Рішення № 98485972, 02.06.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2021 року Справа № 160/16480/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І., розглянувши в порядку загального позовного провадження (у письмовому провадженні) у м. Дніпро адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТ-М ІНЖИНІРИНГ" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

09.12.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТ-М ІНЖИНІРИНГ", в якій позивач просить визнати протиправними та скасувати наступні рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Дніпропетровській області: № 1499975/38903458 від 26.03.2020 року, яким було відмовлено у реєстрації податкової накладної № 3 від 21.11.2019 року; № 1499972/38903458 від 26.03.2020 року, яким було відмовлено у реєстрації податкової накладної № 9 від 13.12.2019 року; № 1322982/38903458 від 05.11.2019 року, яким було відмовлено у реєстрації податкової накладної № 3 від 01.10.2019 року; зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну № 3 від 21.11.2019 року, складену Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТ-М ІНЖИНІРИНГ" в Єдиному державному реєстрі податкових накладних; зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну № 9 від 13.12.2019 року, складену Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТ-М ІНЖИНІРИНГ" в Єдиному державному реєстрі податкових накладних; зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну № 3 від 01.10.2019 року, складену Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТ-М ІНЖИНІРИНГ" в Єдиному державному реєстрі податкових накладних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що через електронний кабінет платника податків позивачем отримано оскаржувані рішення комісії ГУ ДПС у Дніпропетровській області (акти індивідуальної дії), яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій: № 1499975/38903458 від 26.03.2020 року, яким було відмовлено у реєстрації податкової накладної № 3 від 21.11.2019 року; № 1499972/38903458 від 26.03.2020 року, яким було відмовлено у реєстрації податкової накладної № 9 від 13.12.2019 року; № 1322982/38903458 від 05.11.2019 року, яким було відмовлено у реєстрації податкової накладної № 3 від 01.10.2019 року. Позивач вважає, оскаржувані рішення протиправними та необґрунтованими, у зв`язку з чим звернувся до суду з даною позовною заявою.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.01.21 року відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області 19.02.21 року надано відзив на позовну заяву, який долучено до матеріалів справи. Так, Головне управління ДПС у Дніпропетровській області проти позову заперечує та зазначає, що підставами для прийняття оскаржуваних рішень комісії слугувало надання платником податку ТОВ " ІНВЕСТ-М ІНЖИНІРИНГ " копій документів, не в повному обсязі. Згідно наданих первинних документів встановлено, що ТОВ «ІНВЕСТ-М ІНЖИНІРИНГ» до податкової накладної від 01.10.2019 №3 не в повному обсязі надані документи, а саме: до повідомлення прикріплено 10 документів (договір, рахунки, видаткова накладна, контракт з нерезидентом, ВМД, інвойс, платіжні документи та інші). Згідно наданих документів податкова накладна виписана по передплаті на підставі платіжного доручення від 01.10.2019. Товар було отримано від нерезидента відповідно до наданої ВМД від 01.10.2019 №UA 110180/2019/416667. Фактична реалізація на користь ТОВ "МЕТАЛУРГІЙНИЙ ЗАВОД "ДНІПРОСТАЛЬ" здійснена 09.10.2019. Документи щодо оренди (власності) складських приміщень, або інших місць зберігання товарів та транспортування СГ не надані. Згідно наданих первинних документів встановлено, що ТОВ «ІНВЕСТ-М ІНЖИНІРИНГ» до податкової накладної від 21.11.2020 №3 не в повному обсязі надані документи, а саме: до повідомлення прикріплено по 9 документів (видаткові накладні, рахунки, квитанція та інші). Відповідно до наданих документів придбання ротаційного з`єднання NDD050HGY6GS відбулось у ТОВ «ФЛАЙБАЙТ», основний вид діяльності якого 46.90-неспеціалізована оптова торгівля, у СГ анульовано свідоцтво платника ПДВ 10.12.2019, СГ не звітує до податкових органів з січня 2020 року. Крім того, у ТОВ «ФЛАЙБАЙТ» не прослідковується ланцюг придбання даного товару. Жодні документи щодо оренди (власності) складських приміщень або інших місць зберігання товарів, договори, товарно-транспортні накладні щодо поставки товару від ТОВ «ФЛАЙБАЙТ» платником не надані. Згідно наданих первинних документів встановлено, що ТОВ «ІНВЕСТ-М ІНЖИНІРИНГ» до податкової накладної від 13.12.2019 №9 не в повному обсязі надані документи, а саме: до повідомлення прикріплено 11 документів ( договір, рахунки, видаткова накладна, контракт з нерезидентом, CMR, акт, квитанція та інші). Згідно наданих документів податкова накладна виписана по передплаті на підставі платіжного доручення від 13.12.2019. Ремкомплект було отримано від нерезидента відповідно до наданої CMR від 18.12.2019. Фактична реалізація на користь ТОВ "КРИВООЗЕРСЬКИЙ КОМБІКОРМОВИЙ ЗАВОД" здійснена 23.12.2019. Крім того, СГ надано акт від 23.12.2019 №10066964 про прийняття виконаних робіт (послуг) з ТОВ ТНТ Україна», який не підписаний жодною стороною угоди. Документи щодо оренди (власності) складських приміщень, або інших місць зберігання товарів, ВМД, інвойс та інше СГ не надані. Також, СГ подало відомості про об`єкти оподаткування за формою 20-ОПП до податкових органів лише 10.04.2020 року (відображено 20 об`єктів: офіс та склад). Окремо було зазначено, що підприємство не подавало скарги до Комісії ДПС України. ГУ ДПС у Дніпропетровській області важає, що рішення Комісії є правомірними та обґрунтованими, оскільки були прийняті виключно в межах діючого законодавства, як наслідок, і дії Комісії не суперечать нормам законодавства. Крім того, вважає, що позовні вимоги ТОВ «ІНВЕСТ-М ІНЖИНІРИНГ» про зобов`язання ДПС України зареєструвати вищезазначені податкові накладні є необґрунтованим, оскільки без надання правової оцінки рішенню комісії регіонального рівня, зобов`язвання ДПС України зареєструвати податкові накладні є передчасними.

