Рішення № 98513412, 21.07.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

21 липня 2021 р. Справа № 120/548/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Маслоід О.С.,

за участю:

секретаря судового засідання: Карпінської Т.В.

представника позивача: Потьомкіна І.М., Московко О.О.

представника відповідача: Андріюк О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу:

за позовом: Приватного акціонерного товариства «Гніванський завод спецзалізобетону» (вул. Промислова, б. 15, м. Гнівань, Тиврівський р-н., Вінницька обл., 23310)

до: Головного управління ДПС у Вінницькій області як відокремленого структурного підрозділу ДПС України (вул. Хмельницьке шосе, б. 7, м.Вінниця, 21028)

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Приватне акціонерне товариство «Гніванський завод спецзалізобетон» (далі - позивач) з позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення –рішення від 29.07.2020 року № 0060845004.

Позов обґрунтовано тим, що спірне рішення прийнято за результатом перевірки податкових декларацій та податкових повідомлень – рішень, які вже були предметом дослідження в суді, їм надана правова оцінка та судом прийнято рішення по справі № 120/24/20-а від 13.03.2020 року, яке виконано позивачем в повному обсязі. Крім цього, відповідачем неправомірно була проведена саме камеральна перевірка, оскільки питання своєчасності сплати податків та зборів досліджуються під час проведення документальної перевірки.

Ухвалою від 01.02.2021 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви.

10.02.2021 року позивачем надано до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 15.02.2021 року дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, а також визначено, що вона буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

04.03.2021 року до суду від відповідача надійшла заява про розгляд справи у загальному провадженні та відзив на позовну заяву. У відзиві відповідач зазначає, що ним була проведена камеральна перевірка, за результатом проведення якої прийнято спірне податкове повідомлення – рішення, яким до позивача застосовані штрафні санкцій за порушення граничного терміну сплати узгоджених податкових зобов`язань. Відповідач вказує, що дійсно вказані податкові декларації та податкове повідомлення –рішення були предметом розгляду в суді у справі про стягнення з позивача податкового боргу. Крім цього, відстрочення є лише передбаченою формою розрахунків платника податків з бюджетом шляхом зміни строків платежу, відстрочення не можна розцінювати як окремий спосіб погашення податкового боргу, що виключає можливість застосування інших заходів з примусового стягнення податкового боргу, використання інституту розстрочення не виключається і на стадії виконання судового рішення про примусове стягнення податкового боргу. Рішення суду про розстрочення є процесуальним рішенням, що визначає спосіб виконання судового рішення про стягнення боргу, не змінює статус заборгованості та не спростовує факту вчинення податкового правопорушення у вигляді несплати зобов`язання, відповідно не звільняє платника від відповідальності згідно ст. 126 ПК України. Факт дотримання строків сплати, встановлених у судовому рішенні, не стосується порушення строків сплати узгоджених грошових зобов`язань, визначених ПК України і не може нівелювати правове значення останніх. Відповідальність згідно ст. 1126 ПК України залежить винятково від терміну прострочення, а не від способу і порядку погашення податкового боргу. Контролюючий орган у разі наявності у платника податкового боргу зараховує сплачені ним кошти у рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати (п. 87.9. ст. 87 ПК України).

10.03.2021 року до суду від відповідача надійшло клопотання про заміну сторони правонаступником.

У судовому засіданні 10.03.2021 року судом були розглянуті вказані клопотання відповідача, ухвалою суду задоволені, замінено відповідача на Головне управління ДПС у Вінницькій області як відокремлений структурний підрозділ ДПС України, а також вирішено здійснювати подальший розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче провадження призначено на 25.03.2021 року.

15.03.2021 року до суду надійшла відповідь на відзив, згідно якої позивач вказує, що твердження про те, що норми п. 126.1. ст. 126 ПК України поширюються на випадки погашення боргу у примусовому порядку не відповідають дійсності, оскільки ця норма визначає порушення правил сплати (перерахування) податків і не містить положень про її застосування при винесені судових рішень. Порядок виконання судових рішень про стягнення визначений ст. 95-99 ПК України щодо дій контролюючого органу та не містить положень застосування ст. 126 ПК України. Позивач посилається на вимоги п. 4.1.4. п. 4.1. ст. 4 та п. 56.2. ст. 56 ПК України. Таким чином, відповідач порушив податкові норми та незаконно нарахував штрафні санкції.

