Рішення № 98485236, 22.07.2021, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/9040/20

Провадження № 2/727/284/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2021 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

головуючого судді Смотрицького В.Г.

при секретарі Заверусі Б.

розглянувши в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна», ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП, а також про стягнення із страховика пені, інфляційного збільшення суми боргу та 3% річних за неналежне виконання договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, -

Встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачів Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна», ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП, а також про стягнення із страховика пені, інфляційного збільшення суми боргу та 3% річних за неналежне виконання договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів посилаючись на те, що 17.09.2019 року о 20.15 год. ОСОБА_2 на перехресті вулиць Небесної Сотні та проспекту Незалежності м. Чернівці, керував автомобілем марки «Lexus RX 350», д.н.з. НОМЕР_1 (на день ДТП реєстраційний номер автомобіля змінено з НОМЕР_2 на НОМЕР_1 ), під час руху не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечного інтервалу, не впорався із керуванням, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем марки «Volkswagen Touran», д.н.з. НОМЕР_3 , під його керуванням, чим порушив п.п.2.3.б), 2.3.д), 1.5, 13.1 Правил дорожнього руху України.

Постановою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 03.10.2019 року по справі №725/9989/19, яка набрала законної сили 15.10.2019 року, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. на користь держави.

В результаті зіткнення транспортних засобів, автомобіль марки «Volkswagen Touran», д.н.з. НОМЕР_3 , власником якого на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 від 04.01.2019 року є він, зазнав значних технічних ушкоджень.

Відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АМ/5899805 та відомостей з Єдиної централізованої бази даних МТСБУ про чинність полісу №АМ/5899805 на день ДТП (17.09.2019 року), цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 щодо автомобіля марки «Lexus RX 350», д.н.з. НОМЕР_1 , VIN-код: НОМЕР_5 (на день ОСОБА_3 з. автомобіля змінено з НОМЕР_2 на НОМЕР_1 ), яким він керував в день ДТП, була застрахована в ПрАТ «СК «ПЗУ Україна», розмір ліміту відповідальності страхової компанії на одного потерпілого за шкоду завдану життю і здоров`ю складає 200000 грн., за шкоду, заподіяну майну складає 100000 грн., розмір франшизи становить 0 (нуль) грн.

Відповідач ОСОБА_2 у встановлені законодавством строки повідомив ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» про настання 17.09.2019 року дорожньо-транспортної пригоди, що має ознаки страхового випадку.

Крім того, він також подав страховику усі необхідні документи, передбачені ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», які необхідні для отримання страхового відшкодування. Однак, у зв`язку із невиконанням ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» приписів п. 34.2 ст. 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (не оглянуто у 10-денний термін пошкоджений ТЗ позивача), він звернувся до судового експерта для проведення авто-товарознавчої експертизи з метою визначення розміру матеріального збитку та відновлювального ремонту, завданого в результаті пошкодження його автомобіля.

10.03.2020 року він кур`єрською експрес доставкою надіслав до ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» цінний з описом вкладенням лист із заявою про виплату страхового відшкодування з додатками, який отриманий страховою компанією 12.03.2020 року, однак ніякої відповіді не отримав.

Відповідно до висновку експерта №03-01-20 від 28.01.2020 року авто-товарознавчої експертизи, проведеної судовим експертом Павлишин Я.Д., матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля марки «Volkswagen Touran», д.н.з. НОМЕР_3 , в результаті його пошкодження при ДТП 17.09.2019 року, станом на момент виконання експертизи становить суму 38825,10 грн., яку необхідно стягнути з страхової компанії на його користь. Вартість відновлювального ремонту автомобіля «Volkswagen Touran», д.н.з. НОМЕР_3 , згідно цього ж висновку експерта складає 93641,03 грн., з яких з відповідача ОСОБА_2 на його користь підлягає стягненню сума 54815,93 грн. (93641,03 грн. (вартість відновлювального ремонту автомобіля Volkswagen Touran д.н.з. НОМЕР_3 ) – 38825,10 грн. (розмір страхового відшкодування)).

Про огляд його автомобіля при проведенні вказаної експертизи, повідомлялися страхова компанія та відповідач ОСОБА_2 , про що є докази у висновку експертизи.

Він подав страховій компанії заяву про виплату страхового відшкодування, яка ними отримана 12.03.2020 року, однак страховик не надав жодної відповіді у письмовій формі протягом 15-ти календарних днів з дня отримання його заяви, а тому 28.03.2020 року є датою, з якої має починатися нарахування штрафних санкцій, і по 02.11.2020 року включно, тобто по день пред`явлення позову, у зв`язку з чим з страхової компанії на його користь підлягає стягненню пеня в сумі 3246,42 грн., інфляційне збільшення суми боргу в сумі 698,85 грн. та 3 % річних в сумі 702,04 грн. за неналежне виконання договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Крім того, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди йому завдано моральну шкоду в сумі 5000 грн., оскільки він був позбавлений можливості повноцінно користуватися пошкодженим транспортним засобом, відремонтувати авто не мав матеріальної можливості, оскільки ніде не працює, а дружина є єдиним утриманцем сім`ї, незаконні дії відповідача ОСОБА_2 призвели до втрати ним нормальних життєвих зв`язків. За весь час з моменту настання дорожньо-транспортної пригоди (17.09.2019 року) і по день подання позову відповідач ОСОБА_2 не відшкодував йому шкоду, тому він змушений відновлювати своє порушене право в суді, звертатися за правничою допомогою до адвоката, витрачати багато життєвого часу та життєвої енергії на вчинення даних дій.

