Ухвала суду № 98488531, 22.07.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Справа № 520/11389/21

Україна

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

"22" липня 2021 р. м. ХарківCуддя Харківського окружного адміністративного суду Спірідонов М.О., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України (вул. Академіка Богомольця, буд. 10, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 43305056), Національної поліції України (вул. Ак. Богомольця, буд. 10, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 40108578) про визнання протиправними та скасування наказів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, Національної поліції України, якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати акт форми Н-5* від 3 серпня 2020 року розслідування нещасного випадку та акт №14 форми НТ* про нещасний випадок невиробничого характеру, затверджені за фактом дорожньо-транспортної пригоди 15 червня 2020 року капітаном поліції ОСОБА_1 , оперуповноваженим 3-го відділу (боротьби з екстремістськими та радикальними організованими злочинними групами) управління стратегічних розслідувань в Харківській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, як такі, що не відповідають нормам Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженого наказом МВС України від 27 грудня 2002 року №1346;

- зобов`язати Національну поліцію України та/або Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України за фактом нещасного випадку, що стався 15 червня 2020 року з капітаном поліції, оперуповноваженим 3-го відділу (боротьби з екстремістськими та радикальними організованими злочинними групами) управління стратегічних розслідувань в Харківській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України ОСОБА_1 скласти акт розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) за формою Н-5* та акт про нещасний випадок (у тому числі поранення) за формою Н-1* із зазначенням в них, що нещасний випадок стався в період проходження служби і пов`язаний з виконанням службових обов`язків та взяти зазначений випадок на облік.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 25 червня 2021 року по справі №520/11389/21 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу термін для усунення недоліків позовної заяви.

08 липня 2021 представником позивача надіслано до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви. Обґрунтовуючи яку представник позивача зазначив, що відповідно до акту розслідування нещасного випадку за формою Н-5 та акту №14 про нещасний випадок невиробничого характеру за формою НТ, останні були складені та затверджені 03.08.2020 року начальником ДСР Національної поліції України та направленій до УСР в Харківській області. Однак, в зв`язку з наказом ДСР Національної поліції України №240 о/с від 03.08.2020, відповідно до статті 65 Закону України "Про Національну поліцію України", з 01.08.2020 ОСОБА_1 переведено для подальшого проходження служби до Головного Управління Національної поліції в Одеській області. Відповідно до супровідного листа УСР в Харківській області, акти щодо нещасного випадку відносно ОСОБА_1 направлені для вручення останній до Головного управління Національної поліції України в Одеській області лише 17.11.2020 та отримані ОСОБА_1 на початку грудня 2020 року. Проте, що відповідно до ОСОБА_1 складені акти невиробничого характеру остання не могла знати та дізналась лише при ознайомленні з ними в грудні 2020 року. В подальшому ОСОБА_1 звернулась до керівництва Національної поліції та Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України зі скаргами (запереченнями), щодо скасування актів за формою Н-5 та акту №14 про нещасний випадок невиробничого характеру за формою НТ, затверджених 03.08.2020 року. Відповідно до відповіді з Національної поліції України Департаменту управління майном від 24.05.2021 за №М-55,56/31/02-2021 зазначено, що згідно вимог п.3.6 Порядку комісія з розслідування нещасного випадку, що трапився під час виконання оперативно-розвідувальних завдань або іншої роботи, яка має таємний характер, за рішенням керівника підрозділу може мати інший склад. Зауважено, що в матеріалах розслідування нещасного випадку відсутній дозвіл/доручення керівника підрозділу на використання лейтенантом поліції ОСОБА_2 та капітаном поліції ОСОБА_1 власного транспортного засобу в інтересах підрозділу. У зв`язку з чим підстав для проведення повторного розслідування не встановлено. Бездіяльність відповідачів набула статусу протиправної після надання відповіді на скаргу (заперечення), тобто з 24.05.2021 року. Отже, останнім днем звернення до суду є 24.06.2021 року, тоді як позов направлений позивачем до суду 21.06.2021, у зв`язку з чим, позивач вважає строки не пропущеними. Також до позовної заяви позивачем додано квитанцію про сплату судового збору у розмірі 1816,00 грн.

Суд дослідивши подану представником позивача заяву, виходить з наступних підстав та мотивів.

Відповідно до ч.1 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 2 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно із ч.3 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Строк в шість місяців визнано законодавцем достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що її права, свободи чи інтереси порушено, визначилася, чи буде вона звертатися до суду із позовом.

Крім цього, початок перебігу шестимісячного строку визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права.

При цьому "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про їх порушення.

Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.

Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.03.2020 у справі № 826/10808/18.

Зі змісту позову встановлено, що при зверненні до суду позивачем оскаржуються акт форми Н-5* від 3 серпня 2020 року розслідування нещасного випадку та акт №14 форми НТ* про нещасний випадок невиробничого характеру, затверджені за фактом дорожньо-транспортної пригоди 15 червня 2020 року капітаном поліції ОСОБА_1 , оперуповноваженим 3-го відділу (боротьби з екстремістськими та радикальними організованими злочинними групами) управління стратегічних розслідувань в Харківській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України.

Суд зазначає, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Разом з тим, позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами щодо отримання ОСОБА_1 в грудні 2020 року акти щодо нещасного випадку відносно позивача направлені їй для вручення до Головного управління Національної поліції України в Одеській області супровідним листом від 17.11.2020.

Факт звернення позивача зі скаргою до відповідачів не змінює моменту, з якого вона повинна була дізнатись про порушення своїх прав. Зазначена дата свідчить лише про час, коли позивач почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду.

З урахуванням вищевикладеного, суд не знаходить підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, оскільки позивачем не надано суду доказів, які б свідчили про поважність причини пропуску строку, наявність об`єктивних перешкод для своєчасного звернення до суду в межах строку звернення.

З урахуванням положень статей 122, 123 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доказування поважності причин пропуску строку звернення до суду покладений на позивача.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме : забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №22083/93, №22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Отже, чинне законодавство обмежує строк звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Обставини, якими позивач обґрунтовує поважність пропуску строку звернення до суду за захистом своїх прав суд вважає неповажними. Позивач не надав доказів існування об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали йому звернутись до суду з дня коли він дізнався, що його права були порушені відповідачем. Позивачем також не було надано доказів існування інших обставин або труднощів, які унеможливили дотримання позивачем строків звернення до суду, встановлених законом.

Таким чином, належних доказів на підтвердження існування обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду, позивач суду не надав.

Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу. Зокрема, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

З огляду на що суд зазначає, що позивачем на виконання вимог ухвали суду від 25 червня 2021 року надано заяву про поновлення пропущених строків, однак обставини причин пропуску строку звернення до суду з зазначеним позовом, викладені в заяві від 08 липня 2021 року визнані судом неповажними, а отже недоліки позовної заяви не усунуті.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Керуючись п. 1 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, Національної поліції України про визнання протиправними та скасування наказів - повернути позивачу.

Копію ухвали направити позивачеві разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.

Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє його права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями)

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Суддя Спірідонов М.О.