Ухвала суду № 98483168, 19.07.2021, Гайсинський районний суд Вінницької області

Справа № 129/731/20

Провадження у справі № 2-п/129/5/2021

У Х В А Л А

"19" липня 2021 р. Гайсинський районний суд Вінницької області

у складі: головуючого судді Дєдова С.М.,

розглянувши у відсутність сторін та їх представників в приміщенні суду у місті Гайсині заяву представника відповідача адвоката Котлінської Ірини Юріївни про перегляд заочного судового рішення від 03.11.2020 року, ухваленого у цивільній справі № 129/731/20 за позовом ОСОБА_1 , поданого в його інтересах представником позивача – адвокатом Радіщевим Володимиром Олеговичем, до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої під час дорожньо-транспортної пригоди, -

Встановив:

Представник відповідача адвокат Котлінська І.Ю. звернулася до суду з заявою про перегляд заочного рішення, в якій просила суд переглянути та скасувати заочне рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 03.11.2020 року, ухваленого у цивільній справі № 129/731/20 за позовом ОСОБА_1 , поданого в його інтересах представником позивача – адвокатом Радіщевим Володимиром Олеговичем, до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої під час дорожньо-транспортної пригоди.

Заява про перегляд заочного рішення обґрунтована тим, що ОСОБА_2 не було відомо про існування вказаного заочного рішення та взагалі про розгляд даної цивільної справи, а відповідно про час та місце проведення судового засідання. У квітні 2021 року відповідачу було заблоковано кошти, які знаходились на його картковому зарплатному рахунку. Звернувшись до банку ОСОБА_2 повідомили про накладення арешту на кошти. З метою отримання інофрмації та зняття арешту з коштів відповідач звернувся за правовою допомогою до адвоката Котлінської І.Ю. Переглянувши інформацію з Єдиного реєстру боржників стало відомо, що на примусовому виконанні приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Цинєва В.О. знаходиться декілька виконавчих проваджень відкритих на підставі документів, виданих Гайсинським районним судом Вінницької області (інформаційна довідка додається). На сайті Гайсинського районного суду Вінницької області знайдено інформацію, що в провадженні суду знаходилась цивільна справа № 129/731/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої під час дорожньо-транспортної пригоди.

У зв`язку із чим, 26.04.2021 року на електронну адресу суду направлено заяву про ознайомлення з матеріалами справи. 29.04.2021 року представником відповідача здійнено ознайомлення з матеріалами цивільної справи № 129/731/20, про що міститься відповідний запис в матерілах справи. Саме з цього моменту відповідачу стало відомо про існування вказаного заочного рішення.

В позовній заяві вказано адресу реєстрації місця проживання відповідача: АДРЕСА_1 . Разом з тим, відповідач не проживає за вказаною адресою.

Відповідно до матеріалів справи судову повістку з викликом відповідача у судове засідання на 30.04.2020 р. надіслано на вищезазначену адресу, але повернуто до суду із вказівкою про зміну адреси. Наступну судову повістку з викликом у судове засідання на 18.06.2020 р. також надіслано на вказану адресу та повернуто до суду із вказівкою про те, що одержувач не проживає за вказаною адресою. На запит суду Виконавчий комітет Подільської міської ради надіслав відповідь від 21.05.2020 р. № 05-14-484/1295, що відповідно до діючої картотеки карток реєстрації особи та даних реєстраційного відділу управління забезпечення діяльності виконавчого комітету та міської ради гр. ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 з 07.02.2020 року. Судову повістку з викликом у судове засідання на 18.06.2020 р. відповідачу було надіслано на адерсу: АДРЕСА_3 та повернуто до суду із вказівкою про неправельно зазначену (відсутню) адресу одержувача. Тобто, на конверті та на рекомендованому повідомленні про вручення поштого відправлення в адресі відповідача була допущена помилка. Судову повістку відповідачу з викликом у судове засідання на 18.06.2020 р. повернуто до суду із вказівкою про закінчення встановленого строку зберігання.

Що стосується виклику до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України слід зауважити, що такий виклик до суду відповідача здійснюється лише у випадку коли зареєстроване місце проживання (перебування) чи місце роботи якого невідоме (ч. 11 ст. 128 ЦПК України).