23.03.21 року постановлено ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Державна податкова служба України 05.04.21 року отримала копію ухвали суду від 14.01.21 та ухвали суду від 23.03.21 року, однак не скористалась своїм правом та у встановлений судом строк, не подала письмових заперечень проти позову, пояснень чи доказів щодо заявлених позовних вимог, на підтвердження або спростування обставин, зазначених у позові.

Відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

В судове засідання 02.06.2021 року представники сторін не зявилися, про дату час та місце розгляду справи повідомлені належним.

Відповідно до частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про можливість розглянути справу у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив та приходить до наступних висновків.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТ-М ІНЖИНІРИНГ» зареєстроване в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 12.09.2013 року, є платником податку на додану вартість (ЄДРПОУ 38903458). Основним видом економічної діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТ-М ІНЖИНІРИНГ» є діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах (код 71.12 за КВЕД 2010).

Щодо обставин складання податкової накладної №3 від 21.11.19 року судом встановлено, що між позивачем та ТОВ “МОДУЛЬ-УКРАЇНА” було укладено договір поставки № 13092017 від 13.09.2017p, на підставі якого позивач зобов`язався передати на користь ТОВ “МОДУЛЬ-УКРАЇНА” товар на умовах визначених в договорі. Відповідно до пункту 1.1. договору, кількість, номенклатура, ціна, сума на товар вказуються в специфікаціях до договору, які являються невід`ємною частиною договору. Відповідно до пункту 4.2 договору, розрахунки по даному договору за поставлений товар здійснюються на умовах визначених в специфікаціях. На виконання вимог договору позивачем направлялись ТОВ “МОДУЛЬ-УКРАЇНА” відповідні рахунки для отримання передплати за поставку товару. В свою чергу ТОВ “МОДУЛЬ-УКРАЇНА” за вказаними рахунками здійснило на користь ТОВ "ІНВЕСТ-М ІНЖИНІРИНГ" відповідні платежі. 21.11.2019 року позивачем на адресу ТОВ «МОДУЛЬ – УКРАЇНА» було складено податкову накладну №3 на поставку ротаційного зєднання обсягом постачання 20 760 грн. (17 300 грн. без врахування ПДВ та 3 460 грн. сума ПДВ).

