Постанова № 9848120, 11.06.2010, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 2а-2145/10/1570

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2010 року                                                                                                     м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді                  Катаєвої Е.В.,

секретаря                              Юзефович Ю.А.

розглянувши  в  відкритому  судовому  засіданні  в  місті  Одесі  справу  за  адміністративним позовом Дочірнього підприємства „Одеський облавтодор” ВАТ ДАК „Автомобільні дороги України” до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі  про визнання дій такими, що не відповідають діючому законодавству, визнання нечинним   податкового повідомлення –рішення,

В С Т А Н О В И В:

25.02.2010 року до суду звернулось Дочірнє підприємство „Одеський облавтодор” ВАТ ДАК „Автомобільні дороги України” (далі ДП „Одеський облавтодор”)   з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі  (далі СДПІ), в якому просило визнати нечинним  податкове повідомлення –рішення  №0000071510/0 від 19.02.2010 року, за яким визначене податкове зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 11555,70 гривень (8889,00грн. - за основним платежем,  2666,7грн. - штрафна (фінансова) санкція) та яке прийняте на підставі акту №57/15-1/32018511/4 від 15.02.2010 року про результати  позапланової документальної виїзної перевірки ДП „Одеський облавтодор” щодо правомірності включення податкових накладних, виписаних у попередніх звітних періодах до складу податкового кредиту в уточнюючому розрахунку податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок за період листопад 2009р. №9000014466 від 19.01.2010 року.   

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що рішення, яке оспорюється винесено на підставі акту перевірки №57/15-1/32018511/4 від 15.02.2010 року, але висновки Акту про порушення ним    пп.7.2.3, 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.5.1 п.7.5 статті 7 Закону України №168/97-ВР „Про податок на додану вартість” (далі Закон України №168/97-ВР) при здійсненні господарської діяльності та складанні податкових документів не відповідають дійсним обставинам, оскільки ним відповідно до вимог пп.7.4.5. п.7.4  статті 7 Закону України №168/97-ВР до податкового кредиту включені тільки ті суми, які підтверджені податковими накладними, відсутність яких не дає права на формування податкового кредиту. Відображення в січні 2010 року в уточнюючому розрахунку податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок та включення податкових накладних за листопад 2009 року, які були отримані пізніше ніж виписані, не може бути, на думку позивача, підставою для не врахування їх та відповідно збільшення податку і нарахування штрафних санкцій, оскільки в Законі України №168/97-ВР відсутня вимога щодо неможливості включення до податкового кредиту податкових накладних після настання дати виникнення права на податковий кредит.

В обґрунтування своїх вимог позивач   також зазначає, що  відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000року №2181-Ш (далі Закон України №2181) якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст.15 цього Закону) платник податку самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок, тобто якщо платник податків помилково не включив до податкового кредиту з ПДВ податкові накладні поточного періоду контрагентів, то відповідно до зазначених норм законодавства він може це зробити в майбутньому, у зв’язку з чим позивач вважає, що ним не порушувалися норми Законі України №168/97-ВР та діючого законодавства щодо віднесення до податкового кредиту з ПДВ податкових за минулий період.

У судовому засіданні 04.06.2010 року позивач доповнив свої позовні вимоги та просив визнати також дії відповідача щодо проведення перевірки такими, що не відповідають діючому законодавству, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що підстав для проведення перевірки передбачених п.3 ч.6 ст.11-1  Закону України «Про державну податкову службу в Україні»у відповідача не було, дані що містяться у уточнюючому розрахунку податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок за листопад 2009 року від 19.01.2010 року є достовірними, тобто підтверджуються первинними бухгалтерськими документами (а.с.61).

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, наполягав, що оспорюване рішення є законним та обґрунтованим, винесене у відповідності до вимог чинного законодавства.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши та проаналізувавши надані ними докази у їх сукупності, судом встановлено, що ДП „Одеський облавтодор” зареєстроване 11.05.2002 року виконкомом Одеської міської ради, свідоцтво про державну реєстрацію від 11.05.2002 року (а.с.25-35). На податковий облік ДП „Одеський облавтодор”  взято ДПІ Малиновського району м. Одеси 16.05.2002 року, в СДПІ з 16.01.2005 року.

