Рішення № 98488889, 13.07.2021, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2021 року справа № 580/1311/21

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Паламаря П.Г.,

за участю секретаря Трегулова Б.Л.,

позивача - ОСОБА_1 (особисто),

представника позивача – Севастьянової А.В.(за ордером),

представника відповідача – Коваленко А.П. (за посадою),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України у Черкаській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) з позовною заявою до Головного управління Національної Поліції України у Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 57) в якій просить:

-визнати протиправною відмову Головного управління Національної поліції України у Черкаській області від 03.02.2021 року у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в разі втрати працездатності у зв`язку із отриманням інвалідності на підставі травми, що пов`язана із виконанням службових обов`язків;

-зобов`язати Головне управління Національної поліції України у Черкаській області прийняти рішення про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із отриманням інвалідності на підставі травми, що пов`язана із виконанням службових обов`язків та затвердити висновок про призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку із інвалідністю, яким погоджено виплату одноразової грошової допомоги у розмірі 681 000 грн.;

-зобов`язати Головне управління Національної поліції України у Черкаській області виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі 681000 грн. у зв`язку з встановленням II групи інвалідності, внаслідок травми, що пов`язана із виконанням службових обов`язків.

05.04.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

25.05.2021 перейдено із спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

03.06.2021 продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі.

08.07.2021 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 03.03.2017 ОСОБА_1 встановлена ІІ група інвалідності у зв`язку із травмою пов`язаною з виконанням службових обов`язків, у зв`язку із чим позивач звернувся до ГУ НП у Черкаській області про виплату одноразової грошової допомоги, однак відповідачем безпідставно відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги з підстав пропуску строку звернення за отриманою допомогою. Позивач вважає вказану відмову протиправною та такою, що суперечить вимогам законодавства України.

Представник Головного управління Національної поліції України у Черкаській області до суду надав відзив в якому заперечував щодо задоволення позовних вимог та просив відмовити у задоволенні позову. Заперечення вмотивовані тим, що позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України “Про Національну поліцію” в наслідок пропуску строку звернення встановленого ст. 97 ЗУ «Про Національну поліцію» та ст. 100 даного Закону з дня виникнення такого права.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 – слідчий Черкаського відділу поліції ГУ НП в Черкаській області, 06.02.2017 у відповідності до наказу Головного управління Національної Поліції в Черкаській області №57 о/с звільнена зі служби в поліції за п. 2 ч. 1 ст. 77 Закону України “Про Національну поліцію” (через хворобу).

03.03.2017 ОСОБА_1 встановлена II група інвалідності, причина інвалідності - захворювання пов`язане з виконанням службових обов`язків (довідка до акту огляду МСЕК №1 серії 12ААА №537503 від 03.03.2017).

18.01.2021 позивач звернулася із заявою до Головного управління Національної поліції України у Черкаській області про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку зі встановленням II групи інвалідності пов`язаної з виконанням службових обов`язків. До заяви додано: довідку МСЕК серії 12ААА №537503; копію свідоцтва про хворобу від 08.02.2017 №57; копію акта Н-1 №4 від 20.12.2008, копію акта Н-5 від 20.12.2008; копію паспорта; копію РНОКПП; довідку з банку.

03.02.2021 Головне управління Національної поліції України у Черкаській області листом за №29/Б-19 повідомило позивача про пропуск строку звернення за отриманням такої допомоги у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 97, ч. 6 ст. 100 ЗУ «Про Національну поліцію».

Вважаючи, що таке рішення про відмову є протиправним, позивач звернувся до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає про таке.

07 листопада 2015 року набрав чинності Закон України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року № 580-VІІІ (далі - Закон № 580-VІІІ), яким врегульовано, в тому числі питання виплати одноразової грошової допомоги.

Статтею 97 Закону № 580-VІІІ встановлено перелік осіб, які за цим Законом мають право на отримання одноразової грошової допомоги.

Пунктом 3 частини першої статті 97 Закону № 580-VІІІ визначено, що одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі визначення поліцейському інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних із виконанням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті.

Згідно з підпунктом "б" пункту 3 частини першої статті 99 Закону України "Про Національну поліцію" розміри одноразової грошової допомоги поліцейським, а в разі їх загибелі (смерті) - особам, які за цим Законом мають право на її отримання, визначаються виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату, у разі визначення поліцейському внаслідок причин, зазначених у пункті 3, інвалідності II групи - 300 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату.

Аналіз викладеного дає підстави для висновку, що для виникнення у поліцейського права на отримання одноразової грошової допомоги на підставі пункту 3 частини першої статті 97 Закону України "Про Національну поліцію" є необхідним дотримання таких умов та обставин:

1) встановлення поліцейському інвалідності, яка є наслідком поранення (контузії, травми або каліцтва);

2) вищевказане поранення (контузія, травма або каліцтво) має бути таким, що отримане під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних із виконанням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України;

3) така інвалідність має бути встановлена не пізніше шести місяців після звільнення поліцейського з лав поліції;

4) звільнення з поліції має бути зумовлене пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим під час виконання поліцейським службових обов`язків, пов`язаних із виконанням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.

З метою врегулювання питання щодо порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, відповідно до статей 97-101 Закону України "Про Національну поліцію", наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 січня 2016 року № 4 затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського (надалі - Порядок № 4, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який визначає механізм оформлення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського.

Пунктом 4 розділу І Порядку № 4 передбачено випадки, за яких призначається ОГД у разі загибелі (смерті), інвалідності чи втрати працездатності поліцейського, зокрема, під час виконання службових обов`язків (пункти 3, 5 частини першої статті 97 Закону) - випадок, пов`язаний із здійсненням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.

Підпунктом 2 пункту 1 Розділу ІІ Порядку № 4 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення поліцейському інвалідності є дата з якої встановлено інвалідність, що зазначена в довідці до акта огляду медико-соціальної експертної комісії, у разі відсутності дати з якої встановлено інвалідність - дата видачі довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії.

Частиною шостою статті 100 Закону України "Про Національну поліцію" передбачено, що особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, визначеної цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення в них такого права.

Проте, відповідно до пункту 3 частини першої статті 97 Закону України "Про Національну поліцію" право на виплату одноразової грошової допомоги мають поліцейські, яким протягом шести місяців після звільнення з поліції встановлено інвалідність, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних із виконанням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 22 січня 2019 року у справі № 2340/2663/18.

Частиною п`ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як вбачається з матеріалів справи, датою звільнення позивача зі служби в Національній поліції є 06.02.2017, а інвалідність позивачу, з причини травми, пов`язаної з виконанням службових обов`язків, встановлена 03.03.2017, а щодо виплати такої допомоги позивач звернулась 18.01.2021 тобто поза межами трьохрічного строку.

Суд звернув увагу на попередні звернення позивача за отриманням допомоги, однак останні позивачем оскаржені не були, при цьому в даному адміністративному позові вирішується питання щодо правомірності дій відповідача у відмові саме на звернення від 18.01.2021.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відсутність умов та підстав для виплати позивачу одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 3 частини першої статті 97 Закону України "Про Національну поліцію".

У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, у задоволенні яких необхідно відмовити.

Відповідно до ст. 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. 242-246, 250, 255, 295 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду. Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя П.Г. Паламар

Повний текст рішення виготовлено 22.07.2021