Щодо обставин складання податкової накладної № 9 від 13.12.2019 року судом встановлено, що між позивачем та ТОВ "КРИВООЗЕРСЬКИЙ КОМБІКОРМОВИЙ ЗАВОД" було укладено договір поставки, на підставі якого позивач зобов`язався передати на користь ТОВ "КРИВООЗЕРСЬКИЙ КОМБІКОРМОВИЙ ЗАВОД" товар на умовах визначених в договорі. На виконання вимог вищевказаного договору позивачем направлялись ТОВ "КРИВООЗЕРСЬКИЙ КОМБІКОРМОВИЙ ЗАВОД" відповідні рахунки для отримання передплати за поставку товару. В свою чергу ТОВ "КРИВООЗЕРСЬКИЙ КОМБІКОРМОВИЙ ЗАВОД" за вказаними рахунками здійснило на користь TOB "ІНВЕСТ-М ІНЖИНІРИНГ" відповідні платежі. 13.12.2019 року позивачем на адресу ТОВ "КРИВООЗЕРСЬКИЙ КОМБІКОРМОВИЙ ЗАВОД" було складено податкову накладну №9 на постачання ремкомплекту обсягом постачання 16 800 грн. (14 000 грн. без врахування ПДВ, 2800 грн. сума ПДВ).

Щодо обставин складання податкової накладної № 3 від 01.10.2019 року, судом встановлено, що між позивачем та ТОВ "МЗ "ДНІПРОСТАЛЬ" було укладено договір поставки №ПМ08150507 від 27.08.2015 р. на підставі якого позивач зобов`язався передати на користь продукцію матеріально технічного характеру на умовах визначених в договорі. Відповідно до пункту 1.1. кількість, номенклатура, ціна, сума на товар вказуються в специфікаціях до договору, які являються невід`ємною частиною договору. Відповідно до пункту 4.3 розрахунки по даному договору за поставлений товар можуть здійснюватись на умовах передоплати, у разі надання постачальником до моменту оплати оригіналів рахунку та податкової накладної. На виконання вимог вищевказаного договору позивачем направлялись ТОВ "МЗ "ДНІПРОСТАЛЬ" відповідні рахунки для отримання передоплати за поставку товару. В свою чергу ТОВ “МЗ «ДНІПРОСТАЛЬ” за вказаними рахунками здійснило на користь TOB "ІНВЕСТ-М ІНЖИНІРИНГ" відповідні платежі. 01.10.2019 позивачем на адресу ТОВ «МЗ ДНІПРОСТАЛЬ» було складено податкову накладну №3 на постачання тримачів обсягом постачання 256 135,56 грн.

Відповідно до п.201.10. ст.201 Податкового кодексу України, позивачем за наслідками здійснення вищевказаних товарних операцій, було складено та подано для проведення реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні № 3 від 21.11.2019 року, № 9 від 13.12.19 року, № 3 від 01.10.2019 року.

Реєстрацію податкових накладних було зупинено, про що на адресу позивача надійшли електроні квитанції: від 10.12.2019 р., до податкової накладної № 3 від 21.11.2019 року, від 28.12.19 р., до податкової накладної № 9 від 13.12.19 року, від 29.10.19 р., ., до податкової накладної № 3 від 01.10.2019 року.

Відповідно до змісту таких квитанцій за результатами обробки: Документ прийнято. Реєстрація зупинена. Реєстрацію податкових накладних № 3 від 21.11.2019 року, № 9 від 13.12.19 року, № 3 від 01.10.2019 року зупинено з тих підстав, що вони відповідають вимогам пп.1.6 п.1 «Критеріїв ризиковості платника податку». Позивачу було запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН.

Позивачем направлено до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області повідомлення про надання пояснень та копії документів щодо податкових накладних № 3 від 21.11.2019 року, № 9 від 13.12.19 року, № 3 від 01.10.2019 року, реєстрацію яких зупинено.

Комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Дніпропетровській області прийняті рішення № 1499975/38903458 від 26.03.2020 року, яким було відмовлено у реєстрації податкової накладної № 3 від 21.11.2019 року; № 1499972/38903458 від 26.03.2020 року, яким було відмовлено у реєстрації податкової накладної № 9 від 13.12.2019 року; № 1322982/38903458 від 05.11.2019 року, яким було відмовлено у реєстрації податкової накладної № 3 від 01.10.2019 року в ЄРПН, через ненаданням платником податку копіій документів, складених із порушенням законодавства (щодо рішення № 1499975/38903458 від 26.03.2020 року, яким було відмовлено у реєстрації податкової накладної № 3 від 21.11.2019 року та рішення № 1499972/38903458 від 26.03.2020 року, яким було відмовлено у реєстрації податкової накладної № 9 від 13.12.2019 року) , а також через ненадання платником податків копій документів, а саме: договорів, зокрема зонішньоекономічних контрактів, з додатками до них; первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортвання, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів(робіт, послуг) з урахунням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних (рішення № 1322982/38903458 від 05.11.2019 року, яким було відмовлено у реєстрації податкової накладної № 3 від 01.10.2019 року).

Незгода позивача з діями щодо зупинення реєстрації податкових накладних та відмовою в їх реєстрації стала підставою для звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Податковий кодекс України є спеціальним законом з питань оподаткування та установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.

Згідно пунктами "а", "б" пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України та постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг згідно приписів норми пункту187.1 статті 187 Податкового кодексу України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню; б) дата відвантаження товарів.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних №1246 від 29.12.2010 (далі - Порядок №1246), податкова накладна електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі Кодекс) в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно пункту 12 Порядку № 1246, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України Про електронний цифровий підпис, Про електронні документи та електронний документообіг та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Відповідно до пункту 13 Порядку №1246, за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі квитанція).

Аналогічні норми містить пункт 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, згідно яких реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), організаційні та процедурні засади діяльності комісій з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі (далі - комісії контролюючих органів), права та обов`язки їх членів визначено Порядком зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 р. № 1165, який набрав чинності з 01.02.2020 року (далі Порядок № 1165).

Відповідно до пунктів 4, 5 Порядку №1165 у разі коли за результатами перевірки податкової накладної/розрахунку коригування визначено, що податкова накладна/ розрахунок коригування відповідають одній з ознак безумовної реєстрації, визначених у пункті 3 цього Порядку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування не зупиняється в Реєстрі.

Платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну / розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2).

Податкова накладна / розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3).

Згідно з пунктами 6, 7, 10, 11 Порядку № 1165 у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну / розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється.

У разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної / розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної / розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється.

Так, у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; 2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації (пункт 11 Порядку №1165).

До набрання чинності 01.02.2020 року Порядку № 1165, спірні правовідносини було врегульовано постановою КМУ від 21.02.2018 року №117 «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Як вже було встановлено судом, реєстрацію податкових накладних № 3 від 21.11.2019 року, № 9 від 13.12.19 року, № 3 від 01.10.2019 року в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинено, оскільки вони відповідають вимогам пп.1.6 п.1 «Критеріїв ризиковості платника податку» та було запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН.

Листом Державної фіскальної служби України від 07.08.2019 року №1962/99-99-29-01-01 встановлено критерії ризиковості платника податку.

Відповідно до пункта 1.6 критеріїв ризиковості, платник податків відповідає критеріям ризиковості, якщо: комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків, а саме: керівник платника податку та/або головний бухгалтер, та/або особа, що має право підпису, згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зареєстровані (перереєстровані) за адресою, що знаходиться на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях і тимчасово окупованій території, в розумінні Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України"; платник податку - юридична особа, який не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах Державної казначейської служби України (крім бюджетних установ); платник податку, посадова особа та/або засновник якого був посадовою особою та/або засновником суб`єкта господарювання, якого ліквідовано за процедурою банкрутства протягом останніх трьох років; платником податку не подано контролюючому органу податкову звітність з податку на додану вартість за два останні звітні періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України; платником податку на прибуток не подано контролюючому органу фінансову звітність за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України (далі - Кодекс); в органах ДФС наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі поточної діяльності при реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданій на реєстрацію податковій накладній / розрахунку коригування.

З урахуванням положень наведених норм, суд звертає увагу, що у разі зупинення реєстрації податкової накладної на підставі пп. 1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку, контролюючий орган має витребувати від платника документи на підтвердження господарської операції.

Як вбачається зі змісту квитанцій про зупинення реєстрації складених позивачем податкових накладних, контролюючий орган вказав, що ПН/РК відповідають вимогам пп. 1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку.

Надіслані позивачу квитанції містять вимогу щодо надання пояснень та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, без зазначення конкретної пропозиції щодо переліку документів, необхідних та достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН.

