Рішення № 98486156, 22.07.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2021 року Справа № 160/8793/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Рябчук О.С.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

02.06.2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду засобами поштового зв`язку надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому позивач просить:

- визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 03.07.2020 № 0400-0305-8/50577 та від 18.03.2021 № 0400-010301-8/38136 про відмову в призначенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсії за віком на пільгових умовах;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно прийняти та переглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 26.05.2020 № 1957, з урахуванням пільгового стажу з 17.10.1988 по 06.11.1988, з 20.02.1991 по 01.02.1996 на шахті «Шахтарська-Глубока», з 20.11.1988 по 27.11.1990 у лавах Радянської Армії, з 11.07.1997 по 30.08.1997 на Державному відкритому акціонерному товаристві шахта «Постніківська» Державної холдингової компанії «Шахтарськантрацит»;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 1816,00 грн.;

- зобов`язати відповідача у місячний строк подати звіт про виконання судового рішення, відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що він зверталася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області листами від 03.07.2020р. та 18.03.2021 року відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах. Відповідачем протиправно не було враховано до пільгового стажу наступні періоди:

-з 17.10.1988 по 06.11.1988, з 20.02.1991 по 01.02.1996 у відокремленому підрозділі «Шахта Шахтарська-Глибока»;

- з 11.07.1997 по 30.08.1997 на Державному відкритому акціонерному товаристві шахта «Постніківська» Державної холдингової компанії «Шахтарськантрацит».

При обчисленні страхового стажу позивача не було враховано період проходження строкової військової служби. Також відповідачем зазначено щодо відсутності інформації з Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб. Позивач зазначає, що відомості про періоди роботи на вказаних підприємствах наявні у трудовій книжці, а відповідальність за правильність даних, що записуються до трудової книжки, несе роботодавець. Неповнота, неточність або інші недоліки у заповненні трудової книжки не спростовує наявність трудового стажу.

За таких обставин вважає протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та просить зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії на пільгових умовах.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначена справа розподілена судді О.С. Рябчук.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.06.2021 року адміністративний позов залишено без руху, позивачу надано строк на усунення недоліків адміністративного позову.

Позивачем, у встановлений судом строк усунено недоліки адміністративного позову.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.06.2021 р. відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у письмовому провадженні.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

14.07.2021року відповідачем надано письмовий відзив на позов. Відповідач не визнає позовні вимоги з наступних підстав. Період проходження строкової військової служби може бути зараховано до стажу роботи, якщо особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до Закону України «Про оборону України». Крім того, у трудовій книжці відсутні відомості про те, що ОСОБА_1 безпосередньо був зайнятий повний робочий день на роботах передбачених Списками ( розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається період роботи); відсутні записи про підтвердження пільгового періоду роботи за результатами атестації робочих місць. На виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2019р. № 788 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» Тернівським відділом обслуговування громадян був направлений запит від 26.05.2020р. № 464/02-37/21 на отримання інформації з Єдиної інформаційної бази даних внутрішньо переміщених осіб щодо ОСОБА_1 . На теперішній час відповіді не було надано. За таких обставин відповідач вважає відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 обґрунтованою, позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За змістом приписів п.3 ч.6 ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи, зокрема, щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Частиною 4 статті 243 Кодексу адміністративного України встановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч.5 ст.250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст. 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Згідно з 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 26 травня 2020 року звернувся до Тернівського відділу обслуговування громадян у м. Кривий Ріг (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1.

Листом від 03.07.2020 року № 0400-0305-8/50577 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області було повідомлено про відмову в призначенні пенсії. У листі-відмові зазначено, що загальний стаж роботи становить 32 років 7 місяців 21 день, пільговий стаж - 4 роки 11 місяців 19 днів на дату звернення. На виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2019р. № 788 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» Тернівським відділом обслуговування громадян був направлений запит від 26.05.2020р. № 464/02-37/21 на отримання інформації з Єдиної інформаційної бази даних внутрішньо переміщених осіб щодо ОСОБА_1 . На теперішній час відповіді не було надано. Також повідомлено, що неможливо зарахувати періоди роботи з 05.02.1996 року по 17.06.1997 року, у зв`язку з тим, що відсутня назва підприємства при прийомі на роботу.

05.03.2021 року ОСОБА_1 повторно звернувся до Тернівського відділу обслуговування громадян у м. Кривий Ріг (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1.

Листом від 18.03.2021 року № 0400-010301-8/38136 повідомлено про відмову у призначенні пенсії. В обґрунтування відмови Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зазначено, що розглянувши всі документи, які було надано на підтвердження наявності трудового стажу, неможливо призначити пенсію за віком по Списку № 1 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», через відсутність необхідного пільгового стажу і інформації з ЄІБДВПО про внутрішньо переміщених осіб на звернення.

Вважаючи протиправною відмову у призначенні пенсії за віком по Списку № 1 позивач звернувся з цим позовом до суду.

Також у листі зазначено, що періоди роботи позивача з 06.10.1988 по 06.11.1988, з 20.02.1991 по 01.02.1996 у відокремленому підрозділі «Шахта Шахтарська-Глибока» не зараховані до пільгового стажу, оскільки довідка надана Донецькою народною республікою.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

За правилами частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, з яким кореспондується обов`язок держави щодо його забезпечення. Реалізація цього обов`язку здійснюється органами державної влади відповідно до їх повноважень.

Надане вищевказаною статтею право деталізоване у Законах України від 05.11.1991 року № 1788-XII«Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон№1788) та від 09.07.2003 року № 1058-IV«Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»(далі - Закон №1058).

Закон України «Про пенсійне забезпечення» відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій, спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих; та гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

Згідно із ст. 1 Закону №1788 громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Частиною 1 статті 26 Закону №1058 визначено умови призначення пенсії за віком, відповідно до якої особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років.

Відповідно до ст. 1 Закону №1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Згідно з ч.1ст.24 Закону №1058-IVстраховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Наведене кореспондується положенням ч.2 ст.24 Закону №1058-IV, за якими страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до ч.4ст.24 Закону № 1058-IVперіоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

До стажу роботи зараховується також:

а) будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків;

в) військова служба та перебування в партизанських загонах і з`єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби;

д) навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі;

При призначенні пенсій на пільгових умовах відповідно до статей 13 і 14 та пенсій за вислугу років відповідно до статті 55 цього Закону провадиться взаємне зарахування періодів роботи, передбачених цими статтями, за умови, що зазначені роботи дають право на пенсію на аналогічних або більш пільгових умовах.

Статтею 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено порядок на умови призначення пенсій за віком на пільгових умовах.

Відповідно до ч. 1 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пільгових умовах пенсія за віком призначається:

1) працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону:

чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.

Відповідні положення містить і стаття 13 Закону «Про пенсійне забезпечення».

Так, згідно із ч.1 ст.13 Закону №1788 на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»:

чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.

Статтю 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено порядок підтвердження стажу роботи, згідно з якою основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Статтею 48 Кодексу законів про працю України також визначено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідні положення містить і Постанова Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок №637).

Так, згідно з пунктом 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Пунктом 3 зазначеного Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

За приписами пункту 20 вказаного Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

При цьому, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі №234/13910/17 та від 07 березня 2018 року у справі № 233/2084/17.

Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 1 грудня 2005 року за № 1451/11731 (далі - Порядок № 383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.

До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92 року.

Пунктом 10 Порядку № 383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.

Позивачем до матеріалів справи надано копію трудової книжки серії НОМЕР_1 . Трудова книжка ОСОБА_1 містить наступні записи:

-навчання в СПТУ №81 м. Шастерка з 01.09.1985р. по 07.07.1988 року. Диплом №302906;

-17.10.1988р. прийнято на шахту «Шахтарська-Глибока» на дільниці МДРСА електрослюсарем підземним з повним робочим днем у шахті. Наказ 969к від 17.10.1988р.;

-06.11.1988р. звільнено у зв`язку з призивом до лав Радянської армії ст.. 36п. 3 КЗпП УССР. Наказ 1019к від 09.11.1988р.;

-20.11.1988р. служба в рядах Радянської армії. Військовий квиток НОМЕР_2 ;

-27.11.1990р. шахта «Шахтарська-Глибока» п/о «ШУ»;

-20.02.1991р. прийнято електрослюсарем підземним четвертого розряду з повним робочим днем під землею. Наказ 73к від 18.02.1991р.;

-01.02.1996р. звільнено відповідно до п. 1ст. 36 КЗпП України за згодою сторін. Наказ 35к від 12.02.1996р.;

-05.02.1996р. прийнято електрослюсарем V розряду по ремонту, монтажу і демонтажу електрообладнання. Наказ 86к від 05.02.1996 року;

-17.06.1997р. звільнено за згодою сторін відповідно до п. 1 ст. 36 КЗпП України. Наказ 35к від 20.06.1997 року;