А тому просив стягнути з відповідача ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» на його користь страхове відшкодування (матеріальний збиток) за шкоду, завдану автомобілю марки «Volkswagen Touran» в сумі 38825,10 грн., пеню в сумі 3246,42 грн., інфляційне збільшення суми боргу в сумі 698,85 грн. та 3 % річних в сумі 702,04 грн.; застосувати положення ч.10, ч.11 ст.265 ЦПК України та стягнути з страхової компанії на його користь штрафні санкції починаючи з 03.11.2020 року до повного виконання рішення суду, які необхідно нараховувати на суму 38825,10 грн. з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Стягнути з відповідача ОСОБА_2 на його користь решту збитків не покритих страховим відшкодуванням, в сумі 54815,93 грн. та моральну шкоду в сумі 5000 грн., а також просив стягнути з відповідачів пропорційно судові витрати по справі, а саме витрати по сплаті судового збору в сумі 1032,88 грн., за проведення експертизи в сумі 3200 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 17177,00 грн.

Представником відповідача ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» подано відзив на позовну заяву (а.с.105-107), в якому зазначено, що між ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» та ОСОБА_4 укладено договір обов`язкового страхування (поліс) №АМ.5899805, згідно з яким забезпеченим є транспортний засіб «Lexus RX 350», д.н.з. НОМЕР_2 , VIN-код: НОМЕР_5 . Відповідно до отриманої заяви про виплату страхового відшкодування від 12.03.2020 року вх. №1257/31, їм стало відомо про дорожньо-транспортну пригоду, яка сталася 17.09.2019 року за участю забезпеченого ТЗ «Lexus RX 350», яким керував ОСОБА_2 , та автомобіля позивача. 17.03.2020 року представник страхової компанії звернувся до позивача із письмовим проханням надати пошкоджений автомобіль для огляду, однак позивач в призначений час не надав автомобіль для огляду, тому позивачу було відмовлено у здійсненні страхового відшкодування. Про прийняте рішення позивача повідомлено листом №2200-31 від 14.04.2020 року. Оскільки, саме на страховика покладено обов`язок визначати розмір заподіяного збитку, тому висновок експерта №03-01-20 авто-товарознавчої експертизи про вартість відновлювального ремонту та вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Volkswagen Touran», не є належним та допустимим доказом. Просили відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представником відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_5 подано відзив на позовну заяву (а.с.123-128), у якому зазначено, що ОСОБА_2 по даній справі є неналежним відповідачем, оскільки позивач може звернутися до відповідача ОСОБА_2 лише у випадку передбаченому ст.1194 ЦК України, адже, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування, можливе за умови, що згідно з цим договором та Законом у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування. Висновок експерта №03-01-20 авто-товарознавчої експертизи є неналежним та недопустимим доказом, оскільки огляд пошкодженого автомобіля та складення звіту проводилося без участі відповідача ОСОБА_2 , експерт не попереджався про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку, розмір матеріального збитку вказаного у висновку є завищеним та не відповідає дійсності. Вартість, яка вказана експертом у висновку від 28.01.2020 року, перевищує максимальну ринкову вартість аналогічних автомобілів. Крім того, позивач не довів спричинену моральну шкоду, оскільки тільки експерт-психолог може встановити наявність або відсутність ознак заподіяння моральної шкоди, тому для визначення розумного та справедливого розміру моральної шкоди, завданої позивачу, йому необхідно провести психолого-психіатричну експертизу, яка б дійсно вказала розмір компенсації моральних страждань та моральної шкоди позивача. Просив в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 відмовити.

Представник позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_6 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених в позовній заяві. Просив задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_5 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав з підстав, викладених у відзиві на позов, просив в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 відмовити.

Представник відповідача ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» в судове засідання не з`явився, надав суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши письмові докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 17.09.2019 року о 20.15 год. на перехресті вулиць Небесної Сотні та проспекту Незалежності м. Чернівці керував автомобілем марки «Lexus RX 350», д.н.з. НОМЕР_1 (на день ДТП реєстраційний номер автомобіля змінено з НОМЕР_2 на НОМЕР_1 ), під час руху не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечного інтервалу, не впорався із керуванням, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем «Volkswagen Touran», д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_1 , чим порушив п.п.2.3.б), 2.3.д), 1.5, 13.1 Правил дорожнього руху України та вчинив правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, транспортні засоби зазнали технічних ушкоджень.

Постановою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 03.10.2019 року по справі №725/9989/19 (а.с.24), яка набрала законної сили 15.10.2019 року, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. на користь держави.

Відповідно до вимог ч.6 ст.82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчиненні вони цією особою.

Позивач ОСОБА_7 є власником транспортного засобу марки «Volkswagen Touran», д.н.з. НОМЕР_3 , на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 від 04.01.2019 року (а.с.33).

Відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АМ/5899805 та відомостей з Єдиної централізованої бази даних МТСБУ (а.с.26, 27), цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 щодо автомобіля марки «Lexus RX 350», д.н.з. НОМЕР_1 , VIN-код: НОМЕР_5 (на день ОСОБА_3 з. автомобіля змінено з НОМЕР_2 на НОМЕР_1 ), яким він керував в день дорожньо-транспортної пригоди (17.09.2019 року), застрахована в ПрАТ «СК «ПЗУ Україна», розмір ліміту відповідальності страхової компанії на одного потерпілого за шкоду завдану життю і здоров`ю складає 200000 грн., за шкоду, заподіяну майну складає 100000 грн., розмір франшизи становить 0 (нуль) грн.

Відповідач ОСОБА_2 , у встановлені законодавством строки, одразу після дорожньо-транспортної пригоди, повідомив ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» про настання 17.09.2019 року дорожньо-транспортної пригоди, що не заперечувалось сторонами.

Протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про настання ДТП, що мало місце 17.09.2019 року, відповідачем ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» не направлено свого уповноваженого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) до місцезнаходження пошкодженого автомобіля позивача для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків, як це передбачено п.34.2 ст.34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в зв`язку з чим позивач звернувся до судового експерта ОСОБА_8 для огляду пошкодженого автомобіля, проведення авто-товарознавчої експертизи (в порядку ст.ст. 102, 106, 107 ЦПК України) та надання висновку про вартість матеріального збитку та відновлювального ремонту автомобіля, пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 17.09.2019 року.

Суд вважає, що посилання представника відповідача ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» на те, що невиплата позивачу страхового відшкодування стала наслідком неповідомлення позивачем про настання події та ненадання на огляд пошкодженого транспортного засобу, є безпідставним, виходячи з наступного.

Пунктом 34.1 ст.34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховик зобов`язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування.

У разі невиконання страховиком обов`язку розпочати розслідування страхового випадку протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання дорожньо-транспортної пригоди та обов`язку щодо направлення свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків, передбаченого п.34.2. ст.34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», кореспондується право потерпілого самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди.

Як встановлено судом, повідомлення про настання дорожньо-транспортної пригоди страховик отримав 17.09.2019 року, чого не спростовано відповідачем ПрАТ «СК «ПЗУ Україна», а 02.10.2019 року вже сплив строк в 10 робочих днів з дня отримання страховиком повідомлення про вказану дорожньо-транспортну пригоду для направлення свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та визначення розміру збитків, тому позивач ОСОБА_1 звернувся до судового експерта 23.12.2019 року (а.с.34).

Стаття 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлює порядок дії осіб у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати).

Положеннями п.33.1.4 ст.33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний: невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу.

Структурний аналіз положень вказаних норм матеріального права у їх сукупності дає підстави дійти висновку, що у водія транспортного засобу, причетного до дорожньо-транспортної пригоди наявний обов`язок невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу.

Суд вважає, що у позивача ОСОБА_1 відсутній вищевказаний обов`язок перед відповідачем ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» щодо його повідомлення про настання дорожньо-транспортної пригоди у 3-денний строк з дня її настання, так як між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» не укладався договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Такий обов`язок наявний лише у ОСОБА_2 , з яким відповідачем ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності та у разі не повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду ОСОБА_2 , у страховика в силу приписів пп. «ґ» пп. 38.1.1 пункту 38.1 ст.38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» виникає право пред`явити регресний позов до ОСОБА_2 .

Представником відповідача ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» не надано жодного доказу на підтвердження того, що страховиком протягом 2-х робочих днів з дня отримання повідомлення про настання дорожньо-транспортної пригоди, тобто з 17.09.2019 року і до звернення позивача із заявою про виплату страхового відшкодування 10.03.2020 року, яка ним отримана 12.03.2020 року, вчинялися хоч якісь дії з метою розпочати розслідування страхового випадку з метою встановлення розміру заподіяних збитків, як і не надано доказів того, що саме дії позивача перешкоджали це зробити у вказаний період.

Приписами п.33-1.2 ст.33-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що на підставі письмового запиту страховика або МТСБУ відповідний підрозділ Національної поліції зобов`язаний надати йому довідку про дорожньо-транспортну пригоду, форма та порядок видачі якої встановлюється Міністерством внутрішніх справ України; заклад охорони здоров`я - довідку про тимчасову втрату працездатності (лікування), форма та порядок видачі якої встановлюється Міністерством охорони здоров`я України, відомості про діагноз, лікування та прогноз хвороби потерпілого, висновки судово-медичної експертизи, а також іншу інформацію, необхідну для вирішення питання щодо здійснення страхового відшкодування або регламентної виплати; медико-соціальна експертна комісія - документи, що підтверджують ступінь втрати професійної чи загальної працездатності потерпілого; суди та правоохоронні органи - копії наявних документів щодо обставин скоєння дорожньо-транспортної пригоди, розміру заподіяної та відшкодованої шкоди. Зазначені в цьому пункті документи надаються безоплатно. Строк надання такої інформації (довідок та інших документів) органами державної влади (у тому числі судовими та правоохоронними) та органами місцевого самоврядування, медичними закладами, а також іншими юридичними особами не може перевищувати 30 днів з дня надходження запиту страховика (МТСБУ).