Наказом Міністерства фінансів України № 520 від 12.12.2019 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.12.2019 року за № 1245/34216, затверджено Порядок прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок № 520), який визначає механізм прийняття рішень про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), реєстрацію яких відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) зупинено в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 2-4 Порядку № 520 прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено, здійснюють комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі головних управлінь Державної податкової служби України в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДПС (далі - комісія регіонального рівня).

Комісія регіонального рівня протягом п`яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 4 цього Порядку, приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі та надсилає його платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 Кодексу.

У разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної розрахунку коригування в Реєстрі.

Пунктом 5 Порядку № 520 визначено перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати:

договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;

договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;

первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні;

розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;

документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.

Пунктами 6, 7 Порядку № 520 передбачено, що письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного в податковій накладній / розрахунку коригування.

Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних / розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні / розрахунки коригування складено на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних / розрахунках коригування відображено однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (ДКПП)).

Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку подає до ДПС в електронній формі за допомогою засобів електронного зв`язку з урахуванням вимог Законів України Про електронні документи та електронний документообіг, Про електронні довірчі послуги та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Відповідно до п. 11 Порядку № 520 Комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі в разі:

ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі; та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку; та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.

Пунктом 13 Порядку №520 визначено, що рішення комісії регіонального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку.

В даному випадку, судом встановлено, що позивачем подано для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні, реєстрацію яких за наслідком проведеного моніторингу, зупинено та запропоновано позивачу надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

Позивачем надані пояснення та копії документів, складених під час здійснення відповідних господарських операцій, що підтверджено матеріалами справи.

Беручи до уваги викладене, суд зазначає, що оскаржувані рішення повинні містити чітку підставу для відмови в реєстрації податкової накладної із зазначенням, зокрема, які саме документи не надані платником податків, які були б достатніми для прийняття комісією ДПС рішення про реєстрацію податкової накладної, зокрема, щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування тощо.

Таким чином, суд доходить висновку, що посилання на вказану підставу в обґрунтування прийняття рішень про відмову в реєстрації податкових накладних, за відсутності конкретної пропозиції про необхідність надання певних документів, та за умови ненаведення комісією доказів того, що документи, подані є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, свідчить про протиправність таких рішень.

Крім того, рішення відповідача № 1499975/38903458 від 26.03.2020 року, яким було відмовлено у реєстрації податкової накладної № 3 від 21.11.2019 року; № 1499972/38903458 від 26.03.2020 року, яким було відмовлено у реєстрації податкової накладної № 9 від 13.12.2019 року; № 1322982/38903458 від 05.11.2019 року, яким було відмовлено у реєстрації податкової накладної № 3 від 01.10.2019 року є актами індивідуальної дії.

Правовий акт індивідуальної дії виданий суб`єктом владних повноважень документ, прийнятий із метою реалізації положень нормативно-правового акту (актів) щодо конкретної життєвої ситуації, не містить загальнообов`язкових правил поведінки та стосується прав і обов`язків чітко визначеного суб`єкта (суб`єктів), якому він адресований.

Верховний Суд у постанові від 23.10.2018 р. у справі №822/1817/18 загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Тобто, головною рисою таких актів є їх конкретність (гранична чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб`єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв`язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами; чітка відповідність такого акта нормам чинного законодавства.

Також у зазначеній постанові Верховний Суд вказав, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків.

Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Натомість, рішення комісії відповідача № 1499975/38903458 від 26.03.2020 року, яким було відмовлено у реєстрації податкової накладної № 3 від 21.11.2019 року; № 1499972/38903458 від 26.03.2020 року, яким було відмовлено у реєстрації податкової накладної № 9 від 13.12.2019 року; № 1322982/38903458 від 05.11.2019 року, яким було відмовлено у реєстрації податкової накладної № 3 від 01.10.2019 року не відповідають критеріям чіткості та зрозумілості акта індивідуальної дії, та породжують неоднозначне трактування, що в свою чергу впливає на можливість реалізації права або виконання обов`язку позивача виконати юридичне волевиявлення суб`єкта владних повноважень.

Отже суд дійшов висновку, що рішення комісії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації відповідача № 1499975/38903458 від 26.03.2020 року, яким було відмовлено у реєстрації податкової накладної № 3 від 21.11.2019 року; № 1499972/38903458 від 26.03.2020 року, яким було відмовлено у реєстрації податкової накладної № 9 від 13.12.2019 року; № 1322982/38903458 від 05.11.2019 року, яким було відмовлено у реєстрації податкової накладної № 3 від 01.10.2019 року прийняті без врахування всіх обставин у справі та не у спосіб, визначений законом, а відтак, є протиправними та підлягають скасуванню.

Стосовно позовної вимоги про зобов`язання ДПС України зареєструвати податкові накладні № 3 від 21.11.2019 року, № 9 від 13.12.19 року, № 3 від 01.10.2019 року в Єдиному реєстрі податкових накладних, суд зазначає наступне.

Реалізація суб`єктами публічної адміністрації своїх повноважень, які є законодавчо визначеними, що випливає з положень частини 2 статті 19 Конституції України, здійснюється в межах відповідної законної дискреції.

У свою чергу, під дискреційними повноваженнями слід розуміти надання органу або посадовій особі повноважень діяти на власний розсуд в межах закону. Зокрема, дискреційні повноваження полягають у тому, що суб`єкт владних повноважень може обирати у конкретній ситуації альтернативне рішення, яке є законним.

Дискреційні повноваження - це комплекс прав і зобов`язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення.

Відповідно до Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятих Комітетом Міністрів Ради Європи 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він уважає найкращим за конкретних обставин, та яке захистить або відновить порушене право.

Водночас, адміністративний суд під час розгляду та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб`єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції.

При цьому, відповідно до правил правозастосування практики Європейського суду з прав людини, суд не може своїм рішенням підмінити рішення суб`єкта владних повноважень.

Так, у відповідності до абзацу 3 пункту 10.3 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 року № 7 Про судове рішення в адміністративній справі, суд може ухвалити постанову про зобов`язання відповідача прийняти рішення певного змісту, за винятком випадків, коли суб`єкт владних повноважень під час адміністративних процедур відповідно до закону приймає рішення на основі адміністративного розсуду.

Отже, адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень суб`єкта владних повноважень, виконуючи цілі, встановлені адміністративним судочинством щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення) передбаченим частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається і не може втручатися в дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень за межами перевірки за названими критеріями.

Так, відповідно до частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право звернутися до суду, якщо вважає, що рішенням, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

За приписами статті 245 вказаного Кодексу, встановлено, що у разі задоволення позову, суд може прийняти рішення про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії.

З системного аналізу вищевказаних положень Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що законодавством передбачено право суду у випадку встановлення порушення прав позивача зобов`язувати суб`єкта владних повноважень приймати рішення або вчиняти певні дії.

Підпунктом 14.1.60 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України передбачено, що Єдиний реєстр податкових накладних ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, в електроном вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Приписами пунктів 19, 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 року № 1246, якими, зокрема, передбачено, що податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструються у день: 1) прийняття комісією рішення про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; 2) набрання законної сили рішенням суду про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення суду). У разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

Таким чином, нормами Податкового кодексу України та Порядку № 1246 чітко визначено настання такої події, як набрання законної сили рішенням суду про реєстрацію відповідних податкових накладних та зазначення дат їх реєстрації.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що Постановою Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року № 21-1465а15 встановлено, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Таким чином, ефективним способом захисту порушеного права позивача буде саме зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати податкову накладну.

Також, слід зазначити, що за приписами статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський Суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 року (остаточне) по справі Чуйкіна проти України констатував: 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює право на суд, в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів ( див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі Голдер проти Сполученого Королівства (Golder v. The United Kingdom),п.п.28-36, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє всіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені. (див. рішення у справах Мултіплекс проти Хорватії (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п.45, від 10.07.2003, та Кутіч проти Хорватії (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п.25, ECHR 2002-II).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для зобов`язання ДПС України провести в Єдиному реєстрі податкових накладних реєстрацію поданих ТОВ "ІНВЕСТ-М ІНЖИНІРИНГ" податкових накладних № 3 від 21.11.2019 року, № 9 від 13.12.19 року, № 3 від 01.10.2019 року - днем їх надходження.

В силу вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТ-М ІНЖИНІРИНГ".