25.03.2021 року до суду від відповідача надійшла заява про долучення документів до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 25.03.2021 року судом вчинялись дії, передбачені ст. 180 КАС України, засідання відкладено на 12.05.2021 року

У період з 15.04.2021 року по 07.05.2021 року суддя перебувала у відпустці згідно наказу Вінницького окружного адміністративного суду від 30.03.2021 року за № 048/в/к.

12.05.2021 року до суду від відповідача надійшли письмові пояснення, згідно яких він вказує, що камеральна перевірка позивача проводилась щодо своєчасності оплати податкового зобов`язання. Посилається на вимоги ПК України, у тому числі п. 87.9. ст. 87, що у порядку черговості погашення податкового боргу також зараховуються і кошти, які надходять і в порядку ст. 95 ПК України. До винесення судом рішення по справі №120/24/20-а від 13.03.2020 року, виконання якого було розстрочено, у позивача був у наявності податковий борг згідно судового рішення від 05.11.2020 року по справі № 120/3202/20. До дня набрання законної сили рішенням про розстрочення боржником вже було пропущені граничні терміни сплати податкового боргу більше ніж на 30 календарних днів. Відповідач також посилається на судову практику з аналогічних справ.

У підготовчому засіданні 12.05.2021 року ухвалою суду закрито підготовче провадження справу, призначено до розгляду по суті, судове засідання призначено на 20.05.2021 року.

У судовому засіданні 20.05.2021 року сторони надавали пояснення по суті спірних правовідносин, судове засідання відкладено на 27.05.2021 року

27.05.2021 року до суду від позивача надійшло клопотання про долучення документів.

У судовому засіданні 27.05.2021 року сторони продовжували надавати пояснення, задавали питання, судове засідання відкладено на 08.06.2021 року.

08.06.2021 року до суду від відповідача надійшли письмові пояснення по суті спірних правовідносин.

У судовому засіданні 08.06.2021 року судом розпочато дослідження доказів по справі, судове засідання відкладено на 08.07.2021 року.

Згідно наказу Вінницького окружного адміністративного суду від 01.06.2021 року № 080-в/к суддя знаходилась у відпустці з 22.06.2021 року по 02.07.2021 року.

08.07.2021 року до суду від позивача надійшло клопотання про відкладення, яке задоволено судом. Судове засідання відкладено на 21.07.2021 року.

У судовому засіданні 21.07.2021 року судом закінчено дослідження доказів по справі, ухвала суду про закінчення з`ясування всіх обставин у справі та перевірки їх доказами і суд перейшов до судових дебатів, сторони виступили у судових дебатах.

Дослідивши усі обставини справи та надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.

Відповідачем була проведена камеральна перевірка щодо порушення позивачем правил сплати (перерахування) узгодженої суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість (далі ПДВ) за серпень-листопад 2019 року, за результатом якої складений акт від 08.07.2020 року за № 13538/02-32-50-04/00282435.

Вказана перевірка була проведена з використанням податкових декларацій позивача з ПДВ за серпень, вересень 2019 року та податкових повідомлень- рішень № 0132565004 від 23.10.2019 року, № 0147625004 від 13.11.2019 року, даних ІС «Податковий блок».

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 57.1., 57.3. ст. 57 р. 11, п. 203.2. ст. 203 р. 5 ПК України – несвоєчасно сплачено узгоджену суму грошового зобов`язання з ПДВ за серпень-листопад 2019 року у сумі 6 416 792,35 грн.

На підставі вказаного акту перевірки прийнято податкове повідомлення – рішення від 29.07.2020 року № 0060845004, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 20% згідно п. 126.1. ст. 126 ПК України у сумі 1 283 358,49 грн.

Позивач не погодився із спірним податковим повідомленням – рішенням та звернувся до суду із цим позовом.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ст. 67 Конституції України визначає, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

За правилами п. 36.1 ст. 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

У відповідності до вимог п. 38.1 ст. 38 ПК України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Згідно до ст. 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Відповідно до п. 57.1, 57.3. ст. 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Згідно п. 54.1. ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

П. 203.2. ст. 203 ПК України передбачено, що сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

У відповідності до п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно до п.п. 14.1.265 п. 14.1 ст. 14 ПК України штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до вимог ст. 32 ПК України зміна строку сплати податку та збору здійснюється шляхом перенесення встановленого податковим законодавством строку сплати податку та збору або його частини на більш пізній строк. Зміна строку сплати податку здійснюється у формі: відстрочки; розстрочки. Зміна строку сплати податку не скасовує діючого і не створює нового податкового обов`язку.

Ст. 87 ПК України визначено джерела сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків.

Згідно з п. 126.1 ст. 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах, зокрема, при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Ч.1 ст. 378 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Аналіз наведених норм доводить, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори у визначені строки та розмірах, що, в свою чергу, є виконанням податкового обов`язку. Податок чи збір, що не були сплачені у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації у визначений строк. Податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого у встановлений строк, та непогашеної пені, нарахованої у визначеному порядку. Зміна строку сплати податку та збору здійснюється шляхом перенесення встановленого податковим законодавством строку сплати податку та збору або його частини на більш пізній строк та здійснюється у формі відстрочки; розстрочки, а також не скасовує діючого і не створює нового податкового обов`язку. У разі не сплати платником податків узгодженої суми грошового зобов`язання протягом визначеного строку, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу. Штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків у зв`язку з порушенням вимог податкового та іншого законодавства.

В контексті спірних правовідносин суд звертає увагу на те, що процедура виконання судового рішення, на підставі якого з платника податків стягуються грошові кошти, є самостійною процедурою, яка регулюється окремими нормами ПК України (ст. 95 - 99 ПК України).

Відстрочення застосовується як у процедурі примусового стягнення податкового боргу, так і під час добровільного погашення платником грошових зобов`язань. А відтак відстрочення є лише законодавчо передбаченою формою розрахунків платника податків з бюджетом шляхом зміни строків платежу; відстрочення не можна розцінювати як окремий спосіб погашення податкового боргу, що виключає можливість застосування інших заходів з примусового стягнення податкового боргу; використання інституту розстрочення не виключається і на стадії виконання судового рішення про примусове стягнення податкового боргу.

Розстрочення також є формою розрахунків платника з бюджетом шляхом зміни строків платежу, яка може застосовуватись в тому числі і у процедурі примусового стягнення податкового боргу. Рішення суду про розстрочення сплати податкового боргу є лише процесуальним рішенням, що визначає спосіб виконання судового рішення про стягнення податкового боргу.

Разом з цим, постановлення такого рішення не змінює статус такої заборгованості та не спростовує того факту, що боржник вчинив податкове правопорушення у вигляді несплати податкового боргу і таке правопорушення триває до часу погашення боргу в добровільному чи примусовому порядку.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем до відповідача були подані податкові декларації з ПДВ за серпень 2019 року – 19.09.2019 року (граничний термін сплати 30.09.2019 року) та за вересень – 18.10.2019 року (граничний термін сплати 30.10.2019 року). У визначені строки позивачем не було здійснено оплату узгодженої суми грошового зобов`язання, визначених ним у податкових деклараціях з ПДВ.

Крім цього, відповідачем позивачеві було нараховано грошове зобов`язання податковими повідомленнями-рішеннями № 0132565004 від 23.10.2019 року (граничний термін сплати 08.11.2019 року) та № 0147625004 від 13.11.2019 року (граничний термін сплати 28.11.2019 року). У визначені строки позивачем не було здійснено оплату узгодженої суми грошового зобов`язання.

Відповідач звернувся до суду із позовом про стягнення суми податкового боргу, який був задоволений рішенням суду від 13.03.2020 року по справі № 120/24/20-а. Ухвалою суду від 04.05.2020 року було розстрочено виконання вказаного судового рішення на 9 місяців, з оплатою суми боргу рівними частинами щомісячно не пізніше 30 числа кожного місяця.

Позивачем надалі здійснювалось погашення податкового боргу.

Згідно вимог п. 87.9. ст. 87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Разом з тим за позивачем рахувався податковий борг, який виник раніше, як вбачається з інтегрованої картки платника податків - позивача з ПДВ.

З урахуванням вимог ст. 87 ПК України, відповідачем сплачені грошові кошти були зараховані згідно з черговістю виникнення податкового боргу.

З наведеного вбачається, що позивачем несвоєчасно були сплачені суми узгоджених грошових зобов`язань і на момент оплати податкового боргу, згідно ухвали суду від 04.05.2020 року, йому було нараховано штрафні санкції згідно п. 126.1. ст. 126 ПК України.

Таким чином, судове рішення про стягнення податкового боргу, за яким встановлено порядок його виконання шляхом розстрочення сплати боргу, не звільняє платника податків від відповідальності у вигляді штрафних санкцій, передбачених п. 126.1 ст. 126 ПК України.

За таких обставин, прийняття судового рішення, яким визначено порядок виконання судових рішень щодо стягнення податкового боргу, жодним чином не впливає на звільнення платника податків від відповідальності у вигляді штрафних санкцій, нарахування яких передбачено ст. 126 ПК України, за несвоєчасну сплату сум грошових зобов`язань.

