Ухвала суду № 98504750, 22.07.2021, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/7191/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2021 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючої судді Дегтяренко К.С.

за участю секретаря судового засідання Чейпеш В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Ужгороді заяву ОСОБА_1 , про забезпечення позову в цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Ярошевського Дмитра Андрійовича, третя особа - ТОВ «Фінансова компанія «Вердикт капітал»» на дії приватного виконавця,

встановив:

До суду 04.06.2021 року надійшла скарга ОСОБА_1 , особа, дії якої оскаржується, - приватний виконавець виконавчого округу Закарпатської області Ярошевський Дмитро Андрійович, третя особа - ТОВ «Фінансова компанія «Вердикт капітал»», на дії приватного виконавця.

07 червня 2021 року ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області було відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні.

21 липня 2021 року представник заявника, адвокат Пітух Василь Іванович, через канцелярію суду подав заяву про забезпечення скарги, в якій просить зупинити реалізацію нерухомого майна, а саме домоволодіння до складу якого входять три житлові будинки, що знаходится за адресою АДРЕСА_1 , у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа 7607/10, виданого 21.08.2014 року Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» правонаступником якого є ТОВ «Вердикт Капітал» боргу у сумі 181 936,21 грн., до вирішення спору в судовому порядку та набрання рішенням суду, прийнятого за результатом судового розгляду скарги ОСОБА_2 , законної сили.

Розглянувши вказану заяву про забезпечення позову та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі: зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа, зупинення судом реалізації арештованого майна у разі відсутності іншого майна боржника, на яке може бути звернено стягнення.

Отже, виходячи з вимог п. 2 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» зупинення виконавчого провадження є виключним правом державного виконавця.

Приписами Закону України «Про виконавче провадження» та розділу VІІ ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень» визначено засоби та порядок захисту прав учасників виконавчого провадження та осіб, які залучаються до проведення виконавчих дій, шляхом оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби в судовому порядку.

Втім, у ЦПК України відсутня правова норма, яка б надавала суду повноваження у порядку, передбаченому статтями 149, 150 ЦПК України, вживати заходи забезпечення скарги на дії державного виконавця шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документу.

Положення глави 10 розділу І ЦПК України, що регламентують забезпечення позову у справах позовного провадження, не підлягають застосовуванню при розгляді скарги у порядку, визначеному розділом VІІ ЦПК України.

Суд не може підміняти повноваження державного виконавця, а лише здійснює контроль за виконанням судового рішення в порядку, визначеному розділом VII ЦПК України.

У п. 15 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах" № 6 від 07 лютого 2014 року роз"яснено, що при розгляді скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд не вправі вжити заходів забезпечення скарги (аналогічно забезпеченню позову) шляхом зупинення виконавчого провадження, зупинення дії оскаржуваного рішення тощо, оскільки зазначене не є повноваженнями суду, а є виключним повноваженням державного виконавця, яке може бути оскаржено до суду.

Таким чином, суд не наділений повноваженнями вирішувати питання щодо вжиття заходів таких як: забезпечення скарги шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документу, зупинення реалізації арештованого майна, оскільки за приписами вищевказаних норм матеріального і процесуального права вирішення питання про зупинення вчинення виконавчих дій відноситься виключно до компетенції державного виконавця.

Відповідні висновки наведені в постанові Верховного Суду від 18.12.2019 року у справі справа №1323/5992/2012, провадження №61-18744св19.

Разом із тим, до завершення розгляду скарги при наявності для цього підстав суд може зупинити стягнення на підставі виконавчого листа (п.4 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до п.4 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає обов`язковому зупиненню у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.

Підстави та порядок зупинення стягнення на підставі виконавчого листа визначені ст.ст. 151-153 ЦПК України.

Так, п. п. 5, 6 ч. 1 ст. 152 ЦПК України передбачає право суду забезпечити позов шляхом зупинення продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.

Тобто, такий вид забезпечення може бути застосований тільки для забезпечення позову при подачі позову про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, а також при оскарженні виконавчого документа.

У листі ВССУ від 28 січня 2013 року №24-152/0/4-13 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення у цивільні справі» зазначено, що відповідно до статті 14 ЦПК судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів влади, посадових чи службових осіб і підлягають виконанню на всій території України, а їх невиконання є підставою для відповідальності, встановленої законом. Рішення суду є обов`язковим для виконання, зупинення його виконання можливе лише в порядку, передбаченому законом (наприклад, шляхом скасування рішення, зупинення виконання касаційним судом за частиною першою статті 328 ЦПК), а не ухвалою про забезпечення позову.

А у випадку, який є предметом розгляду цієї справи, – ухвалою про забезпечення скарги на дії державного виконавця за скаргою відповідача у справі.

Проте, предметом скарги не є оскарження боржником виконавчого документа чи звільнення майна з-під арешту.

Предметом скарги ОСОБА_1 , є оскарження дій приватного виконавця, що пов`язані із проведенням оцінки майна та іншого належного заявнику.

З урахуванням наведеного вище, суд не вбачає підстав для зупинення реалізацію та реалізації арештованого майна на підставі виконавчого документу, а тому у задоволенні заяви слід відмовити, як необґрунтованої.

Разом із тим, суд зазначає, що вжиття заходів щодо зупинення виконавчих дій відноситься до виключних повноважень державного виконавця, а тому заявник не позбавлений права на звернення до державного виконавця із відповідною заявою.

У зв`язку з цим, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання заявника.

Керуючись ст.ст.1,34 Закону України «Про виконавче провадження», ст.447 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , про забезпечення позову в цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Ярошевського Дмитра Андрійовича, третя особа - ТОВ «Фінансова компанія «Вердикт капітал»» на дії приватного виконавця - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Суддя К.С.Дегтяренко