Рішення № 98486342, 22.07.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2021 р. Справа№200/3052/21-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Куденкова К.О.,

секретар судового засідання : Притула С.С.

за участю:

позивача: ОСОБА_1 ,

представника відповідача-1: не з`явився,

представника відповідача-2: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку, Донецького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправної бездіяльності, стягнення середнього заробітку і зобов`язання вчинити певні дії,-

У С Т А Н О В И В:

У березні 2021 року ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку (далі – ДЗВ ВСП, відповідач-1), в якому просить: - визнати протиправною бездіяльність Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за неотримане речове майно на день звільнення з військової служби 1 серпня 2020 року; - стягнути з Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку на користь ОСОБА_1 середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільнені (невиплата компенсації за речове майно) за період з 02.08.2020 по 03.11.2020 в сумі 199 206,93 грн; - визнати протиправною бездіяльність Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 02.10.2017 по 28.02.2018; - зобов`язати Донецький зональний відділ Військової служби правопорядку нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 02.10.2017 по 28.02.2018. При проведенні розрахунку суми індексації грошового забезпечення встановити базовий місяць січень 2008 року.

Обґрунтовуючи позов ОСОБА_1 посилається на те, що на дату виключення його зі списків особового складу Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку 01.08.2020 з ним повністю не проведені грошові розрахунки по грошовому забезпеченню при звільненні, а саме: не виплачено грошову компенсацію за недоотримане речове майно в розмірі 67 275,75 грн (до 04.11.2020) та не нарахована і не виплачена сума нарахованої індексації грошового забезпечення за період з 02.10.2017 по 28.02.2018.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 29.01.2021 відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою суду від 19.04.2021 розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 12 травня 2021 року.

Ухвалою суду від 12.05.2021 залучено Донецький обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки (далі – відповідач-2, Донецький ОТЦК та СП) як співвідповідача, витребувані докази, відкладено підготовче засідання на 10 червня 2021 року.

Ухвалою суду від 10.06.2021 продовжено строк підготовчого провадження, відкладено підготовче засідання на 2 липня 2021 року.

Ухвалою суду від 02.07.2021 закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду по суті на 22 липня 2021 року.

Відповідач-1 надав відзив на позовну заяву, яким просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Зазначає, що грошова компенсація за неотримане речове майно була виплачена Донецьким ОТЦК та СП. Компенсація за неотримане речове майно не входить до грошового забезпечення військовослужбовця, оскільки закупівля речового майна здійснюється незалежно від виплати грошового забезпечення і лише при незабезпеченні при незабезпеченні військовослужбовця речовим майном. Ураховуючи, що грошове забезпечення позивача було збільшене за рахунок призначення на вищу посаду (02.10.2017) та присвоєння чергового військового звання(02.11.2017), місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових, є базовим при проведенні індексації.

Відповідач-2 відзив на позовну заяву не надав.

Позивач у судовому засіданні просив позовні вимоги задовольнити повністю.

Представники відповідачів до судового засідання не з`явилися, про дату, час і місце судового розгляду були повідомлені належним чином. Відповідач-1 надав заяву про розгляд справи без участі його представника.

Суд, перевіривши матеріали справи та оцінивши повідомлені сторонами обставини, дійшов наступних висновків.

Відповідно до наказу від 02.10.2017 № 237 майора ОСОБА_1 , призначеного наказом від 11.09.2017 № 112 на посаду заступника начальника відділу по роботі з особовим складом ДЗВ ВСП, зараховано з 02.10.2017 до списків особового складу і на всі види забезпечення з посадовим окладом 1285 грн на місяць, шпк «підполковник».

Наказом начальника ДЗВ ВСП від 01.08.2020 № 153 позивача з 01.08.2020 виключено із списків особового складу ДЗВ ВСП і знято зі всіх видів забезпечення.

Листом від 16.12.2020 № 116/10/2/3/749 Військова частина А0105 повідомила позивача про те, що відповідно до доповіді Донецького ОВК, в якому позивач знаходився на речовому забезпеченні, грошова компенсація за недоотримане речове майно перерахована позивачу в листопад відповідно до платіжного доручення № 1769 від 04.11.2020 в розмірі згідно з довідкою розрахунком у розмірі 66266,61 грн, з утриманням військового збору.

