Рішення № 98497261, 22.07.2021, Миронівський районний суд Київської області

22.07.2021 Єдиний унікальний № 371/1239/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2021 року м. Миронівка

ЄУН 371/1239/20

Провадження № 2/371/295/21

Миронівський районний суд Київської області в складі :

головуючого судді Капшук Л.О.,

за участі секретаря судових засідань Сахненко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Миронівської міської ради про встановлення факту належності правовстановлюючого документа, визнання права власності на житловий будинок, господарські будівлі і споруди в порядку спадкування за заповітом та за законом,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

Позивачі звернулися до суду з даним позовом, мотивуючи заявлені вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 . За життя ОСОБА_3 на випадок своєї смерті зробила заповітне розпорядження про те, що належний їй будинок вона заповідає ОСОБА_1 та її чоловіку ОСОБА_4 в рівних частинах. Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на майно за заповітом. До складу спадкового майна входив житловий будинок АДРЕСА_1 . Позивач ОСОБА_1 з чоловіком ОСОБА_4 , будучи спадкоємцями за заповітом, подали до Миронівської районної державної нотаріальної контори Київської області заяви про прийняття спадщини. Проте свідоцтво про право на спадщину на спадковий житловий будинок не отримали та спадщину належним чином не оформили.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер чоловік позивача ОСОБА_4 , після смерті якого спадкоємцями першої черги за законом є позивачі ОСОБА_1 з сином ОСОБА_2 , а також донька ОСОБА_5 . Спадщину після смерті чоловіка позивач ОСОБА_1 прийняла, подавши до Миронівської районної державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. ОСОБА_2 та ОСОБА_5 прийняли спадщину, оскільки є такими, що постійно проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 ні позивачі, ні ОСОБА_5 спадщину належним чином не оформили, свідоцтво про право на спадщину не отримали. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 померла, після її смерті позивач ОСОБА_1 спадщину прийняла.

Позивачі мають труднощі в оформленні спадкових прав, оскільки в свідоцтві про право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 прізвище власника будинку зазначене « ОСОБА_6 », в той час як в інших документах, які надані до нотаріальної контори, прізвище спадкодавця є « ОСОБА_7 ». Крім того, в зв?язку з тим, що ОСОБА_4 не оформив спадкові справа після смерті ОСОБА_3 , а ОСОБА_8 не оформила спадкові права після смерті ОСОБА_4 , позивачі не можуть отримати свідоцтво про право на спадщину, оскільки відсутні належні правовстановлюючі документи на спадкове майно.

Просили встановити факт належності ОСОБА_3 свідоцтва про право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 , визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/6 частину житлового будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/6 частину житлового будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/6 частину житлового будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Процесуальні дії у справі, заяви, клопотання учасників справи

Ухвалою судді Миронівуського районного суду Київської області від 26 лютого 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

Ухвалою судді Миронівуського районного суду Київської області від 22 березня 2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Аргументи учасників справи

Відповідач відзиву на позов не подав.

У судове засідання позивачі та представник позивачів не з`явились, в поданій до суду заяві представник позивачів просив розгляд справи проводити за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача Миронівської міської ради Київської області в судове засідання не з`явився. Про розгляд справи відповідач повідомлений належно.

Фактичні обставини справи

Судом встановлені такі фактичні обставини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Миронівка Київської області померла ОСОБА_3 . Вказана обставина підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 04 січня 1996 року Відділом реєстрації актів громадянського стану Миронівської РДА (а.с. 14).

За життя ОСОБА_3 на випадок своєї смерті зробила заповітне розпорядження про те, що все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, вона заповідає своїй доньці ОСОБА_1 та зятю ОСОБА_4 в рівних частинах (а.с.79).

Про те, що позивач ОСОБА_1 є донькою померлої ОСОБА_3 , а ОСОБА_4 - її зятем свідчать дані наявних в матеріалах справи свідоцтва про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 , виданого повторно Відділом реєстрації актів цивільного стану Миронівського районного управління юстиції Київської області 24 січня 2006 року (а.с. 21), свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 , виданого повторно Відділом реєстрації актів цивільного стану Миронівського районного управління юстиції Київської області 24 січня 2006 року (а.с. 22), паспорта серії НОМЕР_4 , виданого Миронівським РУ ГУ МВС України в Київській області 18 січня 2000 року на ім?я ОСОБА_1 (а.с. 17-19).

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на майно за заповітом. Позивач ОСОБА_1 та її чоловік ОСОБА_4 фактично прийняли спадщину та 15 лютого 2000 року подали до Миронівської районної державної нотаріальної контори Київської області заяву про прийняття спадщини.

З вказаної заяви вбачається, що факт прийняття спадщини та місце відкриття спадщини підтверджується пропискою спадкодавиці у спадковому будинку з 28 грудня 1958 року та пропискою спадкоємців з 03 липня 1980 року, а тому спадкоємці вважаються такими, що прийняли спадщину, згідно з положеннями статей 548, 549 ЦК УРСР (1963 року), які регулювали спадкові відносини на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 . Свідоцтв про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3 ні ОСОБА_1 , ні ОСОБА_4 не отримували.

Такі обставини підтверджуються матеріалами спадкової справи після смерті ОСОБА_3 . Зокрема, з повідомлення Київського обласного державного нотаріального архіву № 01-17-1925 від 13 жовтня 2017 року вбачається, що за даними архівного фонду № 8 (Миронівська районна державна нотаріальна контора) після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідоцтво про право на спадщину не видавалося, але в 2000 році було подано заяву про прийняття спадщини (а.с.77-78). Відповідно до даних заяви ОСОБА_4 та ОСОБА_1 від 15 лютого 2000 року про прийняття спадщини факт прийняття спадщини та місце відкриття підтверджується пропискою спадкодавці та спадкоємців за однією адресою (а.с.75).

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4 . Така обставина підтверджується даними свідоцтва про смерть від 26 квітня 2016 року серія НОМЕР_5 , виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану (а.с. 15).

Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_4 є його дружина ОСОБА_1 , 1955 року народження, син ОСОБА_2 , 1982 року народження, дочка ОСОБА_5 , 1979 року народження.

Вказані особи на момент смерті ОСОБА_4 були зареєстровані разом з померлим до дня його смерті за однією адресою в будинку АДРЕСА_1 , а тому за правилом частини третьої статті 1268 ЦК України вважаються такими, що спадщину прийняли.

Свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_4 не видавалися.

Вказані обставини підтверджується матеріалами спадкової справи № 41/2020, заведеної Миронівською районною державною нотаріальною конторою Київської області після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 (а.с. 88-109).

Факт родинних відносин позивача ОСОБА_2 з померлим ОСОБА_4 підтверджується даними паспорта ОСОБА_2 та свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 , виданого Миронівським районним відділом ЗАГС Київської області 26 травня 1982 року (а.с. 23,25).

Факт родинних відносин ОСОБА_5 з померлим ОСОБА_4 підтверджується даними свідоцтва про народження серії НОМЕР_7 , виданого Миронівським районним відділом ЗАГС Київської області 18 липня 1979 року (а.с.60), Повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб № 00022927132 від 23 травня 2019 року, що свідчить про зміну прізвища з ОСОБА_9 на ОСОБА_10 (а.с. 69).

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_5 .

Позивач ОСОБА_1 є матір?ю померлої ОСОБА_11 та спадкоємцем першої черги за законом після її смерті.

У строки встановлені статтею 1270 ЦК України позивач ОСОБА_1 подала заяву до Миронівської районної державної нотаріальної контори про прийняття спадщини.

Син померлої ОСОБА_5 - ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на момент відкриття спадщини був повнолітнім, заяву про прийняття спадщини у встановлений законом строк не подав, на момент смерті матері за адресою її місця реєстрації не проживав. Інших заяв про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 матеріали спадкової справи № 86/2019 не містять.

Вказані обставини підтверджуються даними свідоцтва про смерть серії НОМЕР_8 , виданого 14 лютого 2019 року Миронівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області (а.с. 61), свідоцтва про народження серії НОМЕР_7 , виданого Миронівським райвідділом ЗАГС Київської області 18 липня 1979 року (а.с. 27), матеріалів спадкової справи, заведеної Миронівською районною державною нотаріальною конторою Київської області після смерті ОСОБА_5 № 86/2019 (а.с. 56-73), свідоцтва про народження серії НОМЕР_9 , виданого відділом реєстрації актів громадянського стану Миронівського райуправління юстиції Київської області 11 травня 2000 року (а.с. 121).

