Рішення № 98482495, 14.07.2021, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/916/21

2/214/1698/21

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

14 липня 2021 року м. Кривий Ріг

Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого - судді Євтушенка О.І.,

секретаря судового засідання - Гливук М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Стельмах Валерій Васильович до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявлять самостійні вимоги на предмет спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , виконавчий комітет Саксаганської районної у місті ради, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Стельмах В.В., звернулася до суду 03 лютого 2021 року з позовною заявою, в якій просить суд визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням квартирою АДРЕСА_1 .

Пред`явлені вимоги мотивовано тим, що на підставі ордера №311 від 19 січня 1976 року, виданого виконкомом Саксаганської районної ради депутатів, квартира АДРЕСА_1 видана на ім`я ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після смерті ОСОБА_5 його дружина - позивач по справі змінила особовий рахунок в комунальних службах для сплати комунальних послуг на своє ім`я та на сьогодні є квартиронаймачем. У вказаній квартирі окрім ОСОБА_1 , зареєстровані її сини ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Однак ОСОБА_2 у вказаному житлі не проживає із жовтня 1998 року без поважних причин, не сплачує комунальні платежі, в утриманні майна участі не приймає, особистих речей у квартирі не має і квартирою не цікавиться. Перешкод у користуванні вказаною квартирою ні позивач, ні інші члени сім`ї не чинили. Оскільки зняти з реєстраційного обліку місце проживання ОСОБА_2 в досудовому порядку позивач не має можливості, в той час як реєстрація відповідача змушує нести додаткові витрати на оплату комунальних послуг, позивач звернулась до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Ухвалою суду від 05 травня 2021 року позов прийнято до розгляду з відкриттям спрощеного позовного провадження.

Представником позивача 20 травня 2021 року заявлено клопотання про виклик та допит свідків, від якого 14 липня 2021 року представник відмовився, просив не розглядати і така відмова прийнята судом.

Правом на участь позивач та її представник не скористались, подавши клопотання про розгляд справи без їх участі. Позовні вимоги підтримали, наполягали на їх задоволенні з підстав, викладених в позові.

Відповідач про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, однак не з`явився, причини неявки не відомі, відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не подав.

Треті особи у судове засідання не прибули, кожен окремо, подали заяви про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримали.

Оцінюючи характер процесу, значення справи для сторін, обраний позивачем спосіб захисту, категорію та складність справи, а також враховуючи належне повідомлення сторін, неявку відповідача до суду без поважних причин, не подання відзиву, суд постановив ухвалити по справі заочне рішення на підставі наявних доказів за відсутності заперечень з боку позивача та її представника проти заочного розгляду справи.

Заяв, клопотань від учасників справи не надходило. Інші процесуальні дії не вчинялись.

Дослідивши письмові докази по справі, надавши їм оцінку в сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 , була отримана у користування від держави на підставі ордеру №311 від 19 січня 1979 року, виданого на ім`я ОСОБА_5 , як уповноваженого наймача, сім`я якого складається із трьох чоловік: ОСОБА_1 - дружини, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 - синів (а.с. 14).

ОСОБА_5 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що зазначено у свідоцтві про смерть серії НОМЕР_1 (а.с. 13).

Відповідно до довідок КОМ ДІС «НОВА КОМ» від 09 листопада 2020 року та за відомостями, що містяться в реєстрі територіальної громади м. Кривий Ріг, у зазначеному житловому приміщенні зареєстровані позивач ОСОБА_6 - наймач та її сини ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (а.с. 21, 22).

При цьому, як слідує із актів від 16 листопада 2020 року №3, від 27 січня 2021 року № 5, складеного мешканцями будинку АДРЕСА_2 , ОСОБА_2 з жовтня 1998 року не проживає у квартирі НОМЕР_6 даного будинку (а.с. 23, 24).

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилалася на те, що ОСОБА_2 не проживає у вказаній квартирі протягом тривалого часу без поважних причин, у зв`язку з чим втратив право користування цим житловим приміщенням.

Визначаючи характер спірних правовідносин між сторонами, з урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку, що вони склались між членами сім`ї уповноваженого наймача неприватизованого житлового приміщення, у зв`язку з чим регулюються ст.71 ЖК УРСР.

Відповідно до ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статі 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції, органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно з законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду (стаття 47 Конституції України).

Згідно із ч.4 ст.9 ЖК УРСР, ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Загальні принципи поняття «житла» визначені, зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Кривіцька та Кривіцький проти України» (заява № 30856/03) від 02 грудня 2010 року (остаточне рішення 02 березня 2011 року). Так у пунктах 40, 42, 43 рішення висловлено наступне: «Згідно з Конвенцією поняття «житло» не обмежується приміщенням, яке законно займане або створене. Чи є конкретне місце проживання «житлом», яке підлягає захисту на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин, а саме - від наявності достатніх та триваючих зв`язків із конкретним місцем (рішення у справі «Прокопович проти Росії» (Prokopovich v. Russia), заява № 58255/00, пункт 36, ECHR 2004-XI). Втручання держави є порушенням статті 8 Конвенції, якщо воно не переслідує законну мету, одну чи декілька, що перелічені у пункті 2 статті 8, не здійснюється «згідно із законом» та не може розглядатись як «необхідне в демократичному суспільстві» (рішення від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» (Saviny v. Ukraine), заява № 39948/06, пункт 47). Вислів «згідно із законом» не просто вимагає, щоб оскаржуваний захід мав підставу в національному законодавстві, але також звертається до якості такого закону. Зокрема, положення закону мають бути достатньо чіткими у своїх термінах, а також закон має передбачати засоби юридичного захисту проти свавільного застосування (рішення від 12 червня 2008 року у справі «Власов проти Росії» (Vlasov v. Russia), заява № 78146/01, пункт 125). Функція роз`яснення та тлумачення положень національного закону належить насамперед національним судам (рішення у справі «Озтюрк проти Туреччини» (Ozturk v. Turkey) [ВП], заява № 22479/93, п.55, ECHR 1999-VI).

Стаття 71 ЖК УРСР встановлює загальні правила збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами. За змістом цієї статті при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

Відповідно до положень ст.72 ЖК УРСР, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться виключно в судовому порядку.

З аналізу вказаної норми слідує, що наявність у особи статусу наймача або члена сім`ї наймача не є визначальним при вирішенні питання щодо їх права на користування житловим приміщенням та реєстрації в ньому. Обов`язковими умовами для цього є: 1) встановлення факту відсутності особи в займаному ним приміщенні понад встановлені законом строки, та 2) відсутність без поважних на те причин, на чому також акцентує увагу Верховний Суд України в п.9 Постанови Пленуму №2 від 12 квітня 1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України». Вичерпного переліку таких поважних причин житлове законодавство не встановлює, у зв`язку з чим поважність причин відсутності особи за місцем проживання визначається судом у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи.

У постанові Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року у справі № 490/12384/16-ц зроблено висновок відносно застосування ст.ст.71, 72 ЖК УРСР, який полягає в тому, що саме на позивача процесуальний закон покладає обов`язок довести факт відсутності відповідача понад встановлені ст.71 ЖК УРСР строки у жилому приміщенні без поважних причин. Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності. При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись право (намір) ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності.

Разом з тим, положеннями ч.3 ст. 29 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає.

З огляду на те, що відповідач ОСОБА_2 в житловому приміщенні, яке наразі перебуває у володінні та користуванні позивача, не проживає понад 6 місяців без поважних причин, а саме з жовтня 1998 року, квартиронаймачем відповідач ОСОБА_2 не є, дійсне місцезнаходження відповідача не відоме, в той час як реєстрація його місця проживання створює позивачеві перешкоди в користуванні квартирою, обмежуючи її майнові права, тому суд приходить до висновку про обґрунтованість пред`явленої позивачем вказаної негаторної вимоги та необхідність її задоволення із визнанням ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_4 .

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до абз.2 ч.1 ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання» (зі змінами), зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Аналогічні приписи містяться в п.26 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року №207. При цьому, положення ст.7 цього Закону підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов`язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання, що відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 16 січня 2012 року у справі № 6-57цс11.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, згідно зі ст.141 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача 908 грн. 00 коп. в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору (а.с. 1, 2).

Керуючись ст.ст. 4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 141, ч. 2 ст. 247, 258-259, 263-265, 273, 279, 280-284, 287, 354, 355, п. 15 Перехідних положень, п. 3 розділу ХІІ Прикінцевих положень ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Стельмах Валерій Васильович, до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявлять самостійні вимоги на предмет спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , виконавчий комітет Саксаганської районної у місті ради, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням- задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_4 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп. в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Рішення є підставою для зняття ОСОБА_2 з реєстраційного обліку місця проживання.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом 30 днів з дня його проголошення не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за письмовою заявою відповідача, оформленою згідно ст.285 ЦПК України та поданою протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено відповідачем в загальному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом 30 днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Відомості про сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 .

Представник позивача: Стельмах Валерій Васильович, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ДП №4673 від 13 лютого 2020 року, АДРЕСА_5 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_6 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: виконавчий комітет Саксаганської районної у місті ради, код ЄДРПОУ 05410872, юридична адреса: вул. Володимира Великого, 32, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область.

Заочне рішення складено та підписано 14 липня 2021 року.

Суддя О.І. Євтушенко