Рішення № 98505964, 15.07.2021, Приморський районний суд м. Одеси

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2021 року м. Одеса Справа № 522/14309/20

Провадження № 2/522/971/21

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді – Кузнецової В.В.

за участю секретаря судового засідання – Довгань Ж.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Об`єднаної житлової комісії військової частини А2393, Квартирно-Експлуатаційного відділу міста Одеси про визнання недійсним рішення та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Об`єднаної житлової комісії військово частини А2393, Квартирно-Експлуатаційного відділу міста Одеси про визнання недійсним рішення та зобов`язання вчинити певні дії, відповідно до якого просить суд визнати недійсним рішення житлової комісії управління Південного оперативного командування, оформлене протоколом №8 від 30 жовтня 2013 року, про тимчасове зняття з квартирного обліку ОСОБА_1 в управлінні Південного оперативного командування; зобов`язати Об`єднану житлову комісію військової частини А2393 поновити підполковника ОСОБА_1 на квартирному обліку громадян в загальній черзі на отримання житла з 23 липня 1993 року складом сім`ї 3 особи, в першочерговій черзі з 06 серпня 2000 року складом сім`ї 4 особи, в позачерговій черзі з 10 вересня 2002 року складом сім`ї 4 особи.

Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 31.08.2020 року зазначену позову наяву залишено без руху.

07.09.2020 року на виконання ухвали суду від 31.08.2020 року представник позивача надав суду заяву про усунення недоліків.

Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 08.09.2020 року відкрито провадження у вказаній справі та призначено судове засідання на 15.10.2020 року.

15.10.2020 року у зв`язку з знаходженням судді ОСОБА_2 на лікарняному судове засідання відкладене на 26.11.2020 року.

15.10.2020 року представник відповідача КЕВ м.Одеса надав відзив на позовну заяву відповідно до якого просить відмовити у задоволені позову вімовити, та вказує, що згідно чинного законодавства України питання про прийняття, зняття, поновлення військовослужбовця та членів його сім`ї на обліку потребуючих поліпшення житлових умов належить виключно до компетенції житлових комісій військових частини та житлових комісій військових гарнізонів, а не КЕВ м.Одеса.

26.11.2020 року у зв`язку з неявкою в судове засідання позивача та представника Об`єднаної житлової комісії військово частини А2393 судове засідання відкладене на 25.01.2021 року.

25.01.2021 року у зв`язку з зверненням до суду із заявою представника позивача про відкладення слухання справи судове засідання відкладене на 17.02.2021 року.

17.02.2021 року, у зв`язку з неявкою в судове засідання представника відповідача Об`єднаної житлової комісії військово частини А2393 судове засідання відкладене на 09.03.2021 року.

Ухвалою суду від 09.03.2021 року закрито підготовче провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Об`єднаної житлової комісії військово частини А2393, Квартирно-Експлуатаційного відділу міста Одеси про визнання недійсним рішення та зобов`язання вчинити певні дії, та призначено до судового розгляду по суті на 21 квітня 2021 року.

21.04.2021 року у зв`язку з неявкою представника позивача та представника відповідача Об`єднаної житлової комісії в/ч А2393 судове засідання відкладене на 03.06.2021 року.

03.06.2021 року у зв`язку з відсутністю відомостей щодо вручення судової повістки відповідачу Об`єднаної житлової комісії військово частини А2393 судове засідання відкладене на 15.06.2021 року.

15.06.2021 року у зв`язку з відсутністю відомостей щодо вручення судової повістки відповідачу Об`єднаної житлової комісії військово частини А2393 судове засідання відкладене на 15.07.2021 року.

Сторони у судове засідання не з`явилися.

Представник позивача звернувся до суду із заявою про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача Об`єднаної житлової комісії військової частини А2393 у судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив.

Представник відповідача Квартирно-Експлуатаційного відділу міста Одеси звернулася до суду із заявою про розгляд справи без її участі.

Статтею 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Верховний Суд у постанові від 1 жовтня 2020року у справі №361/8331/18 виходив із того, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті.

Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, додані до неї документи приходить до висновку, що даний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 06.08.1975 року було призвано на військову службу Київським РВК м.Одеса.

Згідно Витягу з протоколу №9 засідання житлової комісії штабу та управління Південного оперативного командування від 27.10.1994 року, позивача зараховано у загальну чергу з 23.07.1993 року, складом сім`ї 3 особи/він, дружина, донька 1982 р.н./.

Згідно Витягу з Наказу Головнокомандувача Сухопутних військ Збройних Сил України №222 від 10 вересня 2020 року / по особовому складу підполковника ОСОБА_1 , заступника начальника відділу підбору і розстановки офіцерських кадрів (першого) управління кадрів оперативного командування звільнено з військової служби у запас за пунктом 67 підпунктом «б» (за станом здоров`я) з правом носіння військової форми одягу. Вислуга років у ЗС календарна – 26 років 10 міс. 26 днів, Пільгова – 27 років 7 міс.16 днів. Звільнений з залишенням на квартирному обліку для позачергового одержання житлового приміщення за рахунок житлового фонду військової частини.

26 квітня 2006 року ОСОБА_1 звернувся до голови житлової комісії штабу та управління Південного оперативного командування у якому просив включити його у першочергову чергу на отримання житла за рахунок МО України відповідно до ст. 22 наказу МО України від 03.02.1995 року №20 з 06.08.2000 року.

Згідно Витягу з протоколу №11 засідання житлової комісії штабу та управління Південного оперативного командування від 18 листопада 2008 року, переведено ОСОБА_1 на квартирний облік у позачергову чергу з 10.09.2020 року, у зв`язку із звільненням з військової служби у запас за п. 67 п.п. «б» (станом здоров`я) наказ Головнокомандувача СВ ЗС України №222 від 10 вересня 2002 року складом сім`ї 4 особи (він, дружина 1960 року народження, донька 1982 року народження, онука 2006 року народження).

Згідно з витягом з протоколу №8 засідання житлової комісії управління Південного оперативного командування від 30 жовтня 2013 року ОСОБА_1 тимчасово знятий з квартирного обліку в управлінні Південного оперативного командування на підставі не надання копії особистих документів та ідентифікаційних кодів до житлової комісії, для включення їх до Єдиного реєстру.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла.

Отже, зазначеним законом держава взяла на себе обов`язок забезпечення військовослужбовців жилими приміщеннями, і зокрема, військовослужбовців, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України 03.08.2006 № 1081 затверджено Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями.

Цей Порядок визначає механізм забезпечення житловими приміщеннями військовослужбовців - осіб офіцерського, старшинського і сержантського, рядового складу (крім військовослужбовців строкової служби) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення та Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, посади в яких комплектуються військовослужбовцями, у тому числі звільнених в запас або у відставку, що залишилися перебувати на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, у військових частинах, закладах, установах та організаціях (далі - військові частини) після звільнення (далі - військовослужбовці) та членів їх сімей ( п. 1 Порядку, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно п. 3 даного Порядку в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання.

Відповідно до п. 24 Порядку військовослужбовці зараховуються на облік згідно з рішенням житлової комісії військової частини, яке затверджується командиром військової частини. У рішенні зазначаються дата зарахування на облік, склад сім`ї, підстави для зарахування на облік, вид черговості (загальна черга, в першу чергу, поза чергою), а також підстави включення до списків осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житлових приміщень, а в разі відмови в зарахуванні на облік - підстави відмови з посиланням на відповідні норми законодавства.

Згідно ч. 9 ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас за станом здоров`я або якщо вони на час звільнення мають вислугу військової служби не менше 20 років, або у відставку, а також у зв`язку зі скороченням штатів чи проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості їх використання на військовій службі, залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі її розформування - у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки і відповідних квартирно-експлуатаційних органах та користуються правом позачергового одержання житла.

Пунктом 30 вищевказаного порядку передбачено, що військовослужбовці знімаються з обліку, а саме у разі: 1) поліпшення житлових умов, внаслідок чого відпала потреба в наданні житла; 2) засудження військовослужбовця до позбавлення волі на строк понад шість місяців, крім умовного засудження; 3) звільнення з військової служби за службовою невідповідністю у зв`язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем; 4) подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на облік; 5) в інших випадках, передбачених законодавством.

Системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та члени їх сімей мають право на отримання житла, а отже і на залишення на обліку до отримання ними житла, в тому числі і у разі звільнення в запас чи відставку, крім випадків, передбачених п. 30 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 03.08.2006 № 1081.

Абзацом першим пункту 2.16 Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 30 листопада 2011 року №737 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 січня 2012 року за №24/20337, військовослужбовці, які перебувають на обліку, під час звільнення з військової служби в запас або відставку за віком, станом здоров`я, а також у зв`язку з реформуванням ЗС України, зі скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі, залишаються (за їх бажанням) на обліку у військовій частині до одержання жилого приміщення з державного житлового фонду за останнім місцем проходження служби, а в разі розформування військової частини - у військовому комісаріаті і КЕВ (КЕЧ) району, на території обслуговування яких знаходилася розформована військова частина, та користуються правом позачергового одержання жилого приміщення.

Згідно положень п. 2.18 Інструкції військовослужбовці та особи, звільнені з військової служби, знімаються з обліку за місцем служби (за місцем звільнення з військової служби) у разі: поліпшення житлових умов у випадках, передбачених законодавством, за місцем перебування на квартирному обліку, унаслідок чого зникла потреба в наданні жилого приміщення; отримання за рахунок житлових фондів МО України жилого приміщення для постійного проживання; переміщення військовослужбовця до нового місця служби в інший населений пункт; звільнення з військової служби за підставами, не зазначеними в абзаці першому пункту 2.16 цього розділу; подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на облік або неправомірних дій посадових (відповідальних) осіб при вирішенні питання про прийняття на квартирний облік; звільнення в запас або відставку до досягнення 20 років вислуги на військовій службі особами, які зараховані на облік після 1 січня 2005 року (крім випадків, вказаних у пункті 2.17 цього розділу); обрання для постійного місця проживання іншого населеного пункту особами, які звільнені у запас або у відставку; в інших випадках, передбачених законодавством.

Інструкція про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями затвердженої наказом Міністерства оборони України від 30 листопада 2011 року №737 не передбачає такого поняття як «Тимчасове» зняття з квартирного обліку, а пункт 2.18 не містить вказаної підстави, як «не надання копії особистих документів та ідентифікаційних кодів до житлової комісії, для включення їх до Єдиного реєстру» для зняття з квартирного обліку.

Крім того, як вказує позивач в квартирній справі ОСОБА_1 , як міститься у розпорядження Об`єднаної житлової комісії військової частини А2393 відсутні докази повідомлення ОСОБА_1 про необхідність надати додаткові документи.

З огляду на викладене, підстави для зняття позивача з квартирного обліку у позивача були відсутні.

Забезпечення військовослужбовців належним житлом за безперервну військову службу є певною соціальною допомогою, підтримкою, додатком до основних джерел існування і спрямовані на реалізацію конституційного права кожного громадянина на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло (стаття 48 Конституції України).

Таким чином, при вступі на службу позивачу було державою гарантоване певне забезпечення і компенсації, які фінансуються із бюджету. Зупинення або звуження змісту і обсягу гарантованих Конституційних соціальних прав є недопустимим і не повинні погіршувати становище особи, а тому позивач має право отримати житло з державного фонду.

Отже, військовослужбовець у разі звільнення з військової служби має право залишатись на квартирному обліку при наявності вислуги років.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, наведеною у постановах від 04.02.2021 у справі № 683/350/19, від 10.09.2020 у справі № 359/5527/19, від 15.10.2020 у справі № 636/1424/19 та від 01.04.2020 у справі № 638/5769/18.

З огляду на викладене, у відповідача були відсутні правові підстави для прийняття оскаржуваного рішення, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо застосування строків позовної давності до вказаних правовідносин суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. При цьому, частиною 3 статті 267 Цивільного кодексу України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом. Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).

До позовних вимог про витребування майна на підставі статей 387, 388 ЦК України застосовується загальна позовна давність у три роки, що також визначено у судовій практиці Верховного Суду України у постановах від 08.06.2016 у справі №6-3089цсіб, від 22.06.2017 у справі № 6-1047цс 17, у Постанові Великої палати в справі N372/1036/15-ц.

Частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до суду. Положення ч. 1 ст. 261 ЦК України регламентують, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Таким чином, момент початку перебігу строку позовної давності у контексті ч. 1 статті 231 ЦК України збігається з моментом обізнаності особи про порушення права або об`єктивної можливості довідатись про обставини порушення її прав. Зазначена правова позиція визначена у постанові Великої палати Верховного Суду від 2018 р. у справі №372/о3615-ц. Зокрема, Касаційний суд вказав наступне: «Зазначене свідчить про неправильність застосування судом ч. 1 ст. 261 ЦК України, оскільки за змістом цієї норми для визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а і об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав. При цьому норма частини першої ст. 261 ЦК не містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб`єктивних прав, відтак обов`язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача.

Як вказує позивач про факт порушення його житлових прав він дізнався після ознайомлення із рішенням житлової комісії управління Південного оперативного командування, оформленого протоколом №8 від 30.10.2013 року, яке було надано його представнику 13.08.2020 року, що не спростовано відповідачем та не надано жодних доказів щодо, що строк був пропущений.

Згідно ч. 1ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує в тому числі чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову (ч.2 ст.141 ЦПК України).

Так, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 1681,60 грн.

Керуючись ст. ст. 76, 77, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Об`єднаної житлової комісії військово частини А2393 (ЄДРПОУ: 07966906, адреса: м.Одеса, пров. Штабний, 1), Квартирно-Експлуатаційного відділу міста Одеси (ЄДРПОУ: 08038284, адреса: м.Одеса, вул. Канатна, 13) про визнання недійсним рішення та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати недійсним рішення житлової комісії управління Південного оперативного командування, оформлене протоколом №8 від 30 жовтня 2013 року, про тимчасове зняття з квартирного обліку ОСОБА_1 в управлінні Південного оперативного командування.

Зобов`язати Об`єднану житлову комісію військової частини А2393 (ЄДРПОУ: 07966906, адреса: м.Одеса, пров. Штабний, 1) поновити підполковника ОСОБА_1 на квартирному обліку громадян в загальній черзі на отримання житла з 23 липня 1993 року складом сім`ї 3 особи, в першочерговій черзі з 06 серпня 2000 року складом сім`ї 4 особи, в позачерговій черзі з 10 вересня 2002 року складом сім`ї 4 особи.

Стягнути з Об`єднаної житлової комісії військово частини А2393 (ЄДРПОУ: 07966906, адреса: м.Одеса, пров. Штабний, 1) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1681 (одна тисяча шістсот вісімдесят одна) грн 60 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається шляхом подання апеляційної скарги через Приморський районний суд м. Одеси до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складений та підписаний суддею 23 липня 2021 року.

Суддя В.В. Кузнецова