Рішення № 98486598, 12.07.2021, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

12 липня 2021 року м. Ужгород№ 260/1334/21

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Гаврилка С.Є.,

з участю секретаря судового засідання – Лозко В.В.

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 – не з`явився;

за участі представника позивача – Шерегі Віктор Миколайович – не з`явився;

відповідач – Виконавчий комітет Ужгородської міської ради – представник – не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Ужгородської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

13 квітня 2021 року до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом звернувся ОСОБА_1 АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Виконавчого комітету Ужгородської міської ради (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Поштова, 3, код ЄДРПОУ 04053699), яким просить суд: "Витребувати у виконавчого комітету Ужгородської міської ради всі документи які стали підставою для прийняття №128 від 10.03.2021 р. "Про скасування будівельних паспортів №22/03-02/21 від 22.02.2021 р. та №23/03-02/21 від 22.02.2021 р."; визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради №128 від 10.03.2021 р. "Про скасування будівельних паспортів по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 , реєстраційні номери №22/03-02/21 та №23/03-02/21 від 22.02.2021 р.".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у власності позивача перебувають дві земельні ділянки, для забудови яких ним у визначеному законом порядку отримано будівельні паспорта. З посиланням на Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Порядку видачі будівельного паспорта забудови земельної ділянки, вважає протиправним ухвалене виконавчим комітетом Ужгородської міської ради рішення № 128 від 10 березня 2021 року "Про скасування будівельних паспортів по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 , реєстраційні номери №22/03-02/21 та №23/03-02/21 від 22 лютого 2021 року".

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову, мотивуючи тим, що чинним законодавством передбачено право відповідача на скасування будівельних паспортів, а саме його скасування після подачі повідомлення про початок будівельних робіт не може породжувати для забудовника жодних обов`язків.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2021 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

У підготовчому засіданні представник позивача підтримав свої вимоги та просив задовольнити позов у повному обсязі з мотивів, що наведені у ньому.

Під час підготовчого засідання представник відповідача заперечив щодо задоволення позову, просив суд відмовити у задоволенні такого з мотивів, що наведені у відзиві.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 травня 2021 року закрито підготовче провадження у адміністративній справі за позовом та призначено розгляд справи по суті на 12 липня 2021 року об 14:00 годині.

У відповідності до розписки представник відповідача належним чином був повідомлений про призначене судове засідання (а.с. 73).

01 липня на адресу Закарпатського окружного адміністративного суду надійшло клопотання ОСОБА_2 , який у відповідності до довіреності є представником виконавчого комітету Ужгородської міської ради (а.с. 63), яким просить суд відкласти розгляд справи у зв`язку з тим, що буде знаходитися у щорічній відпустці.

У відповідності до статті 205 частини 1, 3 пункту 1 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

У відповідності до статті 55 частини 3 КАС України, юридична особа незалежно від порядку її створення, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб`єкта владних повноважень), або через представника.

Таким чином, у випадку не можливості явки в судове засідання одного представника відповідач міг уповноважити іншу особу, у тому числі представити у суді відповідача міг, зокрема, його керівник, член виконавчого органу, інша уповноважена особа.

У зв`язку із цим суд вважає, що причина зазначена ОСОБА_2 у клопотанні про відкладення розгляду справи є не поважною.

Також на адресу суду 12 липня 2021 року надійшла заява представника позивача, у відповідності до якої останній просить суд розглянути справу без його участі.

Суд, враховуючи наявність достатньої кількості доказів у справі, а також скорочені строки розгляду вказаної справи, наявність правової позиції учасників справи щодо спірних правовідносин судом вирішено проводити розгляд справи у відсутності представника Рахівської районної державної адміністрації. Відповідна ухвала зафіксована у протоколі судового засідання.

Розглянувши подані сторонами докази, всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 є власником земельної ділянки з кадастровими номерами 21101000000:42:001:0667 площею 0,069 га та 2110100000:42:001:0668 площею 0,0725 га у АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 (а.с.а.с. 8-13, 24-29).

Цільове призначення земельної ділянки: 02.01 "Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) (а.с.а.с. 10, 26).

