Рішення № 98502728, 16.07.2021, Онуфріївський районний суд Кіровоградської області

справа № 399/26/21

провадження № 2/399/109/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2021 року Онуфріївський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді –Шуліка О.О.,

при секретарів –Маслової К.М.,Бобрик І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному провадженні в сел. Онуфріївка цивільну справу за позовом Акціонерного товариства "ТАСКОМБАНК" правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № R53113299013В від 17 липня 2012 року,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача Акціонерного товариства "ТАСКОМБАНК" Клименко Т.В. звернувся до Онуфріївського районного суду Кіровоградської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № R53113299013В від 17 липня 2012 року, прохає суд винести рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» заборгованість за кредитним договором № R53113299013В від 17 липня 2012 року, що в частині тіла кредиту та відсотків станом на 27.12.2019 року становить 33 050 грн. 56 коп., в т.ч.: заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. прострочена) становить 18 290, 79 грн.; заборгованість по відсоткам (в т.ч. прострочена) – 14 759, 77 грн.. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» суму пені, нараховану на суму простроченої заборгованості за Кредитним договором №R53113299013В від 17 липня 2012 року в розмірі 11 074 грн. 63 коп.. Стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» понесені позивачем судові витрати в розмірі 2102 грн..

Свої позовні вимоги мотивував тим, що 17 липня 2012 року між Публічним товариством «ВТБ БАНК» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № R53113299013В. відповідно до умов Кредитного договору № R53113299013В від 17 липня 2012 року та Договору про внесення змін № 1 від 13 травня 2014 року предметом договору є надання позичальнику грошових коштів на наступних умовах: сума кредиту – 38 000,00 гривень; строк користування – по 17 липня 2017 року; проценти за користування кредитом – 29,5 відсотків річних. Відповідно до п. 2.1 Кредитного договору, Позичальник зобов`язується використати Кредит виключно за таким цільовим призначенням: - на споживчі потреби в інтересах сім`ї; - для здійснення сплати страхового платежу за договором страхування життя та працездатності Позичальника. Відповідно до п. 4.1 Кредитного договору кредит надається шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок Позичальника. Днем видачі кредиту вважається день безготівкового перерахування коштів. Згідно з п. 4.2 Договору про внесення змін № 1 до Кредитного договору сторони дійшли згоди, що кредит повертається, а проценти та комісія сплачується позичальником вісімнадцятого числа кожного місяця (дата списання банком платежів) у відповідності до Графіка, який є невід`ємною частиною цього Договору та включає в себе суму щомісячних платежів по поверненню Кредиту, сплати процентів, комісійних винагород, інших супутніх платежів, розрахунок сукупної вартості Кредиту та реальної процентної ставки. Позичальник письмово ознайомлений з інформацією про особу і місцезнаходження Банку, про умови кредитування (п. 6.2 Договору про внесення змін № 1). Відповідно до п. 6.3 Позичальник погодився із діючими умовами банківських та супутніх послуг, які сплачуються позичальником відповідно до графіку згідно з додатком, який є невід`ємною частиною цього договору та включає в себе суму щомісячних платежів по поверненню кредиту, сплати процентів, комісійних винагород, інших супутніх платежів, розрахунок сукупної вартості кредиту та реальної процентної ставки. Відповідачем підписано та отримано інформацію про умови кредитування, інформацію про орієнтовану сукупну вартість кредиту, розрахунок орієнтованої сукупної вартості кредиту та реальної процентної ставки, графік повернення кредиту і сплати процентів та розрахунок вартості супутніх послуг. Кредит відповідачем було отримано шляхом безготівкового перерахування коштів у спосіб, зазначений в Кредитному договорі (п.3.6), що підтверджується відповідним меморіальним ордером, отже Кредитодавець свої обов`язки за Кредитним договором виконав в повному обсязі. 27.03.2017 року між ПАТ «ВТБ БАНК» та позивачем було укладено договір про відступлення прав вимоги грошових зобов`язань за фінансовими кредитами (споживчі кредити) № НОМЕР_1 . Відповідно до умов цього договору та витягу з реєстру прав вимоги № 1 до договору про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за фінансовими кредитами (споживчі кредити) № НОМЕР_1 від 27.03.2017 року. Позивач є новим кредитором боржника ОСОБА_1 та Кредитним договором № R53113299013В від 17.07.2012 року з усіма наступними додатками та змінами. Факт передачі права вимоги за вищезазначеним договором, а також відповідний розмір зобов`язання, що існував на момент передачі підтверджується реєстром прав вимоги до договору відступлення права вимоги, випискою та розрахунком заборгованості, доданими до даної позовної заяви. Дана інформація є добре відомою боржнику. Разом із тим повідомляють, що умови вищезазначеного кредитного договору позичальником не виконані, кредитні кошти у встановлені договором (Графіком погашення кредиту) строки не повернуті. Неодноразовими телефонними повідомленнями банку позичальника було сповіщено про наявність заборгованості за кредитом та про необхідність її погашення у стислі терміни. Згідно з п. 5.1 Договору про внесення змін № 1 у разі прострочення позичальником зобов`язань з повернення кредиту та/або сплати процентів за його користування та/або інших платежів, згідно з умовами договору, позичальник зобов`язаний сплатити на користь Банку пеню за кожен день прострочення. Згідно з п.7.4 Договору про внесення змін № 1, договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печаткою банку, та діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань, згідно з цим Договором у повному обсязі. Як наслідок, станом на 27.12.2019 року заборгованість позичальника за кредитним договором № R53113299013В від 17 липня 2012 оку, становить 44 125 грн. 19 коп., в т.ч.: заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. прострочена) становить 18 290, 79 грн.; заборгованість по відсоткам (в т.ч. прострочена) – 14 759, 77 грн.; сума пені, нарахованої на суму простроченої заборгованості – 11 074 грн. 63 коп., що підтверджується відповідним розрахунком заборгованості по кредитному договору та виписками. Таким чином, позичальником було грубо порушено умови кредитного договору, а також норми чинного законодавства. Наявність очевидних ознак неспроможності позичальника належним чином обслуговувати кредитне зобов`язання та/або порушення умов Договору (що не були усунені Позичальником) має наслідком виникнення у Банку права вимагати повернення суми Кредиту, в тому числі передбачено нормами ч.2 ст. 1054 ЦК України. Враховуючи вищевикладене, з урахуванням наведених обставин та підтверджуючих дані обставини документів, з огляду на норми чинного законодавства представник позивача вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Ухвалою судді Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 05 лютого 2021 року прийнято до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання.

Ухвалою судді Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 03.03.2021 року відкладено судове засідання за клопотанням відповідача.

24.03.2021 року на адресу Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від представника відповідача ОСОБА_1 – адвоката Супруна Л.В. надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначено, що 29 грудня 2020 року Акціонерне товариство «Таскомбанк» звернувся до Онуфріївського районного суду Кіровоградської області із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. А саме, Позивач у поданому позові зазначає, що 17 липня 2012 року між Публічним акціонерним товариством «ВТБ БАНК» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № R53113299013В. Відповідно до умов Кредитного договору № Р53113299013В від 17 липня 2012 року та Договору про внесення змін № 1 від 13 травня 2014 року предметом договору є надання Позичальнику грошових коштів на наступних умовах:- сума кредиту - 38 000,00 гривень; - строк користування - по 17 липня 2017 року; - проценти за користування кредитом - 29,5 відсотків річних. Також Позивач вказує, що 27.03.2017 року між ПАТ «ВТБ БАНК» та Позивачем було укладено Договір про відступлення прав вимоги грошових зобов`язань за фінансовими кредитами (споживчі кредити) № НОМЕР_1 . Відповідно до умов цього Договору та Витягу з Реєстру прав вимоги №1 до Договору про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за фінансовими кредитами (споживчі кредити) № 270317нв від 27.03.2017 р., Позивач є Новим кредитором Боржника ОСОБА_1 за Кредитним договором № К53113299013В від 17.07.2012 року з усіма наступними додатками та змінами. Позивач вказує, що відповідач умови вищевказаного договору не виконав, а кредитні кошти у встановлені договором (Графіком погашення кредиту) строки не повернуті. Банк зазначає, що як наслідок, станом на 27.12.2019 року заборгованість позичальника за кредитним договором № R53113299013В від 17 липня 2012 року, становить 44 125 грн. 19 коп., в т.ч.:

- заборгованість по тілу кредиту (в т. ч. прострочена) становить 18 290 грн. 79 коп.; - заборгованість по відсоткам (в т. ч. прострочена) - 14 759 грн. 77 коп.; - сума пені, нарахованої на суму простроченої заборгованості - 11 074 грн. 63 коп., що підтверджується відповідним розрахунком заборгованості по кредитному договору та виписками. Позивач вважає, що позичальником було грубо порушено умови Кредитного договору, а також норми чинного законодавства та прохає стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 44125,19 гривень та понесені судові витрати. Вважає позовні вимоги АТ ”Таскомбанк” необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав. Згідно п. 6 ст. 13 Закону України ”Про судоустрій та статус суддів”, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права. Зважаючи на це, вважає за можливе вказати наступну правову позицію Верховного суду, що стосується стягнення заборгованості за кредитними договорами, викладеної у Постанові ВС від 28.03.2018 року по справі № 444/9519/12. Перше за все звертає увагу, що ВС акцентував увагу на тому, що потрібно розрізняти поняття «строк договору», «строк виконання зобов`язання» та «термін виконання зобов`язання». Судді зазначили, що: «Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке відбувається під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України)» (п. 32 Постанови). Окрім того: «строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання» (п. 35 Постанови). Далі суд зазначає, що «згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики». (п. 50 Постанови). На основі положень конкретно укладеного договору позики у даній справі суд приходить до висновку, що «припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування» (п. 53 Постанови). Як наслідок, суд зазначає, що «право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання» (п. 54 Постанови). Що стосується можливості стягнення процентів за кредитним договором за останні три роки, то Велика Палата ВС зазначає, що суд повинен визначити чи вимога про стягнення процентів за останні три роки взагалі дійсна у контексті того, чи не закінчився строк кредитування згідно положень договору. Якщо ж строк кредитування закінчився, а фінансова установа звернулася більш ніж через три роки з моменту закінчення строку дії договору, то суд зазначає, що у такому випадку у задоволенні позовних вимог слід відмовити у зв`язку з пропуском строку позовної давності (п. п. 65-68 Постанови). Окрім того Велика Палата ВС звернула увагу і на інші аспекти кредитних відносин, які складаються між кредиторами та позичальниками. Так, колегія звернула увагу, що «оскільки договір встановлює окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок відповідача повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу» (п. 59 Постанови). «У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі статтею 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду, процентів, а також попередніх не внесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Невнесенні до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів» (п. 60 Постанови). Також, суд не оминув своєю увагою і строк позовної давності з неустойки. У цьому питанні суд зазначає, що «перебіг позовної давності для стягнення неустойки (пені, штрафу) за кожним з прострочених щомісячних платежів починається з наступного дня після настання терміну внесення чергового платежу»(п. 75 Постанови). Важливим є те, що суд підкреслив неможливість стягнення неустойки, яка нарахована на суму зобов`язання по якому пропущено строк позовної давності, що цілком узгоджується з положеннями статті 266 ЦК України, яка говорить, «що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги, зокрема, про стягнення неустойки» (п. 77 Постанови). Окрім цього колегія вказала, що неустойка може нараховуватися, як на суму основної заборгованості так і на суму несплачених процентів за кредитом (п. 77 Постанови). Зазначені висновки Великої Палати Верховного суду можна узагальнити у наступних тезах: - проценти за кредитом нараховуються протягом строку кредитування; - якщо строк кредитування закінчився або кредитор реалізував своє право на дострокове повернення кредиту, то з цього моменту припиняється нарахування процентів за кредитом і позичальник зобов`язаний сплатити неустойку та суми передбачені статтею 625 ЦК України; - перебіг позовної давності починається по кожному окремому платежу з моменту прострочення його оплати; - неустойка нараховується з наступного дня після настання терміну внесення чергового платежу, якщо такий платіж не було здійснено. Аналогічно розраховується й позовна давність зі сплати неустойки по