ПК України не містить винятків для застосування штрафу за порушення граничних строків сплати узгодженої суми податкового зобов`язання в залежності від того, як платник податку її сплатив - добровільно чи на підставі рішення суду, в тому числі і у випадку розстрочення (відстрочення) його виконання.

Процесуальне рішення суду, що визначає спосіб виконання судового рішення про стягнення податкового боргу шляхом розстрочення (відстрочення) його сплати, не змінює обсягу податкового обов`язку платника податків - боржника, оскільки такий обов`язок, а також відповідальність за його невиконання визначається виключно нормами податкового законодавства. Дотримання при цьому строків сплати податкового боргу, встановлених у судовому рішенні, не спростовує того, що боржник вчинив податкове правопорушення у вигляді несплати узгоджених грошових зобов`язань у строки, встановлені ПК України, за яке передбачена відповідальність.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.04.2019 року по справі № 808/8881/13-а, № 808/8492/13-а від 23.04.2019 року, № 320/359/19 від 01.08.2019 року, № 803/115/16 від 25.10.2019 року, від 10.12.2019 року по справі № 821/865/16, № 819/441/16 від 20.02.2020 року, № 809/949/17 від 10.06.2020 року, № 813/3019/17 від 24.12.2020 року та № 805/1079/17 від 05.03.2021 року.

При цьому, суд констатує, що позивач протягом усього розгляду даної справи не ставить під сумнів розмір штрафних санкцій, які були застосовані відповідачем спірним податковим повідомленням- рішенням.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що відповідачем неправомірно була проведена саме камеральна перевірка, замість документальної, з огляду на наступне.

П. 75.1.1. п.75.1. ст. 75 ПК України (у редакції на момент проведення перевірки 08.07.2020 року) передбачено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

У відповідності до вимог п.п.75.1.2. п. 75.1. ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Аналіз наведених норм доводить, що предметом камеральної перевірки може бути своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання, предметом документальної перевірки - своєчасність сплати усіх податків та зборів.

З акту перевірки вбачається, що відповідачем було досліджено питання щодо своєчасної сплати саме узгодженої суми грошового зобов`язання з ПДВ, що є предметом саме камеральної перевірки.

Крім цього, суд не приймає до уваги посилання позивача на проведення камеральної перевірки поза межами строків, встановлених п. 76.3. ст. 76 ПК України, з огляду на наступне.

П. 76.3. ст. 76 ПК України передбачено, що камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання.

Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.

У відповідності до вимог п. 102.1. ст. 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статі 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

З наведеного вбачається, що протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку подання податкової декларації або уточнюючого розрахунку (днем фактичного подання) контролюючий орган повинен провести камеральну перевірки, предметом якої є саме податкові декларації або уточнюючий розрахунок.

Але, як вже зазначалось, а також визначено абз. 2 п. 76.3. ст. 76 ПК України, предметом камеральної перевірки також можуть бути інші питання. У разі, коли предметом камеральної перевірки є інші питання, така перевірка проводиться з урахуванням строків згідно ст. 102 ПК України – 1095 днів.

Як вже зазначалось, з акту перевірки від 08.07.2020 року вбачається, що предметом камеральної перевірки була саме своєчасність сплати узгодженої суми грошового зобов`язання з ПДВ, тобто інше питання, відповідно така перевірки проводиться у строки, визначені ст. 102 ПК України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

За таких обставин, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів позивача, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень, беручи до уваги норми національного права, суд дійшов висновку про те, що відповідач з урахуванням вимог, визначених ст. 2 КАС України, прийняв спірне рішення, відповідно позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись Конституцією України, Податковим кодексом України та ст. 2, 6, 90, 139, 241, 245, 246, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви Приватного акціонерного товариства «Гніванський завод спецзалізобетону» до Головного управління ДПС у Вінницькій області як відокремленого структурного підрозділу ДПС України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0060845004 від 29.07.2020 року відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - Приватне акціонерне товариство «Гніванський завод спецзалізобетону» (вул. Промислова, б. 15, м. Гнівань, Тиврівський р-н., Вінницька обл., 23310)

Відповідач - Головне управління ДПС у Вінницькій області як відокремленого структурного підрозділу ДПС України (вул. Хмельницьке шосе, б. 7, м.Вінниця, 21028)

Повний текст рішення складено та підписано суддею 23.07.2021 року.

Суддя Маслоід Олена Степанівна