-11.07.1997р. прийнято горно робочім очисного забою п`ятого розряду видобувної ділянки з повним днем у шахті. Наказ 385к від 11.07.1997 року;

-30.08.1997р. звільнено за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України. Наказ 493к від 04.09.1997р.;

-20.03.1998р. прийнято електрослюсарем у ТОВ «Кристал». Наказ 16 від 20.03.1998р.;

-03.02.1999р. звільнено за власним бажанням відповідно до ст. 38 КЗпП України. Наказ №12-К від 03.02.1999р.;

-15.04.1999р. прийнято головним енергетиком до ТОВ «Траст К ЛТД» . Наказ №32-К від 14.04.1999р.;

-23.09.2002р. призначено виконуючим обов`язків головного інженера. Наказ № 86-К від 23.09.2002р.;

-31.12.2003р. звільнено за власним бажанням за ст.. 38 КЗпП України. Наказ № 76-к від 31.12.2003р.;

-02.01.2004р. прийнято головним інженером в ТОВ «Феникс». Наказ №20К від 02.01.2004р.;

-01.06.2005р. звільнено за власним бажанням ст. 38 КЗпП України. Наказ № 8-0К від 02.06.2005р.;

-06.06.2005р.прийнято виконуючим обов`язки директора у ТОВ «ФеличитаК». Наказ № 15-К від 31.05.2005;

-31.10.2005р. звільнено за власним бажанням ст. 38 КЗпП України. Наказ № 20-0К від 24.10.2005р.;

-01.11.2005р. прийнято директором підприємства ТОВ «Фенікс К». Наказ № 13-ОК від 01.11.2005р.;

-25.11.2014р. звільнено за власним бажанням ст. 38 КЗпП України;

-29.04.2015р. прийнято електрослюсарем черговим та з ремонту устаткування (підземним) 5 розряду спеціалізованої бригади з обслуговування та ремонту техніки нарізної дільниці №5 шахти ім. Орджонікідзе. Наказ № 135 від 28.04.2015р. Також трудова книжка має відбиток штампу про перейменування ПАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» на ПАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат».

Як вбачається з матеріалів справи між сторонами виник спір щодо пільгового стажу позивача.

Позивач просить зарахувати до пільгового стажу наступні періоди: з 17.10.1988 по 06.11.1988, з 20.02.1991 по 01.02.1996 на шахті «Шахтарська-Глубока», з 20.11.1988 по 27.11.1990 у лавах Радянської Армії, з 11.07.1997 по 30.08.1997 на Державному відкритому акціонерному товаристві шахта «Постніківська» Державної холдингової компанії «Шахтарськантрацит».

Позивачем крім трудової книжки надано довідку № 73 від 07.08.2019р. видану Відокремленим підрозділом «Шахта «Шатерська-глибока» щодо підземних виходів ОСОБА_2 на посаді електрослюсар підземної дільниці МДРСА, МДРЄ. У довідці вказані наступні періоди на основі виходів до шахти з повним робочим днем під землею за 1988р. з 06 жовтня по 06 листопада, за 1991р. з 20 лютого по грудень, за 1992р. з січня по грудень, за 1993 рік з січня по грудень, за 1994 рік з січня по грудень, за 1995 рік з січня по грудень, за 1996 рік січень та по 01.лютого.

Також надано довідку № 73 від 07.08.2019р. уточнюючу особливий характер роботи або умов праці, необхідних для призначення пільгової пенсії та підтверджуючу постійну зайнятість на пільговій роботі. Довідкою вказано, що ОСОБА_2 дійсно працював на шахті «Шахтерська- Глибока» з 06.10.1988р. по 06.11.1988р. (у зв`язку з призивом до лав Радянської армії) електрослюсарем підземної дільниці МДРСА з повним робочим днем під землею. Наказ № 969к від 17.10.1988р. Посаду акредитовано за списком № 1 розділом 1 пунктом 1 Постановою Ради Міністрів СССР № 1173 від 22.08.1956р. Звільнено відповідно до наказу № 1019к від 09.11.1988р. З 20.02.1991р. по 01.02.1996 року працював електрослюсарем підземним дільниці МДРЄ з повним робочим днем під землею за наказом № 73к від 18.02.1991р. Посада акредитована за Списком № 1 розділом 1 пункту 1 позиції 1010100а відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 162 від 11.03.1994р. Звільнено відповідно до наказу № 35к від 12.02.1996р. Навчальні відпустки оплачувались з розрахунку підземної тарифної ставки: з 25.10.1993р. по 05.11.1993р. Наказ № 434к; з 17.10.1994 року по 28.10.1994 року. Наказ № 502к; з 06.02.1995року по 05.03.1995 року. Наказ № 98к.