кожному платежу, але у межах спеціального строку давності – 1 рік; - сплив позовної давності зі сплати основної суми заборгованості (тіла, процентів) є підставою для застосування строку давності і до додаткових вимог (штраф, пеня). Вважаю, що дане судове рішення вносить суттєві зміни до підходу нарахування процентів за кредитним договором, які є доволі відмінними від підходів, які були запропоновані Верховним Судом України. У відповідності до ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. А згідно п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, спеціальна позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Згідно ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Вважає, що у відповідності до укладеного кредитного договору та Графіку повернення кредиту і сплати Процентів та розрахунку вартості супутніх послуг, перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі – від встановленої у Кредитному договорі, у урахуванням Договору про внесення змін, дати, 17.07.2017 року (ст. 261 ЦК України), що відповідає строку кредитування. При цьому, зважаючи на вищевикладену практику Верховного Суду, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Тобто, після 17.07.2017 року – Банк не мав право нараховувати проценти за користування кредитом. Як зазначив Позивач у позовній заяві, відповідно до умов Кредитного договору № R53113299013В від 17 липня 2012 року та Договору про внесення змін № 1 від 13 травня 2014 року предметом договору є надання Позичальнику грошових коштів на наступних умовах: - сума кредиту - 38 000,00 гривень; - строк користування - по 17 липня 2017 року; - проценти за користування кредитом - 29,5 відсотків річних. Таким чином, вважає, що строком кредитування, у даному випадку, є строк користування, що відповідає даті 17 липня 2017 року, після якого Банк не міг нараховувати проценти за користування кредитом. У п. 3.2. «первісного» Кредитного договору – дослівно зазначено: «Строк кредитування». До дати подання позову (29.12.2020 року) Відповідачем більше як три роки (з 2014 року) не сплачувалися відсотки за користування кредитом (щомісячні платежі). Про вказані порушення виконання укладеного Кредитного договору АТ «Таскомбанк» стало відомо ще 27.03.2017 року - коли між ПАТ «ВТБ БАНК» та Позивачем було укладено Договір про відступлення прав вимоги грошових зобов`язань за фінансовими кредитами (споживчі кредити) № НОМЕР_1 . Вважає 17 липня 2017 року – датою закінчення строку кредитування, після чого позивач не мав право нараховувати відсотки за користування кредитом, а так як позов датовано 29.12.2020 року, вважає що вимоги позивача про стягнення щомісячних платежів за користування кредитом (відсотки за користування кредитом) в розмірі 14759,77 грн., на час подання позову, не можуть бути задоволені у зв`язку із спливом позовної давності, яка згідно ст. 257 ЦК України складає три роки. Вважає, що вимога Позивача про стягнення суми кредиту у повному обсязі (тіло кредиту) в розмірі 18290,79 гривень також не підлягає задоволенню у зв`язку із спливом позовної давності, яка згідно ст. 257 ЦК України складає три роки. Крім того, вимоги Позивача щодо стягнення неустойки (пеня) за кредитним договором – також не може бути задоволена. А саме, згідно ст. 258 ЦК України до вищевказаних вимог застосовується спеціальна позовна давність в один рік. Хоча згідно п. 9.7. вказаного Кредитного договору – строк до вимог про стягнення пені та штрафів, передбачених Кредитним договором, на підставі ст. 259 Цивільного кодексу України, було збільшено до 3 років, але у зв`язку із тим, що строк кредитування за даним договором закінчився у 17 липня 2017 року та строк позовної давності сплинув до основної вимоги - сплинув і строк спеціальної позовної давності щодо стягнення неустойки. Крім вищевказаного, зазначає, що відповідачу не було відомо про заміну кредитора у зобов`язанні. Тобто, не було відомо про укладення договору про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за фінансовими кредитами (споживчі кредити) № 270317нв від 27.03.2017 р. між ПАТ «Таскомбанк» та ПАТ «ВТБ Банк». Додане до позовної заяви повідомлення про відступлення права вимоги – Відповідач не отримував в письмовому вигляді чи будь-якому іншому. Тож, вважає, що в даній цивільній справі відсутні підстави для задоволення позову про стягнення заборгованості за Кредитним договором, поданого АТ «Таскомбанк» до ОСОБА_1 . Судові витрати, які відповідач поніс і очікує понести у зв`язку із розглядом даної справи - відсутні. Прохає відмовити у задоволені позовної заяви про стягнення заборгованості, поданої Акціонерним товариством «Таскомбанк» до ОСОБА_1 , у повному обсязі.