15.02.2010 року СДПІ складений акт №57/15-1/32018511/4 про результати  позапланової документальної виїзної перевірки ДП „Одеський облавтодор” щодо правомірності включення податкових накладних, виписаних у попередніх звітних періодах до складу податкового кредиту в уточнюючому розрахунку податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок за період листопад 2009р. №9000014466 від 19.01.2010 року   (а.с.7-23).

На підставі Акту від 15.02.2010 року СДПІ 19.02.2010 року прийняло податкове повідомлення-рішення №0000071510/0, за яким визначене податкове зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 11555,70 гривень (8889,00грн. - за основним платежем,  2666,7грн. - штрафна (фінансова) санкція) за встановлені перевіркою порушення  пп. 7.2.3, 7.2.6 п.7.2,пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997року №168/97-ВР (а.с.24).

В висновку Акту вказано, що ДП „Одеський облавтодор”  порушило вимоги пп.7.2.3, 7.2.6 п.7.2, пп..7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України №168/97-ВР, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет у розмірі 8889грн. по уточнюючому розрахунку наданому до СДПІ у м. Одесі у січні 2010року, за листопад 2009 року №9000014466 від 19.01.2010 року в сумі 8889грн. (а.с.23) .

Відповідно до пп7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України  №168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов’язань продавця у двох примирниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Згідно п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 зазначеного Закону податкова накладна видається платнику податку, якій поставляє товари (послуги) на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні порядку її заповнення, отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту.

Перевіркою встановлено, що ДП „Одеський облавтодор”  не подавало до СДПІ по роботі з ВПП у місті Одесі заяви зі скаргами на таких постачальників, незважаючи на те, що податкові накладні були виписані в листопаді 2009 року відповідно до пп..7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України №168/97-ВР по першій події –по даті відвантаження товарів, а для робіт (послуг) –по даті оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платника податку (а.с.16-19).   

Статтею 1 Закону України №168/97-ВР встановлені значення термінів, якому вони вживаються у Законі. В силу пунктів 1.5,1.6  статті 1 Закону України №168/97-ВР звітний (податковий) період –період, за який платник податку зобов’язаний проводити розрахунки податку та сплачувати його до бюджету. Податкове зобов’язання –загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоду, визначена згідно з цим Законом. В п.1.7 статті 1 Закону України №168/97-ВР визначено, що податковий кредит –це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Виходячи з вказаних положень Закону України №168/97-ВР відображення як податкових зобов’язань так і податкового кредиту в деклараціях повинно відбуватися саме за звітний період, в якому ці податкові зобов’язання та право на податковий кредит виникли.

Визначення податкового кредиту як право, а не обов’язок, платника податку зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, передбачає лише одне, що саме в звітному періоді він може скористатися  цим своїм правом при підставах, які зазначені в законі. Такими підставами є відповідно до підпункту 7.2.6. пункту 7.2 статті 7 Закону України №168/97-ВР наявність у нього відповідних податкових накладних, оформлених належним чином.  Вказана норма  - п.п.7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України №168/97-ВР вимагає від платника податку, якій хоче скористатися правом на податковий кредит в звітний період, отримати податкову накладну від постачальника товарів (послуг), а у разі відмови останнього надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення, платник податку все одно може скористатися своїм правом на податковий кредит та зазначити його в декларації за звітний період, але при умові надання скарги на такого постачальника товарів (послуг) з копією розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг). Отримання такої скарги є також підставою для проведення позапланової перевірки такого постачальника для з’ясування та повноти нарахування ним зобов’язань з цього податку за такою господарською операцією.  У вказаний спосіб норми Закону України №168/97-ВР з одного боку захищають платника податків, якій має право на податковий кредит в звітному періоді і хоче таким правом скористатися, з другого боку дають можливість контролювати податковою службою постачальника товарів (послуг), у якого відповідно до ст.7 виникають податкові зобов’язання з цього податку та якій у момент виникнення таких податкових зобов’язань повинен скласти податкову накладну та надати її покупцю.

В самому Акті перевірки від 15.02.2010 року перевіряючі не спростовують того факту, що позивач здійснив операції по придбанню товарів  у зазначених в акті контрагентів,   але порушенням є включення до складу податкового кредиту ПДВ від цих операцій в уточнюючому розрахунку податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок за період листопад 2009 року наданому до СДПІ у м. Одесі у січні 2010 року, у той час коли податкові накладні були виписані під час здійснення операцій у листопаді 2009 року.  Саме у зв’язку з тим, що позивач не скористався своїм правом на податковий кредит у відповідний звітний період на підставах, визначених в Законі України №168/97-ВР, йому на цю суму ПДВ збільшена сума податкових зобов’язань. Суд вважає, що такий висновок перевіряючих відповідає вимогам Закону України №168/97-ВР, а посилання позивача на відсутність в цьому Законі вимоги щодо неможливості включення до податкового кредиту податкових накладних після настання дати виникнення права на податковий кредит є неспроможними та не ґрунтуються на системному аналізі положень вказаного Закону.