Суд вважає, що страхова компанія зобов`язана була розпочати розслідування страхового випадку, в тому числі звернутися із відповідними запитами щодо з`ясування всіх обставин даного страхового випадку та в силу приписів п.34.2. ст.34 Закону, протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик зобов`язаний був направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків, чого останньою, зроблено не було та жодних доказів на спростування цього, відповідачем не надано.

Тобто, ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» свої обов`язки, передбачені Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не виконало, тому позивач правомірно звернувся з метою визначення розміру заподіяної шкоди в результаті дорожньо-транспортної пригоди до судового експерта ОСОБА_8 , який є атестованим судовим експертом, відомості про якого містяться в Реєстрі атестованих судових експертів, має відповідне свідоцтво № 331, видане центральною експертно-кваліфікаційною комісією Міністерства юстиції України, за експертною спеціальністю 12.2 «Визначення вартості колісних транспортних засобів та розміру збитку, завданого власнику транспортного засобу».

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03.11.2020 року по справі № 199/9377/18.

Суд вважає, що посилання відповідача ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» на телеграму від 17.03.2020 року (а.с.109), згідно з якою судовий експерт ОСОБА_9 просить надати для огляду 11.00 год. 20.03.2020 року за адресою м. Чернівці, вул. Головна, 227А пошкоджений автомобіль позивача «Фольксваген», д.н.з. НОМЕР_3 , є безпідставним, оскільки матеріали справи не містять доказів вручення зазначеної телеграми позивачу. Крім того, суд вважає, що представник страхової компанії, з огляду на приписи п.34.2. ст.34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», зобов`язаний самостійно прибути до місця знаходження пошкодженого автомобіля позивача, а не вимагати його доставки для огляду у визначене ним місце.

Крім того, як встановлено в судовому засіданні, автомобіль позивача перебуває у невідновленому після дорожньо-транспортної пригоді стані, а тому відповідач ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» мав можливість здійснити його огляд і провести відповідну експертизу під час розгляду справи.

Відповідно до висновку експерта №03-01-20 від 28.01.2020 року авто-товарознавчої експертизи, проведеної судовим експертом Павлишин Я.Д. (а.с.35-60), матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля «Volkswagen Touran», д.н.з. НОМЕР_3 , в результаті його пошкодження при дорожньо-транспортній пригоді 17.09.2019 року, станом на момент виконання експертизи, становить 38825,10 грн., а вартість відновлювального ремонту складає 93641,03 грн. Про огляд автомобіля при проведенні вказаної експертизи, повідомлялися страхова компанія та відповідач ОСОБА_2 (а.с.61-62).

За проведення авто-товарознавчої експертизи №03-01-20 від 28.01.2020 року позивачем сплачено кошти в сумі 3200 грн., що підтверджується квитанцією серії АСГК №969381 від 28.01.2020 року (а.с.63).

Згідно з ст.ст.3, 4, 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», пунктів 51, 59, 60 Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1440 від 10.09.2003 року з наступними змінами і доповненнями, основним завданням оцінювачів, суб`єктів оціночної діяльності є проведення незалежної оцінки майна, майнових прав, з наданням письмового «Звіту про оцінку», який містить висновки щодо вартості майна, майнових прав та підтверджує виконані процедури з оцінки майна, а «оцінка майна, майнових прав» - це процес визначення його вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою відповідними нормативно-правовими актами, при цьому, можуть визначатися ринкова і різні види неринкової вартості майна, майнових прав.

Відповідно до наведеного, оцінювач, суб`єкт оціночної діяльності, який має кваліфікаційне свідоцтво за напрямком 1 - «Оцінка об`єктів у матеріальній формі» та спеціалізацією 1.3 «Оцінка колісних транспортних засобів», може проводити оціночну діяльність, яка полягає у визначенні ринкової та різних видів неринкової вартості колісних транспортних засобів та їхніх складових частин.

Згідно з Законом України «Про судову експертизу», Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 року №53/5 (в редакції наказу від 26.12.2012 року №1950/5), основним завданням атестованих судових експертів є проведення на основі спеціальних знань (наукових, технічних та інших) досліджень матеріальних об`єктів, явищ і процесів з наданням письмових висновків з відповідями на поставлені експерту питання.

Відповідно до Положення про експертно-кваліфікаційні комісії та атестацію судових експертів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2015 року №301/5, до експертів пред`являється вимога щодо «відповідної» вищої освіти за освітньо-кваліфікаційним рівнем не нижче спеціаліста, тобто, у випадку спеціальностей, пов`язаних з дослідженням та оцінкою певного майна, його вища освіта повинна відповідати профілю саме цього майна.

Згідно з пунктом 2.1 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, які є додатком до зазначеної Інструкції, до числа основних завдань авто-товарознавчої експертизи належить визначення ринкової вартості колісних транспортних засобів (далі - КТЗ), їх складових, розміру вартості матеріальних збитків, заподіяних власнику або володільцю колісних транспортних засобів, їх складових, внаслідок пошкодження останнього, також авто-товарознавчою експертизою можуть вирішуватися питання про складові основного завдання або споріднені з ним, якщо такі питання пов`язані з придбанням та експлуатацією колісних транспортних засобів.

Алгоритм визначення вартості відновлювального ремонту пошкоджених колісних транспортних засобів (в т.ч. автомобілів) та відповідного розміру матеріального збитку, заподіяного їх власнику (в т.ч. для встановлення страхового відшкодування) регламентується Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженою наказом Міністерства юстиції і Фонду державного майна України від 24.11.2003 року №142/5/2092 у редакції наказу від 24.07.2009 року №1335/5/1159, а також положеннями «Методики визначення обсягу ремонтних дій при встановленні розміру матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу», зареєстрованої у Реєстрі методик проведення судових експертиз 12.09.2014 року за номером 12.2.03.

Виходячи з вимог зазначених Методик, основним фактом, що визначає вартість (розмір) матеріального збитку, заподіяного власнику внаслідок пошкодження його колісного транспортного засобу, є вартість відновлювального ремонту цього транспортного засобу від пошкодження. При цьому, для встановлення вартості відновлювального ремонту пошкоджених колісних транспортних засобів (КТЗ) і відповідного розміру матеріального збитку, завданого їх власнику, необхідне проведення спеціальних досліджень з визначення характеру, об`єму й номенклатури пошкоджень та відповідних ремонтно-відновлювальних технологічних операцій, з розрахунку-калькулювання вартості відновлювального ремонту, що за змістом і процесом їх виконання не є «оціночними процедурами» та не відповідає поняттю «оцінка майна», передбаченому Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», а тому не входить у компетенцію оцінювачів, зокрема за спеціалізацією 1.3 «Оцінка колісних транспортних засобів».

Для проведення відмічених досліджень фахівець повинен володіти спеціальними знаннями в автомобілебудуванні і технології ремонту транспортних засобів, іншими, перш за все технічними, дисциплінами, а також знати оціночні процедури. При цьому, ст.ст.6, 15 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» не передбачено умов щодо обов`язкової відповідності вищої освіти профілю оцінюваного майна, що, в загальному випадку, виключає можливість оцінювача самостійно вирішувати питання, де є потреба у застосуванні певних спеціальних знань, зокрема у галузі автотоварознавства.

Таким чином, розрахунок вартості відновлювального ремонту пошкоджених колісних транспортних засобів та відповідного розміру матеріального збитку, заподіяного їх власникам, у тому числі для встановлення страхового відшкодування, відноситься до компетенції виключно судових експертів автотоварознавців, які атестовані за спеціальністю 12.2 - «Визначення вартості колісних транспортних засобів та розміру збитку, завданого власнику транспортного засобу». Оцінювачі можуть залучатися до визначення матеріального збитку від пошкодження колісних транспортних засобів лише для визначення ринкової вартості цього майна на момент його пошкодження і (або) його ринкової чи утилізаційної вартості після пошкодження.

Судовий експерт ОСОБА_8 є атестованим судовим експертом, наданий висновок №03-01-20 від 28.01.2020 року авто-товарознавчої експертизи є повним, змістовним, таким, що не викликає сумнівів у його правильності, а тому, у відповідності до ст.ст.77-79 ЦПК України, суд вважає його належним, допустимим і достовірним доказом, вказаний висновок експерта відповідає вимогам ст.ст.102, 106 ЦПК України. Крім того, у висновку зазначено, що експерт був попереджений (обізнаний) про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок експерта. Висновок експерта підготовлений для подання до суду.

Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суд, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинен виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком авто-товарознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Суд вважає, що визначення позивачем вартості матеріального збитку пошкодженого автомобіля марки «Volkswagen Touran» на підставі висновку експерта №03-01-20 від 28.01.2020 року авто-товарознавчої експертизи, є правомірним.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 25.07.2018 року у справі №922/4013/17, від 13.03.2018 року у справі №910/9396/17, від 20.03.2018 року у справі №911/482/17, від 06.07.2018 року у справі №924/675/17.

Крім того, необхідно зазначити що представниками відповідачів будь-яких клопотань про призначення повторної судової авто-товарознавчої експертизи, під час розгляду справи не заявлялось.

Суд вважає, що посилання представника відповідача ОСОБА_2 на те, що висновок авто-товарознавчої експертизи №03-01-20 від 28.01.2020 року є неналежним доказом, оскільки огляд пошкодженого автомобіля позивача здійснювався за відсутності відповідача ОСОБА_2 , є безпідставним, адже відповідно до п.5.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003 року, у разі потреби виклик заінтересованих осіб для технічного огляду із зазначенням дати, місця та часу проведення огляду КТЗ (після їх узгодження з виконавцем дослідження) здійснюється замовником дослідження шляхом вручення відповідного виклику під розписку особі, що викликається, або телеграмою з повідомленням про її вручення адресату.

Отже, присутність заінтересованих осіб не є імперативною вимогою, а забезпечується лише у разі наявності відповідної потреби. Крім того, у висновку експертизи містяться докази повідомлення відповідачів про проведення експертизи.

Суд вважає, що представниками відповідачів не наведено об`єктивного підтвердження того, що їх відсутність під час огляду пошкодженого під час дорожньо-транспортної пригоди автомобіля призвела до неправомірності наведених у висновку розрахунків.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23.11.2020 року у справі №643/10751/16-ц.