Відповідно до інформації яка міститься в матеріалах справи суд отримав відомості щодо зареєстрованого місця проживання відповідача, тому не було підстав для виклику відповідача до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні, про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (GUREPKA v. UKRAINE (No. 2), № 38789/04, § 23, ЄСПЛ, від 08 квітня 2010 року).

Європейський суд з прав людини зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року).

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини невід`ємними частинами «права на суд» слід розглядати, зокрема, такі вимоги: принцип «змагальності» процесу, який відповідно до статті 6 Конвенції передбачає наявність можливості бути поінформованим і коментувати зауваження або докази, представлені протилежною стороною, під час розгляду; право на «публічне слухання», що передбачає право на усне слухання і особисту присутність сторони в судовому процесі перед судом (рішення у справі «Екбатані проти Швеції», від 26 травня 1988 року, номер заяви 10563/83, пункти 24-33); право на ефективну участь (рішення у справі «Т. та V. проти Сполученого Королівства», від 16 грудня 1999 року, номери заяв 24724/94; 24888/94, пункти 83—89).

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 12 квітня 2012 року № 9-рп/2012 ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати безпосередню участь у судовому процесі, або позбавлений такого права.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

Застосовуючи положення статті 6 Конвенції, Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що Конвенція вимагає від держав-сторін вживати необхідних заходів для забезпечення ефективного здійснення прав, гарантованих статтею 6 (пункт 77 рішення у справі «Діліпак та Каракайя проти Туреччини» від 4 березня 2014 року). Порушенням права на справедливий суд визнавався судовий розгляд без повідомлення особи за її відомим місцем проживання (пункт 97 та інші рішення у справі «Шмідт проти Латвії» від 27 квітня 2017 року). Поза всяким сумнівом, право на справедливий судовий розгляд буде тим більше порушено, якщо особу взагалі не залучено до судового розгляду, в результаті якого було вирішено питання про її права.

Як убачається з рішення Конституційного Суду України від 12 квітня 2012 року № 9-рп/2012 у справі № 1-10/2012 за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень статті 24 Конституції України стосовно рівності громадян у конституційних правах, свободах та перед законом, положення вказаної статті у взаємозв`язку з положеннями частини першої статті 55, пункту 2 частини третьої статті 129 Основного Закону України щодо захисту судом прав і свобод людини і громадянина та рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом треба розуміти так, що кожен, тобто громадянин України, іноземець, особа без громадянства, має гарантовані державою рівні права на захист прав і свобод у судовому порядку та на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку у судах усіх юрисдикцій, спеціалізацій та інстанцій.

Таким чином, відповідач був позбавлений можливості надати до суду докази та навести свої заперечення проти позовних вимог позивача, чим в результаті було порушено його право на справедливий судовий розгляд.

Заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи (ч. 1 ст. 288 ЦПК України).

Згідно із ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Вищезазначені обставини, які підтверджуються матеріалами справи пояснюють чому ОСОБА_2 не з`являвся в судові засідання з розгляду цивільної справи № 129/731/20 та не повідомляв про причини неявки з поважних причин. А про існування заочного рішення відповідачу стало відомо тільки 29.04.2021 року після ознайомлення його представника з матеріалами цивільної справи. У зв`язку із чим, вважаємо, що строк на подання заяви про перегляд заочного рішення пропущений з поважних причин та може бути поновлений.

Заочне рішення підлягає перегляду з підстав, що мають істотне значення для правильного вирішення справи, виходячи з наступного. Щодо стягнення з відповідача 99130,00 грн. на відшкодування майнової шкоди.

Позивач зазначає, що відповідач, визнаний постановою суду винним у скоєнні дорожньо- транспортної пригоди, відмовився добровільно відшкодувати внаслідок ДТП майнову шкоду.

Для проведення відновлювального ремонту належного позивачу автомобіля «Renault Sandero», 18.05.2017 року ОСОБА_1 склав письмове повідомлення до ПрАТ «Європейський Страховий Союз» про дорожньо-транспортну пригоду, де застрахований автомобіль «Toyota Сашгу». Однак страхова компанія ПрАТ «Європейський Страховий Союз» жодних дій щодо відшкодування позивачу завданої внаслідок ДТП шкоди не вчинила та усних чи письмових пояснень не надала.