Довідка № 73 від 07.08.2019р. видана на основі табелів спуску до шахти, розрахункових заробітних відомостей, наказів по шахті, особистої картки формиТ-2.

Атестація робочих місць проведена та затверджена наказами № 465к від 04.11.1994р., № 523к від 03.11.1999р., № 753к від 03.11.2004р., № 1028 від 03.11.2005р. , № 1034к від 04.11.2005р., № 743к від 06.11.2009р., № 723к від 01.11.2010року.

Виходячи з викладеного, у позивача наявні записи у трудовій книжці на підтвердження зарахування спірних періодів з 17.10.1988 по 06.11.1988, з 20.02.1991 по 01.02.1996 на шахті «Шахтарська-Глубока», з 20.11.1988 по 27.11.1990 у лавах Радянської Армії, з 11.07.1997 по 30.08.1997 на Державному відкритому акціонерному товаристві шахта «Постніківська» Державної холдингової компанії «Шахтарськантрацит» до страхового стажу.

Обов`язок щодо заповнення трудових книжок покладено саме на роботодавця.

Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993 р. затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі Інструкція №58), чинної на момент внесення у трудову книжку позивача записів.

Відповідно до пункту 1.1 «Загальні положення» Інструкції трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Пунктами 2.2, 2.3, 2.4 Інструкції передбачено, що до трудової книжки вносяться, зокрема, відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення. Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства із посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Відповідно до п. 2.6.Інструкції №58 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

Відповіднодоп.2.27. Інструкції№58 запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться

порядковий номер запису; у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення; у графі 4 зазначається на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер.

Пунктом 4.1 Інструкції №58 передбачено, що у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

З аналізу наведених норм випливає, що законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.

Також, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому, власне, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для працівника, а отже, й не може впливати на його особисті права.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі №677/277/17.

В постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.

Крім того, відповідачем не доведено, що у трудовій книжці ОСОБА_2 наявні записи містять неправдиві або недостовірні відомості, а тому зазначені відповідачем недоліки (як-то не зазначена назва підприємства) не можуть бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні означеного періоду роботи позивача до стажу роботи, що враховується у призначенні (обрахунку) пенсії.

Відповідачем зворотнього не доведено.

Щодо доводів відповідача про те, що довідки видані підприємством, яке знаходиться на окупованій території, а тому відомості зазначені у них є недійсними, слід зазначити таке.

На підставі частини першої статті 17 Закону № 1207-VII передбачено, що у разі порушення положень цього Закону державні органи України застосовують механізми, передбачені Законами України та нормами міжнародного права, з метою захисту миру, безпеки, прав, свобод і законних інтересів громадян України, які перебувають на тимчасово окупованій території, а також законних інтересів держави Україна.

Згідно із статтею 18 Закону № 1207-VIIгромадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та прав на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

Правовий статус органів та посадових осіб, які діють на території України та створені і проводять свою діяльність не у відповідності із законодавством України, визначено, зокрема,Законом № 1207-VII.

Згідно із частинами першою – третьою статті 9 Закону № 1207-VII передбачено, що державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Разом з цим, суд вважає необхідним зазначити, що у 1971 році Міжнародний суд Організації Об`єднаних Націй (далі - ООН) у документі "Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії" зазначив, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але "у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів".

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) розвиває цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах "Лоізіду проти Туречиини" (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), "Кіпр проти Туреччини" (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). "Зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді ЄСПЛ, - Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать".

При цьому, у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

Враховуючи викладене, Суд вважає можливим застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів, виданих закладами, що знаходяться на території проведення антитерористичної операції, як доказів, оскільки не прийняття їх призведе до порушень та обмежень прав позивача на соціальний захист та гарантоване йому право на пенсійне забезпечення як громадянину, який працював на роботах зі шкідливими умовами праці.

Згідно інформації з офіційного сайту Міністерства юстиції України Державне відкрите акціонерне товариство шахта «Постніківська» Державної холдингової компанії «Шахтарськантрацит» створено та зареєстровано у порядку передбаченому законодавством України. Доказів перереєстрації цього підприємства на окупованій території України відповідачем суду не надано.

