Рішення № 98488171, 22.07.2021, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2021 року Справа №480/3926/21

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Савицької Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/3926/21 за позовом ОСОБА_1 до Сумського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (Військова частина 9953) про визнання бездіяльності протиправною, стягнення середнього заробітку,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Сумського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України, і просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Сумського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України/військова частина 9953 щодо затримки повного розрахунку при звільненні та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.

- стягнути з Сумського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України/військова частина 9953 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за неотримане під час проходження військової служби речове майно у сумі 35215,87 грн;

- стягнути з Сумського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України/військова частина 9953 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільнені за період з 03.02.2021 по 11.05.2021 у сумі 39218,07 грн.

Позовні вимоги обгрунтовуються тим, що станом на день звільнення позивача з 5-ого прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (в/ч 9953), установою не виплачено позивачу грошову компенсацію за не отримане речове майно. Позивач вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною та такою, що порушує його права, звернувся до суду із даним позовом, у якому також просить стягнути середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільнені.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 13.05.2021 відкрито провадження в даній справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження та встановлено строк відповідачам для подання відзиву та доказів, які наявні у відповідача, а також встановлено строк позивачу для подання відповіді на відзив, а відповідачам заперечення.

01.06.2021 відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, у якому проти позовних вимог заперечує та зазначає, що доходи військовослужбовців Державної прикордонної служби України не є доходами у вигляді заробітної плати, іншими доходами, що нараховуються (виплачуються) у зв`язку з трудовими відносинами, і військовослужбовці не є працівниками відповідно до чинного трудового законодавства, а проходять військову службу. Отже, застосування ст. 117 КЗпП Ураїни є безпідставним.

11.06.2021 позивачем подано до суду відповідь на відзив, у якій із доводами відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву, не погоджується у повному обсязі та просить задовольнити позовні вимоги.

25.06.2021 представником позивача подано заяву про уточнення позовних вимог, у якій останній зазначає, що 24.06.2021 відповідачем було виплачено заборгованість у розмірі 34694,65, з урахуванням чого позивач уточнює позовні вимоги та просить:

- визнати протиправною бездіяльність Сумського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України/військова частина 9953 щодо затримки повного розрахунку при звільненні та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за неотримане речове майно;

- стягнути з Сумського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України/військова частина 9953 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільнені за період з 03.02.2021 по 23.06.2021 у сумі 56603,40 грн.

Ухвалою суду від 22.07.2021 задоволено клопотання Сумського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України/військова частина 9953 та закрито провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення грошової компенсації за неотримане під час проходження військової служби речове майно у сумі 35215,87 грн.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані учасниками справи докази у їх сукупності та встановивши всі фактичні обставини справи, суд встановив наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивач проходив службу у Сумському прикордонному загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України/військова частина 9953.

Наказом начальника 5-го прикордонному загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України 02.02.2021 №41-06 з позивачем припинено контракт та виключено зі списків особового складу (а.с.7).

Під час звільнення позивача з військової служби з ним не проведено повний розрахунок та не виплачено компенсацію за неотримане речове майно. Вказану компенсацію позивачу виплачено лише 24.06.2021, що не заперечується сторонами по справі.

У зв`язку з несвоєчасною виплатою вказаної вище компенсації, позивач вважає, що має право на отримання середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільнені за період з 03.02.2021 по 23.06.2021 у сумі 56603,40 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Порядок обчислення середньої заробітної плати, зокрема у випадках вимушеного прогулу, визначений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (далі - Порядок № 100).

Відповідно до п. 2 Порядку № 100, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно п. 8 Порядку № 100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Аналіз вищенаведених правових норм Порядку № 100 дає підстави для висновку, що при обчисленні розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні, виходячи із середньоденного заробітку, обчисленого відповідно до положень цього Порядку.

Аналогічну позицію було висловлено у постановах Верховного Суду України від 21.01.2015 у справі № 6-195цс14, від 01.03.2017 у справі № 635/2084/16-ц.

Так, згідно довідки в/ч 9353 про грошове забезпечення ОСОБА_1 , середньоденне грошове забезпечення позивача складає - 404,31 грн (а.с.9).

Кількість днів затримки з 03.02.2021 по 23.06.2020 складає 171 календарних днів. Таким чином сума середнього заробітку за весь період затримки розрахунку складає 69137,01 грн (404,31 * 171).

Щодо розміру стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд зазначає наступне.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17 підсумувала, що оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після прийняття судового рішення.

Зазначено також, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Аналогічні висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц.

Крім того у вищевказаній постанові зазначено, що Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком Верховного Суду України у постанові від 27 квітня 2016 року у справі № 6-113цс16 у тому, що суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, і що таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми.

Водночас, виходячи з мети відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, яка полягає у компенсації працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, і які розумно можна було б передбачити, Велика Палата Верховного Суду вважає, що, з одного боку, не всі чинники, сформульовані у зазначеному висновку, відповідають такій меті. Так, сама лише наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум; момент виникнення такого спору, прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника, істотність розміру недоплаченої суми порівняно із середнім заробітком працівника не впливають на розмір майнових втрат, яких зазнає працівник у зв`язку з простроченням розрахунку. З іншого боку, істотним є період такого прострочення, хоча такий чинник у згаданій постанові Верховного Суду України не сформульований.

З огляду на викладене, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27 квітня 2016 року у справі за провадженням № 6-113цс16, і вважає, що, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:

1. розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

2. період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

3. ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

4. інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

Тому Велика Палата Верховного Суду також відступила від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27 квітня 2016 року у справі № 6-113цс16 про те, що право суду зменшити розмір середнього заробітку залежить від прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України.

Виходячи із обставин справи, принципів законності та справедливості, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача суму середнього заробітку співмірної з коштами, виплаченими йому 23.06.2021. Отже, сума середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок, яка буде співмірною з урахуванням усіх обставин справи, становитиме 34694,65 грн.

Вказана правова позиція викладена у постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 02.12.2020 по справі №480/2925/20.

Щодо доводів відповідача, що на спірні відносини не поширюються вимоги ст.ст.116, 117 КЗпП України, суд зазначає наступне.

Питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, винагороди за участь в антитерористичній операції - які не є складовими заробітної плати (грошового забезпечення) - не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення.

За правилами частини шостої статті 7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Враховуючи, що перебування особи на публічній службі є однією із форм реалізації закріпленого у статті 43 Конституції України права на працю (постанова Верховного Суду України від 06.11.2013 у справі № 21-389а13), суд вважає за необхідне застосувати до даних правовідносин норми Кодексу законів про працю України (в редакції, чинній на час звільнення позивача зі служби).

Стосовно вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльності Сумського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України/військова частина 9953 щодо затримки повного розрахунку при звільненні та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, суд зазначає, що вказана вимога не підлягає задоволенню, оскільки відновлення порушеного права позивача у спірних правовідносинах відбувається шляхом зобов`язання відповідача виплатити позивачу середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі Закону України "Про судовий збір" і такий ним не сплачувався, про понесення будь-яких інших судових витрат позивач не заявляв.

Керуючись ст.ст. 2, 77, 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Сумського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (Військова частина 9953) про визнання бездіяльності протиправною та стягнення середнього заробітку – задовольнити частково.

Зобов`язати Сумський прикордонний загін Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (пров. Громадянський, 1, м. Суми, Сумська область, 40030, код ЄДРПОУ 14321759) виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 03.02.2021 по 23.06.2021 у розмірі 34694,65 грн.

У задоволенні інших вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.В. Савицька