Рішення № 98513495, 26.05.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2021 року Справа № 160/3453/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами (у письмовому провадженні) у м. Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги,-

ВСТАНОВИВ:

10.03.2021 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-271361-13 від 19.11.2020 року Головного управління ДПС у Дніпропетровській області.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що з 2008 року та по теперішній час отримує довічну пенсію за вислугу років, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», а з 2010 року здійснює незалежну професійну діяльність згідно свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльність № 2198. Таким чином, позивач вважає, що вимога про сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з нього, як довічного пенсіонера, не ґрунтується на вимогах Закону, у зв`язку із чим звернувся до суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.03.2021 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за наявними матеріалами.

Заперечуючи проти позовної заяви та викладених в ній вимог, відповідачем 21.04.2021 року подано до суду відзив на позовну заяву, який долучено до матеріалів справи. Відповідач зазначає, що позивач перебуває на обліку ГУ ДПС у Дніпропетровській області Кам`янське ДПІ (м. Кам`янське) з 17.03.2011 року як фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю та на день подачі позову не знята з обліку. Код ВЄД 69.10- діяльність у сфері права. Відповідно до Закону "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування " позивач є платником єдиного внеску. Оскаржувана вимога від 19.11.2021 сформована контролюючим органом внаслідок наявності у позивача недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Сума недоїмки станом на 19.11.2020 року становила 4 196, 50 грн. На підставі викладеного податковий орган сформував й надіслав належним чином вимогу від 19.11.2020 року № Ф-271361-13 на суму 4 196, 50 грн.

Третьою особою - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до суду 23.04.2021 року подано письмові пояснення, в яких, зокрема, зазначено, що позивач з 01.11.2008 року перебуває на обліку та отримує пенсію за 26 років вислуги.

29.04.2021 року позивачем до суду подано відповідь на відзив, в якій підтримано позицію викладену у позовній заяві.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив та зазначає наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з 01.11.2008 року та по теперішній час отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", що підтверджується довідкою від 09.02.2021 року № 28, та копією пенсійного посвідчення Серії НОМЕР_1 (№ НОМЕР_2 ) від 16.12.2008 року.

Відповідно до свідоцтва № 2198 від 25.10.2010 року ОСОБА_1 має право на заняття адвокатською діяльністю.

Згідно довідки про взяття на облік платника податків, відомості щодо якого не підлягають включенню до Єдиного державного реєстру від 02.08.2017 року № 1704031400012 вбачається, що адвокат ОСОБА_1 взятий на облік 17.03.2011 року № 55681.

Згідно з відомостями інтегрованої картки платника податку за позивачем обліковується заборгованість з єдиного соціального внеску в сумі 4 196, 50 грн. (станом на 19.11.2020)

19.11.2020 ГУ ДПС у Дніпропетровській області виставлено позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-71361- 13 на суму 4 196, 50 грн.

Позивач вважаючи вказану вимогу протиправною, та такою, що порушує права позивача, звернувся до суду із даним позовом.

Вирішуючи позовні вимоги по суті спору, суд враховує наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають щодо нарахування та ведення обліку єдиного соціального внеску, врегульовані Законом України «Про збір та облік єдиного внеску загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI).

Згідно вимог п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до приписів п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

За визначенням, яке міститься в п.п 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 ПК України, самозайнята особа - це платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

В свою чергу, незалежна професійна діяльність - це участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Отже, особи, які провадять, зокрема, адвокатську діяльність та отримують дохід від цієї діяльності, згідно з п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону 2464-VI віднесені до платників єдиного внеску.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 має право на заняття адвокатською діяльністю, відповідно до свідоцтва № 2198 від 25.10.2010 року.

Згідно довідки про взяття на облік платника податків, відомості щодо якого не підлягають включенню до Єдиного державного реєстру від 02.08.2017 року № 1704031400012 вбачається, що адвокат ОСОБА_1 взятий на облік 17.03.2011 року № 55681.

Водночас, що позивачем не надано доказів того, що він є пенсіонером за віком, а посвідчення Серії НОМЕР_1 від 16.12.2008 підтверджує тільки той факт, що останньому призначена пенсія за вислугу років.

Водночас, питання зайняття адвокатською діяльністю регулюються Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI (далі - Закон №5076), п. 2 ч. 1 ст. 1 якого визначено, що адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю (ст. 6 Закону №5076).

Особі, яка склала присягу адвоката України, радою адвокатів регіону у день складення присяги безоплатно видаються свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та посвідчення адвоката України.

Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю і посвідчення адвоката України не обмежуються віком особи та є безстроковими (ч.ч. 1 та 2 ст. 12 Закону №5076).

Частиною 1 ст. 13 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою.

У відповідності до ч.ч. 1, 2, 4 та 5 ст. 17 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» рада адвокатів України забезпечує ведення Єдиного реєстру адвокатів України з метою збирання, зберігання, обліку та надання достовірної інформації про чисельність і персональний склад адвокатів України, адвокатів іноземних держав, які відповідно до цього Закону набули права на заняття адвокатською діяльністю в Україні, про обрані адвокатами організаційні форми адвокатської діяльності. Внесення відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України здійснюється радами адвокатів регіонів та Радою адвокатів України.

