Ухвала суду № 98492344, 22.07.2021, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 22.07.2021

ЄУН 937/5410/20

№ 1-КП/937/417/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2021 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого - судді Честнєйшої Ю.О.,

секретаря – Макаренко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі об`єднанні кримінальні провадження №12020080140001452 та № 12020080140002820 за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 185, ч.3 ст.15 ч.3 ст.185 КК України,

за участю:

прокурора – Щербини О.О.,

обвинуваченого – ОСОБА_1 ,

захисника обвинуваченого – адвоката Додудзинського М.М.,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області знаходяться об`єднанні кримінальні провадження №12020080140001452 та № 12020080140002820 за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 185, ч.3 ст.15 ч.3 ст.185 КК України.

Прокурором у судовому засіданні заявлено клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк 60 днів, посилаючись на те, що ризики, передбачені ст.177 КПК України, продовжують існувати на час судового розгляду кримінального провадження, не зменшилися та не змінилися. Судове провадження не закінчене, обставини, що стали підставою для застосування щодо обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на цей час не змінилися.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник – адвокат Додудзинський М.М. у судовому засіданні заперечували щодо продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою та просили обрати більш м`який запобіжний захід у виді домашнього арешту.

Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, вивчивши матеріали справи, доходить до висновку, що клопотання прокурора щодо продовження застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.1 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

За положеннями ч.3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Ухвалою суду від 15.06.2021 на час судового провадження обвинуваченому ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 13 серпня 2021 року включно.

Відповідно до ч.2 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Відповідно до ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі інші обставини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Так, згідно зі ст. 7-9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

У рішенні по справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 Європейський суд з прав людини вказав, що наявність вагомих підстав підозрювати затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою.

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Суд бере до уваги те, що обвинувачений ОСОБА_1 на даний час обґрунтовано обвинувачується у вчинені середньої тяжкості та тяжкого кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.2 ст. 185, ч.3 ст. 15, ч.3 ст.185 КК України, за вчинення тяжчого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до шести років, раніше неодноразово судимий за вчинення злочинів проти власності, судимості за вчинені злочини не зняті і не погашені у встановленому законом порядку, що дає підстави вважати, що перебуваючи на свободі, ОСОБА_1 може вчинити інший злочин. Крім того, усвідомлюючи ступінь тяжкості вчиненого ним злочину та невідворотності покарання за його вчинення, існує ризик того, що обвинувачений ОСОБА_1 перебуваючи на волі, буде переховуватись від органів досудового розслідування та суду, а відсутність стійких соціальних зав`язків, постійного місця роботи свідчить про можливість обвинуваченого ОСОБА_1 без перешкод залишити своє місце проживання, чим перешкодить кримінальному провадженню. Обвинувачений ОСОБА_1 не має офіційного місця роботи, в зв`язку з чим не має постійного джерела доходів та засобів до існування, стійких соціальних зв`язків, тому є достатні підстави вважати, що ОСОБА_1 вчинить інші кримінальні правопорушення з метою подальшого збагачення.

Суд вважає, що прокурором доведено недостатність застосування до обвинуваченого більш м`яких запобіжних заходів для запобігання вищевказаним ризикам. Наведені ризики є дійсними та тривають, і вони виключають на даний час можливість зміни міри запобіжного заходу обвинуваченому на більш м`який.

Обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід з урахуванням його тривалості у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення на даний час не виходить за межі розумного строку.

Застосований запобіжний захід відносно обвинуваченого кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу, відповідає характеру та тяжкості діяння, яке інкримінується обвинуваченому, зокрема, не надає можливості перешкоджання інтересам правосуддя шляхом ухилення від суду вчинити інше кримінальне правопорушення.

Суд вважає, що підстави для продовження запобіжного заходу - тримання під вартою, не відпали, стан його здоров`я не перешкоджає перебуванню у місці попереднього ув`язнення, а альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати належну поведінку обвинуваченого, тому наявна необхідність у збереженні такої міри запобіжного заходу.

Наявність постійного місця проживання не може забезпечити належної процесуальної поведінки з боку обвинуваченого, не є стримуючим фактором при настанні ризиків, передбачених ст. 177 КПК, та може заслуговувати на увагу лише в сукупності з іншими відомостями про особу обвинуваченого та матеріалами кримінального провадження.

Зазначене доводить, що, виходячи з високих стандартів охорони загальносуспільних прав та інтересів, з урахуванням високого ступеня суспільної небезпеки інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, наявність якої, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до його особистої свободи, встановлені вище обставини є достатніми для прийняття судом рішення про подальше застосування щодо ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що стороною захисту не спростовано наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню.

Окрім того, суд вважає доцільним застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, що сприятиме оперативному розгляду кримінального провадження в суді.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України суд, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Отже, задовольняючи клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд вважає за необхідне визначити обвинуваченому розмір застави.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до вимог ст. 182 КПК України, суд, з урахуванням викладених обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, визначає заставу, достатню для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених КПК України, у розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 45400 гривень. Суд вважає, що внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків.

Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Окрім цього, суд вважає за необхідне відповідно до норм ч. 3 ст. 183 та ч. 5 ст. 194 КПК України у разі внесення застави покласти на обвинуваченого такі обов`язки: не відлучатись з місця проживання без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та роботи; не відвідувати розважальні заклади та заклади, де дозволено вживати алкогольні напої; докласти зусиль до пошуку роботи.

Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому перебуває ОСОБА_1 відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останньої під вартою.

На підставі викладеного, керуючись ст. 331, 369-372 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання процесуального прокурора Щербини О.О. щодо продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 – задовольнити.

Термін запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою, продовжити на строк 60 днів, тобто з 22 липня 2021 року до 19 вересня 2021 року включно.

Одночасно визначити ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді застави для забезпечення виконання обов`язків, визначених КПК України.

Розмір застави визначити у межах 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 45400 (сорок п`ять тисяч чотириста) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем), на наступний депозитний рахунок: ТУ ДСА України в Запорізькій області, код ЄДРПОУ 26316700, р/р UA378201720355249002000001205, Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, обов`язково зазначати інформацію про постанову судді або ухвалу суду, який обрав заставу мірою запобіжного заходу, ПІБ обвинуваченого.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 такі обов`язки: не відлучатись з місця проживання без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та роботи; не відвідувати розважальні заклади та заклади, де дозволено вживати алкогольні напої; докласти зусиль до пошуку роботи.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 19 вересня 2021 року.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розміру, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_1 з-під варти та повідомити усно і письмово Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку із внесенням застави обвинувачений ОСОБА_1 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Ухвала судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Копію ухвали надіслати учасникам судового провадження та начальнику Запорізького СІЗО для виконання.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Суддя: Ю.О. Честнєйша