Позивачеві Управлінням містобудування та архітектури Ужгородської міської ради було видано будівельний паспорт №22/03-02/21 від 22 лютого 2021 року для будівництва індивідуального житлового будинку в АДРЕСА_2 та будівельний паспорт №23/03-02/21 від 22 лютого 2021 року для будівництва індивідуального житлового будинку в АДРЕСА_3 (а.с.а.с. 14-23, 30-40).

В подальшому, позивачем було подано та зареєстровано повідомлення про початок будівельних робіт, що підтверджується Реєстром дозвільних документів за посиланням https://e-construction.gov.ua/permits_doc_detail/2517524172125504605, на момент розгляду справи є чинним повідомлення про початок будівельних робіт № ЗК051210226302 та № ЗК051210226899 (а.с.а.с. 41-48).

10 березня 2021 року відповідачем було прийнято рішення за № 128 "Про скасування будівельних паспортів по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 , реєстраційні номери № 22/03-02/21 та № 23/03-02/21 від 22 лютого 2021 року", зокрема, відповідачем враховано резонанс навколо будівництва індивідуальних житлових будинків по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 , де вбачається будівництво багатоквартирного житлового будинку в існуючій садибній забудові, із врахуванням усного колективного звернення мешканців мікрорайону " ІНФОРМАЦІЯ_1 " та усного депутатського звернення ОСОБА_3 щодо недопущення багатоквартирної забудови зазначеної території (а.с. 6).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується такими мотивами.

Згідно зі статтею 19 частиною 2 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 10 Закону України "Про архітектурну діяльність" № 687-ХІV (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об`єктів архітектури додержання суб`єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд.

Державний архітектурно-будівельний нагляд здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, через головних інспекторів будівельного нагляду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюють органи державного архітектурно-будівельного контролю, визначені статтею 6 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності № 3038-VI (далі по тексту – Закон України № 3038-VІ).

Відповідно до частини першої статті 41 Закону України № 3038-VI (тут і далі – в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється на об`єктах будівництва у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом. Позаплановою перевіркою вважається перевірка, що не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю. Підставами для проведення позапланової перевірки є, зокрема, звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб`єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності.

Сторонами не заперечується, що планової або позапланової перевірки об`єкта будівництва в АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 у порядку визначеному Законом України № 3038-VI уповноваженим органом не здійснювався.

Тобто, висновку відповідача про будівництво індивідуальних будинків із порушенням чинних будівельних норм та будівельних паспортів необхідним є проведення відповідної перевірки.

Відповідно до статті 34 частин 1 та 2 Закону України № 3038-VI, замовник має право виконувати будівельні роботи після: 1) подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, які не потребують реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об`єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України; 2) реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об`єктів будівництва, що належать до I - III категорій складності; 3) видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об`єктів будівництва, що належать до IV і V категорій складності. Зазначені у частині першій цієї статті документи, що надають право на виконання будівельних робіт, є чинними до завершення будівництва.

Відповідно до статті 27 частини 1 першої Закону України № 3038-VI, забудова присадибних, дачних і садових земельних ділянок може здійснюватися на підставі будівельного паспорта забудови земельної ділянки. Будівельний паспорт визначає комплекс містобудівних та архітектурних вимог до розміщення і будівництва індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку не вище двох поверхів (без урахування мансардного поверху) з площею до 300 квадратних метрів, господарських будівель і споруд, гаражів, елементів благоустрою та озеленення земельної ділянки.

На виконання статті 27 Закону України № 3038-VI, наказом Міністерства регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України № 103 від 5 липня 2011 року розроблено та затверджено Порядок видачі будівельного паспорта забудови земельної ділянки (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; Порядок № 103), відповідно до пункту 2.1 якого видача будівельного паспорта здійснюється уповноваженим органом містобудування та архітектури безпосередньо через центри надання адміністративних послуг та/або через Єдиний державний портал адміністративних послуг.

Пунктом 2.4 Порядку № 103 передбачено, що пакет документів для видачі будівельного паспорта або внесення змін до нього повертається уповноваженим органом містобудування та архітектури замовнику з таких підстав: неподання повного пакета документів, визначених пунктом 2.1 або 2.2 цього розділу; невідповідність намірів забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, детальним планам територій, планувальним рішенням проектів садівницьких та дачних товариств, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.

Згідно із пунктом 2.9 Порядку № 103 до складу будівельного паспорта входять пакет документів, наданий замовником відповідно до пунктів 2.1, 2.2 цього розділу, схема забудови земельної ділянки, наведена у додатку 3 до цього Порядку, пам`ятка замовнику індивідуального будівництва.

Зі змісту наведених правових норм вбачається, що уповноважений орган, отримавши заяву разом із пакетом документів для надання будівельного паспорту, має перевірити подані документи, надати їм оцінку та визначити відповідність вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, детальним планам територій, планувальним рішенням проектів садівницьких та дачних товариств, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.

На підставі такої оцінки уповноважений орган приймає одне з рішень: про надання будівельного паспорта, про повернення документів з підстав, визначених Порядком № 103.

Відповідне рішення приймається протягом десяти робочих днів з дня надходження пакета документів та має бути належним чином мотивоване. До виданого будівельного паспорта також можуть вноситися зміни на підставі заяви зацікавленої особи з підстав, визначених Порядком № 103.

На цій підставі судом резюмується, що отримуючи документи для забудови земельної ділянки та будівельний паспорт № 22/03-02/21 від 22 лютого 2021 року для будівництва індивідуального житлового будинку в АДРЕСА_2 та будівельний паспорт № 23/03-02/21 від 22 лютого 2021 року для будівництва індивідуального житлового будинку в АДРЕСА_3 , позивачем виконані всі необхідні дії щодо отримання на законних підставах необхідних документів для забудови.

Згідно зі статтею 36 Закону України № 3038-VI право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об`єктах, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), об`єктах, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт.

Відповідно до пункту 2.16 Порядку № 103, після направлення замовником відповідно до статті 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" повідомлення про початок виконання будівельних робіт до відповідних органів Держархбудінспекції України будівельний паспорт є підставою для виконання будівельних робіт.

Отже, право на виконання будівельних робіт за будівельним паспортом здійснюється після подання повідомлення про початок будівельних робіт.

Судом встановлено, що на підставі будівельних паспортів забудови земельної ділянки за Позивачем було зареєстровано повідомлення про початок будівельних робіт №ЗК051210226302 та №ЗК051210226899 (а.с.а.с. 41-48), внаслідок чого у позивача, відповідно до статті 34 Закону України № 3038-VI, виникли законні підстави для виконання будівельних робіт.

Тому будівельний паспорт вичерпав свою дію шляхом реєстрації повідомлення про початок будівельних робіт.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 28 липня 2019 року, що ухвалена у справі № 607/9853/18, від 09 квітня 2020 року, що ухвалена у справі № 810/899/17, від 29 вересня 2020 року, що ухвалена у справі № 813/2219/17.

Відповідно до пункту 15 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року №466, у разі виявлення відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю факту подання наведених у надісланому повідомленні недостовірних даних, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, зокрема якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для вказаної мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи без належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, а також у разі скасування містобудівних умов та обмежень, право на початок виконання підготовчих або будівельних робіт, набуте на підставі поданого повідомлення, підлягає скасуванню відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю.

Орган державного архітектурно-будівельного контролю скасовує право на початок виконання підготовчих або будівельних робіт, набуте на підставі поданого повідомлення, шляхом видачі відповідного розпорядчого акта. Держархбудінспекція виключає з реєстру запис про реєстрацію повідомлення не пізніше наступного робочого дня з дня повідомлення органом державного архітектурно-будівельного контролю про таке скасування.

На момент розгляду справи, відповідне повідомлення про початок будівельних робіт у Реєстрі дозвільних документів не скасовано.

При цьому, суд зазначає, що Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Рисовський проти України" (№ 29979/04) визнав низку порушень пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов`язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу "належного урядування".

В рішенні ЄСПЛ вказав на те, що принцип "належного урядування", зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов`язків (заява № 29979/04, пункт 70).

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), пункт 74).

Отже, отримавши будівельний паспорт № 22/03-02/21 від 22 лютого 2021 року для будівництва індивідуального житлового будинку в АДРЕСА_2 й будівельний паспорт № 23/03-02/21 від 22 лютого 2021 року для будівництва індивідуального житлового будинку в АДРЕСА_3 , зареєструвавши повідомлення про початок виконання будівельних робіт, позивач обґрунтовано очікував реалізацію законних підстав для виконання будівельних робіт на об`єкті будівництва, зважаючи на принцип юридичної визначеності та належного урядування.

Принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. Цей принцип має різні прояви. Зокрема, він є одним з визначальних принципів "доброго врядування" і "належної адміністрації" (встановлення процедури і її дотримання), частково співпадає з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до "якості" закону). Недоліки в роботі органу державної влади не можуть в подальшому призводити до негативних наслідків для особи.

За таких обставин необхідно вважати дії відповідача за межами належного урядування в розумінні правомірних очікувань та правової визначеності щодо майбутнього будівництва з боку позивача.

Крім того, суд враховує, що рішенням Конституційного Суду України від 16.04.2009 р. по справі №7-рп/2009 передбачено, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це і є "ґарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їх існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнішого рішення.

Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, які вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання (пункт 5 мотивувальної частини Рішення).

Аналіз наведених положень свідчить про можливість скасування органом місцевого самоврядування власного рішення, у той же час, реалізація зазначених повноважень можлива у разі дотримання сукупності умов, зокрема: 1) відсутність факту виконання рішення, що скасовується; 2) відсутність факту виникнення правовідносин, пов`язаних з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів або ж відсутність заперечень суб`єктів правовідносин щодо їх зміни чи припинення у разі виникнення таких правовідносин.

Отже, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23 травня 2018 року, що ухвалена у справі № 296/9690/15-а, від 06 березня 2019 року, що ухвалена у справі № 2340/2921/18, від 24 липня 2019 року, що ухвалена у справі № 182/2428/16-а(2-а/0182/102/2016), від 21 серпня 2019 року, що ухвалена у справі № 461/560/14-а.

Закарпатський окружний адміністративний суд також звертає увагу, що аналогічна правова позиція була викладена ще й у постанові Верховного Суду України від 4 червня 2013 року, що ухвалена у справі № 21-64а13.

Таким чином Закарпатським окружним адміністративним судом робиться висновок про те, що оскаржуване рішення суперечить принципу правової визначеності, оскільки рішення суб`єкта владних повноважень про скасування власного рішення може відповідати ознакам "свавільного", яке ставить особу (суб`єкта приватного права) в нерівне становище та створює ситуацію незахищеності.

Рішення про видачу будівельного паспорта є ненормативним актом, який вичерпав свою дію внаслідок його виконання (момент реєстрації повідомлення про початок будівельних робіт), а отже таке рішення вже не може бути змінено або скасовано органом, який його прийняв.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 1 жовтня 2019 року, що ухвалена у справі № 826/9967/18 та від 09 квітня 2020 року, що ухвалена у справі №810/899/17.

Статтею 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до статті 77 частини 1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У відповідності до статті 2 частини 2 пунктів 1, 3, 5, 6 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

Закарпатським окружним адміністративним судом констатується, що оскаржуване рішення не відповідає критеріям зазначеним вище.

Отже, з огляду на вищевикладене позовні вимоги необхідно задовольнити.

Керуючись статтями 242-246 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Виконавчого комітету Ужгородської міської ради (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Поштова, 3, код ЄДРПОУ 04053699) про визнання протиправним та скасування рішення – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради № 128 від 10 березня 2021 року "Про скасування будівельних паспортів по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 , реєстраційні номери № 22/03-02/21 та № 23/03-02/21 від 22.02.2021 р.".

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України (пункт 15.5)).

Відповідно до статті 243 частини 3 КАС України 12 липня 2021 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення у повному обсязі було складено 22 липня 2021 року.

СуддяС.Є. Гаврилко