Рішення № 98497797, 16.07.2021, Дубенський міськрайонний суд Рівненської області

Справа № 559/973/21

Провадження № 2/559/794/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2021 року м. Дубно

Дубенський міськрайонний суду Рівненської області у складі:

головуючого судді Панчука М.В.,

за участі секретаря судового засідання Свириди М.І.,

представника відповідача Стороженко Г.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дубно цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача заборгованість по кредитному договору в загальній сумі 38356,16 гривень та судові витрати в сумі 2270 гривні, посилаючись на те, що відповідно до укладеного договору №б/н від 14.02.2018 відповідач прийняв умови та правила надання банківських послуг, про що підписав анкету-заяву, що підтверджується його підписом та отримав кредит у розмірі 25000 гривень. Даний договір є договором приєднання, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору вцілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. АТ КБ «Приватбанк» свої зобов`язання виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому Договором. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керувався п.п.2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Договору, на підставі яких відповідач при укладанні договору дав свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку. Відповідач не надав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором. У зв`язку із зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором, ОСОБА_1 станом на 16.04.2021 року має заборгованість у загальній сумі 38356,16 гривень, яка складається з наступного: 21496,90 гривень - заборгованість за кредитом; 16859,26 гривень - заборгованість по процентам за користування кредитом. Зазначену заборгованість відповідач відмовляється добровільно сплатити, у зв`язку з чим позивач просить стягнути вищевказану заборгованість та судовий збір.

Ухвалою суду від 25.05.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено судове засідання для розгляду справи по суті з викликом сторін у судове засідання. Ухвалою суду від 16.07.2021 відмовлено в задоволенні клопотання представника АТ КБ «ПриватБанк» про здійснення огляду та фіксування змісту розділу 2.1.1 Умов та правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному веб-сайті АТ КБ "Приватбанк".

Від відповідача 22.06.2021 надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що відповідно до анкети-заяви від 14.02.2018 жодного кредитного ліміту на банківську платіжну картку він встановлювати не просив, не уповноважував позивача, банк, а також під час видачі банківської платіжної картки жодного кредитного ліміту за анкетою-заявою від 14.02.2018, а не кредитним договором, не встановлювали, кредитний ліміт встановлено у розмірі 0,00 грн. Відповідно до інформації анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку б/н від 14.02.2018р., картка є дебетною, а не кредитною. А тому, за будь-яких умов Анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку б/н від 14.02.2018р., підписана відповідачем не може рахуватись кредитним договором. Відповідно до інформації, зазначеній у Довідці про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_1 (договір б/н) позивач (банк) самостійно, на власний розсуд змінює (встановлює кредитний ліміт): 14.02.2018р. - старт карткового рахунку за банківською платіжною карткою № НОМЕР_1 ; 08.02.2018р. - банк встановлює кредитний ліміт у розмірі 0,00 грн., тим самим позивач (банк) підтверджує, що банківська платіжна картка є дебетна, а не кредитна, і відповідно анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку б/н від 14.02.2018р. є всього лише заявою про видачу саме дебетної банківської платіжної картки і аж ніяк не кредитним договором. Крім того, дана дата не відповідає дійсності, оскільки неможливо встановити чи не встановили кредитний ліміт на картку 08.02.2018 на підставі анкети-заяви від 14.02.2018.

18.04.2018 - банк змінює кредитний ліміт, а саме збільшує кредитний ліміт до розміру 25 000,00 грн. Банк самостійно змінює банківську платіжну картку із дебетної на кредитну, без заяв і погоджень зі сторони Відповідача; 06.03.2019 - банк змінює кредитний ліміт, а саме: зменшує кредитний ліміт до 0,00 грн. Банк приводить банківську платіжну картку до вимог анкети-заявивід 14.02.2018, а саме змінює банківську платіжну картку із кредитної на дебетну.

Умови та Правила надання банківських послуг у ПриватБанку та Тарифи Банку, долучені позивачем до матеріалів цивільної справи не містять жодного посилання на відповідача, не підписувались відповідачем, а отже, не можуть підтверджувати факт існування заборгованості (боргу), а тому не можуть бути належними та допустимими доказами у цивільній справі.

