Рішення № 98506925, 20.07.2021, Таращанський районний суд Київської області

Єдиний унікальний номер: 379/274/21

Провадження № 2/379/405/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2021 року Таращанський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Зінкіна В.І.,

за участю секретаря судового засідання Мовчан М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Тараща, в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Таращанської міської ради Білоцерківського району Київської області про тлумачення заповіту та визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з даним позовом, просить розтлумачити зміст заповіту ОСОБА_2 від 03.12.2005 за реєстровим № 86, а саме, що заповідаючи земельний пай, який знаходиться на землях Петрівської (нині Юшківорізької) сільської ради, ОСОБА_2 зробила розпорядження, згідно якого заповіла сину ОСОБА_1 земельну ділянку з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що належала їй відповідно до державного акта на право на земельну ділянку серії ЯЛ № 178825 станом на час відкриття спадщини; визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування право власності на земельну ділянку, площею 4,4486 га, кадастровий номер 3224484400:03:008:0008, яка до дня смерті належала ОСОБА_2 на підставі державного акта серії ЯЛ № 178825.

В обґрунтування позову зазначає, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_2 , яка проживала в АДРЕСА_2, відкрилася спадщина. За життя матір`ю ОСОБА_2 було складено заповіт. Він (позивач) є спадкоємцем майна, а саме земельної ділянки після померлої ОСОБА_2 , відповідно до заповіту, посвідченого секретарем виконавчого комітеті Петрівської сільської ради 03 грудня 2005 року та зареєстрованого в реєстрі за № 86. З метою оформлення права власності на спадкове майно після смерті матері, позивач у встановлений законодавством шестимісячний строк подав заяву до нотаріуса про прийняття спадщини. Однак, нотаріусом було виявлено державний акт на право власності на земельну ділянку, в той же час у заповіті, який посвідчено 03.12.2005 ОСОБА_2 заповіла право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває в колективній власності КСП «ім.Мічуріна» Петрівська сільська рада, що належала їй на підставі сертифікату серії РН № 343824, виданого 01.11.2000 Таращанською РДА. У зв`язку з цим, приватним нотаріусом листом-повідомленням № 446/02-14 від 03.12.2020 запропоновано позивачу звернутися до суду з даним позовом.

Позивач у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належно, подав заяву про розгляд справи без його участі та без участі його представника - адвоката Дахна І.М., позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належно, подав заяву про розгляд справи без його участі, позов визнає в повному обсязі.

За загальним правилом частини першої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності; якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів (частина третя статті 211 ЦПК України).

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, вивчивши матеріали справи, копію матеріалів спадкової справи № 178/2020, вважає, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Дослідивши та оцінивши надані докази, у їх сукупності з увагою на їх належність, допустимість та достатність, проаналізувавши доводи, які викладені в позовній заяві і, співставивши їх з матеріалами справи, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог за наступних підстав.

Судом встановлено, що за життя, а саме 03.12.2005 мати позивача - ОСОБА_2 склала заповіт, посвідчений 03.12.2005 ОСОБА_3 , секретарем виконавчого комітету Петрівської сільської ради Таращанського району Київської області, зареєстрований в реєстрі за № 86, яким вона на випадок своєї смерті зробила заповітне розпорядження, зокрема, заповівши належне їй право на земельну частку (пай) у землі, що перебуває в оренді СП «Петрівське» (що є правонаступником КСП ім. Мічуріна) с. Петрівське Таращанського району Київської області, що підтверджується сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії РН № 343824, виданим Таращанською районною державною адміністрацією 01.11.2000 року, своєму синову ОСОБА_1 (а.с.12).

ІНФОРМАЦІЯ_1 мати позивача - ОСОБА_2 померла (а.с.11).

Після її смерті відкрилася спадщина на належне їй майно.

У встановлений ст. 1270 ЦК України шестимісячний строк з часу відкриття спадщини спадкове майно шляхом подачі заяв до приватного нотаріуса Таращанського районного нотаріального округу Овраменко Л.В. прийняли спадкоємці: ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .

Син спадкодавця - ОСОБА_5 , подав до суду заяву про розгляд справи без його участі. Зазначивши, що не заперечує проти задоволення позовних вимог та визнання права власності за позивачем на земельну ділянку, що належить його матері ОСОБА_2 .

Відповідно до повідомлення приватного нотаріуса Таращанського районного нотаріального округу Київської області Овраменко Л.В. № 446/02-14 від 03.12.2020, видати свідоцтво про право на спадщину за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 4,4486 га та земельної ділянки площею 4,5627 га для ведення особистого селянського господарства, немає можливості, оскільки заповіт, посвідчений 03.12.2005 в Петрівській сільській раді Таращанського району Київської області за реєстровим № 86, в якому вона заповідала конкретне майно конкретній особі, неможливо трактувати однозначно, а саме: заповідане ОСОБА_4 та ОСОБА_1 право на земельну частку (пай), що підтверджується сертифікатом серії РН № 343823 та сертифікатом РН № 343824, видане Таращанською РДА на право на земельну частку (пай), а на даний час, є вже державні акти на земельні ділянки в розмірі 4,4486 га та 4,5627 га, які призначені для ведення особистого селянського господарства, тобто змінився вид спадкового майна, розміри і навіть цільове призначення земельних ділянок (а.с.14).

Крім того, згідно довідки № 87/118-20 від 05.10.2020, виданої відділом у Таращанському районі Міжрайонного управління у Ставищенському та Таращанському районах ГУ Держгеокадастру у Київській області, взамін сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЯЛ № 178825 та серії ЯБ № 307622, виданого на ім`я ОСОБА_2 , було видано державні акти про право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 3224484400:03:008:0009 площею 4,5627 га та 3224484400:03:008:0008 площею 4,4486 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, які знаходяться в межах Юшківорізької (Петрівської) сільської ради Таращанського району Київської області (а.с.18).

Враховуючи те, що в судовому засіданні не встановлено наявність у спадкодавця прав на іншу земельну частку (пай) або на інші земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, суд при вирішенні питання тлумачення заповіту вважає за необхідне встановити ідентифікацію земельної ділянки, на яку позивач просить нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину, з майновими правами спадкодавця, які зазначені в заповіті.

Відповідно до пункту 17 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Отже, після виділу земельної частки (паю) у натурі на заміну Сертифікату на право на земельну частку (пай) громадянам видається Державний акт на право власності на земельну ділянку.

За звичаєм, особи земельна частка (пай), яких виділена, продовжують вважати себе власником земельного паю, хоч вже мають державний акт на право власності на конкретну земельну ділянку, як об`єкт матеріального світу.

Тобто, термін право на «земельний пай» трансформувався на земельні ділянки тих осіб, які виділили свій пай в натурі та отримали інший правовстановлюючий документ на землю держаний акт на право приватної власності.

Відповідно до п. «г» ч.1 ст. 81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Отже, у суду не має сумнівів, що підставою для одержання ОСОБА_2 у власність земельної ділянки, право на яку посвідчується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 178825, стало виділення в натурі (на місцевості) належної її земельної частки (паю).

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст.1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до ст. 1256 ЦК України тлумачення заповіту може бути здійснене після відкриття спадщини самими спадкоємцями.

В розумінні ст.ст. 213, 1256 ЦК України тлумачення заповіту здійснюється з метою встановлення точної волі заповідача і може мати місце, якщо заповіт викликає питання в спадкоємців, має суперечливий характер, у зв`язку з чим необхідно уточнити його зміст.

Встановлений ст. 213 ЦК України перелік обставин, які мають значення для тлумачення змісту правочину, не є вичерпним.

Правила тлумачення змісту правочину визначені частинами 3, 4 ст. 213 ЦК України. При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів.

Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.

Таким чином, встановивши фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що заповіт ОСОБА_2 , посвідчений 03.12.2005 Піскоцькою І.В., секретарем виконавчого комітету Петрівської сільської ради Таращанського району Київської області, зареєстрований в реєстрі за № 86, слід розуміти як розпорядження ОСОБА_2 на випадок своєї смерті про передачу у спадок належної їй земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, отриманої у власність на підставі виділення в натурі (на місцевості) належної їй земельної частки (паю), право на яку посвідчувалось сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії РН № 343824 від 01.11.2000.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч.1 ст.1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Згідно зі ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або її не прийняти.

Відповідно до ч.5 ст.1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини, вона належить спадкоємцям з часу її відкриття.

Відповідно до ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він продовжується до трьох місяців.

За ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутись до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно, тобто зміна власника майна, що підлягає державній реєстрації, неможлива без перереєстрації права власності. Тому свідоцтво про право на спадщину є обов`язковим, коли об`єктом спадкування є нерухоме майно, що підлягає обов`язковій державній реєстрації .

Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає прямо із закону або не законність набуття права власності не встановлено судом.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» рішення суду, що набрало законної сили є однією з підстав для реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна.

За наведених обставин, суд приходить до висновку, що фактично позивачу заповідалась земельна ділянка; право позивача на спадщину є суду доведеним, тому позовні вимоги підлягають до задоволення.

Керуючись статтями 3, 4, 12, 13, 19, 81, 200, 206, 258, 259, 263-265, 268, 352, 354-355 ЦПК України, статтями 182, 213, 328, 392, 1216, 1218, 1223, 1225, 1256, 1268, 1270, 1297 ЦК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Витлумачити зміст заповіту, посвідченого в селі Петрівське Таращанського району Київської області, 03 грудня 2005 року, ОСОБА_3 , секретарем виконавчого комітету Петрівської сільської ради Таращанського району Київської області, зареєстровано в реєстрі за № 86, зазначивши про те, що ОСОБА_2 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 в селі Петрівське Таращанського району Київської області, на випадок своєї смерті зробила таке заповітне розпорядження, зокрема: земельну ділянку з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, площею 4,4486 га (6,11 в умовних кадастрових гектарах згідно сертифікату серії РН № 343824), кадастровий номер земельної ділянки 3224484400:03:008:0008, яка на той час знаходилася в межах Петрівської сільської ради Таращанського району Київської області, право власності на яку посвідчене Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 178825, заповіла своєму синові - ОСОБА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування право власності на земельну ділянку з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства площею 4,4486 га, кадастровий номер земельної ділянки 3224484400:03:008:0008, яка до дня смерті належала ОСОБА_2 на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 178825.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Відповідно до п. 3 розділу ХІІ Прикінцевих положень Цивільного процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

У відповідності до п.п. 15.5) п. 15 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції, яка набрала чинності з 15.12.2017, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду і через Таращанський районний суд Київської області.

Сторони справи:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;

відповідач: Таращанська міська рада Білоцерківського району Київської області, ЄДРПОУ40289376, місцезнаходження: вул. Шевченка, 7, м. Тараща Білоцерківського району Київської області.

Головуючий:В. І. Зінкін