Отже, позивачем вчинено усі дії та подано усі документи, необхідні для обрахунку пенсії.

Те, що Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області позбавлене можливості провести перевірку відповідності записів довідок первинним документам, не покладає надмірного тягаря та обов`язку на позивача, оскільки довідки видані належним органом та містять усі необхідні реквізити та відомості.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 23 січня 2018 року у справі № 583/392/17, від 30 жовтня 2018 року у справі № 234/3038/17, від 11 грудня 2018 у справі №360/1628/17, від 17 липня 2019 у справі №302/757/17-а.

Надані довідки та виписки у їх сукупності кореспондуються з даними, що є в трудовій книжці позивача, та містять уточнюючі відомості, які відсутні в трудовій книжці, а саме: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видані довідки, тобто складені у відповідності до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. N 637.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відмова відповідача у зарахуванні до пільгового стажу за Списком №1 періодів роботи позивача з 17.10.1988 по 06.11.1988, з 20.02.1991 по 01.02.1996 на шахті «Шахтарська-Глубока», з 20.11.1988 по 27.11.1990 у лавах Радянської Армії, з 11.07.1997 по 30.08.1997 на Державному відкритому акціонерному товаристві шахта «Постніківська» Державної холдингової компанії «Шахтарськантрацит» вчинена відповідачем у межах повноважень, але не у спосіб, передбачений Конституцією та законами України, та необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

За таких обставин, суд вважає безпідставним не зарахування відповідачем до пільгового стажу позивача за Списком №1 періодів його роботи з 17.10.1988 по 06.11.1988, з 20.02.1991 по 01.02.1996 на шахті «Шахтарська-Глубока», з 20.11.1988 по 27.11.1990 у лавах Радянської Армії, з 11.07.1997 по 30.08.1997 на Державному відкритому акціонерному товаристві шахта «Постніківська» Державної холдингової компанії «Шахтарськантрацит».

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відмовляючи зараховувати періоди роботи позивача з з 17.10.1988 по 06.11.1988, з 20.02.1991 по 01.02.1996 на шахті «Шахтарська-Глубока», з 20.11.1988 по 27.11.1990 у лавах Радянської Армії, з 11.07.1997 по 30.08.1997 на Державному відкритому акціонерному товаристві шахта «Постніківська» Державної холдингової компанії «Шахтарськантрацит» до стажу, що надає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Приписами ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з ч. 1ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не довів правомірності свого рішення, що оскаржується.

Враховуючи викладене, суд вважає, що рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, викладені у листах від 03.07.2020 р. №0400-0305-8/50577, від 18.03.2021 № 0400-010301-8/38136 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, не відповідають ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є протиправним та підлягає скасуванню.

Вимога про зобов`язання відповідача у місячний строк подати звіт про виконання судового рішення, відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України є передчасною, спрямованою на майбутнє, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що відповідач буде вчиняти дії, спрямовані на ухилення від виконання рішення суду.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення суб`єкта владних повноважень та зобов`язання вчинити певні дії є однією вимогою, обидва рішення відповідача стосуються тих самих правовідносин, судовий збір становить 908,00грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно з п.2 ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги.

Частиною 5 статті 7 Закону визначено, що повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

Згідно з п. 5 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787, у разі повернення судового збору (крім помилково зарахованого) до головних управлінь Казначейства подається копія судового рішення, засвідчена належним чином.

Копія судового рішення, засвідчена належним чином, подається платником до відповідного головного управління Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.

З огляду на викладене, сплачений позивачем судовий збір за подачу даного позову до суду в сумі 908,00 грн. підлягає стягненню з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язати вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 03.07.2020 № 0400-0305-8/50577 та від 18.03.2021 № 0400-010301-8/38136 про відмову в призначенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсії за віком на пільгових умовах.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно прийняти та переглянути заяву ОСОБА_2 про призначення пенсії від 26.05.2020 № 1957 з урахуванням висновків суду, викладених в судовому рішенні.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії за списком № 1 ОСОБА_2 періоди роботи з 17.10.1988 по 06.11.1988, з 20.02.1991 по 01.02.1996 на шахті «Шахтарська-Глибока», з 20.11.1988 по 27.11.1990 у лавах Радянської Армії, з 11.07.1997 по 30.08.1997 на Державному відкритому акціонерному товаристві шахта «Постніківська» Державної холдингової компанії «Шахтарськантрацит».

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 908,00грн. (дев`ятсот вісім гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.С. Рябчук