Також в правове обгрунтування своїх вимог ОСОБА_1 посилається на положення чч. 1, 2 ст. 22, ч. 1 ст. 1166, ч. 2 ст. 1187, ч. 1 ст. 1188 ЦК України та правові висновки викладені Верховним судом в постанові від 14 лютого 2018 року у справі №754/1114/15-ц, де висловлено позицію щодо права потерпілого самостійно обирати особу, до якої звертатись із вимогою щодо відшкодування шкоди. А саме, що право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов`язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов`язанні. Разом з тим, відповідач не погоджується з вищезазначеними доводами виходячи із наступного. Згідно із страховим полісом № АЕ/9003491 ПрАТ «Європейський Страховий Союз» застрахована відповідальність ОСОБА_2 , який керував автомобілем марки «Toyota Саmry», державний номер НОМЕР_1 (копія додається), який був чинний станом на 15.05.2017 року. Відповідно до вказаного страхового полісу страхове відшкодування виплачується за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю у розмірі 200000 грн. та за шкоду, заподіяну майну в розмірі 100000 грн. На час скоєння ДТП ПрАТ «Європейський Страховий Союз» не було позбавлено членства в МТСБУ, що підтверджується відомостями з сайту МТСБУ щодо чинності полісу (додається).

У абзаці другому пункту 16 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при відшкодуванні шкоди, завданої джерелом підвищеної безпеки» судам роз`яснено, що оскільки відповідно до ст. З Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється як з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих унаслідок дорожньо- транспортної пригоди, так і захисту майнових інтересів страхувальників, враховуючи положення статті 1194 ЦК, питання про відшкодування шкоди самою особою, відповідальність якої застрахована, вирішується залежно від висловленої нею згоди на таке відшкодування та виконання чи невиконання нею передбаченого статтею 33 Закону № 1961-IV обов`язку щодо письмового надання страховику, з яким укладено відповідний договір (у передбачених випадках Моторному (транспортному) страховому бюро України, далі - МТСБУ), повідомлення про дорожньо- транспортну пригоду встановленого зразка. У разі відсутності такої згоди завдана потерпілому шкода підлягає відшкодуванню страховиком у межах передбаченого договором страхування страхового відшкодування. Наявність такої згоди у вигляді відповідної заяви цієї особи та виконання нею передбаченого статтею 33 Закону № 1961-IV обов`язку з`ясовується судом першої інстанції, у зв`язку з чим до участі у справі може бути залучений страховик.

При відшкодуванні страховиком шкоди, завданої особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, така особа сплачує потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак, відшкодування шкоди особою, яка завдала шкоду, можливе лише за умови, що згідно з Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленої у постанові від 04 липня 2018 року по справі №755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), покладення обов`язку з відшкодування у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст. З Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Таким чином, обов`язок з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування покладається на страховика.

Також необхідно зазначити, що втрата членства в МТСБУ та позбавлення права на здійснення страхової діяльності не припиняє обов`язок страховика виконати свої зобов`язання згідно з укладеними ним договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 29 квітня 2020 року у справі № 754/12300/16-ц (провадження № 61-43477св18), від 03 лютого 2021 року у справі № 592/8115/18 (провадження № 61-5998св19).

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (додається) станом на 16.05.2021 року ПрАТ «Європейський Страховий Союз» (код ЄДРПОУ - 33552636), що є страховиком відповідача, згідно страхового полісу № АЕ/9004391, є зареєстрованою юридичною особою.

Відтак, позивач мав реалізувати своє право вимоги щодо відшкодування шкоди шляхом звернення з позовом до страховика відповідача, тобто в даному випадку до ПрАТ «Європейський Страховий Союз».

Разом з тим, під час розгляду справи страховика відповідача не було залучено до участі у справі та не було з`ясовано Факт виплати/не виплати страхового відшкодування.

Враховуючи вищевикладене пред`явлення до ОСОБА_2 позовних вимог про стягнення майнової шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди при наявності в останнього страхового полісу є неналежним способом захисту прав позивача, який не відповідає чинному законодавству, та на думку відповідача, належним відповідачем по даній справі є саме ПрАТ «Європейський Страховий Союз» (код ЄДРПОУ - 33552636). Посилання позивача на неактуальну позицію Верховного Суду, є безпідставними.

Також ОСОБА_1 зазначає, що для визначення завданих матеріальних збитків, завданих внаслідок ДТП надіслав замовлення до Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз МЮ України, щодо виконання автотоварознавчого дослідження.

До позовної заяви позивачем додано копію висновку автотоварознавчого дослідження № 3497/17-21 від 20.06.2017 року. Разом з тим, до висновку не додано додатки, які становлять його невід`ємну частину, а саме: калькуляцію відновлювального ремонту, таблицю ілюстрацій пошкоджень автомобіля, завірену копію акту огляду пошкоджень автомобіля, витяг з Мережі Інтернет про середню вартість автомобіля тощо. У зв`язку із чим, до ВВ КНДІСЕ відправлено відповідний запит (копія додається). Відповідь на запит на момент підготовки заяви про перегляд заочного рішення не отримано.

Також у зазначеному висновку вказується різна ринкова вартість пошкодженого транспортного засобу. У відповідача виникають сумніви щодо належності, допустимості та достовірності наданих доказів у відповідності до положень ст.ст. 77 - 79 ЦПК України.

Щодо стягнення з відповідача 5000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди. Відповідач вважає вказані позовні вимоги необгрунтованими та документально не підтвердженими з наступних підстав. Враховуючи вищевикладене, позивачем не надано підтвердження факту заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру та з чого він при цьому виходить.

Щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8793,00 грн. На думку відповідача позивачем не було надано детальний розрахунок опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не вказано час витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт. Вважає, що обсяг указаних робіт, час, витрачений на вчинення процесуальних дій (як вже зазначалось не вказано) і підготовку документів, необгрунтованим та неспівмірним заявленої до стягнення суми витрат на професійну правову допомогу позивача з реальним обсягом такої допомоги у суді першої інстанції, часом, витраченим на надання таких послуг (незначний обсяг юридичної та технічної роботи щодо підготовки справи до розгляду у суді та відсутності судових засідань), критерію реальності таких витрат.

Представниквідповідача адвокат Котлінська І.Ю. та відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилися, письмово просили заяву розглянути у їх відсутність, вимоги заяви про перегляд заочного рішення, задовільнити.

Позивач ОСОБА_1 та його представникадвокат Радіщев В.О. в судове засідання не з`явилися, письмово просила заяву розглянути у їх відсутність, проти задоволення заяви про перегляд і скасування заочного рішення сторона позивача не заперечувала.

У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України у зв`язку з розглядом справи за відсутності сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 287 ЦПК України, в результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення, суд може своєю ухвалою скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду в загальному порядку.

З рахуванням позицій сторін, наданих документів та вимог закону суд вважає, що заява про перегляд заочного судового рішення підлягає задоволенню.

Згідно із ст.284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Відповідно до чинного законодавства, ст. 288 ЦПК України скасування заочного рішення суду можливе за таких умов, заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Оскільки судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 не з`явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається у своїй заяві про перегляд заочного рішення, мають істотне значення для правильного вирішення справи, з вказаними доводами сторони відповідача погоджується сторона позивача, то з урахуванням вказаних встановлених обставин у своїй сукупності суд вважає, що заява про перегляд заочного рішення підлягає задоволенню, а тому необхідно скасувати заочне рішення суду у цій справі, призначивши справу до розгляду в загальному порядку.

Керуючись ст.ст.284, 287 ЦПК України суд,-

Ухвалив:

Задовольнити заяву представника відповідача адвоката Котлінської Ірини Юріївни про перегляд заочного судового рішення від 03.11.2020 року, ухваленого у цивільній справі № 129/731/20 за позовом ОСОБА_1 , поданого в його інтересах представником позивача – адвокатом Радіщевим Володимиром Олеговичем, до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої під час дорожньо-транспортної пригоди.

Скасувати заочне рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 03.11.2020 року, ухваленого у цивільній справі № 129/731/20 за позовом ОСОБА_1 , поданого в його інтересах представником позивача – адвокатом Радіщевим Володимиром Олеговичем, до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої під час дорожньо-транспортної пригоди.

Призначити цивільну справу до розгляду за правилами загального позовного провадження у підготовчому судовому засіданні з викликом всіх учасників справи в судове засідання у приміщенні Гайсинського районного суду Вінницької області.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: