружному адміністративному суді. Згідно з положеннями Закону України «Про збір та облік на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464) та сформованої судової практики, позивач вважає, що особа, яка проводить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. Факт сплати ЄСВ за позивача її роботодавцем підтверджується довідкою вих.№70 від 31.03.2021 року, а як наслідок, вимогу є протиправною та підлягає скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.05.2021 року відкрито провадження у адміністративній справі; справу №160/7998/21 призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними у справі матеріалами.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.

15.06.2021 року відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що позовні вимоги не визнає, просить у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своєї позиції вказує на те, що з 01.01.2017 року єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у п.п.4 та 5 ст.4 Закону України «Про збір та облік на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладанню податком на доходи фізичних осіб. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток). У разі, якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом №2464. Позивач перебуває на обліку ГУ ДПС у Дніпропетровській області, Соборна ДПІ (Соборний район м. Дніпра) з 31.05.2005 року, як фізична особа, яка займається професійною адвокатською діяльністю за кодом ВЕД 74.11.1 – адвокатська діяльність. На день подачі позову з обліку не знята. Відповідно до п.4 та п.5 ч.1 ст.4 Закону №2464 є платником єдиного внеску. Враховуючи викладене, за 2017 рік загальна суму заборгованості по єдиному внеску складає 8448,00 грн., за 1 квартал 2018 року в сумі 2457,18 грн., за 2 квартал 2018 року в сумі 2457,18 грн., за 3 квартал 2018 року в сумі 2457,18 грн., за 4 квартал 2018 року в сумі 2457,18 грн., за 1 квартал 2019 року в сумі 2754,18 грн., за 2 квартал 2019 року в сумі 2754,18 грн, за 3 квартал 2019 року в сумі 2754,18 грн., за 4 квартал 2019 року в сумі 2754,18 грн., за 1 квартал 2020 року в сумі 2078,12 грн., за 2 квартал 2020 року в сумі 1039,06 грн., за 3 квартал 2020 року в сумі 3178,12 грн., за 4 квартал 2020 року в сумі 3300,00 грн. В цей же час, позивачем було сплачено 19.04.2019 року суму ЄСВ у розмірі 918,06 грн., 24.07.2019 року суму ЄСВ у розмірі 918,06 грн. та 21.10.2019 року суму ЄСВ у розмірі 918,10 грн. Так, станом на 08.02.2021 року сума недоїмки становить 36134,52 грн. Податковий орган надіслав позивачу вимогу №Ф-827-52/04-63 від 08.02.2021 року, яку вона отримала 27.03.2021 року особисто. Надані позивачем докази у вигляді копії трудової книжки та довідки з підприємства, на якому вона працевлаштована, відповідач вважає недостатніми для того, щоб стверджувати, що роботодавець дійсно сплачував в зазначений період ЄСВ. З 14.03.2019 року право на заняття адвокатською діяльністю позивачем поновлено, а отже у спірний період вона продовжує займатися адвокатською діяльністю. Одне з рішень Дніпропетровського окружного адміністративного суду, зокрема, у справі №160/17223/20, на яке посилається позивач, не набрало законної сили. Крім того, скасування вимоги не дає підстав для скасування боргу (недоїмки) єдиного соціального внеску. Враховуючи викладене, відповідач вважає, що оскаржувана й узгоджена належним чином вимога є такою, що винесена на законних підставах.

У своєму відзиві на позовну заяву, який надійшов до Дніпропетровського окружного адміністративного суду 15.06.2021 року, відповідачем заявлено клопотання про заміну неналежного відповідача правонаступником - Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області, як відокремленим підрозділом (код ЄДРПОУ 44118658).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.07.2021 року замінено Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 43145015) на правонаступника Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, як відокремлений підрозділ (код ЄДРПОУ 44118658).

Згідно з ч.ч.5, 8 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини справи.

ОСОБА_1 на підставі рішення Дніпропетровської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 13.03.2003 року отримала свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №1140.

Відповідно до витягу з Єдиного реєстру адвокатів України №000327 від 08.01.2020 року право на заняття адвокатською діяльністю ОСОБА_1 зупинено згідно з п.1 ч.1 ст.31 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» на підставі її заяви з 25.12.2014 року.

Відповідно до витягу з Єдиного реєстру адвокатів України №000327 від 08.01.2020 року право на заняття адвокатською діяльністю ОСОБА_1 поновлено згідно з п.1 ч.4 ст.31 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» на підставі її заяви з 14.03.2019 року.

Згідно з трудовою книжкою (серії НОМЕР_2 ) позивача, остання має наступний трудовий стаж:

- з 01.04.2004 прийнята на посаду правового інспектора праці Дніпропетровської обласної організації профспілки трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України;

- з 05.03.2009 по 30.12.2010 прийнята за переведенням на посаду головного правового інспектора праці у Центральному комітеті профспілки металургів і гірників України;

- з 31.12.2010 року по день подання позовної заяви прийнята за переведенням на посаду головного правового інспектора праці у Дніпропетровській обласній організації профспілки трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України.

Довідкою Дніпропетровської обласної організації профспілки трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України від 31.03.2021 року №70 підтверджено, що позивач працює в Дніпропетровській обласній організації профспілки трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України головним правовим інспектором праці, отримує заробітну плату, з якої утримується та сплачується ПДФО і військовий збір, а також сплачується роботодавцем ЄСВ в такому розмірі:

- за 1 квартал 2017 року роботодавцем сплачено суму ЄСВ в розмірі 12718,11 грн.;

- за 2 квартал 2017 року роботодавцем сплачено суму ЄСВ в розмірі 14589,34 грн.;

- за 3 квартал 2017 року роботодавцем сплачено суму ЄСВ в розмірі 18950,85 грн.;

- за 4 квартал 2017 року роботодавцем сплачено суму ЄСВ в розмірі 16952,32 грн.;

- за 1 квартал 2018 року роботодавцем сплачено суму ЄСВ в розмірі 13544,90 грн.;

- за 2 квартал 2018 року роботодавцем сплачено суму ЄСВ в розмірі 13574,36 грн.;

- за 3 квартал 2018 року роботодавцем сплачено суму ЄСВ в розмірі 23093,71 грн.;

- за 4 квартал 2018 року роботодавцем сплачено суму ЄСВ в розмірі 20123,39 грн.;

- за 1 квартал 2019 року роботодавцем сплачено суму ЄСВ в розмірі 18703,39 грн.;

- за 2 квартал 2019 року роботодавцем сплачено суму ЄСВ в розмірі 27319,71 грн.;

- за 3 квартал 2019 року роботодавцем сплачено суму ЄСВ в розмірі 18928,94 грн.;

- за 4 квартал 2019 року роботодавцем сплачено суму ЄСВ в розмірі 26031,89 грн.;

- за 1 квартал 2020 року роботодавцем сплачено суму ЄСВ в розмірі 18315,00 грн.;

- за 2 квартал 2020 року роботодавцем сплачено суму ЄСВ в розмірі 31185,40 грн.;

- за 3 квартал 2020 року роботодавцем сплачено суму ЄСВ в розмірі 19965,00 грн.;

- за 4 квартал 2020 року роботодавцем сплачено суму ЄСВ в розмірі 26139,43 грн.;

- за 1 квартал 2021 року роботодавцем сплачено суму ЄСВ в розмірі 6137,96 грн.

Разом за період з 1 кварталу 2017 року по 1 квартал 2021 року роботодавцем позивача сплачено суму ЄСВ в розмірі 326273,70 грн.

08.02.2021 року відповідачем на підставі даних інформаційної системи податкового органу прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 08.02.2021 року №Ф-827-52/04-63, якою позивачу визначено до сплати недоїмку з єдиного внеску в сумі 36134,52 грн.

27.03.2021 року позивач отримала рекомендований лист ГУ ДПС у Дніпропетровській області з вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 08.02.2021 року №Ф-827-52/04-63.

Відповідачем у відзиві зазначено, що сума у вимозі є недоїмкою, розраховується автоматично, загальна сума нарахувань з єдиного внеску на момент спірних відносин складає 36134,52 грн., а саме:

- за 2017 рік в сумі 8448,00 грн., граничний строк сплати до 09.02.2018 року;

- 1 квартал 2018 у сумі 2457,18 грн., граничний строк сплати до 19.04.2018 року;

- 2 квартал 2018 у сумі 2457,18 грн., граничний строк сплати до 19.07.2018 року;

- 3 квартал 2018 у сумі 2457,18 грн., граничний строк сплати до 19.10.2018 року;

- 4 квартал 2018 у сумі 2457,18 грн., граничний строк сплати до 21.01.2019 року;

- 1 квартал 2019 у сумі 2754,18 грн., граничний строк сплати до 19.04.2019 року;

- 2 квартал 2019 у сумі 2754,18 грн., граничний строк сплати до 19.07.2019 року;

- 3 квартал 2019 у сумі 2754,18 грн., граничний строк сплати до 21.10.2019 року;

- 4 квартал 2019 у сумі 2754,18 грн., граничний строк сплати до 22.01.2020 року;

- 1 квартал 2020 у сумі 2078,12 грн., граничний строк сплати до 21.04.2020 року;

- 2 квартал 2020 у сумі 1039,06 грн., граничний строк сплати до 20.07.2020 року;

- 3 квартал 2020 у сумі 3178,12 грн., граничний строк сплати до 19.10.2020 року.

- 4 квартал 2020 у сумі 3300,00 грн., граничний строк сплати до 19.01.2021 року.

Також, у своєму відзиві відповідач зазначає, що позивачем сплачено наступні суми єдиного соціального внеску:

- 918,06 грн. згідно з платіжним дорученням NRBC 597237 від 19.04.2019 року;

- 918,06 грн. згідно з платіжним дорученням NRBC 154809 від 24.07.2019 року;

- 918,10 грн. згідно з платіжним дорученням NRBC 223443 від 21.10.2019 року.

У позовній заяві позивач, також, посилається на те, що Головне управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області раніше формувало та направляло позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08.11.2019 року №Ф-827-52/04-63 на суму 23785,04 грн.

Не погоджуючись з діями відповідача стосовно прийняття вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 08.11.2019 року №Ф-827-52/04-63 по єдиному внеску на суму 23785,04 грн., позивач звернулась з позовом до суду.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.04.2020 року у справі №160/204/20 позовну заяву задоволено повністю, визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 08.11.2019 р. № Ф-827-52/04-63 на суму 23785,04 грн. (рішення набрало законної сили).

Після цього, Головним управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області сформовано та направлено позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 17.02.2020 р. №Ф-827-52/04-63 на суму 26539,22 грн. та вимогу про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 09.11.2020 р. №Ф-827-52/04-63 зі спати єдиного соціального внеску у розмірі 32834,52 грн.

Листом від 14.12.2020 року №114717/10/04-36-04-06-10 «Про надання відповіді на лист від 19.11.2020» Головне управління ДПС у Дніпропетровській області повідомило позивача, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.04.2020 року у справі №160/204/20 скасовано та відкликано вимогу від 08.11.2019 року. Проте, станом на 30.11.2020 року в інтегрованій картці платника обліковується недоїмка зі сплати єдиного внеску у розмірі 32834,52 грн., тому відповідачем сформована вимога від 09.11.2020 року №Ф-827-52/04-53.

Не погоджуючись з діями відповідача стосовно прийняття оскаржуваних вимог від 17.02.2020 р. №Ф-827-52/04-63 зі сплати єдиного соціального внеску у розмірі 26539,22 грн. та від 09.11.2020 р. №Ф-827-52/04-63 зі сплати єдиного соціального внеску у розмірі 32834,52 грн., позивач звернулась з позовом до суду.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.03.2021 року у справі №160/17223/20 позовну заяву ОСОБА_1 задоволено:

- визнано протиправним та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) головного управляння ДПС у Дніпропетровській області від 17.02.2020 р. №Ф-827-52/04-63 зі сплати єдиного соціального внеску у розмірі 26539,22 грн.

- визнано протиправним та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) головного управляння ДПС у Дніпропетровській області від 09.11.2020 р. № Ф-827-52/04-63 зі спати єдиного соціального внеску у розмірі 32834,52 грн.

- зобов`язано головне управляння ДПС у Дніпропетровській області здійснити відображення відомостей за судовим рішенням у картці платника ЄСВ ОСОБА_1 шляхом виключення недоїмки - заборгованості з єдиного соціального внеску в розмірі 26539,22 грн. та в розмірі 32834,52 грн. за період з січня 2017 року по жовтень 2020 року.

Предметом спору у цій справі є оцінка правомірності вимоги з огляду на наявність у позивача (яка протягом 2017-2020 років була найманим працівником та її роботодавець сплачував за неї ЄСВ у сумі, що не була меншою за мінімальний розмір), як адвоката (самозайнятої особи) обов`язку сплачувати ЄСВ у мінімальному розмірі.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України встановлений обов`язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Статтею 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення, і виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.