Також, 24.03.2021 року на адресу Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від представника відповідача – адвоката Супруна Л.В., разом із відзивом на позовну заяву надійшла заява про застосування наслідків спливу позовної давності .відповідно до якої зазначено, що у відповідності до укладеного кредитного договору та Графіку повернення кредиту і сплати Процентів та розрахунку вартості супутніх послуг, перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі – від встановленої у Кредитному договорі, у урахуванням договору про внесення змін, дати, 17.07.2017 року (ст. 261 ЦК України), що відповідає строку кредитування. При цьому, зважаючи на вищевикладену практику Верховного Суду, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Тобто, після 17.07.2017 року – Банк не мав право нараховувати проценти за користування кредитом. Як зазначив позивач у позовній заяві, відповідно до умов Кредитного договору № R53113299013В від 17 липня 2012 року та договору про внесення змін № 1 від 13 травня 2014 року предметом договору є надання позичальнику грошових коштів на наступних умовах: - сума кредиту - 38 000,00 гривень; - строк користування - по 17 липня 2017 року; - проценти за користування кредитом - 29,5 відсотків річних. Таким чином, вважає, що строком кредитування, у даному випадку, є строк користування, що відповідає даті 17 липня 2017 року, після якого Банк не міг нараховувати проценти за користування кредитом. У п. 3.2. «первісного» кредитного договору – дослівно зазначено: «Строк кредитування». До дати подання позову (29.12.2020 року) відповідачем більше як три роки (з 2014 року) не сплачувалися відсотки за користування кредитом (щомісячні платежі). Про вказані порушення виконання укладеного Кредитного договору АТ «Таскомбанк» стало відомо ще 27.03.2017 року - коли між ПАТ «ВТБ БАНК» та позивачем було укладено Договір про відступлення прав вимоги грошових зобов`язань за фінансовими кредитами (споживчі кредити) № НОМЕР_1 . Вважає 17 липня 2017 року – датою закінчення строку кредитування, після чого позивач не мав право нараховувати відсотки за користування кредитом, а так як позов датовано 29.12.2020 року, вважаю що вимоги позивача про стягнення щомісячних платежів за користування кредитом (відсотки за користування кредитом) в розмірі 14759,77 грн., на час подання позову, не можуть бути задоволені у зв`язку із спливом позовної давності, яка згідно ст. 257 ЦК України складає три роки. Вважає, що вимога Позивача про стягнення суми кредиту у повному обсязі (тіло кредиту) в розмірі 18290,79 гривень також не підлягає задоволенню у зв`язку із спливом позовної давності, яка згідно ст. 257 ЦК України складає три роки. Крім того, вимоги позивача щодо стягнення неустойки (пеня) за кредитним договором – також не може бути задоволена. А саме, згідно ст. 258 ЦК України до вищевказаних вимог застосовується спеціальна позовна давність в один рік. Хоча згідно п. 9.7. вказаного Кредитного договору – строк до вимог про стягнення пені та штрафів, передбачених Кредитним договором, на підставі ст. 259 Цивільного кодексу України, було збільшено до 3 років, але у зв`язку із тим, що строк кредитування за даним договором закінчився у 17 липня 2017 року та строк позовної давності сплинув до основної вимоги - сплинув і строк спеціальної позовної давності щодо стягнення неустойки. Крім вищевказаного, зазначає, що відповідачу не було відомо про заміну кредитора у зобов`язанні. Тобто, не було відомо про укладення договору про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за фінансовими кредитами (споживчі кредити) № 270317нв від 27.03.2017 р. між ПАТ «Таскомбанк» та ПАТ «ВТБ Банк». Додане до позовної заяви повідомлення про відступлення права вимоги – відповідач не отримував в письмовому вигляді чи будь-якому іншому. Тож, вважає, що в даній цивільній справі відсутні підстави для задоволення позову про стягнення заборгованості за Кредитним договором, поданого АТ ”Таскомбанк” до ОСОБА_1 , тому прохає застосувати до спірних правовідносин між Акціонерним товариством «Таскомбанк» та ОСОБА_1 - наслідки спливу загальної та спеціальної позовної давності.

Ухвалою Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 28.04.2021 року витребувано із АТ «Таскомбанк» розрахунок грошових виплат, які здійснені відповідачем на користь позивача (у тому числі на користь ПАТ «ВТБ БАНК»), на виконання кредитного договору № Р53113299013В від 17 липня 2012 року та договору про внесення змін № 1 від 13 травня 2014 року, починаючи з 17 липня 2012 року (дата укладення кредитного договору) до 29.12.2020 року (дата, яка зазначена позивачем при поданні позову).

Ухвалою Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 11.06.2021 року залучено правонаступника позивача Акціонерного товариства "Таскомбанк"- Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до участі у справі.

В судове засідання Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» в судове засідання свого представника не направили хоча про час та місце розгляд справи були належним чином повідомлені причини неявки суд не повідомили. Але, представник АТ «Таскомбанк» правонаступником якого є ТОВ «Вердикт Капітал» надіслав до суду заяву про розгляд справи без їх участі та позовні вимоги підтримують в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений про причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідача – адвокат Супрун Л.В. в судове засідання не з`явився, але завчасно надіслав клопотання про розгляд справи без його участі, та прохав у задоволенні позову відмовити з урахуванням поданого відзиву та заяви про застосування строків позовної давності.

Дослідивши матеріали справи, додані сторонами докази, суд приходить до наступного.

Частинами 1 і 3 ст. 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 76 - 82 ЦПК.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України).

Статтею 83 ЦПК України встановлено, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви.

При цьому, згідно з частиною 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

В судовому засіданні встановлено, що між Публічним акціонерним товариством «ВТБ-БАНК» та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір № R53113299013В від 17.07.2012 року , останньому надано кредит в розмірі 38000 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 29,5 % річних зі строком користування до 17.07.2015 року.

Відповідно до договору про внесення змін № 1 від 13.05.2014 року встановлено, що сторони домовилися внести зміни до кредитного договору № R53113299013В від 17.07.2012 року, яким змінено строк користування кредитом до 17.07. 2017 року.

Відповідно до договору про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за фінансовими кредитами (споживчі кредити) № 270317нв від 27.03.2017 року, укладеного між ПАТ «Таскомбанк» та ПАТ «ВТБ БАНК» до ПАТ «Таскомбанк» перейшло право вимоги первісного кредитора за Кредитними договорами та Договорами забезпечення.

Відповідно до умов цього Договору та Витягу з Реєстру прав вимоги №1 до Договору про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за фінансовими кредитами (споживчі кредити) № 270317нв від 27.03.2017 року, ПАТ «Таскомбанк» є новим кредитором боржника ОСОБА_1 за Кредитним договором № R53113299013В від 17.07.2012 року.

В подальшому правонаступником Публічного акціонерного товариства "Таскомбанк" став позивач - Акціонерне товариство "Таскомбанк", що підтверджується статутом АТ "Таскомбанк", затверженим загальними зборами акціонерів АТ "Таскомбанк", протокол від 24.04.2019 року.

Судом встановлено, що ПАТ «ВТБ БАНК» в повному об`ємі виконав свої зобов`язання за вказаним кредитним договором та надав ОСОБА_1 кредит в сумі 38 000 грн. 00 коп.