Позивач не спростовує висновків перевіряючих, що постачальниками ДП „Одеський облавтодор” були виписані податкові накладні відповідно до пп..7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України №168/97-ВР по першій події –по даті відвантаження товарів, а для робіт (послуг) –по даті оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платника податку, тобто своєчасно, а тому ДП „Одеській облавтодор” при бажанні скористатися своїм правом на податковий кредит міг отримати їх своєчасно та відобразити у відповідному звітному періоді.

Суд не приймає до уваги твердження позивача в обґрунтування своїх вимог, що надавши уточнюючий розрахунок він діяв відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України   №2181, який надає йому право при самостійному виявленні помилок у показниках раніше поданої податкової декларації надати уточнюючий розрахунок про наявність права на податковий кредит. При цьому суд виходить з наступного. В  Акті перевірки зазначено, проти чого не заперечував позивач, що податкові накладні, які виписані в листопаді 2009 року та отримання яких давало право позивачу на податковий кредит  у звітному періоді, тобто у листопаді 2009 року, отримані фактично були в грудні 2009 року, тобто після закінчення звітного періоду, у якому позивач мав право скористатися, при умовах, зазначених в Законі України №168/97-ВР, правом на формування такого кредиту. Таким чином, помилки в наданій декларації за листопад 2009 року були відсутні, оскільки були відсутні у вказаний звітний період (листопад 2009 року) у позивача податкові накладні, які давали йому право відображення у декларації податкового кредиту.

При таких обставинах суд вважає, що податкове повідомлення –рішення  №0000071510/0 від 19.02.2010 року винесено відповідачем відповідно до вимог законодавства, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Щодо визнання вимог позивача про визнання дій відповідача щодо проведення перевірки такими, що не відповідають діючому законодавству, суд вважає їх необґрунтованими та такими що задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" ВР УРСР, від 04.12.1990, №509-XII органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади, а також рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань оподаткування, виданими у межах їх повноважень.

Частиною 6 ст.11-1  Закону України «Про державну податкову службу в Україні»встановлені підстави для проведення позапланових виїзних перевірок.  Відповідно до п.3 ч.6 ст.11-1 цього Закону підставою для проведення позапланової перевірки є виявлення недостовірності даних, що містяться у податковій декларації, поданій платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов’язковій письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Судом встановлено, що при отриманні уточнюючого розрахунку податкових зобов’язань  з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок за період листопад 2009 р. (№9000014466 від 19.01.2010 року) СДПІ 20.01.2010 року позивачу направило письмовий запит про надання пояснень та документів щодо обставин включення до податкового кредиту податкових накладних, отриманих у попередніх звітних періодах (а.с.66). На вказаний письмовий запит позивачем не були надані пояснення та документи, у зв’язку з чим 05.02.2010 року СДПІ виданий наказ №66 «Про проведення виїзної позапланової документальної перевірки ДП „Одеський облавтодор”   (а.с.67) та на підставі направлення №35/15-1 від 05.02.2010 року (а.с.68) така перевірка була здійсненна. Позивачем не надано в судовому засіданні жодного доказі в підтвердження того, що ним були надані пояснення та документи на письмовий запит СДПІ від 20.01.2010 року.  При таких обставинах у відповідача були передбачені законом підстави для проведення позапланової перевірки.  

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

З урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ДП „Одеський облавтодор”   до СДПІ задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 159-164 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні адміністративного позову Дочірнього підприємства „Одеський облавтодор” ВАТ ДАК „Автомобільні дороги України” до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі  про визнання дій такими, що не відповідають діючому законодавству, визнання нечинним   податкового повідомлення –рішення - відмовити.

У задоволенні адміністративного позову Дочірнього підприємства „Одеський облавтодор” ВАТ ДАК „Автомобільні дороги України” до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі  про визнання дій такими, що не відповідають діючому законодавству, визнання нечинним   податкового повідомлення –рішення - відмовити.

11 червня 2010 року