Щодо наявності підстав для стягнення з відповідачів витрат на правничу допомогу у розмірі 6 000 грн., суд враховує наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами 1 та 2 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до частини 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно із пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність).

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно із частиною 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Частиною 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі №826/14072/17, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, усі ці витрати повинні перебувати у безпосередньому причинному зв`язку із наданням правової допомоги у конкретній справі, а їх розмір повинен бути розумним.

У рішенні ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі “East/West Alliance Limited” проти України” (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Судом встановлено, що представництво інтересів ТОВ “ ІНВЕСТ-М ІНЖИНІРИНГ” у справі №160/16480/20 здійснював адвокат Лихопьок Д.П., що здійснює адвокатську діяльність на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Серії ДП №0954 від 19.12.2018 року.

До позову було надано наступні документи: довіреність та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Лихопьока Д.П., акт про надання послуг правової допомоги відповідно до Договору №38903458-20 від 12.10.2020 року, платіжне доручення №1761 від 26.10.20 року та рахунок №26/10/20 від 26.10.2020 року.

Перевіривши зміст наведених документів, суд зазначає, що позивачем до суду не надано договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), яким би передбачалась умови надання правової допомоги, її розмір, у зв`язку з чим у суду відсутні підстави для стягнення витрат на правову допомогу.

Враховуючи вищезазначені обставини, клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 6000 грн. не підлягає задоволенню.

Також, суд звертає увагу, що при зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 10510, 00 грн. відповідно до платіжного доручення № 1775 від 07.12.2020 року.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір".

Згідно статті 1 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI) судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Відповідно до частини 1 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: 1) зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; 2) повернення заяви або скарги; 3) відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі; 4) залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням); 5) закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Частиною 2 статті 7 Закону передбачено, що у випадках, установлених п. 1 ч. 1 цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Згідно частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою-підприємцем сплачується 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Абзацом четвертим статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» передбачено, що прожитковий мінімум на одну працездатну особу станом на 01 січня 2020 року становить 2102 гривні.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 6 Закону № 3674-VI, у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Зважаючи, що у позові заявлено три вимоги немайнового характеру, позивачу необхідно було сплатити судовий збір по у розмірі 6 306 грн. (3*2102 грн.).

Судом встановлено, що позивачем було сплачено судовий збір у сумі 10510,00 грн., згідно платіжного дорученння №1775 від 07.12.20 року.

Оскільки, за подання позову було сплачено судовий збір в надмірній кількості, суд вважає, що наявні підстави для повернення сплаченої суми судового збору у розмірі 4204 грн. (10 510 грн. - 6306 грн.).

Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТ-М ІНЖИНІРИНГ" (49000, місто Дніпро, вулиця Святослава Хороброго, буд 44, оф. 705; ЄДРПОУ 38903458) до Головного управління ДПС У Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд.17, ЄДРПОУ 44118658), Державної податкової служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, буд. 8, ЄДРПОУ 43005393) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Дніпропетровській області: № 1499975/38903458 від 26.03.2020 року, яким було відмовлено у реєстрації податкової накладної № 3 від 21.11.2019 року; № 1499972/38903458 від 26.03.2020 року, яким було відмовлено у реєстрації податкової накладної № 9 від 13.12.2019 року; № 1322982/38903458 від 05.11.2019 року, яким було відмовлено у реєстрації податкової накладної № 3 від 01.10.2019 року.

Зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну № 3 від 21.11.2019 року, складену Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТ-М ІНЖИНІРИНГ" в Єдиному державному реєстрі податкових накладних датою її фактичного надходження для реєстрації.

Зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну № 9 від 13.12.2019 року, складену Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТ-М ІНЖИНІРИНГ" в Єдиному державному реєстрі податкових накладних датою її фактичного надходження для реєстрації.

Зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну № 3 від 01.10.2019 року, складену Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТ-М ІНЖИНІРИНГ" в Єдиному державному реєстрі податкових накладних датою її фактичного надходження для реєстрації.

Стягнути з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТ-М ІНЖИНІРИНГ" судовий збір у сумі 3 153,00 грн.

Стягнути з Державної податкової служби України за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТ-М ІНЖИНІРИНГ" судовий збір у сумі 3153,00 грн.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТ-М ІНЖИНІРИНГ" з Державного бюджету України сплачену суму судового збору у розмірі 4 204,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.І. Озерянська