Нормами Податкового кодексу України врегульовані відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства; нормами Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначено правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Пункт 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України дає визначення поняттю «працівник» - фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

Як передбачено пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-VI), єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до статті 2 Закону №2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Пунктами 3 і 10 частини 1статті 1 Закону №2464-VI надано визначення поняттям:

застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок;

страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Згідно з пунктами 63.1, 63.2 статті 63 Податкового кодексу України, облік платників податків ведеться з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотримання податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Взяттю на облік або реєстрації у контролюючих органах підлягають всі платники податків.

Взяття на облік у контролюючих органах юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів, а також самозайнятих осіб здійснюється незалежно від наявності обов`язку щодо сплати того або іншого податку та збору.

Пунктом 63.5 статті 63 Податкового кодексу України визначено, що всі фізичні особи - платники податків та зборів реєструються у контролюючих органах шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків у порядку, визначеному цим Кодексом.

Фізичні особи - підприємці та особи, які мають намір провадити незалежну професійну діяльність, підлягають взяттю на облік як самозайняті особи у контролюючих органах згідно з цим Кодексом.

Відповідно до пункту 65.2 статті 65 Податкового кодексу України, облік самозайнятих осіб здійснюється шляхом внесення до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків (далі - Державний реєстр) записів про державну реєстрацію або припинення підприємницької діяльності, незалежної професійної діяльності, перереєстрацію, постановку на облік, зняття з обліку, внесення змін стосовно самозайнятої особи, а також вчинення інших дій, які передбачені Порядком обліку платників податків, зборів.

Згідно з підпунктом 65.4.4 пункту 65.4 статті 65 Податкового кодексу України, контролюючий орган відмовляє в розгляді документів, поданих для взяття на облік особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, у разі коли фізична особа вже взята на облік як самозайнята особа.

Таким чином, Податковий кодекс України передбачає обов`язок самозайнятих осіб стати на облік у контролюючому органі. При цьому, такий обов`язок передбачено у разі коли особа здійснює підприємницьку діяльність, а також у разі, коли особа здійснює незалежну професійну діяльність. Однак, слід зазначити, що Кодексом передбачено, що контролюючий орган відмовляє у повторному взятті на облік особи, яка вже взята на облік як самозайнята особа, тобто, якщо особа взята на облік як самозайнята особа, яка здійснює підприємницьку діяльність, вона не повинна повторно ставати на облік та подавати документи як особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність.

У свою чергу, відповідно до положень частини 4 пункту 6.7 Розділу VI Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 09.12.2011 № 1588, якщо фізична особа зареєстрована як підприємець та при цьому така особа провадить незалежну професійну діяльність, така фізична особа обліковується у контролюючих органах як фізична особа - підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності.

У такому разі фізична особа зобов`язана подати особисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) або через уповноважену особу до контролюючого органу за місцем свого постійного проживання заяву за формою №5-ОПП з позначкою «Зміни» та копію документа, що підтверджує право фізичної особи на провадження незалежної професійної діяльності, визначеного у підпункті 1 цього пункту.

Відповідно до положень пункту 178.1, пункту 178.2 статті 178 Податкового кодексу України, особи, які мають намір здійснювати незалежну професійну діяльність, зобов`язані стати на облік у контролюючих органах за місцем свого постійного проживання як самозайняті особи та отримати довідку про взяття на облік згідно із статтею 65 цього Кодексу. Доходи громадян, отримані протягом календарного року від провадження незалежної професійної діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 13 Закону України №5076-VI від 05.07.2012 «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою.

Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (ч.2 ст.13 Закону України №5076-VI від 05.07.2012 «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», платниками єдиного внеску є: особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Законодавець у поняття «платника єдиного внеску» у контексті пункту 5 частини 1 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» передбачив дві одночасні умови: а) провадження незалежної професійної діяльності; б) отримання доходу від цієї діяльності.

Суд вважає, що норма передбачена пунктом 5 частини 1 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» є спеціальною стосовно осіб, які провадять незалежну професійну діяльність. Інші норми Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» не можуть суперечити нормі, передбаченій пунктом 5 частини 1 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Згідно з абзацом 2 пункту 1 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI, платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до підпункту 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, у цьому Кодексі поняття вживаються в такому значенні: дохід з джерелом їх походження з України будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України; б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів; в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів; г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України; ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України; д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов`язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов`язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем контролюючих органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо); е) спадщини, подарунків, виграшів, призів; є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору; ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.

