Рішення № 98508482, 22.07.2021, Мирноградський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Димитровський міський суд Донецької області)

Справа № 226/1419/21

Провадження №2/226/491/2021

РІШЕННЯ

Іменем України

16.07.2021 Димитровський міський суд Донецької області в складі:

головуючого – судді Салькової В.С.,

за участю секретаря судового засідання Козлової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Мирнограді Донецької області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Мирноградвугілля» про зміну формулювання причини та дати звільнення, стягнення вихідної допомоги, заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції та вимог позивача.

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із цим позовом, в обґрунтування якого вказав, що з 20.02.2017 по 18.04.2021 працював у відповідача на різних посадах у ВП «Шахта «Капітальна», в т.ч. з 01.10.2018 – електрослюсарем підземним 5 розряду з повним робочим днем в шахті. За час роботи заробітна плата виплачувалася із грубим порушенням передбачених ст.115 КЗпП України строків. Через порушення законодавства про працю та умов трудового договору відповідачем 19.04.2021 він склав заяву про звільнення за власним бажанням з 19.04.2021 за ч.3 ст.38 КЗпП України з вимогою відповідно до ст.116 КЗпП України провести з ним повний розрахунок при звільненні, в т.ч. виплатити заборгованість із заробітної плати, вихідну допомогу згідно зі ст.44 КЗпП України. Заява була відправлена поштою і отримана роботодавцем 21.04.2021.

Останнім днем його роботи був 18.04.2021, і саме цей день вважається днем звільнення. Наказом №103-к від 21.04.2021 його було звільнено з роботи за ч.1 ст.38 КЗпП України за власним бажанням з 18.04.2021, видано трудову книжку, але повного розрахунку не проведено.

Розмір його середньоденного заробітку становить 1186,46 грн, середньомісячна заробітна плата – 24915,66 грн. Оскільки він просив звільнити його за ч.3 ст.38 КЗпП України, стягненню підлягає вихідна допомога у розмірі 74746,98 грн.

Заборгованість відповідача із заробітної плати перед ним станом на 11.05.2021 становить 27220,06 грн.

Просив суд визнати недійсним наказ ДП «Мирноградвугілля» ВП «Шахта «Капітальна» №103-к від 21.04.2021 в частині його звільнення за ч.1 ст.38 КЗпП України та зобов`язати відповідача видати наказ про зміну формулювання причини звільнення, вказавши: «Звільнити електрослюсаря підземного 5 розряду дільниці з видобутку вугілля №6 ОСОБА_1 , т.н. НОМЕР_1 , за власним бажанням у зв`язку з порушенням законодавства про працю відповідно до ч.3 ст.38 КЗпП України»; визнати формулювання причин його звільнення в трудовій книжці у записі №18 від 18.04.2021 на підставі наказу від 21.04.2021 «Звільнено за власним бажанням згідно з ч.1 ст.38 КЗпП України» таким, що не відповідає діючому законодавству, та змінити формулювання причин його звільнення, зазначивши: «Звільнено за власним бажанням за ч.3 ст.38 КЗпП України у зв`язку з невиконанням власником законодавства про працю; стягнути з ДП «Мирноградвугілля» на його користь вихідну допомогу в розмірі тримісячного середнього заробітку в сумі 74746,98 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 19.04.2021 по день ухвалення судом рішення; заборгованість із заробітної плати в сумі 27220,06 грн та судові витрати.

ІІ. Заяви (клопотання) та позиції учасників справи.

Позивач до судового засідання не прибув, надавши суду заяву про розгляд справи без його участі, в якій наполягав на задоволенні позову.

Представник відповідача ДП «Мирноградвугілля» Федоров С.О. також до суду не прибув, в наданій заяві просив розглянути справу у його відсутність, ухвалити рішення на розсуд суду.

В наданому відповідачем відзиві на позов позовні вимоги не визнані. Вказано, що станом на 01.06.2021 сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 3190,46 грн за лікарняний лист на 5 календарних днів після стягнення податків та 11485,64 грн за лікарняний лист за рахунок коштів ФСС згідно з ч.2 ст.22 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування». При цьому кошти на оплату перших п`яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів підприємства, установи, організації не належить до фонду оплати праці. Сума заборгованості із заробітної плати була виплачена 12.05.2021. Беручи до уваги розмір простроченої заборгованості, період затримки, наявність карантину, запровадженого КМУ на всій території України у зв`язку із захворюванням на COVID-19, який безумовно впливає на фінансовий стан підприємства, відповідач не визнає вимогу про компенсацію за невиплату належних позивачеві сум при звільненні в повному обсязі. Просить відмовити у задоволенні позову повністю.

У відповіді на поданий ДП «Мирноградвугілля» відзив позивач ОСОБА_1 вказав, що дійсно 12.05.2021 відповідач сплатив йому частину заборгованості та на цей час залишок заборгованості становить 14676,10 грн. Наполягає, що має право на стягнення цих коштів та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Звертає увагу, що відповідач ніяким чином не відреагував у відзиві на його вимоги щодо зміни формулювання причин звільнення та стягнення вихідної допомоги.

Клопотань в порядку ст.222 ЦПК України учасниками справи суду не надано, підстави для вирішення справи шляхом укладення мирової угоди відсутні.

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді від 13.05.2021 позовна заява була залишена без руху у зв`язку з неповною сплатою позивачем судового збору. 19.05.2021 вказаний недолік ОСОБА_1 усунуто.

20.05.2021 ухвалою суду відкрите спрощене позовне провадження у справі, розгляд справи призначено на 16.07.2021.

04.06.2021 судом отримано та прийнято відзив відповідача на позовну заяву, а 09.06.2021 – відповідь позивача на цей відзив.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 знаходився у трудових відносинах з відповідачем ДП «Мирноградвугілля» з 20.02.2017 по 18.04.2021 та був звільненим з посади електрослюсаря підземного 5 розряду з повним робочим днем у шахті наказом відповідача №103-к від 21.04.2021 за власним бажанням за ч.1 ст.38 КЗпП України (а.с.5-6).

19.04.2021 ОСОБА_1 подано роботодавцеві заяву, в якій він просить звільнити його 19.04.2021 за власним бажанням у зв`язку із порушенням трудового законодавства та невиконанням власником умов колективного договору за ч.3 ст.38 КЗпП України, виплатити йому вихідну допомогу в розмірі трьох середньомісячних заробітних плат згідно зі ст.44 КЗпП України. Також просить провести з ним повний розрахунок у строк, передбачений ст.116 КЗпП України, надати йому довідку про середньоденну та середньомісячну заробітну плату, про заборгованість підприємства перед ним із заробітної плати (а.с.8).

На даній заяві працівниками підприємства здійснено запис про те, що останнім відпрацьованим ОСОБА_1 днем є 18.04.2021.

З тексту наказу №103-к від 21.04.2021 вбачається, що ОСОБА_1 звільнений згідно з ч.1 ст.38 КЗпП України за власним бажанням 18.04.2021 (а.с.10). В наказі наявна відмітка про незгоду позивача з формулюванням звільнення – ч.1 ст.38 замість ч.3 ст.38 КЗпП України.

За відомостями довідки №225 від 17.05.2021 ДП «Мирноградвугілля» ВП «Шахта «Капітальна» позивачеві при звільненні була нарахована заробітна плата за квітень 2021 року: лікарняний лист за 5 календарних днів 3963,30 грн; лікарняний лист за рахунок коштів ФСС за 18 календарних днів 14267,88 грн; заробітна плата за 1 робочий день 973,70 грн; компенсація за невикористану відпустку за 77 календарних днів 62758,08 грн, всього 81962,96 грн. Після стягнення податків сума до виплати за квітень 2021 року становить: заробітна плата 54394,55 грн, лікарняний лист за рахунок коштів ФСС 11485,64 грн. Станом на 11.05.2021 заборгованість складає: за січень 2021 року – 10033,12 грн, за лютий 2021 року – 7037,84 грн, за березень 2021 року – 4029,15 грн, за квітень 2021 року – 15734,42 грн; 07.05.2021 виплачено 38660,13 грн (а.с.11).

За відомостями довідки №217 від 30.04.2021 ДП «Мирноградвугілля» ВП «Шахта «Капітальна» середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становить 1186,46 грн, а середньомісячна – 24915,66 грн (а.с.12).

Згідно з довідкою №266 від 01.07.2021 ДП «Мирноградвугілля» ВП «Шахта «Капітальна», доданою до відзиву на позовну заяву, 12.05.2021 позивачеві було виплачено 1033,12 грн за січень 2021 року, 7037,84 грн за лютий 2021 року, 4029,15 грн за березень 2021 року та 12543,96 грн за квітень 2021 року. Станом на 01.06.2021 заборгованість перед ОСОБА_1 за квітень 2021 року після стягнення податків становить 3190,46 грн за лікарняний лист на 5 календарних днів та 11485,64 грн за лікарняний лист за рахунок коштів ФСС (а.с.28).

З відомостями цієї довідки щодо часткової сплати заборгованості та розміру залишку заборгованості позивач погодився у наданій ним відповіді на відзив.

V. Оцінка суду.

Оцінивши доводи позивача та відповідача, вивчивши всі наявні у справі докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з такого.

Положеннями частин шостої та сьомої ст.43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення, а право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ч.1 ст.94 КЗпП України заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

За змістом ч.1 ст.21 Закону України «Про оплату праці»

працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Згідно з ч.1 ст.29 Закону України «Про оплату праці» при укладанні працівником трудового договору (контракту) роботодавець доводить до його відома умови оплати праці, розміри, порядок і строки виплати заробітної плати, підстави, згідно з якими можуть провадитися відрахування у випадках, передбачених законодавством.

Позивачем доведено наданою довідкою ДП «Мирноградвугілля», що підприємством протягом часу його роботи з січня по квітень 2021 року порушувалися положення законодавства щодо оплати праці, існувала постійна заборгованість перед ним із заробітної плати.

19.04.2021 ОСОБА_1 складено та направлено відповідачеві заяву про звільнення за власним бажанням на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України, що підтверджено матеріалами справи. Однак всупереч цій заяві позивач був звільнений за власним бажанням на підставі ч.1 ст.38 КЗпП України.

Згідно з ч.3 ст.38 КЗпП України працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Разом з тим, якщо вказані працівником причини звільнення – порушення роботодавцем трудового законодавства (ч.3 ст.38 КЗпП України) не підтверджуються або роботодавцем не визнаються, останній не вправі самостійно змінювати правову підставу розірвання трудового договору на ч.1 ст.38 КЗпП України. Такого висновку дійшов Верховний Суд 13.06.2018 у справі №741/1128/17, вказана позиція застосовується і під час подальшого розгляду справ цієї категорії, тому підлягає застосуванню і в цій справі. Отже, навіть не визнаючи порушення трудового законодавства щодо позивача, відповідач не мав права звільняти останнього за ч.1 ст.38 КЗпП України, самостійно змінивши підставу звільнення.

Отже, вимоги позивача про зобов`язання відповідача змінити формулювання причини звільнення на ч.3 ст.38 КЗпП України та внести відповідний запис у трудову книжку підлягають задоволенню. З наведених підстав наказ ДП «Мирноградвугілля» ВП «Шахта «Капітальна» №103-к від 21.04.2021 в частині звільнення ОСОБА_1 з роботи за ч.1 ст.38 КзПП України є незаконним і підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.3 ст.235 КЗпП України у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов`язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону.

Тому суд вважає, що відповідачеві необхідно видати наказ про зміну формулювання причини звільнення позивача, вказавши в ньому: «Звільнити електрослюсаря підземного 5 розряду дільниці з видобутку вугілля №6 ОСОБА_1 , т.н. НОМЕР_1 , за власним бажанням у зв`язку з порушенням законодавства про працю відповідно до ч.3 ст.38 КЗпП України».

За змістом п.2.10 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затв. наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, у розділах «Відомості про роботу», «Відомості про нагородження», «Відомості про заохочення» трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається. У разі необхідності, наприклад, зміни запису відомостей про роботу після зазначення відповідного порядкового номера, дати внесення запису в графі 3 пишеться: «Запис за № таким-то недійсний. Прийнятий за такою-то професією (посадою)» і у графі 4 повторюються дата і номер наказу (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу, запис з якого неправильно внесений до трудової книжки. У такому ж порядку визнається недійсним запис про звільнення і переведення на іншу постійну роботу у разі незаконного звільнення або переведення, установленого органом, який розглядає трудові спори, і поновлення на попередній роботі або зміни формулювання причини звільнення. Наприклад, пишеться: «Запис за № таким-то є недійсним, поновлений на попередній роботі». При зміні формулювання причини звільнення пишеться: «Запис за № таким-то є недійсним, звільнений ...» і зазначається нове формулювання. У графі 4 в такому разі робиться посилання на наказ про поновлення на роботі або зміну формулювання причини звільнення.

За №18 у трудовій книжці позивача зроблений запис: «18.04.2021 звільнено за власним бажанням згідно ч.1 ст.38 КЗпП України».

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача здійснити відмітку про недійсність запису № НОМЕР_2 у трудовій книжці ОСОБА_1 та вказати правильне формулювання причини звільнення: «Звільнено за власним бажанням за ч.3 ст.38 КЗпП України у зв`язку з невиконанням роботодавцем законодавства про працю».

За змістом ст.44 КЗпП України при припиненні трудового договору внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.

Оскільки, як встановлено судом, відповідачем щодо позивача порушене законодавства про працю, з ДП «Мирноградвугілля» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню вихідна допомога в розмірі тримісячного середнього заробітку, обчислена за відомостями довідки відповідача від 30.04.2021 №217, в сумі 74746,98 грн (24915,66 грн х 3 місяці), де 24915,66 грн. – середньомісячна заробітна плата позивача перед звільненням.

Частиною першою статті 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Під час розгляду справи належними і допустимими доказами встановлено, що обов`язку з повної оплати праці позивача відповідач повною мірою не виконав, і ОСОБА_1 не були виплачені при звільненні всі належні йому суми.

Оскільки останнім відпрацьованим днем позивача є 18.04.2021, датою його звільнення за наказом від 21.04.2021 є також 18.04.2021, і позивач, хоча і зазначив у назві позову «про зміну формулювання причини та дати звільнення», фактично у сформульованих вимогах не просив змінити дату звільнення, вбачається, що в день звільнення він працював, і тому не мав обов`язку пред`являти окрему вимогу про розрахунок відповідачеві.

За відомостями, наданими суду відповідачем, з якими у відповіді на відзив погодився позивач, до цього часу відповідач не сплатив ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 3190,46 грн за лікарняний лист на 5 календарних днів та 11485,64 грн за лікарняний лист за рахунок коштів ФСС, які належали йому на момент звільнення.

Оскільки заборгованість в цій частині дотепер відповідачем не погашено, грошові кошти в загальній сумі 14676,10 грн підлягають стягненню з ДП «Мирноградвугілля» на користь ОСОБА_1 у повному обсязі.

Щодо вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суд зазначає таке.

Згідно з частиною першою статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Виплата працівникові середнього заробітку за час затримку розрахунку при звільненні є формою матеріальної відповідальності роботодавця, яка виникає у випадку вчинення ним порушення норм трудового законодавства. Тягар відсутності вини у вчиненні такого порушення покладається на роботодавця.

Оскільки, як зазначалося вище, у день звільнення позивач працював, суд обчислює період стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з дня, наступного після звільнення – 19.04.2021, і по день ухвалення рішення у справі 16.07.2021.

Розмір середньоденного заробітку позивача за відомостями, наданими відповідачем, становить 1186,46 грн, отже, розмір середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні становить 71187,60 грн із розрахунку 1186,46 грн середньоденного заробітку, помножених на 60 робочих днів за період з 19.04.2021 по 16.07.2021.

Суд не може погодитися із доцільністю стягнення з відповідача на користь позивача зазначеної суми середнього заробітку, виходячи з такого.

Діюче трудове законодавство України покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку настає передбачена ст.117 КЗпП України відповідальність.

При цьому відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнового стану потерпілого від правопорушення. Відповідно до частини 1 статті 9 ЦК України така спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченому статтею 117 КЗпП України.

Виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, і таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми.

Зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

Аналогічні за змістом висновки викладені постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц (провадження №14-623цс18), і така судова практика у подібних правовідносинах продовжує застосовуватися на теперішній час (наприклад, постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 29.07.2020 у справі №212/6331/19, провадження №61-1610св20).

Сума невиплачених належних позивачеві сум на день звільнення складала 65880,19 грн, на день ухвалення судом рішення – 14676,10 грн, заборгованість поступово сплачувалася відповідачем 07.05.2021 та 12.05.2021. Залишок заборгованості є майже у п`ять разів меншим, ніж обрахована сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

З огляду на очевидну неспівмірність заявленої до стягнення суми середнього заробітку зі встановленим розміром наявної заборгованості, характером цієї заборгованості (оплата тимчасової непрацездатності позивача) суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат у розмірі 20000,00 грн, і саме цю суму належить стягнути з ДП «Мирноградвугілля» на користь ОСОБА_1

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

Позивачем сплачений судовий збір у загальній сумі 1816,00 грн за дві вимоги немайнового характеру, і в силу положень ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача належить стягнути вказану суму коштів.

Щодо судового збору за вимоги майнового характеру суд зазначає таке.

При пред`явленні позову позивачем сплачено 908,00 грн судового збору за вимоги про стягнення вихідної допомоги в розмірі 74746,98 грн та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суму якого позивач просив обрахувати на день ухвалення рішення судом.

На день розгляду справи загальна сума позовних вимог майнового характеру склала 145934,58 грн (74746,98 грн вихідної допомоги та 71187,60 грн середнього заробітку).

Згідно з ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» прожитковий мінімум працездатних осіб з 1 січня 2021 року складає 2270 гривень.

Розмір судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір»).

Таким чином, розмір судового збору за вказані вимоги майнового характеру у цій справі має становити 1459,35 грн.

Оскільки ці вимоги позивача задоволені частково, судовий збір має бути пропорційно розподілений між сторонами таким чином: 947,41 грн покладено на відповідача і 511,94 грн – на позивача. Враховуючи сплачені позивачем 908,00 грн, з відповідача на його користь має бути стягнуто 396,06 грн, а на користь держави – 551,35 грн.

За вимогу про стягнення заборгованості із заробітної плати з відповідача на користь держави пропорційно до розміру задоволених вимог має бути стягнуто 489,59 грн.

Крім того, ОСОБА_1 просить суд стягнути з відповідача на його користь витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2700,00 грн.

Згідно з ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За вимогами п.2 ч.2 ст.137 ЦПК України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При цьому склад та розміри витрат, пов`язаних із оплатою правничої допомоги, беззаперечно входять до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на правничу допомогу, оцінивши доводи та докази, надані позивачем, суд зазначає таке.

У даній справі позивачем 29.03.2021 укладено договір №б/н з адвокатом Скобліковим С.О., розділом четвертим якого визначено розмір гонорару адвоката – 2700,00 грн (а.с.13).

29.04.2021 адвокатом виставлено ОСОБА_1 рахунок на оплату б/н на зазначену суму, в якому реквізити банківського рахунку адвоката для перерахування грошових коштів (а.с.14).

29.04.2021 адвокатом видана довідка б/н про оплату послуг ОСОБА_1 готівкою в сумі 2700,00 грн (а.с.16).

Суд зазначає, що документ, який свідчить про оплату гонорару адвоката та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, має бути оформленим у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки тощо).

Оцінюючи надану адвокатом довідку, суд не вбачає в ній ознак її належності до платіжних документів. Відтак, витрати позивача на правничу допомогу не є підтвердженими документально, тому у стягненні їх з відповідача слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.2,5,10-13,141,259,263,265,352,354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Державного підприємства «Мирноградвугілля» про зміну формулювання причини та дати звільнення, стягнення вихідної допомоги, заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні – задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ ДП «Мирноградвугілля» ВП «Шахта «Капітальна» №103-к від 21.04.2021 в частині звільнення ОСОБА_1 з роботи за ч.1 ст.38 КЗпП України. Зобов`язати Державне підприємство «Мирноградвугілля» видати наказ про зміну формулювання причини звільнення ОСОБА_1 , вказавши в ньому: «Звільнити електрослюсаря підземного 5 розряду дільниці з видобутку вугілля №6 ОСОБА_1 , т.н. НОМЕР_1 , за власним бажанням у зв`язку з порушенням законодавства про працю відповідно до ч.3 ст.38 КЗпП України».

Зобов`язати Державне підприємство «Мирноградвугілля» здійснити відмітку про недійсність запису №18 у трудовій книжці ОСОБА_1 та внести до трудової книжки відомості: «18.04.2021 звільнено за власним бажанням за ч.3 ст.38 КЗпП України у зв`язку з невиконанням роботодавцем законодавства про працю».

Стягнути з Державного підприємства «Мирноградвугілля» на користь ОСОБА_1 належну йому при звільненні суму грошових коштів в розмірі 14676 (чотирнадцять тисяч шістсот сімдесят шість) грн 10 коп.

Стягнути з Державного підприємства «Мирноградвугілля» на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу, передбачену ст.44 КЗпП України, в розмірі тримісячного середнього заробітку в сумі 74746 (сімдесят чотири тисячі сімсот сорок шість) грн 98 коп.

Стягнути з Державного підприємства «Мирноградвугілля» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 19.04.2021 по 16.07.2021 в розмірі 20000 (двадцять тисяч) грн 00 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного підприємства «Мирноградвугілля» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 2212 (дві тисячі двісті дванадцять) грн 06 коп.

Стягнути з Державного підприємства «Мирноградвугілля» в дохід держави судовий збір в сумі 1040 (одна тисяча сорок) грн 94 коп.

У відшкодуванні ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу за рахунок відповідача відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. В разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду складене 22.07.2021.

Суддя: В.С. Салькова