Рішення № 98487217, 20.07.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/5388/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2021 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Карп`як О.О., розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 1468) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, -

встановив:

До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) до Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 1468) (далі - Західне регіональне управління, відповідач), у якій просить суд:

визнати протиправними дії Західного регіонального управління (військова частина 1468), які полягають у застосуванні п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» при нарахуванні ОСОБА_1 грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення та одноразової грошової допомоги при звільненні із 29.01.2020 в редакції, яка втратила чинність згідно постанови Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18;

зобов`язати Західне регіональне управління (військова частина 1468) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 із 29.01.2020 грошове забезпечення з відрахуванням раніше виплачених сум відповідно до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» визначивши розміри посадового окладу, окладу за військовими званнями шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14;

зобов`язати Західне регіональне управління (військова частина 1468) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з відрахуванням раніше виплачених сум допомогу на оздоровлення передбачену ч. 1 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» із розрахунком місячного грошового забезпечення відповідно до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» визначивши розміри посадового окладу, окладу за військовими званнями шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14;

зобов`язати Західне регіональне управління (військова частина 1468) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з відрахуванням раніше виплачених сум одноразову грошову допомогу при звільненні передбачену ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» із розрахунком місячного грошового забезпечення відповідно до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» визначивши розміри посадового окладу, окладу за військовими званнями шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

За наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 квітня 2021 року справу № 380/5388/21 передано на розгляд головуючій судді Клименко О.М.

09.04.2021 ухвалою суду заяву про самовідвід головуючої судді Клименко Оксани Миколаївни від 09 квітня 2021 року задоволено; матеріали адміністративної справи № 380/5388/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 1468) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії передано для проведення повторного автоматизованого розподілу.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.04.2021 справу № 380/5388/21 передано на розгляд судді Карп`як О.О.

12.04.2021 ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою суду від 31.05.2021 у задоволенні клопотання Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 1468) про зупинення провадження у справі відмовлено.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач проходив військову службу у Західному регіональному управлінні та з 04.02.2020 його звільнено з військової служби у запас. Із наданих відповідачем документів щодо грошового забезпечення, позивачем встановлено, що під час проходження військової служби та при звільненні, нарахування йому грошового забезпечення здійснено у розмірі меншому ніж законодавчо визначено. Вказані обставини зумовили звернення позивача до відповідача із заявою про перерахунку та виплату грошового забезпечення у законодавчо визначеному розмірі, однак відповідач відмовив позивачу у здійсненні такого перерахунку. Позивач зазначив, що відповідачем визначено розмір його посадового окладу та окладу за військовими (спеціальними) шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.”. Однак, відповідачем безпідставно не враховано те, що 29.01.2020 постановою Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб». Отже, з дня набрання законної сили рішенням у справі № 826/6453/18 відновлено дію редакції п. 4 Постанови № 704. На переконання позивача, розмір його посадового окладу та окладу за військовим званням після вищезазначеного судового рішення повинен був визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14. Позивач вважає, що неправильне визначення відповідачем його посадового окладу та окладу за військовими звання призвело до виплати позивачу допомоги на оздоровлення та одноразової грошової допомоги при звільненні у занижених розмірах, оскільки такі виплачуються у визначеному законом розмірі з місячного грошового забезпечення. З вищенаведених підстав, позивач просив задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач позов не визнав, долучив до матеріалів справи відзив на позовну заяву та заперечення у яких зазначив, що позов позивача є необґрунтованим та не підлягає задоволенню. Заперечення мотивує тим, що дійсно постановою Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб». Проте, Кабінетом Міністрів України жодних змін у п. 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704 не внесено та не встановлено іншого порядку обрахунку розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням для діючих військовослужбовців усіх силових структур, у тому числі Адміністрації ДПС України. 28.10.2020 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 1038 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2006 № 1644 і від 30.08.2017 № 704», яка набрала чинності 03.11.2020 та якою внесено зміни у примітки до додатків 1, 12,13,14 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 шляхом вилучення умов, що посадові оклади та оклади за військовим званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. Звернув увагу на те, що відповідач при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням діючим військовослужбовцям та у подальшому для перерахунку пенсій окрім правової норми, яка встановлена п. 4 постанови №704 також керується спеціальним законодавством, зокрема наказами МВС України від 25.06.2018 № 558 та від 02.03.2018 № 169. Окрім того, у п. 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06.12.2016 року №1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» встановлено, що після набрання чинності цим Законом мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. Посилається на позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 11.02.2021 у справі № 200/3757/20-а, від 11.02.2021 у справі №200/3774/20-а, від 01.02.2021 у справі № 240/11952/19. Відповідач вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог з вищенаведених підстав.

Позивач подав відповідь на відзив та пояснення, у яких зазначив, що відповідач посилаючись на накази Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 № 558 та від 02.03.2018 № 169 як на норми спеціального законодавства не враховує принцип пріоритетності законів над підзаконними актами та дискреції держави щодо визначення порядку та розміру гарантій особам, які проходять військову службу. Вказав, що підставою для звернення позивача до суду із вказаним позов було відновлення первинної редакції п. 4 постанови КМУ №704 у зв`язку з прийняттям Шостим апеляційним адміністративним судом постанови від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18, якою визнано протиправним та скасовано п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», яким внесено зміни у п. 4 постанови КМУ №704. Зазначив, що вимоги позивача не ґрунтуються на застосуванні п. 1 Приміток Додатку 1 та Приміток Додатку 14 постанови КМУ №704, як про це вказує відповідач у відзиві на позов. Посилання відповідача у відзиві на позов на позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 11.02.2021 у справі № 200/3757/20-а, від 11.02.2021 у справі №200/3774/20-а, від 01.02.2021 у справі № 240/11952/19 є безпідставними, оскільки такі ухвалені за різних обставин справи, не є подібними та не можуть бути застосовані при розгляді даної справи. Твердження відповідача про пропуск строку звернення до суду також є необґрунтованими, оскільки вимогами позивача є неналежна виплата позивачеві грошового забезпечення, що по суті є вимогами, що стосуються заробітної плати, тому не обмежується будь-яким процесуальним строком відповідно до положень статті 233 Кодексу законів про працю України. Позивач вважає, що доводи відповідача викладені у відзиві на позов не спростовують позицію позивача, тому просив позов задовольнити.

Суд, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.

ОСОБА_1 проходив військову службу у Західному регіональному управлінні Державної прикордонної служби України на посаді начальника сектору контролю та документального забезпечення штабу – секретаря колегії.

10.01.2020 наказом Голови Державної прикордонної служби України № 20-ОС полковника ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас за підпунктом «а» п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (у зв`язку із закінченням строку контракту).

03.02.2020 наказом начальника Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України від № 38-ос ОСОБА_1 виключено із 04.02.2020 із списків особового складу Західного регіонального управління та усіх видів забезпечення.

06.02.2021 на адресу Західного регіонального управління скеровано адвокатський запит в інтересах ОСОБА_1 про нарахування та виплату ОСОБА_1 із 29.01.2020 грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення, одноразової грошової допомоги при звільненні відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» в редакції до внесених змін пунктом 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. Виплату провести з відрахуванням раніше виплачених сум.

17.02.2021 Західне регіональне управління у відповідь на вищезазначений запит листом № 11/829 повідомило, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (із внесеними змінами) розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт, тобто внесенні зміни відміняють автоматичний перерахунок окладів щороку на 1 січня. Також пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України» встановлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року, а саме 1762, 00 грн.

29.01.2020 постановою Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18, визнано протиправним та скасовано п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", яким, зокрема, в пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" внесені зміни.

ОСОБА_1 вважає, що саме з 29.01.2020 він має право на перерахунок його посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Також, ОСОБА_1 вважає, що неправильне визначення відповідачем його посадового окладу та окладу за військовим званням призвело до виплати йому у занижених розмірах допомоги на оздоровлення, передбаченої ч. 1 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та одноразової грошової допомоги при звільненні, передбаченої ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», оскільки вказані одноразові виплати виплачуються у визначеному законом розмірі місячного грошового забезпечення.

З огляду на те, що Західне регіональне управління відмовилися перерахувати та виплатити ОСОБА_1 його посадовий оклад та оклад за військовим званням, а також одноразові виплати, останній звернувся до суду з цим позовом з метою поновлення порушених прав.

При прийнятті рішення суд керувався наступним.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 2 КАС України є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України від 20.12.1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII).

Відповідно до статті 1 Закону №2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Частиною першою статті 9 Закону №2011-XII передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частини друга і третя статті 9 Закону № 2011-XII).