Розмір єдиного внеску для кожної категорії платників, визначених цим Законом, та пропорції його розподілу за видами загальнообов`язкового державного соціального страхування встановлюються з урахуванням того, що вони повинні забезпечувати застрахованим особам страхові виплати і соціальні послуги, передбачені законодавством про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; фінансування заходів, спрямованих на профілактику страхових випадків; створення резерву коштів для забезпечення страхових виплат та надання соціальних послуг застрахованим особам; покриття адміністративних витрат із забезпечення функціонування системи загальнообов`язкового державного соціального страхування (ч.1 ст.8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»).

Такий розмір єдиного внеску є обов`язковим для всіх платників, у тому числі і передбачених пунктом 5 частини 1 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрати спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом.

Також, у відповідності до частини 5 статті 8 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Водночас, перелік платників та особливості сплати єдиного внеску в залежності від категорії унормовано статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Так, особи, які провадять в тому числі адвокатську діяльність та отримують дохід від цієї діяльності, віднесені згідно з пунктом 5 частини 1 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» до платників єдиного внеску.

Отже, необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема незалежної професійної адвокатської діяльності та отримання доходу від такої діяльності. При цьому, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак, не є підставою та доказом здійснення адвокатської діяльності.

Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 05.11.2018 року (справа № 820/1538/17).

Так, згідно з записами трудової книжки ОСОБА_1 ( НОМЕР_2 ) остання 31.12.2010 року прийнята на роботу за переведенням головним правовим інспектором праці у Дніпропетровській обласній організації профспілки трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України (розпорядження №33 від 31.12.2010 року), де й працює по день подання позовної заяви.

Довідкою Дніпропетровської обласної організації профспілки трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України вих.№70 від 31.03.2021 року підтверджено, що ОСОБА_1 працює в Дніпропетровській обласній організації профспілки трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України головним правовим інспектором праці, отримує заробітну плату, з якої утримується та сплачується ПДФО та військовий збір, а також сплачується роботодавцем ЄСВ, із зазначенням сум за період 1 кварталу 2017 року по 1 квартал 2021 року.

На підставі викладеного суд робить висновок, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема, адвокатську, вважається самозайнятою особою і платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування лише при умові, що така особа отримує дохід саме від такої незалежної професійної діяльності, як адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально.

У такому випадку, ОСОБА_1 є найманим працівником Дніпропетровської обласної організації профспілки трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України, що, як її роботодавець, є платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Відповідачем у відзиві на позовну заяву зазначено, що заборгованість (недоїмка) зі сплати єдиного внеску виникла у позивача через його несплату за 2017-2020 роки.

Водночас, у вказаний період позивач перебувала у трудових відносинах з Дніпропетровською обласною організацією профспілки трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України, що підтверджується даними трудової книжки позивача та довідки Дніпропетровській обласній організації профспілки трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України про сплату ЄСВ №70 від 31.03.2021 року.

Отже, роботодавець - Дніпропетровська обласна організація профспілки трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України, нараховуючи позивачу заробітну плату, сплачував за позивача, як страхувальник, єдиний соціальний внесок.

Відповідачем доказів здійснення позивачем адвокатської діяльності у 2017-2020 роках, отримання інших доходів, ніж від трудової діяльності як найманого працівника, суду не надано.

Також, судом встановлено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.04.2020 року у справі № 160/204/20 визнано протиправною та скасовано вимогу головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 08.11.2019 р. №Ф-827-52/04-63 на суму 23785,04 грн.

Доказів скасування рішення від 06.04.2020 року у справі №160/204/20 суду не надано.

За даними Єдиного державного реєстру судових рішень, вказане рішення набрало законної сили 07.08.2020 року.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.03.2021 року у справі №160/17223/20 позовну заяву ОСОБА_1 задоволено:

- визнано протиправним та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управляння ДПС у Дніпропетровській області від 17.02.2020 р. №Ф-827-52/04-63 зі сплати єдиного соціального внеску у розмірі 26539,22 грн.

- визнано протиправним та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управляння ДПС у Дніпропетровській області від 09.11.2020 р. № Ф-827-52/04-63 зі спати єдиного соціального внеску у розмірі 32834,52 грн.

- зобов`язано головне управляння ДПС у Дніпропетровській області здійснити відображення відомостей за судовим рішенням у картці платника ЄСВ ОСОБА_1 шляхом виключення недоїмки - заборгованості з єдиного соціального внеску в розмірі 26539,22 грн. та в розмірі 32834,52 грн. за період з січня 2017 року по жовтень 2020 року.

Доказів скасування рішення від 01.03.2021 року по справі №160/17223/20 суду не надано.

За даними Єдиного державного реєстру судових рішень, вказане рішення набрало законної сили 13.05.2021 року.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Предметом спору у цій справі є скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-827-52/04-63 від 08.02.2021 року на суму 36134,52 грн.

З наданої відповідачем інтегрованої картки ОСОБА_1 за 2018-2021 роки слідує, що до складу суми 36134,52 грн., яка вказана в оскаржуваній вимозі, входять також:

- сума 23785,04 грн., визначена у вимозі про сплату боргу (недоїмки) ГУ ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 08.11.2019 р. №Ф-827-52/04-63;

- сума 26539,22 грн., визначена у вимозі про сплату боргу (недоїмки) ГУ ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 17.02.2020 р. №Ф-827-52/04-63;

- сума 32834,52 грн., визначена у вимозі про сплату боргу (недоїмки) ГУ ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 09.11.2020 р. №Ф-827-52/04-63.

У свою чергу, як і зазначалось, вимоги про сплату боргу (недоїмки) ГУ ДПС у Дніпропетровській від 08.11.2019 р. №Ф-827-52/04-63, від 17.02.2020 р. №Ф-827-52/04-63 та від 09.11.2020 р. №Ф-827-52/04-63 оскаржені в судовому порядку в рамках справ №160/204/20 та №160/17223/20.

Згідно з висновками перелічених рішень, нарахування позивачу боргу по єдиному соціальному внеску, який відповідно до наведених даних інтегрованої картки платника податків охоплює період з 2017 року по 2020 рік, є протиправним.

Отже, оскаржені позивачем вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 08.11.2019 р. №Ф-827-52/04-63, від 17.02.2020 р. №Ф-827-52/04-63, від 09.11.2020 р. №Ф-827-52/04-63 та №Ф-827-52/04-63 від 08.02.2021 р. містять в собі суму боргу за один і той самий період, за який нарахування недоїмки визнано протиправним судовими рішеннями, що набрали законної сили, а отже, на думку суду, додатково підтверджує протиправність таких вимог.

В доповнення до викладеного, суд зазначає, що згідно з п.7 розділу VІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі по тексту - Інструкція), затвердженою наказом Мінфіну України за № 449 від 20.04.2015 року, передбачено, якщо протягом наступного базового звітного періоду сума боргу (недоїмки) платника зросла, після проходження відповідних процедур узгодження та оскарження, вимога про сплату боргу (недоїмки) подається до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства тільки на суму зростання боргу (недоїмки).

Таким чином, вимога платнику ЄСВ направляється лише в разі зростання суми боргу протягом наступного базового періоду та виключно на суму зростання боргу (недоїмки).

Додатково, в обґрунтування наведеної правової позиції, суд зазначає, що згідно з приписами п.3 розділу VІ Інструкції, які кореспондуються з ч.4 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом, тобто визначені в ній суми підлягають примусовому стягненню з боржника.

Отже, прийняття органом доходів і зборів вимог про сплату боргу (недоїмки), які включають в себе суму боргу за попередньою вимогою створює передумови для протиправного повторного стягнення з особи сум за один і той самий період, що позбавляє вимогу таких ознак акту індивідуальної дії як гранична чіткість.

Згідно з підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України, податкове законодавство України ґрунтується на принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, слідує, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи Серков проти України (заява № 39766/05), Щокін проти України (заяви №№ 23759/03 та 37943/06), які відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права.

Законом №2464-VI не врегульовано відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та здійсненні діяльності самозайнятої особи. Проте, із системного аналізу його норм видно, що єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Вказана мета досягається шляхом регулярної сплати мінімального страхового внеску.

Таким чином, у розумінні Закону №2464-VI, позивач є застрахованою особою і єдиний внесок за нього у період, за який винесена спірна вимога, нараховував та сплачував роботодавець, що виключає обов`язок зі сплати єдиного внеску позивачем ще й як особою, що займається незалежною професійною діяльністю. При цьому, адвокатську діяльність позивач фактично не здійснювала, що не спростовано відповідачем.

Зобов`язання позивача сплатити ЄСВ за період (2017-2020 роки) в який вона, як самозайнята особа не отримувала доходу та одночасно перебувала у трудових відносинах, призводить до подвійної сплати єдиного внеску (безпосередньо позивачем та її роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

При цьому, факт перебування особи на обліку в податковому органі не змінює зазначеного, оскільки взяття на облік осіб, у тому числі юридичних або самозайнятих, здійснюється контролюючим органом незалежно від наявності обов`язку щодо сплати того чи іншого податку або збору.

Щодо позовної вимоги позивача про визнання протиправним та скасувати нарахування Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області заборгованості по сплаті єдиного соціального внеску у сумі 36134,52 грн. згідно з вимогою №Ф-827-52/04-63 від 08.02.2021 року, суд зазначає наступне.

Позивач просить суд визнати протиправною та скасувати дію, яка полягає в нарахуванні їй єдиного соціального внеску. При цьому, наслідком вчинення відповідачем такої дії є вимога №Ф-827-52/04-63 від 08.02.2021 року на суму 36134,52 грн.

Дія – це активна поведінка суб`єкта владних повноважень (органу чи посадової особи). Об`єктом оскарження може бути як одноразова, так і триваюча дія (наприклад, арешт активів), яка порушує права чи інтереси позивача.

Позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. Проте, ці рішення, дії або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин. Оскільки наслідком розв`язання публічно-правового спору, по суті, має бути захист порушеного суб`єктивного права позивача, то у разі незгоди з рішенням контролюючого органу, вимога про визнання протиправними дій відповідача по складанню такого рішення не буде мати своїм правовим наслідком захист прав позивача, адже таке право підлягає захисту виключно шляхом пред`явлення позову про скасування рішення контролюючого органу, яким визначено суму податкових зобов`язань та штрафних (фінансових) санкцій.

У постанові Верховного Суду 25.03.2020 року у справі №752/18396/16-а сформульована правова позиція, що принцип диспозитивності в адміністративному процесі має своє специфічне змістове наповнення, пов`язане з публічно-правовим характером адміністративного позову та активною участю суду в процесі розгляду адміністративних справ, тому адміністративний суд може та зобов`язаний в окремих випадках вийти за межі позовних вимог, якщо спосіб захисту, який обрав позивач, є недостатнім для захисту його прав, свобод і законних інтересів.

Належні способи захисту – це способи, які прямо передбачені законом або спеціальною нормою, аналіз якої дає змогу обрати такий спосіб захисту, який дає змогу забезпечити виконання її приписів.

Європейський Суд з прав людини у своїй усталеній практиці пов`язує визначення ефективного судового захисту саме з відповідним змістом заявлених позовних вимог, тобто з визначенням належного способу захисту порушених прав, свобод та інтересів особи.

Задоволення судом лише позовної вимоги про визнання протиправною дії чи бездіяльності означає, що відповідне рішення не створило жодних правових наслідків та не відновило порушене право позивача, оскільки рішення контролюючого органу, яке створює для позивача правові наслідки залишається чинним та узгодженим в повному обсязі, що створює передумови для повторного звернення до суду з тих же підстав.

Відповідно до ч.2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зважаючи на те, що спірна вимога про сплату боргу (недоїмки) оскаржена у межах даного судового провадження, обраний позивачем спосіб захисту права шляхом оскарження дій податкового органу з нарахування такого боргу (недоїмки) не відповідає його змісту.

З огляду на викладене, з метою ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, визнавши протиправною та скасувавши вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-827-52/04-63 від 08.02.2021 року по сплаті єдиного соціального внеску у сумі 36134,52 грн. Головного управління ДПС у Дніпропетровській області.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд вважає, що відповідачем як суб`єктом владних повноважень не доведено правомірності спірної вимоги. Натомість, позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Виходячи із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд робить висновок, що позовна заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 908 грн., що документально підтверджується квитанцією від 05.04.2021 року №0.0.2076643324.1.

Отже, оскільки позовну заяву задоволено повністю, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі 908 грн.

Керуючись ст. ст.139, 242-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, буд. 17А, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ 44118658) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу – задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №Ф-827-52/04-63 від 08.02.2021 року по сплаті єдиного соціального внеску у сумі 36134,52 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській област (вул. Сімферопольська, буд. 17А, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ 44118658) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.З. Голобутовський