Також в матеріалах вказаної спадкової справи наявна довідка Миронівської міської ради № 02-50/1707 від 10 квітня 2019 року, за даними якої на день смерті ОСОБА_5 разом з нею за адресою її місця реєстрації були зареєстровані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с. 62).

Свідоцтво про право особистої власності на житловий будинок, що розташований по АДРЕСА_1 , видане на ім?я ОСОБА_3 , хоча згідно зі свідоцтвом про смерть та паспортними даними прізвище спадкодавці було ОСОБА_7 .

Вказане підтверджується даними свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок, що розташований по АДРЕСА_1 , виданого Миронівською міською радою 25 серпня 1975 року (зареєстроване в реєстровій книзі за № 5 за реєстром 553), вбачається, що вказане свідоцтво видане на ім?я ОСОБА_3 (а.с. 86).

В зв?язку з цим позивачі мають труднощі в оформленні спадкових прав.

Миронівська районна державна нотаріальна контора від 04 березня 2020 року за № 147/02-14 надала позивачам роз?яснення щодо оформлення спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 (спадкова справа № 11/7-153), померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 (спадкова справа № 41/2020), померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_5 (спадкова справа № 86/2019) в якому зазначила, що в свідоцтві про право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 прізвище власника будинку зазначене « ОСОБА_6 », в той час як в інших документах, які надані до нотаріальної контори, прізвище спадкодавця є « ОСОБА_7 ». Позивачам рекомендовано звернутися до суду для визнання своїх прав (а.с. 37).

За даними свідоцтва про народження серії НОМЕР_10 , виданого повторно 27 січня 1952 року, ОСОБА_13 народився ІНФОРМАЦІЯ_6 , його батьками зазначено ОСОБА_14 та ОСОБА_15 (а.с. 28).

Даними свідоцтва про одруження серії НОМЕР_11 від 16 січня 1957 року підтверджується факт реєстрації шлюбу між ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , внаслідок якого дружині присвоєно прізвище ОСОБА_7 (а.с. 29).

Крім того, довідкою Миронівської міської ради Миронівського району Київської області № 02-50/3129 від 17 жовтня 2017 року підтверджено, що за померлою ОСОБА_3 рахується житловий будинок, що має поштову адресу: АДРЕСА_2 згідно рішення виконкому Миронівської міської ради № 53 від 27 травня 1981 року, номер 80 а змінено на номер 82 згідно рішення виконкому Миронівської міської ради № 47 від 23 лютого 2000 року).

За відомостями будинкової книги, виданої на ім?я ОСОБА_3 , факт реєстрації та проживання у вказаному будинку ОСОБА_1 з 23 липня 1973 року, ОСОБА_4 - з 03 травня 1980 року, позивача ОСОБА_2 - з 02 травня 1982 року, ОСОБА_18 - з 28 січня 2011 року та власниці з ім?ям ОСОБА_19 - з 25 вересня 1975 року свідчить про те, що будинок належав матері позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 (а.с. 35-36б).

Мотиви суду та застосовані норми права

Суд, дослідивши надані матеріали справи, всебічно та повно з?ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об?єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об?єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Вказана норма визначає об?єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов?язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб?єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Цією ж статтею визначено загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів.

Під час з`ясування характеру спірних правовідносин, предмету і підстав позову, наявності чи відсутності порушеного права чи інтересу та можливості його поновлення або захисту в обраний позивачем спосіб, суд прийшов до наступних висновків.

Частиною 1 статті 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Однією з таких підстав є спадкування майна.

За приписами статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов?язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно статті 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1222 ЦК України визначено, що спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Статтею 1258 ЦК України визначено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (стаття 1261 ЦК України)

До складу спадщини, як зазначено у статті 1218 ЦК України, входять усі права та обов?язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до статті 1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов?язки, що нерозривно пов?язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об?єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров?я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов?язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

Оскільки спадщина після смерті ОСОБА_3 відкрилась до 01 січня 2004 року, застосуванню в цій частині вимог підлягають норми законодавства, чинного на час відкриття спадщини, зокрема ЦК УРСР.

Згідно правил статті 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Встановлено, що після смерті ОСОБА_3 спадщину за заповітом прийняли позивач ОСОБА_1 та її чоловік ОСОБА_4 , які вступили в управління спадковим майном.Спадкова справа заведена не була.

Позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом 1/2 частини спадкового майна після смерті ОСОБА_3 . Спадщину вона прийняла, проте свідоцтво про право на спадщину не отримала.

Також позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги за законом на 1/3 частину спадкового майна після смерті свого чоловіка ОСОБА_4 , який спадщину за заповітом у вигляді Ѕ частки спадкового майна після смерті ОСОБА_3 прийняв, проте право власності на нього не зареєстрував. Спадщину після його смерті позивач ОСОБА_1 прийняла.

Крім того, ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги за законом спадкового майна після смерті своєї доньки ОСОБА_5 , яка спадщину після смерті батька ОСОБА_4 у вигляді 1/3 частки спадкового майна після смерті батька фактично прийняла, проте право власності на свою частку не оформила. Позивач ОСОБА_1 спадщину після смерті доньки ОСОБА_5 прийняла.

Позивач ОСОБА_20 є спадкоємцем першої черги за законом на 1/3 частку спадкового майна після смерті батька ОСОБА_4 .Спадщину після смерті батька він прийняв.

На підставі частини 1 статті 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов?язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Дане зобов?язання встановлено законодавством у зв?язку з тим, що право власності на спадкове нерухоме майно виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації цього майна.

Разом з тим законодавець розмежовує поняття «виникнення права на спадщину» та «виникнення права власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини», і пов?язує із виникненням цих майнових прав різні правові наслідки. Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов?язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину та не здійснив державну реєстрацію права.

Такий висновок відповідає висновкам Верховного Суду у постанові Верховного Суду у справі № 523/3522/16-ц від 14 серпня 2019 року.

Таким чином, відповідно до статті 1296 ЦК України, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. Тобто, хоча ОСОБА_4 після успадкування за заповітом, та ОСОБА_5 після успадкування за законом, і не оформили документів на свої частки в житловому будинку та не зареєстрували своє право власності на частки в будинку у встановленому порядку, права на ці частки після їх смерті переходять до спадкоємців за законом.

Спадкове майно, на яке претендують позивачі, складається з житлового будинку, що розташований по АДРЕСА_1 .

Таким чином, позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом 1/2 частини вказаного житлового будинку після смерті ОСОБА_3 , спадкоємцем за законом 1/6 частини вказаного житлового будинку після смерті свого чоловіка ОСОБА_4 , а також спадкоємцем за законом 1/6 частини вказаного житлового будинку після смерті доньки ОСОБА_5 .

Позивач ОСОБА_2 являється спадкоємцем за законом 1/6 частини вказаного житлового будинку після смерті батька ОСОБА_4 , який спадщину після смерті ОСОБА_3 прийняв, але свідоцтво про право власності не отримав.

Разом з тим, для підтвердження наявності спадкового майна, яке підлягає державній реєстрації та місця його знаходження, нотаріусу слід подати документ, що підтверджує право власності спадкодавця на майно з відміткою органу, що проводить реєстрацію, або реєстраційного посвідчення, яке є невід?ємною частиною правовстановлюючого документа.

Згідно з пунктами 4.12, 4.15, 4.18 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22 лютого 2012 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 за № 282/20595, свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів. Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна. Якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Таким чином, у зв?язку з відсутністю державної реєстрації права власності на спадкове нерухоме майно за спадкодавцями ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , позивачі не мають змоги подати нотаріусу правовстановлюючий документ, що посвідчує право власності спадкодавців на це майно, порушені права позивачів підлягають судовому захисту шляхом визнання за ними право власності на спадкове майно.

Відповідно до статті 392 ЦК України , власник майна може пред?явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Крім того, позивачі мають труднощі в оформленні спадкових прав у зв?язку з тим, що свідоцтво про право особистої власності на житловий будинок, що розташований по АДРЕСА_1 , видане на ім?я ОСОБА_3 , хоча згідно зі свідоцтвом про смерть та паспортними даними прізвище спадкодавці було ОСОБА_7 .

Через невідповідність прізвищ, державним нотаріусом Миронівської районної державної нотаріальної контори позивачам було відмовлено в оформленні спадкових прав.

За приписами пункту 6 частини 1 статті 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я та по батькові, місце і час народження якої, що зазначені у документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або у паспорті.

Пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 5 (зі змінами) «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження судами розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто, від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

З наданого позивачем ОСОБА_1 свідоцтва про її народження та свідоцтва про укладення шлюбу вбачається, що її дошлюбне прізвище було ОСОБА_7 . Батьками в свідоцтві про народження зазначені ОСОБА_13 та ОСОБА_3 . В свідоцтві про народження ОСОБА_13 батьками зазначено ОСОБА_14 та ОСОБА_15 . Даними свідоцтва про одруження серії НОМЕР_11 підтверджується факт реєстрації шлюбу між ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , внаслідок якого дружині присвоєно прізвище ОСОБА_7 .

Про факт, що у правовстановлюючому документі про право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 допущено помилку у написанні прізвища власника, а також факт належності вказаного правовстановлюючого документу саме ОСОБА_3 свідчать також дані спадкових справ, відкритих після смерті ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , дані відновленої будинкової книги на вказаний житловий будинок, дані довідки Миронівської міської ради Миронівського району Київської області № 02-50/3129 від 17 жовтня 2017 року.

Досліджені судом письмові докази та встановлені обставини справи в сукупності дають суду підстави вважати, що прізвище власника житлового будинку по АДРЕСА_1 було ОСОБА_7 , а не ОСОБА_6 , як помилково зазначено у свідоцтві про право власності на вказаний житловий будинок.

Через допущену при видачі свідоцтва про право власності помилку в написанні прізвища власника, позивачі мають перешкоди у реалізації належних їй прав, зокрема відсутня можливість оформити свої спадкові права на житловий будинок по АДРЕСА_1 .

Висновки за результатами розгляду

Згідно правил статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до пункту 11 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 № 14, у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з вимогами статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

На підставі статті 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За правилами статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналіз наведених норм процесуального права дає підставу вважати, що кожна сторона сама визначає зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, сторона, яка звернулася до суду, повинна довести належними та допустимими доказами вимоги, що нею заявлені, суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.

За таких обставин, звертаючись до суду з позовом саме на заявника покладається обов'язок з доведення належними, допустимими та достатніми доказами своїх позовних вимог з посиланням на матеріально-правову підставу своїх вимог.

Сукупність досліджених в судовому засіданні доказів доводять той факт, що свідоцтво про право особистої власності на житловий будинок, що розташований по АДРЕСА_1 , видане Миронівською міською радою 25 серпня 1975 року (зареєстроване в реєстровій книзі за № 5 за реєстром 553) на ім?я ОСОБА_3 , про встановлення належності якого заявили вимоги позивачі, належить ОСОБА_3 .

Встановлення факту, про який заявлено вимоги позивачами має юридичне значення, його встановлення необхідно для реалізації спадкових прав позивачів, зокрема, оформлення спадкових прав на житловий будинок по АДРЕСА_1 .

Позивачі не мають іншої можливості встановити факт належності правовстановлюючого документа.

Зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для задоволення заявлених вимог про встановлення факту, що має юридичне значення.

Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що всі обставини, на які посилаються позивачі, як на підставу для задоволення позову про визнання права власності на спадкове майно, знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання права власності на спадкове майно підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 76 - 81, 89, 95, 229, 258, 259, 263 - 265, 268, 280, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Миронівської міської ради про встановлення факту належності правовстановлюючого документа, визнання права власності на житловий будинок, господарські будівлі і споруди в порядку спадкування за заповітом та за законом задовольнити повністю.

Встановити факт належності ОСОБА_3 свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок під номером АДРЕСА_1 , виданого Миронівською міською радою 25 серпня 1975 року (зареєстрованого в реєстровій книзі за № 5 за реєстром 553).

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами під номером АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/6 частину житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами під номером АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/6 частину житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами під номером АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/6 частину житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами під номером АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 1 Розділу ХШ «Перехідні положення» ЦПК України в новій редакції до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач:

ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_12 , адреса зареєстрованого місця проживання: будинок під номером АДРЕСА_1 .

Позивач:

ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_13 , адреса зареєстрованого місця проживання: будинок під номером АДРЕСА_1 .

Відповідач:

Миронівська міська рада, код ЄДРПОУ 04054984, адреса місцезнаходження : будинок під номером 48, вулиця Соборності, місто Миронівка, Київська область.

Суддя підпис Л.О. Капшук

Згідно з оригіналом

Суддя Л.О. Капшук