Частиною четвертою статті 9 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

30.08.2017 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою, зокрема, затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1, а також схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.

Пунктом 4 Постанови №704 (в редакції чинній до 24.02.2018) установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

21.02.2018 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», яка набрала чинності 24.02.2018.

Зокрема, Постановою № 103 внесено зміни до Постанови № 704, внаслідок яких пункт 4 Постанови № 704 викладено у новій редакції: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.".

Отже, з 24.02.2018 року змінено розрахункову величину, з якої обчислюються розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями, а саме - замість «розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року)» передбачено використання «розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року».

Разом з тим, Постановою № 103 не було внесено зміни у додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704.

Так, у Додатку 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 зазначено, що посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли посадовий оклад визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 проходив військову службу у Західному регіональному управлінні Державної прикордонної служби України на посаді начальника сектору контролю та документального забезпечення штабу – секретаря колегії.

02.03.2018 наказом Міністерства внутрішніх справ України № 169 «Про затвердження схем тарифних розрядів за посадами осіб офіцерського складу Державної прикордонної служби України» затверджено схему тарифних розрядів за посадами осіб офіцерського складу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, його територіального органу та Управління інформації.

Відповідно до п. 13 Розділу ІІІ «Регіональні управління» Схеми тарифних розрядів за посадами осіб офіцерського складу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, його територіального органу та Управління інформації, за посадою начальник сектору регіонального управління встановлено 31 тарифний розряд та тарифний коефіцієнт 3,44.

Як вбачається із особистої картки грошового забезпечення ОСОБА_1 за 2020 рік розмір посадового окладу ОСОБА_1 становить 6060,00 грн, а оклад за військовим званням становить 1480, 00 грн. (військове звання – полковник).

Судом встановлено та не заперечується відповідачем у відзиві на позов, що розмір посадового окладу та окладу за військовим званням, ОСОБА_1 визначено шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.", а саме:

посадовий оклад визначено: 1762 грн. (прожитковий мінімум станом на 01.01.2018) Х 3,44 (тарифний коефіцієнт за займаною посадою) = 6061,28 грн.

оклад за військовим званням - 1762 грн. (прожитковий мінімум станом на 01.01.2018) Х 0,84 (тарифний коефіцієнт за займаною посадою) = 1480,08 грн.

Відповідно до приміток до Додатку 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 у разі коли посадовий оклад визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень.

З наведених підстав розмір посадового окладу ОСОБА_1 становив 6060,00 грн та оклад за військовим званням становив 1480, 00 грн., оскільки відповідачем відповідно до приміток до Додатку 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 відкинуто цифри до 4,99 (копійки).

Отже з наведеного слідує, що Західне регіональне управління під час визначення розміру посадового окладу та окладу за військовим званням ОСОБА_1 керувалося пунктом 4 Постанови №704 в редакції Постановив № 103, тобто після внесення змін.

В той же час, ОСОБА_1 вважає, що відповідачем безпідставно обчислено з 29.01.2020 розмір його посадовий оклад та оклад за військовим званням з урахуванням прожиткового мінімуму, встановленого законом на 1 січня 2018 року.

ОСОБА_1 вважає, що з 29.01.2020 розмір його посадового окладу та окладу за військовим званням повинен визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14, тобто у редакції пункту 4 Постанови №704 в редакції до внесення змін Постановою № 103.

Отже, у даному випадку є спірним питання щодо визначення розрахункової величини, з якої обчислюються розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, а саме у редакції пункту 4 Постанови №704 до внесення змін Постановою №103 чи після внесення змін.

Суд надаючи оцінку вищезазначеним доводам сторін зазначає наступне.

Так, відповідно до пункту 4 Постанови №704 (в редакції чинній до внесення змін Постановою №103) установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Пунктом 6 Постанови № 103 від 21.02.2018 внесено зміни до Постанови № 704, внаслідок яких пункт 4 Постанови № 704 викладено у новій редакції: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.".

29.01.2020 постановою Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18, визнано протиправним та скасовано п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", яким, зокрема, в пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" внесені зміни.

28.10.2020 постановою Кабінету Міністрів України від № 1038 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2006 № 1644 і від 30.08.2017 № 704» (набрала чинності 03.11.2020) внесено зміни до Додатку 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704, відповідно до яких примітки до Додатку викладено у новій редакції: «Посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються в порядку, встановленому пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704. У разі коли розмір окладу визначено у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище заокруглюються до 10 гривень».

Отже, саме з 29.01.2020 - дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18 діє редакція пункту 4 Постанови №704, яка діяла до зазначених змін.

А тому, з 29.01.2020 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14.

Аналогічні правові висновки щодо дії Постанови № 704 у попередній редакції із огляду на скасування судовим рішенням внесених змін висловлено Верховним Судом у постанові від 17.12.2019 у зразковій справі № 160/8324/19, яка залишена без змін Постановою Великої Палати Верховного Суду від 24.06.2020.

З вищенаведених підстав, суд відхиляє доводи відповідача про те, що після скасування постановою Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18 п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», Кабінетом Міністрів України жодних змін у п. 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704 не внесено та не встановлено іншого порядку обрахунку розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням для діючих військовослужбовців усіх силових структур, у тому числі Адміністрації ДПС України.

Суд зазначає, що законодавством не передбачено необхідності прийняття будь-яких додаткових рішень (внесення змін), у разі скасування окремих норм права у судовому порядку, оскільки у разі скасування внесених змін діє попередня редакціям цих норм.

Разом з тим, згідно з пунктом 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідна положення» Закону України від 06.12.2016 року № 1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності з 01.01.2017, мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.

Існування у даному випадку правової колізії між нормами пункту 3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 року № 1774-VІІІ та пунктом 4 Постанови №704 у редакції до внесення змін Постановою № 103, вирішується на користь положень Закону як акта права вищої юридичної сили.

Оскільки норма пункту 3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 року №1774-VІІІ не втратила чинності і за юридичною силою є вищою ніж приписи пункту 4 Постанови № 704, у редакції до внесення змін Постановою № 103, суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів позивача про наявність правових підстав для обчислення його розміру посадового окладу та окладу за військовим званням із використанням розрахункової величини мінімальної заробітної плати.

Суд враховує, висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 11.12.2019 у справі №240/4946/18, щодо застосування норм права, а саме пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06.12.2016 року №1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», за якою після набрання чинності цим Законом положення нормативно-правових актів щодо обчислення виплат у процентному співвідношенні до мінімальної заробітної плати застосуванню не підлягають.

У даному випадку постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 відновлено редакцію п. 4 Постанови № 704, яка діяла до внесення змін, однак мінімальна заробітна плата не може застосовуватися як розрахункова величина відповідно до пункту 3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 року №1774-VІІІ.

Зважаючи на вищенаведене, суд дійшов висновку про необґрунтованість вимог позивача в частині наявності у нього права на визначення розміру його посадового окладу та окладу за військовим званням у розмірі не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року, тому у цій частині позовних вимог слід відмовити.

Разом з тим, необхідно звернути увагу на те, що з 29.01.2020 пункт 4 Постанови № 704 в первинній редакції від 01.03.2018 містить також норму, згідно з якою розміри посадового окладу та окладу за військовими (спеціальними) званнями мають визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.

Суд наголошує, що 29.01.2020 постановою Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18 було скасовано зміни внесені до Постанови № 704, саме в частині, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.".

Отже, з 29.01.2020 розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями жодним чином не могли визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, оскільки вказані зміни були скасовані у судовому порядку постановою Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18 від 29.01.20201.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що відповідач безпідставно, без законних на те підстав, керувався положеннями пункту 4 Постанови №704 у редакції Постанови №103.

На переконання суду, Західне регіональне управління під час визначення ОСОБА_1 розміру посадового окладу та окладу за військовим званням повинно було застосовувати з 29.01.2020 прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року відповідно до первинної редакції пункту 4 Постанови №704 від 30.08.2017.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, з 29.01.2020 є саме розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений Законом станом на 01 січня календарного року.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, про обґрунтованість позовних вимог позивача про визнання протиправними дій відповідача щодо не застосування п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» в первинній редакції в частині не визначення з 29.01.2020 посадового окладу та окладу за військовим званням ОСОБА_1 шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Щодо вимоги позивача зобов`язати Західне регіональне управління (військова частина 1468) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 із 29.01.2020 грошове забезпечення з відрахуванням раніше виплачених сум відповідно до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» визначивши розміри посадового окладу, окладу за військовими званнями шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14, суд виходив з наступного.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.01.2013 року у справі "Олександр Волков проти України" (Заява № 21722/11) зазначив, що рішення суду не може носити декларативний характер, не забезпечуючи у межах національної правової системи захист прав і свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Конституційний Суд України в рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України(конституційності) положень частини третьої статті 120, частини шостої статті 234, частини третьої статті 236 Кримінально-процесуального кодексу України (справа про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора) висловив правову позицію, згідно з якою правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення у правах.

Відповідно до статті 8 Загальної декларації з прав людини 1948 року кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй Конституцією або законом.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання відповідача перерахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення з 29.01.2020 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, виплату провести з урахуванням раніше виплачених сум.

Суд виходив з наступного щодо вимог позивача:

зобов`язати Західне регіональне управління (військова частина 1468) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з відрахуванням раніше виплачених сум допомогу на оздоровлення передбачену ч. 1 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» із розрахунком місячного грошового забезпечення відповідно до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» визначивши розміри посадового окладу, окладу за військовими званнями шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14;

зобов`язати Західне регіональне управління (військова частина 1468) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з відрахуванням раніше виплачених сум одноразову грошову допомогу при звільненні передбачену ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» із розрахунком місячного грошового забезпечення відповідно до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» визначивши розміри посадового окладу, окладу за військовими званнями шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Відповідно до ч. 1 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.

Згідно з ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Отже з наведеного слідує, що допомога на оздоровлення, передбачена ч. 1 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та одноразова грошова допомога при звільненні, передбачена ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» виплачується у визначеному законом розмірі місячного грошового забезпечення.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Отже, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

З огляду на те, що допомога на оздоровлення та одноразова грошова допомога при звільненні виплачується у визначеному законом розмірі місячного грошового забезпечення, до складу якого входить посадовий оклад та оклад за військовим званням, який ОСОБА_1 розраховано без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, тому суд дійшов висновку, що вищезазначені вимоги позивача є похідними та підлягають частковому задоволенню, а саме зобов`язати Західне регіональне управління (військова частина 1468) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення, передбаченої ч. 1 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та одноразової грошової допомоги при звільненні, передбаченої ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» виходячи з грошового забезпечення ОСОБА_1 з 29.01.2020 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.

Щодо доводів відповідача щодо пропуску ОСОБА_1 строків звернення до суду, суд зазначає наступне.

Предметом позову у даній справі є неналежна виплата позивачу грошового забезпечення в частині визначення відповідачем розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, що призвело до неналежної виплати позивачу допомоги на оздоровлення та одноразової грошової допомоги при звільненні, які виплачуються у визначеному законом розмірі місячного грошового забезпечення.

Отже з наведеного слідує, що спір стосується оплати праці, у даному випадку грошового забезпечення, оскільки позивач є військовослужбовцем.

Згідно з статтею 233 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

У рішенні Конституційного Суду України у справі від 15 жовтня 2013 року за №9-рп/2013 (справа № 1-13/2013) суд дійшов висновку, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, що йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Зважаючи на вищенаведене, суд вважає безпідставними доводи відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду з даним позовом, оскільки у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Аналогічна позиція наведена у постанові Верховного Суду від 12.06.2020 у справі №818/1106/16, яка відповідно до частини 5 статті 242 КАС України враховується судом.

Судові витрати відповідно до ст. 139 КАС України не підлягають розподілу, оскільки ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору відповідно на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст. 72-79, 90, 94, 139, 241-246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 1468) щодо не застосування п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» в первинній редакції в частині не визначення з 29.01.2020 посадового окладу та окладу за військовим званням ОСОБА_1 шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, на відповідний тарифний коефіцієнт.

3. Зобов`язати Західне регіональне управління Державної прикордонної служби України (військова частина 1468) перерахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення з 29.01.2020 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, виплату провести з урахуванням раніше виплачених сум.

4. Зобов`язати Західне регіональне управління Державної прикордонної служби України (військова частина 1468) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення, передбаченої ч. 1 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та одноразової грошової допомоги при звільненні, передбаченої ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» виходячи з грошового забезпечення ОСОБА_1 з 29.01.2020 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

5. У задоволені решти позовних вимог – відмовити.

6. Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 20.07.2021 року.

Суддя Карп`як Оксана Орестівна