До Єдиного реєстру адвокатів України вносяться такі відомості: 1) прізвище, ім`я та по батькові адвоката; 2) номер і дата видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, номер і дата прийняття рішення про видачу свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю (номер і дата прийняття рішення про включення адвоката іноземної держави до Єдиного реєстру адвокатів України); 3) найменування і місцезнаходження організаційної форми адвокатської діяльності, номери засобів зв`язку; 4) адреса робочого місця адвоката, номери засобів зв`язку; 5) інформація про зупинення або припинення права на заняття адвокатською діяльністю; 6) інші відомості, передбачені цим Законом.

Інформація, внесена до Єдиного реєстру адвокатів України, є відкритою на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України. Рада адвокатів України і відповідні ради адвокатів регіонів надають витяги з Єдиного реєстру адвокатів України за зверненням адвоката або іншої особи.

Відомості, що підлягають внесенню до Єдиного реєстру адвокатів України, включаються до нього не пізніше дня, наступного за днем отримання радою адвокатів регіону відповідної інформації, крім випадків, установлених цим Законом.

Так, матеріалами справи встановлено, що в Єдиному реєстрі адвокатів України містяться відомості про адвоката Куценка Вячеслава Анатолійовича, який провадить адвокатську діяльність на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 25.10.2010 № 2198.

При цьому, будь-яка інформація про зупинення або припинення права на заняття позивачем адвокатською діяльністю в реєстрі відсутня.

Водночас, встановлено, що особи, які провадять адвокатську діяльність та отримують дохід від цієї діяльності, згідно з п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону №2464 віднесені до платників єдиного внеску.

Платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування (п.п. 1 та 4 ч. 2 ст. 6 Закону України №2464-VI).

Частиною 2 ст. 9 Закону №2464-VI встановлено, що обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок, а ч.8 цієї статті - що платники єдиного внеску, зазначені у п.п. 4, 5 та 5-1 ч. 1 ст. 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Відповідно до ч. 8 ст. 9 Закону №2464-VI платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у п.п. 4, 5 та 5-1 ч. 1 ст. 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Згідно з абз. 3 ч. 8 ст. 9 Закону №2464-VI платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 ч. 1 ст. 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Згідно з ч. 11 ст. 9 Закону України № 2464-VI у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Приписами п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону №2464 передбачено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у п.п. 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 ч. 1 ст. 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі, якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Таким чином, необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності та отримання або неотримання доходу від такої діяльності. При цьому, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є підставою та доказом здійснення такої діяльності.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.11.2018 у справі №820/1538/17.

Частиною 4 ст. 4 Закону №2464-VI визначено, що особи, зазначені в п.п. 4 та 5-1 ч. 1 цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Суд зазначає, що фізичні особи-підприємці та самозайняті особи, яким призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону № 2262-XII не звільняються від сплати за себе єдиного внеску на підставі ч. 4 ст. 4 Закону № 2464-VІ. Тобто, від сплати за себе єдиного внеску звільняються лише ті фізичні особи-підприємці та самозайняті особи, які є пенсіонерами за віком.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 15 квітня 2014 року у справі № 21-59а14, від 23 лютого 2016 року у справі №822/4655/14, у постановах Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі №826/28012/15, від 06 лютого 2020 року у справі №620/228/19, від 17 квітня 2020 року у справі №809/620/15, від 25.03.2021 року у справі №807/921/16.

Так, у ході розгляду справи не встановлено обставин, визначених вищевказаною правовою нормою Закону №2464-VI, що зумовлюють необхідність звільнення позивача від сплати єдиного внеску.

Оскільки, отримання позивачем пенсії за вислугу років, що підтверджується посвідченням від 16.12.2008 серії НОМЕР_1 та довідкою Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 09.02.2021 року № 28, не звільняє позивача від обов`язку сплати єдиного внеску у зв`язку зі здійсненням ним адвокатської діяльності.

Крім того, матеріалами справи не підтверджено, що позивач досяг віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та отримує пенсію за віком.

Відтак, судом встановлено, що позивач здійснює адвокатську діяльність, зворотнього матеріалами справи не підтверджено, отримує пенсію за вислугу років, а тому підстави для звільнення його від сплати єдиного внеску відсутні, що зумовлює його обов`язок сплатити заборгованість з єдиного внеску відповідно до оскаржуваної вимоги.

При цьому, судом не приймаються посилання позивача на частину 4 статті 4 Закону №2464-VI, в її останній редакції, з наступних підстав.

13.05.2020 року було прийнято Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників», яким було постановлено внести до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" такі зміни, зокрема у статті 4: у частині четвертій цифру "4" замінити цифрами "4, 5", а після слів "отримують пенсію за віком" доповнити словами "або за вислугу років".

Отже, частиною 4 статті 4 Закону №2464-VI, в редакції закону від 13.05.2020 року, передбачено, що особи, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або за вислугу років, або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

При цьому, Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників» в частині змін до статті 4, набрав законної сили з 01.01.2021 року.

В даному випадку, оскаржувана вимога була винесена на суму заборгованості, що виникла станом на 31 жовтня 2020 року, тобто до набрання зазначеними змінами чинності.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо визнання протиправною та скасування вимоги ГУ ДПС України у Дніпропетровській області № Ф-271361-13 від 19.11.2020 року задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У відповідності до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Зважаючи, що у задоволенні позову стороні відмовлено, а іншими учасниками справи судові витрати не понесені, судові витрати не підлягають розподілу відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову підстави для вирішення судом питання про відшкодування позивачу судових витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства відсутні.

Керуючись ст.ст.243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській, третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.І. Озерянська