10.03.2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до відповідача ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» із заявою про виплату страхового відшкодування, до якої, крім іншого, долучено було і висновок авто-товарознавчої експертизи, що підтверджується копією заяви (а.с.28-29), копією квитанції про оплату послуг поштового зв`язку УДППЗ «Укрпошта» по відправленню листа, накладною №5800213571529 та описом вкладенням до листа з відтиском календарного штемпеля 10.03.2020 року (а.с.30-31), яка отримана 12.03.2020 року, що підтверджується повідомленням про вручення (а.с.32), що визнається ПрАТ «СК «ПЗУ Україна», однак матеріали справи не містять доказів направлення страховою компанією відповіді позивачу.

У відповідності до ч.1 ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, а збитками в свою чергу є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Положеннями ч.1 ст.1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

У відповідності до ч.1 ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Статтею 1192 ЦК України передбачено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно з ст.28 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до ст.29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

У відповідності до п.22.1 ст.22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Аналізуючи вищевказані норми матеріального права, суд приходить до висновку, що позивач ОСОБА_1 має право на відшкодування шкоди, пов`язаної з відновленням належного йому пошкодженого транспортного засобу, що являє собою витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (у розумінні ст.22 ЦК України), або являє собою збитки, що підлягають відшкодуванню потерпілому, у зв`язку із виконанням робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (у розумінні ст.1192 ЦК України), або являє собою вартість відновлювального ремонту колісного транспортного засобу КТЗ (у розумінні п. 2.3 «Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів») на день розгляду справи.

У відповідності до п.14 роз`яснень, сформульованих у постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), було використано нові вузли, деталі, комплектуючі частини, у тому числі іншої модифікації, що випускаються в обмін знятих із виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не має права вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого вартості такого майна.

Відповідно до ч.1 ст.1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року по справі №755/18006/15-ц.

Згідно з приписами абзацу 2 п.12.1 ст.12 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Як вбачається з позовної заяви, позивач ОСОБА_1 зазначив, що розмір франшизи згідно полісу №АМ/5899805, складає 0,00 (нуль) грн. Представником відповідача ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» у відзиві на позов не зазначається про розмір франшизи та не заперечується щодо її розміру, а матеріали справи не містять вищевказаного полісу чи інших належних і допустимих доказів про розмір франшизи, а тому суд, з огляду на принципи змагальності та диспозитивності судового процесу приймає доводи позивача про те, що розмір франшизи складає 0,00 (нуль) грн.

Суд вважає, що з ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» на користь позивача ОСОБА_1 необхідно стягнути страхове відшкодування (матеріальний збиток), якого зазнав позивач від пошкодження транспортного засобу марки «Volkswagen Touran» в сумі 38825,10 грн., а з відповідача ОСОБА_2 необхідно стягнути на користь позивача решта збитків не покритих страховим відшкодуванням, в сумі 54815,93 грн. (93641,03 грн. (вартість відновлювального ремонту автомобіля «Volkswagen Touran») – 38825,10 грн. (розмір страхового відшкодування)).

Що стосується позовних вимог, щодо стягнення із страхової компанії пені, інфляційного збільшення суми боргу та 3 % річних за неналежне виконання договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, судом встановлено наступне.

10.03.2020 року позивач звернувся до відповідача ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» із заявою про виплату страхового відшкодування, яка отримана страховою компанією 12.03.2020 року.

При цьому, суд не погоджується із доводами позивача ОСОБА_1 щодо визначення позивачем строку, з якого виникає у страхової компанії обов`язок прийняти рішення та здійснити виплату страхового відшкодування, що є підставою для нарахування штрафних санкцій.

Так, позивачем обраховано вказаний строк зі спливом 15 днів з дня отримання відповідачем ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» заяви про виплату страхового відшкодування, яка отримана відповідачем 12.03.2020 року, та нараховано штрафні санкції починаючи з 28.03.2020 року.

За приписами абзацу 1, 2, 6 п.36.2 ст.36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими – прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, – прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик (МТСБУ) зобов`язаний направити заявнику письмове повідомлення про прийняте рішення.

Суд вважає, що оскільки відповідачем ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування фактично прийнято 14.04.2020 року листом №2200-31 від 14.04.2020 року (а.с.108), хоча відсутні докази направлення вказаного листа позивачу, а тому суд приходить до висновку, що з наступного дня після відмови у виплаті, тобто з 15.04.2020 року необхідно здійснювати нарахування штрафних санкцій. Крім того, штрафні санкції нараховуються на суму 38825,10 грн. по день пред`явлення позову, що мало місце 02.11.2020 року.

Згідно з ч.1 ст.546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

За приписами ч.3 ст.549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до п.36.5 ст.36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

За приписами ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд вважає, що правовідносини, які склалися між сторонами у справі, є грошовим зобов`язанням, оскільки в разі настання страхового випадку страховик зобов`язаний здійснити страхову виплату страхувальникові або іншій особі. А тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню норма статті 625 ЦК України.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.06.2019 року по справі №758/8819/16-ц.

Відповідно до п.21 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» №4 від 01.03.2013 року, при безпідставній відмові у виплаті страхового відшкодування, крім наслідків, передбачених договором, страховик, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу страхувальника зобов`язаний сплатити йому суму страхової виплати з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 526, частина друга статті 625 ЦК).

Крім того, аналогічна правова позиція, щодо правомірності застосування положень ст. 625 ЦК України до зобов`язальних правовідносин, які виникають із договорів страхування, декларується в узагальненнях Верховного Суду України сформульованих у листі від 01.07.2014 року – «Аналіз практики застосування ст.625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві», відповідно до яких правильними є висновки судів про необхідність застосування ст.625 ЦК щодо відповідальності за порушення грошового зобов`язання у спорах, які виникають з договорів страхування. Оскільки зобов`язання страховиків у разі настання страхового випадку зводиться до здійснення страхової виплати, то таке зобов`язання є грошовим і в разі прострочення його виконання настає відповідальність, передбачена ч.2 ст.625 ЦК, зокрема сплата суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06.06.2012 року по справі № 6-49цс12.

Згідно з п.4 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати» №159 від 21.02.2001 року, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому, індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

Індекс споживчих цін за квітень 2020 року – 100,8; за травень 2020 року – 100,3; за червень 2020 року – 100,2; за липень 2020 року – 99,4; за серпень 2020 року – 99,8; за вересень 2020 року – 100,5; за жовтень 2020 року – 101,0.

Сукупний індекс за період з 15.04.2020 року по 02.11.2020 року складає (100,8/100) х (100,3/100) х (100,2/100) х (99,4/100) х (99,8/100) х (100,5/100) х (101,0/100) = 1,020, а тому інфляційні втрати позивача складають 776,50 грн. (38825,10 х 1,020 - 38825,10).

Разом з тим, позивач у позовній заяві просив стягнути інфляційні втрати в сумі 698,85 грн., а суд з огляду на приписи ч.2 ст.264 ЦПК України, позбавлений права вийти за межі позовних вимог, а тому з ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» на користь позивача необхідно стягнути інфляційні втрати у сумі 698,85 грн.

Період з 15.04.2020 року (включно) по 02.11.2020 року (включно) містить 202 дні, а тому три проценти річних становлять суму 644,60 грн. (38825,10 /100 х 3 /366 х 202), які необхідно стягнути з ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» на користь позивача.

Згідно з пунктом 36.5 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

З 15.04.2020 року по 23.04.2020 року облікова ставка Національного банку України становила 10,0 процентів. Вказаний період налічує 9 днів. У зазначений період пеня складає 190,94 грн. (38825,10 / 100х(10,0х2) / 366х9).

З 24.04.2020 року по 11.06.2020 року облікова ставка Національного банку України становила 8,0 процентів. Вказаний період налічує 49 днів. У зазначений період пеня складає 831,66 грн. (38825,10 / 100х(8,0х2) / 366х49).

З 12.06.2020 року по 02.11.2020 року облікова ставка Національного банку України становила 6,0 процентів. Вказаний період налічує 144 дні. У зазначений період пеня складає 1833,05 грн. (38825,10 / 100х(6,0х2) / 366х144).

Всього пеня складає 2855,65 грн. (190,94 + 831,66 + 1833,05), яку необхідно стягнути з ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» на користь позивача, задовольнивши частково позовні вимоги.

У відповідності до ч.10, ч.11 ст.265 ЦПК України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування; остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VII цього Кодексу (набрали чинності з 01.01.2019 року).

Оскільки збільшувати позовні вимоги поза межами підготовчого судового засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження чинним ЦПК України не передбачено, необхідно відповідно до ч.10, ч.11 ст.265 ЦПК України здійснювати нарахування пені, інфляційних втрат та 3 % річних, які мають бути стягнуті з відповідача ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» на користь позивача ОСОБА_1 до моменту повного виконання рішення, які необхідно нараховувати на невиплачене страхове відшкодування в сумі 38825,10 грн., починаючи з 03.11.2020 року.

У відповідності до ч.2 ст.23 ЦК України, моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ч.3 ст.23 ЦК України).

Відповідно до ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Як роз`яснив Верховний Суд України у постанові Пленуму №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Суд вважає, що позивачу спричинено моральні страждання, які полягали у порушенні його звичайного укладу, втрату нормальних життєвих зв`язків, позбавлення його можливості повноцінно користуватися пошкодженим автомобілем, відсутність матеріальної можливості відремонтувати пошкоджений автомобіль.

Враховуючи засади розумності і справедливості, суд вважає, що розмір визначеної позивачем у грошовому виразі моральної шкоди в сумі 5000 грн. є завищеним та підлягає зменшенню, а тому з ОСОБА_2 на користь позивача необхідно стягнути в рахунок відшкодування завданої йому моральної шкоди суму 2000 грн., задовольнивши частково в цій частині позовні вимоги.

Вирішуючи вимоги щодо стягнення з відповідачів на користь позивача судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно зі ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті, суд може за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі.

Як встановлено судом, 14.11.2019 року між адвокатом Шкварчуком В.Д. та позивачем ОСОБА_1 укладено договір про надання правничої допомоги та додаткову угоду №1 від 14.11.2019 року (а.с.69-70).

Згідно з розрахунком суми гонорару за надану правничу допомогу від 02.11.2020 року, загальна вартість суми гонорару становить 17177 грн. (а.с.71).

