Рішення № 98503676, 21.07.2021, Каховський міськрайонний суд Херсонської області

Справа № 658/1757/20

(провадження № 2/658/85/21)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2021 року Каховський міськрайонний суд Херсонської області в складі

головуючого судді Под`ячевої І.Д,,

при секретарі Левицькій Н.Я.,

розглянувши в місті Каховці у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики у розмірі 24348 грн.

15 липня 2020 року позивач звернувся із заявою про доповнення до позовної заяви, згідно якої просив стягнути з відповідача не лише суму основного боргу, а також 3% річних та інфляційні витрати на підставі статті 625 ЦК України і відсотки по ставці НБУ за користування чужими грошовими коштами відповідно до ст. 1048 ЦК України.

В обґрунтування позову зазначається, що ОСОБА_2 11 жовтня 2017 року взяв в борг у ОСОБА_1 24348 грн., зі строком повернення 18 жовтня 2017 року. Борг особа не повернула, що стало підставою для звернення із позовом до суду.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити з підстав зазначених в позовній заяві та окремо зазначив, що відповідач ухиляється від сплати боргу та жодним чином не реагує на вимоги позивача про необхідність погашення боргу.

Представник відповідача заперечував щодо позову, оскільки у ОСОБА_2 відсутні боргові зобов`язання перед позивачем.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши позивача, представника позивача та представника відповідача суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Так, судом встановлено, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір позики, у зв`язку з чим 11 жовтня 2017 року ОСОБА_2 дав позивачу розписку про зобов`язання повернути борг у розмірі 24348 грн..

Строк повернення боргу зазначений 18 жовтня 2017 року.

ОСОБА_2 зобов`язання добровільно не виконано.

Відповідно до частин першої, другої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, -незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (стаття 1047 ЦК України).

Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов`язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.

Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.

Таких правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18).

Частинами першою та другою статті 1049 ЦК України передбачено, що Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається з розписки ОСОБА_2 отримав в борг у ОСОБА_1 24348 грн. 11 жовтня 2017 року.

Строк повернення боргу визначено 18 жовтня 2017 року.

Відповідач заперечуючи наявність боргових зобов`язань перед ОСОБА_1 зазначав, що розписка підроблена, оскільки не він її складав та будь-яких коштів від ОСОБА_1 він не отримував.

Судом за клопотанням представника відповідача була призначена почеркознавча експертиза.

За результатами експертизи експертом надано висновок, згідно якого підпис від імені ОСОБА_2 під текстом розписки від 11 жовтня 2017 року виконаний за допомогою писального приладу без застосування технічних засобів та без попередньої технічної підготовки.

Рукописний текст розписки від імені ОСОБА_2 від 11 жовтня 2017 року виконаний ОСОБА_2 .

За таких даних, висновок експерта спростовує твердження відповідача щодо не складання розписки ОСОБА_2 .

При цьому у суду відсутні причини не довіряти висновку експерта або ставити його під сумнів.

Таким чином, позивачем доведено, а відповідачем не спростовано факт укладання договору позики та наявність у відповідача боргових зобов`язань перед позивачем.

Факт передачі коштів позивачем відповідачу також підтвердив свідок ОСОБА_3 , який в підтвердження цього проставив свій підпис у розписці.

Згідно вимог ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання, оскільки повинен був повернути борг 18 жовтня 2017 року, а тому за весь час прострочення повинен сплатити позивачу три відсотка річних, що дорівнює 1998,14 грн. та інфляційні витрати у розмірі 4507,6 грн.

Позивач також просить стягнути відсотки з відповідача на підставі ст. 1048 ЦК України.

Однак, згідно із ч.1 ст.1048 ЦК позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів установлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Припис абз.2 ч.1 ст.1048 ЦК про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише в межах погодженого сторонами строку кредитування.

Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати проценти на рівні облікової ставки НБУ припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування.

В даному випадку строк повернення позики був встановлений – 18 жовтня 2017 року, а тому саме за 7 днів погодженого строку кредитування позивач має право стягнути з відповідача відсотки, оскільки в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч.2 ст.625 ЦК, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

З урахуванням викладеного вимоги позивача підлягають частковому задоволенню із стягненням з відповідача боргу у розмірі 30920, 45 грн. по борговій розписці від 11 жовтня 2017 року, з яких: основний борг у розмірі – 23348 грн., 1998,14 грн. – 3% річних, 4507,6 – інфляційні витрати, 66,71 грн. – відсотки за користування чужими коштами.

Документально підтверджені судові витрати позивача складають 840,80 грн..

Керуючись ст. ст. 4, 5, 19, 258-265, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН – НОМЕР_1 АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) борг у розмірі 30920, 45 грн. по борговій розписці від 11 жовтня 2017 року, з яких: основний борг у розмірі – 23348 грн., 1998,14 грн. – 3% річних, 4507,6 грн.– інфляційні витрати, 66,71 грн. – відсотки за користування чужими коштами.

В іншій частині відмовити у задоволенні позовних вимог.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН – НОМЕР_1 АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) судовий збір у розмірі 840 грн. 80 коп..

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Херсонського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення..

Суддя: І. Д. Под`ячева