У листі від 17.12.2020 позивач просив відповідача-1 нарахувати і виплатити йому індексацію грошового забезпечення за період з 02.10.2017 по 01.08.2020.

Наказом начальника головного управління персоналу – заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 02.11.2017 № 167 позивачу присвоєне чергове військове звання підполковник.

Листом від 25.12.2020 № 6376/1 ДЗВ ВСП повідомило позивача про те, що нарахування і виплата йому індексації грошового забезпечення за період з 02.10.2017 по 28.02.2018 не здійснювалася, що підтверджується доданим до вказаного листа розрахунком

У копії довідки ДЗВ ВСП від 16.01.2021 № 196 зазначено, що позивач (РНОКПП НОМЕР_1 ): за лютий 2020 року отримав 25297,72 грн грошового забезпечення, за березень 2020 року отримав 28312,74 грн грошового забезпечення, за квітень 2020 року отримав 29780,48 грн грошового забезпечення, за травень 2020 року отримав 29780,48 грн грошового забезпечення, за червень 2020 року отримав 29780,48 грн грошового забезпечення, у липні 2020 року позивач отримав 100882,08 грн. При цьому, безпосередньо ПІБ позивача у довідці не наведено.

У довідці ДЗВ ВСП від 06.04.2021 про розміри грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень), премії та індексації зазначено, що позивач отримав: за січень 2020 року 23496,99 грн, за лютий 2020 року 23496,99 грн, за березень 2020 року 23496,99 грн, за квітень 2020 року 23496,99 грн, за травень 2020 року 23496,99 грн, за червень 2020 року 23496,99 грн, за липень 2020 року 23506,77 грн.

Відповідно до п. 1 ст. 9-1 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що продовольче забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

За військовослужбовцями, відрядженими до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів, зберігаються продовольче, речове та інші види забезпечення, передбачені цією статтею, гарантії та пільги, що надаються за рахунок коштів, призначених у Державному бюджеті України на утримання Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення та Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Порядок здійснення всіх видів матеріального забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів, та виплати грошової компенсації вартості за речове майно, що не отримано такими військовослужбовцями, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 3 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, який затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178 (далі – Порядок № 178), установлено, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі, зокрема, звільнення з військової служби.

Пунктами 4 і 5 Порядку № 178 передбачено, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.

Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.

З урахуванням наданим позивачем у судовому засіданні від 22.07.2021 пояснень, судом установлено, що позивач перебував на обліку для отримання речового майна в Донецькому ОТЦК та СП, оскільки ДЗВ ВСП не має речової служби.

Також судом установлено, що позивач отримав грошову компенсацію вартості за речове майно саме від Донецького ОТЦК та СП (04.11.2020).

З огляду на викладене, у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог у частині визнання протиправною бездіяльності ДЗВ ВСП щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за неотримане речове майно на день звільнення з військової служби 1 серпня 2020 року, оскільки відповідач-1 не мав обов`язку здійснювати таку виплату.

Крім того, у суду відсутні підстави для виходу за межі позовних вимог і визнання протиправною бездіяльності Донецького ОТЦК та СП у здійсненні вказаної виплати, оскільки станом на день подання позову (17.03.2021) така виплата вже була здійснена (04.11.2020).

Статтею 116 Кодексу законів про працю України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно зі ст. 117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення з ДЗВ ВСП на користь позивача середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільнені у зв`язку з невиплатою компенсації за речове майно за період з 02.08.2020 по 03.11.2020 в сумі 199 206,93 грн, оскільки ДЗВ ВСП не повинен був здійснювати таку виплату.

Суд звертає увагу, що позовні вимоги у вказаній частині обґрунтовані саме невиплатою компенсації за речове майно (про що безпосередньо вказано у позовних вимогах), а не індексації грошового забезпечення або інших виплат. Тому вирішення судом питання про стягнення середнього грошового забезпечення у зв`язку з невиплатою індексації грошового забезпечення або інших виплат позбавить сторони права навести свої доводи і заперечення з наведених підстав, у тому числі навести відповідні розрахунки, зокрема співвідношення невиплаченої суми індексації грошового забезпечення і виплаченого грошового забезпечення при звільненні.

При цьому, суд не вважає за необхідне виходити за межі позовних вимог і вирішувати питання про стягнення середнього заробітку (грошового забезпечення) з Донецького ОТЦК та СП, оскільки позовна вимога в цій частині обґрунтована виплатою компенсації за речове майно не в день звільнення, а 04.11.2020. Позивач звернувся до суду 17.03.2021, що підтверджується відбитком штемпелю Укрпошти на відповідному поштовому конверті, тобто з пропуском установленого ч. 5 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України строку звернення до адміністративного суду (постанова Верховного Суду від 11 лютого 2021 року у справі № 240/532/20) у випадку виходу за межі позовних вимог і стягнення з Донецького ОТЦК та СП середнього заробітку (грошового забезпечення) у зв`язку з невиплатою компенсації за речове майно на день звільнення.

Суд звертає увагу на те, що ОСОБА_1 непозбавлений можливості подання позову про стягнення середнього заробітку (грошового забезпечення) у зв`язку з невиплатою компенсації за речове майно на день звільнення саме з Донецького ОТЦК та СП із доданням заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду.

Статтею 1 Закону України від 3 липня 1991 року № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі – Закон № 1282-XII), у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону № 1282-XII передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Частинами 1 і 6 ст. 5 указаного Закону встановлено, що підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Також ч. 1 ст. 9 Закону № 1282-XII передбачено, що індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.

Пунктом 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі – Порядок № 1078), у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема: грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

При цьому, п.п. 4, 5, і 6 Порядку № 1078 установлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

У разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Пунктом 10-2 Порядку № 1078, який застосовується з 01.10.2015, установлено, що для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.

При цьому, суд звертає увагу на те, що приписами п. 10-1 Порядку № 1078, у редакції, чинній до внесення змін Постановою Кабінету Міністрів України № 1013 від 09.12.2015 (який застосовувався до 01.12.2015), було передбачено, що обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації заробітної плати новоприйнятих працівників здійснюється з місяця прийняття працівника на роботу.

З наведеного висновується, що індексація грошового забезпечення як складова грошового забезпечення військовослужбовців є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, тому підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

Верховний Суд у постанові від 16 вересня 2020 року у справі № 815/2590/18 зазначив, що правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації.

Відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У справі «Кечко проти України» Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення статті 1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи припинити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне законодавство передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п. 23 рішення від 08.11.2005, заява №63134/00).

Так, реалізація особою права, яке пов`язане з отриманням коштів і базується на спеціальних і чинних, на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.

У зв`язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Суд зазначає, що обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення, що є предметом спору у цій справі.

У рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року у справі № 9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Тому системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

Суд дійшов висновку, що виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення, що є предметом спору у цій справі.

Наведене відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 23 жовтня 2019 року у справі №825/1832/17.

Отже, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації починаючи з грудня 2015 року здійснюється не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу або зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.

Додатком 6 до постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року № 1294 затверджена Схема посадових окладів осіб рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, з якої випливає, що з січня 2008 року не відбувалася зміна посадових окладів осіб рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом.

Указана постанова Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року № 1294 втратила чинність з 01.03.2018 на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі – Постанова № 704).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у частині визнання протиправною бездіяльність Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 02.10.2017 по 28.02.2018 і зобов`язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 02.10.2017 по 28.02.2018, із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Судовий збір позивачем не сплачувався.

Керуючись статтями 2, 5-10, 19, 72-77, 90, 132-139, 143, 241-246, 250, 255, 295, підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку (ідентифікаційний код: 24289666, 84333, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Маяковського, буд. 10), Донецького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (ідентифікаційний код: 08301764, 87548, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Громової, буд. 67) про визнання протиправної бездіяльності, стягнення середнього заробітку і зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Донецького зонального відділу Військової служби правопорядку щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 02.10.2017 по 28.02.2018.

Зобов`язати Донецький зональний відділ Військової служби правопорядку нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 02.10.2017 по 28.02.2018, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) – січень 2008 року.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Рішення ухвалене в нарадчій кімнаті, скорочене рішення проголошене в судовому засіданні 22 липня 2021 року. У повному обсязі рішення буде складене протягом п`яти днів з дня закінчення розгляду справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення суду складене 22 липня 2021 року.

Суддя К.О. Куденков