З акту виконаних робіт №1 від 02.11.2020 року вбачається, що адвокат Шкварчук В.Д. виконав, а клієнт – позивач ОСОБА_1 оплатив кошти у загальному розмірі 17177 грн., що також підтверджується розрахунковою квитанцією серії АБОА №578926 від 02.11.2020 року (а.с.72-73).

Представник відповідача ПрАТ «СК «ПЗУ Україна», відповідач ОСОБА_2 та його представник клопотань про зменшення витрат на правничу допомогу, до суду не подавали.

Разом з тим, враховуючи засади пропорційності та співмірності до ціни позову, складність справи, час витрачений на виконання відповідних робіт, обсяг наданих адвокатом послуг, суд вважає розмір витрат на правничу допомогу в сумі 17177 грн. є завищеним та підлягає зменшенню, а тому співмірним розміром витрат на правничу допомогу є витрати в сумі 13000 грн.

Крім того, суд вважає, що підлягають стягненню кошти в сумі 3200,00 грн. (а.с.63), які сплачено позивачем за проведення авто-товарознавчої експертизи №03-01-20 від 28.01.2020 року та судовий збір в сумі 1032,88 грн. (а.с.1).

Загальна сума понесених позивачем судових витрат, які підлягають відшкодуванню пропорційно до задоволених вимог становить 17232,88 грн. (1032,88 + 3200,00 + 13000).

У відповідності до ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки, всі понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору, за проведення авто-товарознавчої експертизи та за оплату професійної правничої допомоги адвоката, становлять 17232,88 грн., а тому з кожного відповідача необхідно стягнути судові витрати пропорційно до заявлених та задоволених позовних вимог, виходячи із ціни позову у такому співвідношенні, а саме: позивач зазначив ціну позову 103288,34 грн., позов до відповідача ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» задоволено на суму 43024,20 грн., позов до відповідача ОСОБА_2 задоволено на суму 56815,93 грн.

Таким чином, з ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» необхідно стягнути судові витрати в сумі 7177,49 грн. (43024,20 / 103288,34 х 100% = 41,65% судових витрат, що становить 17232,88 / 100 х 41,65), з ОСОБА_2 необхідно стягнути судові витрати в сумі 9478,08 грн. (56815,93 / 103288,34 х 100% = 55,00% судових витрат, що становить 17232,88 / 100 х 55,00).

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформованої в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29.

За таких обставин, інші доводи учасників справи не стосуються предмету доказування в межах спірних правовідносин.

Таким чином, враховуючи вищевикладене та оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.1, 12, 22, 28, 29, 33, 33-1, 34-36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст.3, 4, 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», ст.ст.22, 23, 526, 546, 549, 625, 1166, 1167, 1187, 1188, 1192 ЦК України, ст.ст.12, 13, 76, 81, 82, 89, 102, 106, 107, 133, 137, 141, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна», ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП, а також про стягнення із страховика пені, інфляційного збільшення суми боргу та 3% річних за неналежне виконання договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних ТЗ – задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на користь ОСОБА_1 , страхове відшкодування, за шкоду завдану автомобілю марки Volkswagen Touran державний реєстраційний номер НОМЕР_3 у сумі 38 825 (тридцять вісім тисяч вісімсот двадцять п`ять) грн. 10 коп.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на користь ОСОБА_1 : інфляційне збільшення суми несвоєчасно виплаченого страхового відшкодування, у розмірі 698,85 грн. за період з 15.04.2020 року по 02.11.2020 року включно; 3 % річних нарахованих на суму невиплаченого страхового відшкодування, у розмірі 644,60 грн. за період з 15.04.2020 року по 02.11.2020 року включно; пеню нараховану на суму несвоєчасно виплаченого страхового відшкодування, у розмірі 2 855,65 грн. за період з 15.04.2020 року по 02.11.2020 року включно.

Відповідно до ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України, пеню, інфляційне збільшення суми основного боргу та 3 % річних нараховувати до стягнення на суму 38 825,10 грн., за правилами, визначеними у мотивувальній частині цього рішення та стягнути їх з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на користь ОСОБА_1 за період починаючи з 03.11.2020 року до моменту повного виконання рішення, з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , решту збитків не покритих страховим відшкодуванням у зв`язку з пошкодженням автомобіля марки Volkswagen Touran державний реєстраційний номер НОМЕР_3 у сумі 54 815 (п`ятдесят чотири тисячі вісімсот п`ятнадцять) грн. 93 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , моральну шкоду у зв`язку з пошкодженням автомобіля марки Volkswagen Touran державний реєстраційний номер НОМЕР_3 у сумі 2 000 (дві тисячі) грн. 00 коп.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати зі сплати судового збору, проведення авто-товарознавчої експертизи та оплату професійної правничої допомоги в сумі 7 117 (сім тисяч сто сімдесят сім) грн. 49 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати зі сплати судового збору, проведення авто-товарознавчої експертизи та оплату професійної правничої допомоги в сумі 9 478 (дев`ять тисяч чотириста сімдесят вісім) грн. 08 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

З повним рішенням суду особи, які беруть участь у справі, зможуть ознайомитись 19 липня 2021 року.

Апеляційна скарга може бути подана протягом 30 днів з дня проголошення рішення безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя: