Ухвала суду № 98512870, 22.07.2021, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

__________________

УХВАЛА

"22" липня 2021 р. м. Рівне Справа № 918/556/21

Господарський суд Рівненської області у складі судді Романюк Ю.Г., розглянувши матеріали позовної заяви фізичної особи-підприємця Демчука Миколи Володимировича ( АДРЕСА_1 ) до Спільного підприємства "МЕХАГРОБУД" (33001, м. Рівне, вул. Нижньодворецька, 31) про стягнення інфляційних втрат та 3% річних в розмірі 22 660,00грн.

ВСТАНОВИВ:

08 липня 2021 року фізична особа-підприємець Демчук Микола Володимирович звернувся до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Спільного підприємства "МЕХАГРОБУД" про стягнення інфляційних втрат та 3% річних в розмірі 22 660,00грн.

Разом з цим, в п. 2 прохальної частини позовної заяви фізична особа-підприємець Демчук Микола Володимирович просить суд, з метою забезпечення судового позову: накласти арешт на все рухоме майно ТОВ "Мехтехнобуд" (код ЄДР 43120425, адреса реєстрації 33001. Рівненська обл., місто Рівне, вул. Нижньодворецька, будинок 31) в тому числі, але не виключно: транспортні засоби; машини; механізми; грошові кошти, які знаходяться на банківських рахунках ТОВ "Мехтехнобуд" (код ЄДР 43120425) до виконання рішення суду у даній справі та заборонити державним реєстраторам та нотаріусам вчиняти дії з реєстрації переходу (внесення змін) щодо прав на корпоративні права на підприємство - ТОВ "Мехтехнобуд" (код ЄДР 43120425) (33001. Рівненська обл., місто Рівне, вул. Нижньодворецька, будинок 31,), які належать Спільному підприємству "МЕХАГРОБУД" (код ЄДР 23302092, вул. Нижньодворецька, 31, м. Рівне, 33001) до виконання рішення суду у даній справі відповідно до ч. 7 ст. 145 ГПК України, оскільки стовідсотковим власником ТОВ "Мехтехнобуд" (код ЄДР 43120425) є відповідач Спільне підприємство "МЕХАГРОБУД" (код ЄДР 23302092, вул. Нижньодворецька. 31, м. Рівне, 33001), що підтверджується даними з ЄДР.

Ухвалою суду від 09.07.2021 року заяву фізичної особи-підприємця Демчука Миколи Володимировича про забезпечення позову, викладену в пункті 2 прохальної частини позовної заяви повернуто заявникові.

Також, ухвалою суду від 09.07.2021 року позовну заяву фізичної особи-підприємця Демчука Миколи Володимировича залишено без руху. Запропоновано фізичній особі - підприємцю Демчуку Миколі Володимировичу подати господарському суду через відділ канцелярії та документального забезпечення у 10-денний строк з дня отримання даної ухвали через відділ канцелярії та документального забезпечення Господарського суду Рівненської області докази сплати судового збору в розмірі 2 270,00 грн. та докази зарахування цих коштів до спеціального фонду державного бюджету.

20 липня 2021 року від фізичної особи - підприємця Демчука Миколи Володимировича надійшла заява про усунення недоліків та заява про забезпечення позову, у якій останній просить суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на рухоме майно ТОВ "Мехтехнобуд" (код ЄДР 43120425, адреса реєстрації 33001, Рівненська обл., місто Рівне, вул. Нижньодворецька, буд. 31) в тому числі, але не виключно:

- автокран марки КАМАЗ модель 53212, 1990 року виписку оранжевого кольору, двигун №629658 шасі (рама) № НОМЕР_1 (визначена грошова оцінка в розмірі 100 грн.);

- автокран марки ЗІЛ модель 133ГЯ, 1992 року випису, синього кольору, двигун № НОМЕР_2 , шасі (рама) НОМЕР_3 (визначена грошова оцінка в розмірі 100 грн.);

- вантажний самоскид марки МАЗ модель 5549, 1986 року випуску, голубого кольору, двигун № НОМЕР_4 , шасі (рама) НОМЕР_5 (визначена грошова оцінка в розмірі 100 грн.);

- автокран марки ВUMAR, модель 253, 1982 року випуску, жовтого кольору, двигун № НОМЕР_6 , шасі (рама) НОМЕР_7 визначена грошова оцінка в розмірі 100 грн.);

- автокран марки КрАЗ модель 257 К-1, 1982 року випуску, зеленого кольору, двигун № НОМЕР_8 , шасі (рама) НОМЕР_9 (визначена грошова оцінка в розмірі 100 грн.);

- вантажний сідловий тягач марки КАМАЗ модель 55111, 1991 року випуску, оранжевого кольору, двигун № НОМЕР_10 , шасі (рама) НОМЕР_11 (визначена грошова оцінка в розмірі 100 грн.);

- напівпричіп ПЛ 12x12, 1983 року випуску, сірого кольору, шасі (рама) 129 (визначена грошова оцінка в розмірі 100 грн.);

- причіп легковий - В ГКБ 8160, 1998 року випуску, коричневого кольору, шасі (рама) НОМЕР_12 (визначена грошова оцінка в розмірі 100 грн.);

- вантажний автопідйомник марки ЗИЛ модель 431412, 1987 року випуску, синього кольору, шасі (рама) НОМЕР_13 (визначена грошова оцінка в розмірі 100 грн.);

- вантажний автопідйомник марки ЗИЛ модель 431412, 1990 року випуску, синього кольору, шасі (рама) НОМЕР_14 (визначена грошова оцінка в розмірі 100 грн.);

- автомобіль вантажний бортовий, марки МАЗ модель 5334, 1989 року випуску, синього кольору, шасі (рама) НОМЕР_15 , (визначена грошова оцінка в розмірі 100 грн.);

- автомобіль легковий - В седан, марки ГАЗ, модель 3110, 2001 року випуску, фіолетового кольору, шасі (рама) НОМЕР_16 , (визначена грошова оцінка в розмірі 100 грн.);

- екскаватор одноковшовий пневмоколісний гідравлічний, марки ЕО-3322 Д, 1984 року випуску, заводський номер № НОМЕР_17 (визначена грошова оцінка в розмірі 100 грн.);

- екскаватор марки ЕЩ-2621, 1989 року виписку, заводський номер №823264. (визначена грошова оцінка в розмірі 100 грн.);

- бульдозер ДЗ -110А, 1981 року випуску, заводський номер № НОМЕР_18 (визначена грошова оцінка в розмірі 100 грн.);

- трактор ДТ-75Н, 1987 року випуску, заводський номер № НОМЕР_19 , дизель № НОМЕР_20 , трансмісія № НОМЕР_21 , (визначена грошова оцінка в розмірі 100 грн.);

- кран пневмоколісний (КП) вантажопідйомністю 25 т.. 1987 року випуску, дизель - електричний КС-5663Б, заводський номер №720 (визначена грошова оцінка в розмірі 100 грн.);

- кран стрілковий самохідний повноприводний на пневмоколісному ходу вантажопідйомністю 16 т КС - 4361 А, 1989 року випуску, заводський номер № НОМЕР_22 , (визначена грошова оцінка в розмірі 100 грн.);

- кран стрілковий самохідний повноприводний на пневмоколісному ходу вантажопідйомністю 16 т КС - 4361А, 1991 року випуску, заводський номер № НОМЕР_23 . (визначена грошова оцінка в розмірі 100 грн.);

- грошові кошти на суму 20 760 грн., які знаходяться на банківських рахунках ТОВ "Мехтехнобуд" (код ЄДР 43120425);

- заборонити державним реєстраторам та нотаріусам вчиняти дії з реєстрації переходу (внесення змін) щодо прав на корпоративні права на підприємство - ТОВ "Мехтехнобуд" (33001, Рівненська обл., місто Рівне, вул. Нижньодворецька, буд. 31, код ЄДР 43120425), які належать Спільному підприємству "МЕХАГРОБУД" (код ЄДР 23302092, вул. Нижньодворецька, 31, м. Рівне, 33001).

Заява про вжиття заходів забезпечення позову мотивована тим, що фізична особа-підприємець Демчук Микола Володимирович звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою про стягнення з Спільного підприємства "Мехагробуд" на користь фізичної особи-підприємця Демчука Миколи Володимировича інфляційних втрат та трьох відсотків річних за прострочення виконання грошового зобов`язання згідно рішення Господарського суду Рівненської області від 07.05.2019 року у справі №918/33/19. Як зазначає заявник, в момент набуття законної сили 23.07.2019 року рішенням Господарського суду Рівненської області у справі №918/33/19 від 07.05.2019 року згідно акту приймання-передачі майнового внеску від 23.07.2019 року всі активи СП "Мехагробуд" передають до статутного капіталу ТОВ "Мехтехнобуд" та оцінюють його у 10 000 грн. Надалі, 05.09.2019 року державним реєстратором Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради Мамонтовою Катериною Євгенівною вчинено реєстраційну дію №16081070001015053 якою корпоративні права СП "Мехагробуд" реєструються за ТОВ "МЖК-СІМ`Я" і власником ТОВ "Мехтехнобуд" стає ТОВ "МЖК-СІМ`Я". Наказом Міністерства юстиції України від 15.04.2020 №1438/5 скасовано реєстраційну дію реєстратора від 05.09.2019 року №16081070001015053 "Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах". Надалі, 27.10.2020 року відповідач СП "Мехагробуд" приймає рішення внести майно ТОВ "Мехтехнобуд” до статутного капіталу ТОВ "Мехсервісбуд", а тому нерухоме майно 30.10.2020 року згідно акту приймання-передачі майнового внеску ТОВ "Мехтехнобуд" передано до ТОВ "Мехсервісбуд". 19.11.2020 року відповідач СП "Мехагробуд" втратив контроль над ТОВ "Мехсервісбуд", а відтак над вищезазначеною нерухомістю, оскільки власником ТОВ "Мехсервісбуд" стає ОСОБА_1 . На думку позивача, дані дії представників СП "Мехагробуд" (код ЄДР 23302092) та ТОВ "Мехтехнобуд" мають ознаки перешкоджання виконання рішення Господарського суду Рівненської області у справі №918/33/19 від 07.05.2019 року шляхом приховування активів для стягнення, чим завдано істотну шкоду на суму стягнення 120 тис. грн. Крім того, позивач зазначає, що за наслідками дій СП "Мехагробуд" та ТОВ "Мехтехнобуд" відкрито кримінальне провадження №12019180010006409 від 21.10.2019 року за фактом умисного не виконання рішення Господарського суду Рівненської області у справі №918/33/19 від 07.05.2019 року. Отже, на думку позивача невжиття вищезазначених заходів забезпечення позову може значно утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, чим буде позбавлено ФОП Демчука М.В. ефективного способу поновлення порушених прав, за захистом якого він звернувся, оскільки стовідсотковим власником ТОВ "Мехтехнобуд" є відповідач Спільне підприємство "Мехагробуд", яким створено юридичні особи ТОВ "Мехтехнобуд" та ТОВ "Мехсервісбуд" для приховування майна та не виконання судового рішення у справі № 918/33/19 протягом двох років.

Розгляднувши заяву ФОП Демчука М.В. про забезпечення позову, суд дійшов висновку, що дана заява не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 статті 137 ГПК України передбачено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Відповідно до ч.4 ст.137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст.74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Суд зазначає, що забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Отже, заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників справи; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даної справи.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Рішенням Конституційного Суду України у справі №3-рп/2003р від 30.01.2003 визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, забезпечення права кожному на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Отже, вирішуючи питання щодо забезпечення позову суд зобов`язаний виходити із інтересів позивача і вимог Конституції України щодо обов`язковості виконання рішень суду та вживати всі необхідні дії для забезпечення виконання рішення.

Як зазначено заявником у заяві, що основою метою Спільного підприємства "Мехагробуд" щодо невиконання рішення суду №918/33/19 від 07.05.2019 року є приховування майна.

Проте, суд вважає, що не сплата заборгованості за рішенням суду № 918/33/19 від 07.05.2019 року не є безумовною підставою для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти.

Окрім того, 21.07.2021 року від Спільного підприємства "Мехагробуд" надійшли заперечення на заяву про забезпечення позову зі змісту яких вбачається, що у власності відповідача перебуває нерухоме майно, а саме квартира АДРЕСА_2 , вартість якої становить 619 487,79 грн., що підтверджується довідкою про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 09.07.2021 року та інформаційною довідкою з ДРРП про право власності від 08.07.2021 року №265077595, які долучені до заперечень.

Тобто, Відповідач має у власності майно, що значно перевищує суму позову в розмірі 22 660,00 грн. Разом з цим, позивач просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на рухоме майно юридичної особи, яка не є відповідачем за поданим позовом про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов`язання згідно рішення Господарського суду Рівненської області від 07.05.2019 року у справі №918/33/19.

Окрім того, відповідач зазначає, що на все нерухоме майно відповідача було накладено арешт державним виконавцем Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Рогозіним Богданом Святославовичем 30 серпня 2019 року, в тому числі на квартиру АДРЕСА_2 , у межах виконавчого провадження №59858521, де стягувачем є ФОП Демчук Микола Володимирович, що підтверджується копією постанови про арешт майна боржника від 30.08.2019 року, яка долучена до заперечень. Також, на частку в статутному капіталі ТОВ "Мехтехнобуд", що належить відповідачу накладено арешт 10 липня 2020 року державним виконавцем Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Рогозіним Богданом Святославовичем, що підтверджується копією постанови про арешт майна боржника від 10.07.2019 року, яка долучена до заперечень.

З вищенаведеного вбачається, що у відповідача наявне майно, на яке вже на даний час накладено арешти у межах виконавчого провадження №59858521 де стягувачем є ФОП Демчук Микола Володимирович, а також накладено арешт, на частку в статутному капіталі ТОВ "Мехтехнобуд", що належить відповідачу.

Таким чином, суд констатує, що заявивши про необхідність застосування заходів до забезпечення позову, позивач не навів жодних підстав, які б свідчили, що невжиття обраного позивачем заходу забезпечення позову утруднить виконання рішення суду у даній справі. Адже доводи останнього базуються лише на припущеннях.

Що стосується обраного заявником такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно та грошові кошти, що належить не відповідачу у даній справі, то суд зазначає, що, зокрема, у постанові Верховного Суду від 24.02.2021 у справі №755/5333/20 вказано, що позов забезпечується накладенням арешту на майно, що належить відповідачеві…тому є помилковим накладення арешту на майно особи, яка не є відповідачем у справі.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд зобов`язаний забезпечити збалансованість інтересів не лише сторін спору, а й інших осіб, які не беруть участі у справі, запобігти порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Враховуючи встановлені вище обставини, а також те, що станом на дату розгляду судом заяви про забезпечення позову власником майна та грошових коштів, щодо якого позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту, є інша юридична особа, відмінна від відповідача, суд дійшов висновку, що заходи забезпечення позову, які позивач просить суд вжити у даній справі, - не являються забезпеченням ефективного захисту та поновлення порушених прав позивача в контексті заявленого позивачем способу захисту.

Окрім того, заявлені позивачем заходи забезпечення позову (у випадку вжиття їх судом) призведуть до порушення права власності третьої особи ТОВ "Мехтехнобуд", яка наразі є власником вищезазначеного майна та грошових коштів, та не є відповідачем у справі. Таким чином, вжиття таких заходів забезпечення позову призведе до порушення прав та охоронюваних законом інтересів особи, що не є учасником даного судового процесу, тобто матиме місце порушення справедливого балансу між інтересами позивача та правами іншої особи, яка не бере участі у справі.

Щодо заборонити державним реєстраторам та нотаріусам вчиняти дії з реєстрації переходу (внесення змін) щодо прав на корпоративні права на підприємство - ТОВ "Мехтехнобуд" (33001, Рівненська обл., місто Рівне, вул. Нижньодворецька, буд. 31, код ЄДР 43120425), які належать Спільному підприємству "МЕХАГРОБУД" (код ЄДР 23302092, вул. Нижньодворецька, 31, м. Рівне, 33001), то слід відзначити наступне

Відповідно до ст. 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно з ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, вжиття заходів забезпечення можливе якщо наявна стадія виконання рішення суду, або якщо такі заходи можуть запобігти ускладненню/неможливості ефективного захисту/поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Водночас, суд зазначає, що питання щодо визначення ефективності захисту/поновлення порушених прав може розглядатись судом виключно в межах заявлених позовних вимог, тобто в межах заявленого позивачем способу захисту (предмету позову), з огляду на приписи ст. 5, ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України.

Однак, суд констатує, що обраний позивачем спосіб забезпечення позову не узгоджується з предметом позову, оскільки, даний спір не стосується корпоративних прав, в даній справі не вирішується спір про корпоративні права, на які заявник просить суд накласти заборону державним реєстраторам та нотаріусам вчиняти дії. Отже, в даному випадку, відсутній зв`язок між обраним позивачем заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, оскільки заборона має стосуватися предмета спору.

До того ж, факт нарахування інфляційних втрат та 3% річних у заявленому до стягнення розмірі не є встановленим та підлягає доведенню під час вирішення даної справи по суті і сам по собі не може свідчити про майбутнє ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду.

Таким чином, заявником не доведено фактичних обставин існування реальної загрози ефективному захисту порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача в разі задоволення позову; що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у даній справі.

У відповідності до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За змістом ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Тобто, забезпечення позову не може ґрунтуватись лише на припущеннях заявника щодо дій відповідача у майбутньому або небажання останнього добровільно сплачувати заборгованість.

Враховуючи вищевикладені обставини та виходячи з вимог процесуального закону, який регулює заходи забезпечення позову, зокрема, статей 136, 137 ГПК України, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову з огляду на відсутність доказів та обґрунтованих мотивів, які б могли свідчити, що невжиття заходів до забезпечення позову може істотно утруднити виконання рішення суду, а також може істотно ускладнити ефективний захист прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Відповідно до ч. 1 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 6 ст. 140 ГПК України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Статтею 129 ГПК України встановлено, що судовий збір за подання заяви про забезпечення позову у разі відмови у задоволенні такої заяви, покладається на заявника (позивача).

Керуючись ст.ст. 74-80, 136-140, 233-235, 253-259 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви фізичної особи - підприємця Демчука Миколи Володимировича про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 22.07.2021 року та може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її підписання до Північно-західного апеляційного господарського суду України в порядку ст.ст. 254-259 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Романюк Ю.Г.