Відповідно до п.3.4 Кредитного договору та п.4.2 Договір про внесення змін №1 до кредитного договору № R53113299013В від 17.07.2012 року повернення кредиту та сплату відсотків відповідач мав здійснювати щомісячними платежами, надаючи позивачеві 18 числа кожного місяця у відповідності до графіка який є невід`ємною частиною цього договору. Тобто, сторони погодили порядок і строки виконання зобов`язання.

Згідно наданого позивачем розрахунку станом на 27.12.2019 року відповідач має заборгованість за вказаним кредитним договором в сумі 44125 грн. 19 коп., в тому числі заборгованість за тілом кредиту 18290 грн. 79 коп., заборгованість по відсоткам 14759 грн. 77 коп., сума пені нарахованої на суму простроченої заборгованості 11074 грн. 63 коп.

08.02.2021 року між Акціонерним товариством «ТАСКОМБАНК» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу № б/н, відповідно до умов якого АТ «ТАСКОМБАНК» відступило ТОВ «Вердикт Капітал», а ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за договором кредиту № R53113299013В від 17.07.2012 року, укладеного між ПАТ "ВТБ БАНК» та ОСОБА_1 .

В судовому засіданні представником відповідача заявлено клопотання про застосування строку позовної давності, то суд виходить з наступного:

Положеннями п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»»).

За змістом статей 525 та 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).

Частиною першою статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Поняття «строк договору», «строк виконання зобов`язання» та «термін виконання зобов`язання» згідно з приписами ЦК України мають різний зміст.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 ЦК України).

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України).

Поняття «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання» визначені у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами частини першої цієї статті, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на викладене, строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком дії договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання.

Кредитним договором визначено кінцевий термін повернення кредиту 17.07.2017 року.

Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені нормою частини другої статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Зазначене узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц (провадження № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18).

Таким чином, право позивачем нараховувати проценти за користування кредитом, пеню та штраф припинилося зі спливом строку кредитування 17.07.2017року, а тому починаючи із зазначеної дати банк не мав права нараховувати проценти за користування кредитом та пеню.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (стаття 253 ЦК України).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 ЦК України). Відповідно до частини п`ятої статті 261 ЦК України за зобов`язанням з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За кредитним договором, що визначає щомісячні платежі та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності щодо щомісячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (стаття 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

У разі неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Зазначене узгоджується з правовим висновком Верхового Суду України, викладеним у постанові від 30 вересня 2015 року у справі № 6-154цс15.

Ураховуючи, що строк кредитування закінчився 17.07.2017 року, а за захистом порушеного права позивач звернувся до суду 31.12.2020 року, з пропуском позивачем позовної давності, що з урахуванням заяви відповідача про її застосування відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України, є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту та процентам за користування кредитом.

Крім того, оскільки позовна давність спливла до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової його вимоги про стягнення з відповідача пені. Відтак, не може бути стягнута пеня нарахована на суму заборгованості за вимогами щодо яких позовна давність пропущена.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд вирішує питання розподілу судових витрат, а саме відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки, позовні вимоги за позовом не підлягають задоволенню, тому судові витрати необхідно віднести за рахунок позивача.

Керуючись статтями 5, 10, 13, 19, 76, 77, 81, 133, 141, 263, 264, 265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ

У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства "ТАСКОМБАНК" правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № R53113299013В від 17 липня 2012 року - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Кропивницького апеляційного суду через Онуфріївський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи.

Позивач: Акціонерне товариство «ТАСКОМБАНК», код ЄДРПОУ 09806443, МФО 339500, юридична адреса: 01032, м. Київ, вул.. С. Петлюри, буд. 30.

Правонаступник позивача: ТОВ "Вердикт Капітал"(місцезнаходження: вул.Кудрявський Узвіз, 5-Б, м.Київ, 04053, код ЄДРПОУ: 36799749) .

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Онуфріївським РВУ МВС України в Кіровоградській області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення виготовлено 21.07.2021 року.

Суддя Онуфріївського районного суду

Кіровоградської області Шуліка О.О.