Із 18.04.2018 відповідач дійсно почав користуватись кредитними коштами із банківської платіжної картки ПриватБанк та вчасно повертав отримані кредитні кошти.Проте, із 31.05.2018 банк розпочав самостійно, в односторонньому порядку, без належного повідомлення та обґрунтування нараховувати незрозумілі, непропорційно завищені по відношенню до використаних кредитних коштів банку комісії, відсотки, пені і штрафи, навіть вище, встановленого самим банком кредитного ліміту у 25 000,00 грн. Грошові кошти, які повертав позивачу, самовільно списувались банком не на погашення тіла кредиту (на зменшення суми використаних кредитних коштів), а на різноманітні комісії, відсотки, пені і штрафи.

Відповідно до Розрахунку заборгованості, позивач хоче стягнути із нього 38 356,16 грн, із яких: 21 496,90 грн - заборгованість за кредитом; 16 859,26 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом (а саме, несплачені проценти на прострочену заборгованість).

Виписка по рахунку свідчить про факти самовільного списання надходжень, які були здійснені відповідачем з метою погашення тіла кредиту, і які позивач самовільно списав не за призначенням (не для погашення тіла кредиту), а як відсотки за користування кредитним лімітом, плату за несвоєчасне погашення простроченої заборгованості, і т.д. 16.12.2018 - це дата останнього використання відповідачем коштів із банківської платіжної картки. Після цієї дати відповідач жодного разу не використовував грошові кошти із банківської платіжної картки, лише поповняв банківську платіжну картку. Залишок після операції 25 406,99 грн, (станом на 16.12.2018).06.03.2019 - це дата зміни банком кредитного ліміту до 0,00 грн. Банк приводить банківську платіжну картку до вимог анкети, а саме змінює банківську платіжну картку із кредитної на дебетну. Залишок після операції: 35 713,86 грн. (станом на 06.03.2019). Отже, позивач у період із 16.12.2018 по 06.03.2019, коли відповідач не використав жодної копійки із грошових коштів позивача, самостійно збільшив заборгованість відповідача перед позивачем на 10 306,87 грн. Це безпідставне, необгрунтоване, критично завищене, надумане збільшення заборгованості позивач (банк) списує на послугу "Миттєва розстрочка", причому застосовуючи цю так звану послугу "Миттєва розстрочка" по декілька разів на день (20.12.2018, 20.01.2019, 20.02.2019) придумуючи відверто непропорційну заборгованість відповідача перед банком на більш як дві тисячі гривень за день (за період із 16.12.2018 по 06.03.2019 по так званій послузі "Миттєва розстрочка" на відповідача донараховано 8 141,16 грн). Крім того, банк списує по декілька тисяч гривень на відсотки за користування кредитним лімітом (за період із 16.12.2018 по 06.03.2019 відсотками за користування кредитним лімітом донараховано ще 2 312,51 грн). При цьому не погоджував із позивачем ні умови надання послуги "Миттєва розстрочка", ні відсоткової ставки за користування кредитними коштами (кредитним лімітом). Отже, заборгованість не може перевищувати розміру, встановленого позивачем кредитного ліміту у сумі 25 000,00 грн, зокрема і враховуючи той факт, що за період із 16.12.2018 по 06.03.2019 він не використав жодної копійки із банківської платіжної картки, натомість банк нарахував більше 10 000,00 грн боргу.

20.05.2019 - це дата останньої сплати заборгованості за користування грошовими коштами позивача (банку). Залишок після операції: 18 233,38 грн (станом на 20.05.2019). За період із 06.03.2019 по 20.05.2019 відповідачем було перераховано позивачу (банку) для погашення тіла кредиту на банківській платіжній картці 29 425.62 грн, а саме: 02.04.2019 - 5 000,00 грн - поповнення картки готівкою у відділенні; 13.04.2019 - 3 000,00 грн - поповнення картки готівкою в терміналі; 14.05.2019 - 13 927,22 грн - поповнення карткового рахунку, шляхом переказу коштів з картки; 20.05.2019 - 7 498,40 грн - поповнення карткового рахунку, шляхом переказу коштів з картки.

Отже, відсутня будь-яка заборгованість перед позивачем (банком) по тілу кредиту. Щодо нарахуванню позивачем (банком) процентів за користування кредитними коштами: жодного погодження з відповідачем, як із клієнтом банку процентної ставки не було. Позивач (банк) не надав жодного документа, який підписаний і яким сторонами врегульовано процентну (відсоткову) ставку за користування кредитними коштами.

Позивач (банк) самостійно, в односторонньому порядку, без належного повідомлення та обґрунтування списував на незрозумілі, непропорційно завищені по відношенню до використаних кредитних коштів банку відсотки, пені, штрафи, послуги. Так, станом на 16.12.2018 загальна заборгованість складає 25 406.99 грн; станом на 06.03.2019 заборгованість складає 35 713,86 грн, тобто збільшилась на 10 306.87 грн, хоча із банківської платіжної картки не використав жодної копійки; станом на 20.05.2019 заборгованість складає 18 233.38 грн, тобто, зменшилась на 17 480.48 грн, хоча поповнена за цей період різними способами банківська платіжна картка відповідача на загальну суму 29 425,62 грн; станом на 31.03.2020 надалі знову ж не користувався банківською платіжною карткою, а загальна (надумана) позивачем заборгованість зросла: із 18 233,38 грн (станом на 20.05.2019) на 20 122.78 грн - до 38 356.16 грн (станом на 31.03.2020). Тобто, за п`ятнадцять з половиною місяців (із 16.12.2018 по 31.03.2020) банк в односторонньому порядку збільшив заборгованість відповідача перед позивачем більш як на 42 374,79 грн. При цьому, за цей період банківською платіжною карткою він взагалі не користувався.

Від представника позивача надійшла відповідь на відзив, згідно якої вбачають, що користуючись кредитними коштами відповідачу було добре відомо і зрозуміло умови кредитного договору, твердження про незнання умов та правил та не укладення кредитного договору не відповідають дійсності. Підписавши заяву, клієнт був ознайомлений, з тим, що згідний Умовами та правилами надання банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті. З виписки по рахунку видно, що відповідач до певного часу належним чином виконував зобов`язання за кредитом, що також свідчить про знання умов банку. Тому, просять задоволити позов у повному обсязі.

15.07.2021 від відповідача надійшли заперечення.

Позивач у відкрите судове засідання явку свого представника не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, в поданій до суду письмовій заяві разом із позовом вказав на можливість розгляду справи за відсутності представника позивача.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити в позові, оскільки жодної заборгованості у ОСОБА_1 перед АТ КБ «Приватбанк» не існує. Ним сплачено заборгованість за тілом кредиту, нарахування відсотків є необгрунтованими, безпідставними та неспівмірними відносно тіла кредиту.

Суд, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, встановив наступні фактичні обставини, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.03.2014 року ОСОБА_1 було підписано анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг позивачем у справі. У заяві зазначено, що відповідач згідний з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення. Умовами та Правилами надання банківських послуг розміщені на офіційному сайті ПриватБанку www.privatbank.ua (а.с. 29).

Судом встановлено, що між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 виникли правовідносини з приводу надання банківських послуг, згідно заяви № б/н від 14.02.2018 (а.с.28).

До анкети-заяви банк додав Тарифи та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг (а.с. 29-30, 31-75).

Згідно довідки АТ КБ «ПриватБанк» без № та дати, між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був підписаний кредитний договір без №, за яким останньому було надано кредитні картки: номер картки НОМЕР_1 , дата відкриття 14.02.2018, термін дії 02/19 (а.с. 27).

Згідно з довідкою АТ КБ «ПриватБанк» без № та дати, про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_1 : карткового рахунку НОМЕР_1 14.02.2018; зміна кредитного ліміту 08.02.2018 «встановлення кредитного ліміту 0,00»; зміна кредитного ліміту 18.04.2018 «збільшення кредитного ліміту 25000»; зміна кредитного ліміту 06.03.2019 «зменшення кредитного ліміту 0,00» (а.с.26).

Відповідно до виписки по рахунку ОСОБА_1 за період з 08.02.2018 по 31.03.2020 (а.с. 9-25) та розрахунку заборгованості (а.с. 5-8), останній користувався кредитними коштами, які він отримав в межах зазначеного кредитного договору та здійснював поповнення картки. До 16.12.2018 користувався кредитною картою, здійснював оплати покупок та вносив платежі на погашення заборгованості. Станом на 20.12.2018 заборгованість склала 26232,63 грн. З 20.12.2018 та по 31.03.2020 не було здійснено жодного розрахунку кредитними коштами, натомість було внесено платежі на погашення заборгованості, а саме: 24.12.2018 - 53,22 грн, 02.01.2019 - 199,37 грн, 10.02.2019 - 100 грн, 16.02.2019 - 7,02 грн, 02.04.2019 - 5000 грн, 13.04.2019 - 3000 грн, 14.05.2019 - 13927, 22 грн, 20.05.2019 - 7498,40 грн, всього на 29785,23 грн (а.с.9-25).

Відповідно до п. 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг, позичальник зобов`язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

Згідно з п. 2.1.1.5.6 Умов та правил надання банківських послуг, у разі невиконання зобов`язань за договором, позичальник зобов`язується на вимогу банку виконати зобов`язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та овердрафту), оплати винагороди банку.

Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за договором №б/н від 14.02.2018, станом на 16.04.2021 становить 38356,16 гривень, яка складається з наступного: 21496,90 гривень - заборгованість за кредитом; 16859,26 гривень - несплачені проценти на прострочену заборгованість(а.с. 5-8).

Так, у відповідності до вимог частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У наданій до суду заяві-анкеті від 14.02.2018 року, підписаній сторонами, зазначення процентної ставки відсутнє.

АТ КБ «ПриватБанк», обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 14.02.2018 року, посилався на Тарифи обслуговування та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк» як на невід`ємні частини спірного договору.

Проте, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Тарифи та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк» розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Разом з тим, надана позивачем роздруківка із сайту банку не може бути визнана належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Отже, в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (14.02.2018) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (07.05.2021), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у підписаній відповідачем анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 03 липня 2019 року, прийнятій у справі №342/180/17-ц (провадження №14-131цс19), за результатами перегляду в касаційному порядку рішень судів першої та апеляційної інстанції, ухвалених за наслідками розгляду спору у подібних правовідносин.

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду вказала, що АТ КБ «Приватбанк» має право вимагати захисту своїх прав шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Таким чином, надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк», з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані позичальником, а також якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві ОСОБА_1 , яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Тому, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.

Також суд зауважує, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 14.02.2018 року у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).

Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України позивач не пред`явив.

Як визначено у п. 5 ч. 1 ст. 3 ЦК України однією із засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України). Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України, забезпечуючи при цьому верховенство права. Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Одним з елементів верховенства права є дотримання прав людини, зокрема права сторони спору на представлення її позиції та права на справедливий судовий розгляд.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Ідея справедливого судового розгляду передбачає здійснення судочинства на засадах рівності та змагальності сторін.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненнями чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Рівність сторін передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу та докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, у АТ КБ «ПриватБанк» відсутні правові підстави для здійснення нарахувань та висунення до відповідача вимог про стягнення процентів, оскільки належних доказів на підтвердження досягнення із відповідачем згоди щодо умов, розміру та порядку здійснення таких нарахувань у встановленими законом формі та порядку надано не було.

Таким чином, дослідивши матеріали справи та надані докази, враховуючи поданий відповідачем відзив та заперечення, а в анкеті-заяві відсутній розмір кредитного ліміту, яким міг користуватися ОСОБА_1 , однак із отриманої судом та дослідженої у судовому засіданні виписки по рахунках ОСОБА_1 дійсно отримав кредитні кошти та здійснював їх погашення, суд вважає, що наявні підстави вважати, що відповідач дійсно користувався кредитними коштами позивача. З виписки по рахунку ОСОБА_1 вбачається, що останній дійсно отримав кредитні кошти та користувався ними, при цьому здійснював погашення свого боргового зобов`язання і останнє зараховувалося позивачем на погашення відсотків за простроченим кредитом та така сума фактично сплачених коштів відповідачем становить 29785,23 грн.

Разом з тим, фактична сума позовної вимоги, яка включає в себе заборгованість за тілом кредиту становить 21496,90 грн., що є менше фактично сплачених коштів відповідачем на погашення боргу.

А отже, оскільки суд вбачає повну сплату відповідачем боргу за кредитним зобов`язанням, яке виникло між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 згідно договору №б/н від 14.02.2018, у позові слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що в позові відмовлено повністю та відповідач не надав відомостей про будь-які понесені ним судові витрати, а відтак понесені витрати позивача, залишаються за останнім.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 89, 141-142, 206, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України,

вирішив:

в позові Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1-д, адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50) до ОСОБА_1 (ідентифікаційни код НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості - відмовити.

Апеляційна скарга подається до Рівненського апеляційного суду через Дубенський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 21 липня 2021 року.

Суддя М.В.Панчук