Рішення № 98485719, 22.07.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

22 липня 2021 р. Справа № 120/2500/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитришеної Р.М., розглянувши письмово заяву представника позивача про винесення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат на правничу допомогу у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправними та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Рішенням суду від 25.05.2021 позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови здійснити перерахунок позивачу пенсії за віком з урахуванням відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утримання податків №538 від 07.12.2020 в порядку визначення заробітної плати (доходу) для призначення пенсії в разі втрати документів про її нарахування та виплату затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2006 №919. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву позивача від 03.02.2021 року щодо перерахунку пенсії, визначивши індивідуальний коефіцієнт страхового стажу ОСОБА_1 в період роботи на ПАТ "Ладижинський завод силікатної цегли" з 14.06.1983р. по 15.10.2002р. на підставі відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утримання податків №538 від 07.12.2020 та з урахуванням довідки Архівного відділу Ладижинської міської ради Вінницької області від 14.12.2020 № 16-15/253 в Порядку визначення заробітної плати (доходу) для призначення пенсії у разі втрати документів про її нарахування та виплату, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2016 №919, та прийняти рішення з урахуванням висновків, зроблених судом у цьому рішенні. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

08.06.2021 на адресу суду від представника позивача надійшла заява про винесення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат на правничу допомогу у справі у розмірі 10 000,00 грн.

Ухвалою суду від 11.06.2021 розгляд заяви представника позивача про винесення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат на правничу допомогу вирішено здійснювати в порядку письмового провадження. Установлено відповідачу 5-денний строк з дня вручення ухвали для подання до суду відзиву на заяву представника позивача про стягнення витрат на правничу допомогу.

25.06.2021 на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив із запереченнями проти заяви. Мотивуючи заперечення, відповідач вказує, що дана справа відноситься до категорії справ незначної складності, та її розгляд відбувається в порядку спрощеного судового провадження, без виклику сторін.

Також вказує, що дії, які не відносяться до окремих процесуальних дій, вчинення яких не підтверджується відповідним протоколом судового засідання, не підлягають компенсації.

Вирішуючи заяву представника позивача щодо винесення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1 - 3 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Судом встановлено, що 11.09.2020 між позивачем (далі - клієнт) та адвокатом Красіловським В.О. (далі - адвокат) укладено Договір про надання правової допомоги (далі - Договір).

Згідно з пунктом 1.1 цього Договору адвокат приймає на себе доручення від клієнта надавати останньому в його інтересах правову допомогу, на умовах, визначених цим Договором, з питань представництва та захисту інтересів клієнта на стадії досудового врегулювання спору та судового розгляду адміністративної справи.

Відповідно до підпункту 3.2 Договору вартість правової допомоги, наданої адвокатом в рамках даного Договору встановлюється в сумі 10000,00 грн.

Доказом понесення витрат позивача на правничу допомогу є прибутковий касовий ордер від 11.09.2020 на суму 10000,00 грн.

Дослідивши зміст наданих доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу суд доходить висновку, що такі витрати дійсно були пов`язані саме із розглядом цієї справи та підтверджені документально.

Разом з тим, суд враховує твердження відповідача, що розгляд цієї справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), що додатково вказує на її малозначність.

Стосовно тверджень відповідача щодо відсутності доказів понесення таких витрат, а саме акта виконаних робіт, суд зазначає, що гонорар адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі не потребує надання детального опису робіт.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 28.12.2020 по справі №640/18402/19.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За змістом статті 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Як зазначено у пунктах 268-269 рішення ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою (див. рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), пункт 55 з подальшими посиланнями).

Крім того, згідно з рішенням ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia), відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір і які були дійсно необхідними.

Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги, необхідно виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

Відтак, беручи до уваги часткове задоволення позову, предмет спору та складність справи, клопотання представника відповідача про зменшення судових витрат, суд доходить висновку, що на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача належить присудити витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн, що відповідатиме критеріям співмірності та вимогам розумності.

Керуючись ст. 132, 139, 248, 252 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Заяву представника позивача про винесення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат на правничу допомогу - задовольнити частково.

Клопотання представника відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу - задовольнити частково.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн (три тисячі гривень 00 копійок).

В іншій частині клопотання - відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Реквізити: ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ); Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ - 13322403, місцезнаходження: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21036).

Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна