Ухвала суду № 98508318, 21.07.2021, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа №523/16731/19

Провадження №1-кп/523/531/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.07.2021 року

Суворовський районний суд м. Одеси під головуванням судді Шкорупеєва Д.А., при секретарі Луженко В.П., за участю прокурора Тодорова В.О., захисника Хрульової В.Б., розглянувши в судовому засіданні, обвинувальний акт у матеріалах кримінального провадження, по звинуваченню ОСОБА_1 , у скоєнні кримінального правопорушення за ст. 15 ч. 2, ст. 186 ч. 2, ст. 15 ч. 3, ст. 185 ч. 3 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Суворовського районного суду міста Одеси перебуває обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_1 , у скоєнні кримінального правопорушення за ст. 15 ч. 2, ст. 186 ч. 2, ст. 15 ч. 3, ст. 185 ч. 3 КК України.

Прокурор в судовому засіданні заявив клопотання про продовження строків тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , посилаючись на ризики.

Захисник заперечувала проти продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та просила змінити на домашній арешт, посилаючись, що її підзахисний працює двірником та має місце проживання.

Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, вважає за можливе відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження обвинуваченому строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Разом з тим, згідно ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Зі змісту положень ч. 4 ст. 176 вказаного Кодексу, запобіжні заходи під час судового провадження застосовуються судом за клопотанням прокурора, а зі ст. 178 цього Кодексу слідує, що при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності визначені цією нормою закону обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання її винною у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров`я, міцність соціальних зв`язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність постійного місця роботи та репутацію обвинуваченого, його майновий стан та наявність судимостей; дотримання умов попередньо застосованих запобіжних заходів; розмір майнової шкоди та інше.

Відповідно до ст. 177 зазначеного Кодексу, метою застосування запобіжного заходу, наряду з іншим, є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватись від суду; незаконно впливати на потерпілих, свідків кримінального провадження; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином або продовжувати злочинну діяльність.

З огляду на ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання її винною у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров`я; міцність соціальних зв`язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність постійного місця роботи та репутацію обвинуваченого; його майновий стан та наявність судимостей; дотримання умов попередньо застосованих запобіжних заходів; розмір майнової шкоди та інше.

Пункт 4 ч. 2 ст. 183 КПК України встановлює, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінальних правопорушень передбачених ст. 15 ч. 2, ст. 186 ч. 2, ст. 15 ч. 3, ст. 185 ч. 3 КК України, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави судді вважати, що обвинувачений може вдатися до спроб будь - яким чином перешкодити кримінальному провадженню.

Згідно ст. 177 КПК України метою та підставами застосування запобіжного заходу є спосіб забезпечення виконання обвинуваченим покладених на зобов`язань, а також запобігання спробам переховуватись від органів досудового розслідування та суду.

Вимогами ч. 3 ст. 199 КПК України передбачено, що клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: 1)виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу, суд враховує вимоги ст. 29 Конституції України, ст. 9 Загальної Декларації прав людини, ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і ст. 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.

Наведені обставини у контексті Конституційних та Конвенційних принципів поваги до особистої свободи людини, з огляду на не встановлення й не доведення прокурором в судовому засіданні наявності підстав для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою конкретної особи, їх обґрунтованості та достатності, уявляє собою порушення вимог п. 4 ст. 5 Конвенції, а також унеможливлюють за відсутності належного письмового клопотання сторони обвинувачення суду дійти висновку про наявність підстав для продовження такого запобіжного заходу.

На підставі вимог ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Дослідивши матеріали кримінального провадження, заслухавши думки учасників процесу, суд приходить до висновку, що клопотання прокурора про продовження строків застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, оскільки він вже надав суду пояснення, визнав свою вину та суд вже провів судове слідство у справі щодо всіх фактичних обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, оскільки учасники судового провадження не заперечували проти цього, визнавши недоцільним дослідження в цій частині інших доказів по справі.

Таким чином суд вважає за можливе задовольнити клопотання захисника та змінити обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт, з покладанням на нього обов`язків, передбачених ст. 194 ч. 5 КПК України.

Керуючись ст.ст. 132, 176, 177, 178, 181, 183, 193, 194, 196, 202 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 , - відмовити.

Клопотання захисника про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт відносно ОСОБА_1 , - задовольнити.

Змінити відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, звільнити його з-під варти з зали суду.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 такі обов`язки:

1.Повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

2. Знаходитись за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , напівпідвальне приміщення колясочної, та не відлучатись у період часу з 22 години 00 хвилин до 04 години 00 хвилин наступного дня.

3. Заборонити обвинуваченому ОСОБА_1 будь-яким способом спілкуватись потерпілими та свідками по кримінальному провадженню.

В разі невиконання вищевказаних зобов`язань може бути застосований більш жорстокий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0, 25 розміру мінімальної заробітної плати до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.

Контроль за виконанням домашнього арешту на стадії судового слідства здійснює прокурор.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Суворовського

районного суду м. Одеси Д.А. Шкорупеєв