Рішення № 98512864, 20.07.2021, Господарський суд Рівненської області

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" липня 2021 р. м. Рівне Справа № 918/358/21

Господарський суд Рівненської області у складі судді Романюк Ю.Г. при секретарі судового засідання Рижій А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом фізичної особи - підприємця Борискова Олександра Миколайовича до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕК Л ТРАНС" про стягнення 35 819,00 грн.

представники сторін:

від позивача: Дягель В.М.

від відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

У травні 2021 року фізична особа - підприємець Борисков Олександр Миколайович звернувся до Господарського суду Рівненської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕК Л ТРАНС" про стягнення 35 819,00 грн.

Ухвалою суду від 18.05.2021 року позовну заяву залишено без руху. Запропоновано фізичній особі - підприємцю Борискову Олександру Миколайовичу подати господарському суду через відділ канцелярії та документального забезпечення у 10-денний строк з дня отримання даної ухвали через відділ канцелярії та документального забезпечення Господарського суду Рівненської області докази сплати судового збору в розмірі 2 270,00 грн. та докази зарахування цих коштів до спеціального фонду державного бюджету;

Ухвалою суду від 03.06.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання для розгляду справи призначено на "22" червня 2021 року.

Ухвалою суду від 22.06.2021 року розгляд справи відкладено на 06.07.2021 року.

Ухвалою суду від 06.07.2021 року розгляд справи відкладено на 20.07.2021 року.

Представник позивача в судовому засіданні надав пояснення, позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві.

У судове засідання представник відповідач не з`явився, відзиву не надав, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Судом були вчинені всі належні дії для повідомлення відповідача про прийняття позовної заяви до розгляду, відкриття провадження у справі та призначення справи до судового розгляду - ухвали суду надсилалися на адресу зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 33016, м. Рівне, пр. Миру, 11, офіс, 24.

Ухвалу суду від 03.06.2021 року про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі було отримано відповідачем 07.06.2021 року, що підтверджується повідомленням поштового зв`язку, яке знаходиться в матеріалах справи.

Органом поштового зв`язку повернуто ухвали суду від 22.06.2021 року та 06.07.2021 року з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою", що підтверджується повідомленнями поштового зв`язку, яке знаходиться в матеріалах справи.

Згідно з ч. 7 ст. 120, п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місце проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до п. 99 постанови КМУ від 05.03.2009 № 270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв`язку", рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка", які не були вручені під час доставки, повторні повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень, під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в об`єкті поштового зв`язку вручаються адресату.

У разі відсутності адресата до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення.

Відповідно до п.п. 116, 117 розділу "Строк зберігання поштових відправлень, поштових переказів" постанови КМУ від 05.03.2009 № 270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв`язку", у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через 5 календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причини невручення.

Поштові відправлення, поштові перекази повертаються також у разі неможливості вручити їх через неправильно зазначену адресу або її відсутність (змита, відірвана чи пошкоджена в інший спосіб) та з інших причин, які не дають змоги оператору поштового зв`язку виконати обов`язки щодо пересилання поштових відправлень, поштових переказів.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання ухвали суду у даній справі відповідачем та повернення її до суду з відповідною відміткою є наслідками діяння (бездіяльності) відповідача щодо його належного отримання та повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження, тобто його власною волею.

З огляду на наведене, відповідач вважається повідомленим про відкриття провадження у справі та призначення справи до судового розгляду у судовому засіданні і причини неподання відповідачем відзиву на позовну заяву не визнаються поважними.

Крім того, слід зазначити, що на офіційному сайті Господарського суду Рівненської області було розміщене повідомлення про час та місце розгляду даної справи.

Таким чином, відповідач вважається повідомленим про відкриття провадження у справі та призначене судове засідання належним чином і причини неявки представника відповідача у засідання судом не визнаються поважними.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України).

Справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Враховуючи належне повідомлення учасників справи про судове засідання, призначене на 20.07.2021 року, суд дійшов висновку про можливість розгляду даної справи у судовому засіданні за відсутності представника відповідача на підставі наявних у суду матеріалів.

Заслухавши у судовому засіданні предствника позивача, дослідивши подані позивачем документи і матеріали справи в сукупності, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду даної справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

01 липня 2020 року між фізичною особою-підприємцем Борисковим Олександром Миколайовичем (далі - перевізник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕК Л ТРАНС" (далі - експедитор, відповідач) було укладено договір - заявку на перевезення вантажу № 01/07/20-317Н (далі - договір 1) (а.с. 5-7).

Предметом Договору 1 є зобов`язання щодо організації перевезень вантажів, за змістом якого Експедитор діє від свого імені, за дорученням та за рахунок коштів третьої сторони Замовника, залучає Перевізника для доставки вантажу на території України та за її межами. Перевізник доставляє заявлені Експедитором вантажі, а Експедитор оплачує послуги перевізника з коштів Замовника на погоджених Договором умовах (п. 1.1. Договору 1).

Пунктом 2 укладеного Договору визначено його умови, а саме: маршрут (пункт 2.1.); дату та місце завантаження (2.2.-2.3.); адресу замитнення (2.4.); пункт пропуску (2.5.); назва вантажу, його вага та розміри (2.6.-2.7.); ТІR, CMR та догруз (2.8.-2.10.); дата доставки (2.11.); адреса розмитнення та розвантаження (2.12.-2.13.); відповідальна особа (2.14.); примітки (2.15.); транспортний засіб та водій (2.16.).

Перевізник надає для перевезення автомобіль (у т.ч. причіп/напівпричіп) у належному стані, що задовольняє вимоги зазначеного даною заявкою вантажу, а також усім відповідним вимогам перевезень вантажів (п. 3.1. Договору 1)/

Згідно п. 4.1. Договору 1 вартість транспортних послуг становить 900 (дев`ятсот) євро - по перерахунку в національній валюті по курсу на день продажу валюти на Міжбанківському валютному ринку.

За змістом п. 4.2. оплата послуг Перевізника здійснюється Експедитором протягом 14-20 банківських днів з моменту одержання належним чином оформлених документів.

Перевізник зобов`язаний забезпечити надсилання Експедитору оригіналу СМR не пізніше 5-7 (п`ять - сім) днів з моменту розвантаження (п. 4.3. Договору).

Відповідно до п.4.6. Договору 1 оплата вартості послуг Перевізника здійснюється в безготівковому порядку, шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на розрахунковий рахунок Перевізника.

Пунктом 5.15. Договору 1 визначено, що всі спірні питання вирішується відповідно до чинного законодавства України.

За змістом п. 6.1. Договору дана заявка набуває юридичної сили з моменту її підписання і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань.

На виконання умов укладеного Договору 1 Перевізник надав автомобіль МАN з н/причіпом, д.н.з. НОМЕР_1 / НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 , яким перевезення за маршрутом: с. Дмитрівка Бердянського району (Україна) - м/п Ягодин/Dorohusk - Przyczyna Dolna 67-400 (Польща) було виконано належним чином, без зауважень, в порядку та строки, визначеними Експедитором, що стверджується відповідними відбитками печаток (штампів) та підписами відправника вантажу (Замовника) в Графі 22 та отримувача вантажу в Графі 24 відповідно у міжнародній товарно-транспортній накладній (СМR) за №016441 (а.с. 10-11).

Позивач зазначає, що 14.07.2020 року Перевізником було виставлено Експедитору та надіслано рахунок на оплату послуг № СФ-0000040 від 14.07.2020 на суму еквівалентну 900 євро - 27 459, 00 грн. (без ПДВ) та надано відповідний Акт надання послуг: № ОУ0000040 від 14.07.2020 на суму 27 459, 00 грн., з відповідними документами, необхідними для проведення оплати послуг згідно п.п. 4.2. - 4.3. Договору 1. Крім того, Замовнику було виставлено податкову накладну № 40 від 14.07.2020 на суму 27 459, 00 грн. яку було прийнято та зареєстровано податковим органом, що стверджується відповідною квитанцією (реєстр. № 9199921921) (а.с. 8-9, 12-13).

Також, 01.07.2020 року між Перевізником та Експедитором було укладено Договір - заявку на перевезення вантажу № 01/07/20-318Н (далі - Договір 2) (а.с. 14-15).

Предметом Договору №2 є зобов`язання щодо організації перевезень вантажів, за змістом якого Експедитор діє від свого імені, за дорученням та за рахунок коштів третьої сторони Замовника, залучає Перевізника для доставки вантажу на території України та за її межами. Перевізник доставляє заявлені Експедитором вантажі, а Експедитор оплачує послуги перевізника з коштів Замовника на погоджених Договором умовах (п. 1.1. Договору 2).

Пунктом 2 укладеного Договору 2 визначено його умови, а саме: маршрут (пункт 2.1.); дату та місце завантаження (2.2.-2.3.); адресу замитнення (2.4.); пункт пропуску (2.5.); назва вантажу, його вага та розміри (2.6.-2.7.); ТІR, CMR та догруз (2.8.-2.10.); дата доставки (2.11.); адреса розмитнення та розвантаження (2.12.-2.13.); відповідальна особа (2.14.); примітки (2.15.); транспортний засіб та водій (2.16.).

Перевізник надає для перевезення автомобіль (у т.ч. причіп/напівпричіп) у належному стані, що задовольняє вимоги зазначеного даною заявкою вантажу, а також усім відповідним вимогам перевезень вантажів (п. 3.1. Договору 2).

Згідно п. 4.1. Договору 2 вартість транспортних послуг становить 500 (п`ятсот) євро - по перерахунку в національній валюті по курсу на день продажу валюти на Міжбанківському валютному ринку.

За змістом п. 4.2. оплата послуг Перевізника здійснюється Експедитором протягом 14-20 банківських днів з моменту одержання належним чином оформлених документів.

Перевізник зобов`язаний забезпечити надсилання Експедитору оригіналу CMR не пізніше 5-7 (п`ять - сім) днів з моменту розвантаження (п. 4.3. Договору 2).

Оплата вартості послуг Перевізника здійснюється в безготівковому порядку, шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на розрахунковий рахунок Перевізника (п. 4.6. Договору 2).

Пунктом 5.15. Договору визначено, що всі спірні питання вирішується відповідно до чинного законодавства України.

За змістом п. 6.1. Договору 2 дана заявка набуває юридичної сили з моменту її підписання і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань.

Перевізник надав автомобіль МАN з н/причіпом, д.н.з. НОМЕР_1 / НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 , яким перевезення за маршрутом: 72319 м. Мелітополь (Україна) - м/п Ягодин / Dorohusk (Дорогуськ) - Rybnik (м. Рибнік, Республіка Польща) було виконано належним чином, без зауважень, в порядку та строки, визначені Договором 2, що стверджується відбитками печаток (штампів) та підписами відправника вантажу (Замовника) в Графі 22 та отримувача вантажу в Графі 24 СМR за № 016423 (а.с.18).

15.07.2020 року Перевізником було виставлено Експедитору та надіслано рахунок на оплату послуг № СФ-0000039 від 15.07.2020 на суму еквівалентну 500 євро - 15 360, 00 грн. (без ПДВ) та надано відповідний Акт надання послуг: № ОУ0000039 від 15.07.2020 року на суму 27 459, 00 грн., з відповідними документами, необхідними для проведення оплати послуг згідно п.п. 4.2. - 4.3. Договору 2 та виставлено податкову накладну № 41 від 15.07.2020 року на суму 15 360, 00 грн. яку було прийнято та зареєстровано податковим органом, що стверджується відповідною квитанцією (реєстр. №9199827583) (а.с. 16-17, 19-20).

Таким чином, між Перевізником та Замовником фактично виникли цивільні права та обов`язки на підставі укладених договорів транспортного експедирування №№: 01/07/20-317Н, 01/07/20-318Н від 01 липня 2020 року.

Однак, позивач зазначає, що на момент пред`явлення цього позову, акти виконаних робіт (послуг) Експедитором не підписані, а оплату за послуги згідно вказаних вище рахунків проведено лише частково, а саме: 20.08.2020 на суму 7 000 (сім тисяч) грн. 00 коп. згідно виставленого рахунку № 39 від 15.07.2020, що підтверджується платіжним дорученням відповідача № 86 від 20.08.2020 (а.с. 23).

Водночас, на адресу Перевізника 02.09.2020 року надійшла претензія від Замовника за вих. № 02/09 з вимогою сплати штрафу в розмірі 400 (чотириста) євро з підстав невчасної доставки ввіреного вантажу згідно Договору 2 за маршрутом: 72319 м. Мелітополь (Україна) - м/п Ягодин / Dorohusk (Дорогуськ) - Rybnik (м. Рибнік, Республіка Польща) та спонукання виставлення рахунку на меншу суму: 3 224 грн. 00 коп., яку відповідач погоджується сплатити (а.с.21).

Крім того, позивачем 09.03.2021 на адресу відповідача повторно було відправлено рахунки на оплату наданих послуг згідно зазначеними вище договорами та складено акт звіряння взаємних розрахунків, проте вказаний лист відповідачем не отримано з підстав ігнорування будь-яких контактів з Перевізником (а.с. 24-30).

Відтак, враховуючи умови договорів - заявок, у відповідача виник обов`язок оплати наданих послуг з перевезення, проте всупереч взятих на себе зобов`язань, відповідач лише частково оплатив надані послуги в розмірі 7 000,00 грн., у зв`язку з чим у нього рахується заборгованість в розмірі 35 819,00 грн.

Вказані обставини підтверджуються наданими суду та дослідженими у судовому засіданні матеріалами справи.

Наведені обставини стали причиною звернення позивачем з позовом до суду та є предметом спору у даній справі.

Дослідивши матеріали справи, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав заявлених вимог учасників судового процесу, дотримуючись принципів об`єктивної істини, добросовісності, розумності та справедливості суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають до задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини, пов`язані із виконанням договорів - заявок на перевезення вантажу від 01.07.2020 року № 01/07/20-317Н та від 01.07.2020 року № 01/07/20-318Н в частині оплати наданих послуг з перевезення, регулювання яких здійснюється ГК України, ЦК України тощо.

Відповідно до ч.1 ст.173 ГПК України, в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Згідно Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" право об`єднати кілька однорідних позовних заяв або справ, у яких беруть участь ті ж самі сторони, надане також судді.

Однорідними можуть вважатися позовні заяви, які, пов`язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного й того ж відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов`язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.

Враховуючи, що позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача заборгованості згідно умов договорів - заявок на перевезення вантажу від 01.07.2020 року № 01/07/20-317Н та від 01.07.2020 року № 01/07/20-318Н, у зв`язку з чим в даній позовній заяві об`єднано позовні вимоги по двом вищенаведеним договорам - заявкам на перевезення вантажу, оскільки такі вимоги пов`язані між собою підставою виникнення (надання послуг з перевезення вантажу) та поданими доказами, а тому об`єднання вказаних вимог є можливим, так як вимоги пред`явлені до одного відповідача, є однорідними і підтверджені тотожними доказами.

Крім того, об`єднання позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії та ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

За змістом ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 908 ЦК України, загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст. ст. 1, 2 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956 року (далі - Конвенція), така застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін. Для цілей цієї Конвенції "транспортний засіб" означає автомобілі, автопоїзди, причепи і напівпричепи як це визначено в ст. 4 Конвенції про дорожній рух від 19.09.1949 року.

При цьому, Конвенція передбачає та регулює питання, що виникають з міжнародного перевезення вантажів транспортними засобами, зокрема щодо статусу учасників правовідносин, їх прав та обов`язків, а також наслідків порушення зобов`язань з перевезення та положень цієї Конвенції.

Перевезення вантажу, яке є предметом спору у даній справі, є міжнародним перевезенням вантажу автомобільним транспортом.

Поряд з цим, спірні правовідносини також відносяться до сфери регулювання Закону України "Про автомобільний транспорт", Статуту автомобільних доріг, "Про транспортно-експедиторську діяльність".

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів. Транспортно-експедиторська послуга - це робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу (ч.1 ст. 926 Цивільного кодексу України).

Як передбачено ч. 1 ст. 909 ЦК України та ч.1 ст. 307 ГК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно з положеннями статті 306 Господарського кодексу України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб`єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами) (ч. 4 ст. 909 ЦК України).

На підставі матеріалів та обставин справи, судом встановлено факт неналежного виконання відповідачем ТОВ "Тек Л Транс" зобов`язань за згідно договорів - заявок на перевезення вантажу від 01.07.2020 року № 01/07/20-317Н та від 01.07.2020 року № 01/07/20-318Н щодо сплати послуг за перевезення вантажу, який визнаний судом як навмисне правопорушення.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 та ч. 1 ст. 530 ЦК України, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що за змістом п. 4.2. договорів 1,2, оплата послуг Перевізника здійснюється Експедитором протягом 14-20 банківських днів з моменту одержання належним чином оформлених документів.

Позивач у позовній заяві вказує, що 14.07.2020 року Перевізником було виставлено Експедитору та надіслано рахунок на оплату послуг № СФ-0000040 від 14.07.2020 на суму еквівалентну 900 євро - 27 459, 00 грн. (без ПДВ) та надано відповідний Акт надання послуг: № ОУ0000040 від 14.07.2020 на суму 27 459, 00 грн., з відповідними документами, необхідними для проведення оплати послуг згідно п.п. 4.2. - 4.3. Договору 1. Крім того, Замовнику було виставлено податкову накладну № 40 від 14.07.2020 на суму 27 459, 00 грн. яку було прийнято та зареєстровано податковим органом, що стверджується відповідною квитанцією (реєстр. № 9199921921).

Також, 15.07.2020 року Перевізником було виставлено Експедитору та надіслано рахунок на оплату послуг № СФ-0000039 від 15.07.2020 на суму еквівалентну 500 євро - 15 360, 00 грн. (без ПДВ) та надано відповідний Акт надання послуг: № ОУ0000039 від 15.07.2020 року на суму 27 459, 00 грн., з відповідними документами, необхідними для проведення оплати послуг згідно п.п. 4.2. - 4.3. Договору 2 та виставлено податкову накладну № 41 від 15.07.2020 року на суму 15 360, 00 грн. яку було прийнято та зареєстровано податковим органом, що стверджується відповідною квитанцією (реєстр. №9199827583).

Однак, на момент пред`явлення цього позову, акти виконаних робіт (послуг) Експедитором не підписані, а оплату за послуги згідно вказаних вище рахунків проведено лише частково, а саме: 20.08.2020 на суму 7 000 (сім тисяч) грн. 00 коп. згідно виставленого рахунку № 39 від 15.07.2020, що підтверджується платіжним дорученням відповідача № 86 від 20.08.2020 року.

02.09.2020 року на адресу Перевізника надійшла претензія від Замовника за вих. № 02/09 з вимогою сплати штрафу в розмірі 400 (чотириста) євро з підстав невчасної доставки ввіреного вантажу згідно Договору 2 за маршрутом: 72319 м. Мелітополь (Україна) - м/п Ягодин/Dorohusk (Дорогуськ) - Rybnik (м. Рибнік, Республіка Польща) та спонукання виставлення рахунку на меншу суму: 3 224 грн. 00 коп., яку відповідач погоджується сплатити.

Позивачем 09.03.2021 на адресу відповідача повторно було відправлено рахунки на оплату наданих послуг згідно зазначеними вище договорами та складено акт звіряння взаємних розрахунків, проте вказаний лист відповідачем не отримано з підстав ігнорування будь-яких контактів з Перевізником. Конверт з документами повернувся на адресу позивача з відміткою поштового зв`язку "за закінченням терміну зберігання".

Відтак, враховуючи умови договорів - заявок та вищезазначені обставини, а саме претензія від Замовника за вих. № 02/09 з вимогою сплати штрафу з якої вбачається, що відповідач визнав отримування всіх необхідні документів відповідно до пунктів п. 4.2. договорів 1,2 та часткова оплата на суму 7 000 (сім тисяч) грн. 00 коп. згідно виставленого рахунку № 39 від 15.07.2020 року, що підтверджується платіжним дорученням відповідача № 86 від 20.08.2020 року, у відповідача виник обов`язок оплати наданих послуг з перевезення, проте всупереч взятих на себе зобов`язань, відповідач лише частково оплатив надані послуги в розмірі 7 000,00 грн., у зв`язку з чим у нього рахується заборгованість в розмірі 35 819,00 грн.

Разом із тим, згідно зі ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

В силу положень ст. 74 ГПК України саме на відповідача покладається процесуальний обов`язок щодо доведення належними та допустимими доказами відсутності вини за порушення зобов`язання за Договором.

Аналіз положень норм чинного законодавства дає підстави для висновку, що, установлюючи презумпцію вини особи, яка порушила зобов`язання, Цивільний кодекс України покладає на неї обов`язок довести відсутність своєї вини. Особа звільняється від відповідальності лише у тому випадку, коли доведе відсутність своєї вини у порушенні зобов`язання.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 15.08.2018 по справі 910/11049/17 та постанові Верховного Суду України від 13.02.2013 у справі № 6-170цс12, та господарський не вбачає підстав від відступу від такої позиції.

Поряд з цим, відповідачем не надано господарському суду відзиву на позов та не було доведено відсутності своєї вини у порушенні зобов`язання за Договорами 1 та 2, тим часом, за змістом згаданої ст. 614 ЦК України, наявність такої вини презюмується.

Матеріалами справи підтверджується факт надання позивачем послуг з перевезення вантажу згідно договорів - заявок на перевезення вантажу від 01.07.2020 року № 01/07/20-317Н та від 01.07.2020 року № 01/07/20-318Н в повному обсязі.

Проте, всупереч взятих на себе зобов`язань, відповідач лише частково оплатив надані послуги в розмірі 7 000,00 грн., у зв`язку з чим у нього рахується заборгованість в розмірі 35 819,00 грн.

В матеріалах справи відсутні докази заперечень відповідача стосовно будь-яких наданих документів, як і докази виконання відповідачем зобов`язань з оплати отриманих від позивача послуг.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 35 819,00 грн. в погашення боргу за виконане перевезення підтверджуються матеріалами справи, грунтуються на законі, а тому підлягають задоволенню.

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст. 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, враховуючи всі вищевикладені обставини справи, а також те, що обґрунтування нарахованої суми підтверджується наявними у справі доказами, а відповідачем, в свою чергу, не спростовано встановлених судом фактичних обставин справи, суд дійшов висновку про задоволених позовних вимог та стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Тек Л Транс", заборгованості в розмірі 35 819,00 грн.

На підставі ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача в розмірі 2 270,00 грн.

Разом з цим, позивач у позовній заяві зазначив, що витрати понесені позивачем у зв`язку з розглядом справи складають 6 000 грн., при цьому на підтвердження понесення таких витрат, позивачем до справи не надано жодних доказів.

Згідно ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно ст. 26 ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

За змістом ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Враховуючи, що представник позивача у судовому засіданні зробив відповідну заяву про те, що докази будуть подані до суду разом із заявою про стягнення витрат, понесених позивачем на правничу допомогу адвоката, протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, зазначене питання буде вирішено судом в установленому порядку.

Керуючись ст. ст. 13, 73-80, 86, 123, 129, 196, 202, 232, 233, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов фізичної особи - підприємця Борискова Олександра Миколайовича - задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕК Л ТРАНС" (33013, Рівненська область, місто Рівне, Проспект Миру, буд. 11, офіс 24, ЄДРПОУ 41222972) на користь фізичної особи - підприємця Борискова Олександра Миколайовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) - 35 819 (тридцять п`ять тисяч вісімсот дев`ятнадцять) грн. 00 коп. - основного боргу та 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Північно-Західного апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 22 липня 2021 року.

Суддя Романюк Ю.Г.